Рішення № 68234145, 16.03.2017, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/31098/15-ц

Провадження № 2/761/331/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді Гуменюк А.І.

при секретарі Бондарю В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Екко» про відшкодування частини страхової виплати та стягнення коштів за порушення грошового зобов'язання, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - Позивач) 22 жовтня 2015 року звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЕККО» (далі - Відповідач) про відшкодування частини страхової виплати та стягнення коштів за порушення грошового зобов'язання.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 22 листопада 2004 року між нею та Відповідачем було укладено Договір добровільного страхування життя № 0042-0411 (далі - Договір), за яким страховим випадком є смерть застрахованої особи або дожиття до певної дати. Зазначила, що на виконання умов Договору вона щорічно вносила страхові платежі на загальну суму 5000 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями. Зазначила, що по закінченні строку дії Договору, у зв'язку з настанням страхового випадку, а саме дожиттям застрахованої особи, вона звернулася до Відповідача із заявою від 27 лютого 2015 року про виплату страхової суми. Стверджує, що 28 квітня 2015 року Відповідач здійснив виплату їй страхової суми в розмірі 4 980 доларів США, як це передбачено умовами Договору, що у гривневому еквіваленті становило 67 096 грн. 96 коп. Проте, вона не погоджується із розрахунком страхової суми, здійсненим Відповідачем. Посилаючись на ряд норм чинного законодавства, стверджує, що Відповідачем було невірно застосовано курс долара при виплаті страхової суми, а також неправомірно утримано податок з доходів фізичних осіб. Крім того, Позивач зауважила, що Відповідачем були порушені строки виплати страхової суми. Таким чином, за підрахунками Позивача у Відповідача перед нею утворилася заборгованість у розмірі 65 916 грн. 90 коп. Просить суд ухвалити судове рішення, яким стягнути із Відповідача на її користь несплачену суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за порушення виконання грошового зобов'язання, що в сукупності становить 65 916 грн. 90 коп., а також відшкодувати витрати, пов'язані із судовим розглядом справи.

У судовому засіданні, представник Позивача позов, з підстав зазначених у позовній заяві, підтримав. Просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача у судове засідання не з`явився. Про місце, день та час судового розгляду справи неодноразово повідомлявся в установленому законом порядку. Про причини неявки суд не повідомив, пояснень на позов, клопотання про відкладення судового розгляду справи чи про розгляд справи за його відсутності, до суду не подавав.

Суд знаходить можливим розгляд справи за відсутності сторони Відповідача, на підставі наявних у справі доказів, ухваливши у справі заочне рішення, беручи до уваги ту обставину, що представник Позивача не заперечував проти заочного розгляду справи за відсутності сторони Відповідача.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши і оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню повністю, з таких підстав.

Згідно зі статтею 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до абзацу 20 статті 6 Закону України «Про страхування», страхування життя - це вид особистого страхування, який передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку.

Судом встановлено, що 22 листопада 2004 року між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством «ЕККО», що в подальшому було перейменовано на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ЕККО», було укладено Договір добровільного страхування життя (далі - Договір), що підтверджується Полісом страхування життя за Програмою ЕККО-ЛАЙФ № 0042-0411 (далі - Поліс) (а.с. 10-15).

За умовами вказаного Договору, страховим випадком є смерть застрахованої особи або дожиття до певної дати. Договором передбачено початок дії страхового захисту 01 грудня 2004 року 00:00 год., закінчення дії страхового захисту - 30 листопада 2014 року 24:00 год. Умовами Договору встановлено щорічну страхову премію у розмірі 500 доларів США, страхову суму передбачено еквівалентною 4 980 доларів США, вигодонабувачем у випадку дожиття застрахованої особи визначено ОСОБА_1 (а.с. 10-15).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору Позивач щорічно вносила страхові платежі на загальну суму