Постанова № 68237368, 10.08.2017, Луганський окружний адміністративний суд

8.3.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Свергун І.О.,

за участі секретаря - Карча В.М.,

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Новоайдарського відділення Слов’яносербської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області, Слов’яносербської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.11.2016 № 0001841300,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Новоайдарського відділення Слов’яносербської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач № 1), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.11.2016 № 0001841300 про сплату 900,60 грн штрафу за платежем єдиний податок з фізичних осіб. В обґрунтування позову зазначає таке.

10.11.2016 вона отримала податкове повідомлення-рішення від 10.11.2016 № 0001841300. 18.11.2016 оскаржила вказане податкове повідомлення-рішення до Головного управління ДФС у Луганській області, на що 16.01.2017 отримала рішення від 12.11.2016 № ФОП-183/12-32-10-01-09 про залишення скарги без розгляду. Мотивацією відмови в розгляду скарги від 18.11.2016 є посилання на те, що нібито подана позивачем скарга підписана громадянкою ОСОБА_3 Позивач зазначає, що сказана скарга надсилалася та підписувалася нею, а вказане прізвище було зазначено помилково.

24.01.2017 позивач ОСОБА_1 направила скаргу до ДФС України. 20.03.2017 позивач отримала рішення ДФС України від 16.02.2017 № 2315/Т/99-99-11-02-01-14 про залишення скарги без розгляду та повідомлення про подальше оскарження податкового повідомлення-рішення в судовому порядку.

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення від 10.11.2016 № 0001841300 незаконним з таких підстав.

22.12.2014 позивач сплатила авансовий внесок єдиного податку в розмірі 244,00 грн, що підтверджується чеком від 22.12.2014 № 67. Проходили військові дії, тому банки не працювали.

22.06.2015 позивач сплатила авансовий внесок єдиного податку в розмірі 244,00 грн, що підтверджується чеком від 22.06.2015 № 38. Проходили військові дії, тому банки не працювали.

18.09.2015 позивач сплатила авансовий внесок єдиного податку в розмірі 244,00 грн, що підтверджується чеком від 18.09.2015 № 71.

19.12.2015 позивач сплатила авансовий внесок єдиного податку в розмірі 244,00 грн, що підтверджується чеком від 19.12.2015 № 1077349027.

20.02.2016 позивач сплатила авансовий внесок єдиного податку в розмірі 276,00 грн, що підтверджується чеком від 20.02.2016 № 1135216317.

20.03.2016 позивач сплатила авансовий внесок єдиного податку в розмірі 276,00 грн, що підтверджується чеком від 20.03.2016 № 1163650177.

20.06.2016 позивач сплатила авансовий внесок єдиного податку в розмірі 276,00 грн, що підтверджується чеком від 20.06.2016 № 1255184123.

Позивач посилається, що виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Ухвалою суду від 01.06.2017 залучено до участі у справі як другого відповідача Слов’яносербську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач № 2).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Представник відповідача № 1 в судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача № 2 в судове засідання не прибув, надав до суду письмові заперечення проти позову, в яких посилається на таке.

За результатами камеральної перевірки своєчасності сплати єдиного податку, оформленої актом від 03.11.2016 № 241/1300-2824710680, в.о. начальника Слов’яносербської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.11.2016 № 0001841300.

Перевіркою встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб, а саме: несвоєчасна сплата авансового внеску єдиного податку - по строку сплати 20.12.2014 на суму 243,60 грн фактично сплачено 23.12.2014 в сумі 244,00 грн; по строку 20.06.2015 на суму 243,60 грн фактично сплачено 23.06.2015 в сумі 244,00 грн; по строку 20.09.2015 на суму 243,60 грн фактично сплачено 21.09.2015 в сумі 244,00 грн; по строку 20.12.2015 на суму 243,60 грн фактично сплачено 21.12.2015 в сумі 244,00 грн; по строку 20.02.2016 на суму 275,60 грн фактично сплачено 22.02.2016 в сумі 276,00 грн; по строку 20.03.2016 на суму 275,60 грн фактично сплачено 21.03.2016 в сумі 276,00 грн; по строку 20.06.2016 на суму 275,60 грн фактично сплачено 21.06.2016 в сумі 276,00 грн.

Штраф за таке правопорушення встановлюється в розмірі 50 відсотків ставок податку, встановлених для фізичних осіб - платників єдиного податку, визначених законодавчим актом. Також для цілей обрахування штрафу не має значення, чи здійснював платник хоча б один з видів діяльності або чи займався він підприємницькою діяльністю взагалі.

На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов такого.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 10.02.2003, перебуває на обліку як платник податків та платник єдиного внеску у Солов'яносербській ОДПІ (Новоайдарське відділення) з 18.06.2003 (арк. спр. 98-100).

03.11.2016 відповідач № 2 провів камеральну перевірку своєчасності сплати єдиного податку, за результатами якої склав акт від 03.11.2016 № 241/1300-2824710680 (арк. спр. 50). Перевіркою встановлено порушення п. 295.1 ст. 295 ПК України в частині несвоєчасної сплати авансового внеску єдиного податку в грудні 2014 року, червні, вересня, грудні 2015 року, лютому, березні, червні 2016 року.

10.11.2016 відповідач № 2 виніс податкове повідомлення-рішення № 0001841300, згідно з яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у сумі 900,60 грн (арк. спр. 4).

Вирішуючи питання про правомірність оскаржено вимоги, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 295.1. статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Пунктом 122.1. статті 122 ПК України передбачено, що несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.

Разом з тим, відповідно пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Суд установив, що 18.09.2015 позивач сплатила авансовий внесок єдиного податку в розмірі 244,00 грн, що підтверджується квитанцією від 18.09.2015 № 71; 19.12.2015 позивач сплатила авансовий внесок єдиного податку в розмірі 244,00 грн, що підтверджується чеком від 19.12.2015 № 1077349027; 20.02.2016 позивач сплатила авансовий внесок єдиного податку в розмірі 276,00 грн, що підтверджується чеком від 20.02.2016 № 1135216317; 20.03.2016 позивач сплатила авансовий внесок єдиного податку в розмірі 276,00 грн, що підтверджується чеком від 20.03.2016 № 1163650177; 20.06.2016 позивач сплатила авансовий внесок єдиного податку в розмірі 276,00 грн, що підтверджується чеком від 20.06.2016 № 1255184123 (арк. спр. 5, 6).

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III в редакції, чинній на момент переказу коштів (далі - Закон № 2346) банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Положенням пункту 22.4 статті 22 цього Закону передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (пункт 1.29 статті 1 Закону № 2346).

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 вказаного Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Отже, суд робить висновок, що виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення (іншого розрахункового документа) на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Як установлено судом, факт своєчасної сплати позивачем авансового внеску єдиного податку у вересні, грудні 2015 року, лютому, березні, червні 2016 року до установи банку підтверджується належними доказами (чеками), які містяться в матеріалах справи.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки сплату авансового внеску єдиного податку за вищевказаний період здійснено в установлений законом строк, у відповідача не було законних підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу), відтак, податкове повідомлення-рішення Слов’яносербської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області від 10.11.2016 № 0001841300 про застосування до ОСОБА_1 штрафу в сумі 657,00 грн належить до скасування.

Згідно з п. 1 частини другої статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову по визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання невинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Відповідно до частини другої статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Ураховуючи положення статті 162 КАС України, та з метою повного захисту прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнавши оскаржене податкове повідомлення-рішення у вказаній частині протиправним.

В іншій частині позовні вимоги не належать до задоволення з таких підстав.

22.12.2014 позивач ОСОБА_1 сплатила авансовий внесок єдиного податку в сумі 244,00 грн, що підтверджується квитанцією № 67 (арк. спр. 6). 22.06.2015 позивач сплатила авансовий внесок єдиного податку в сумі 244,00 грн, що підтверджується квитанцією № 26 (арк. спр. 6). При цьому граничний термін сплати авансового внеску - 20.12.2014 та 20.06.2015 відповідно. Отже, позивач допустила порушення граничного терміну сплати податкового зобов'язання.

Суд не бере до уваги посилання позивача на ту обставину, що в цей час банки не працювали через активні бойові дії, а відтак, у позивача не було можливості сплатити авансовий внесок єдиного податку своєчасно. Позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження вказаної обставини. Також позивачем не надано сертифікат Торгово-промислової палати України, який би засвідчував настання для позивача форс-мажорних обставин щодо виконання податкових зобов'язань, як це передбачено статтею 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-VII.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 10.11.2016 № 0001841300 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 243,60 грн є правомірним, відтак, у задоволенні позовних вимог про скасування рішення в цій частині слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою цієї статті якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 640,00 грн, що підтверджується квитанцією від 19.05.2017 № 0.0.768819569.1 (арк. спр. 16).

У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог судові витрати, понесені позивачем, належать до відшкодування пропорційно до задоволеної частини вимог, а саме - в сумі 466,88 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Новоайдарського відділення Слов’яносербської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області, Слов’яносербської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.11.2016 № 0001841300 задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Слов’яносербської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області від 10.11.2016 № 0001841300 про застосування до ОСОБА_1 штрафу в сумі 657,00 грн (шістсот п'ятдесят сім грн. 00 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слов’яносербської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області (93500, Луганська область, смт Новоайдар, вул. Банківська, 16, код ЄДРПОУ 39890358) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_6) судові витрати в сумі 466,88 грн (чотириста шістдесят шість грн 88 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено 11 серпня 2017 року.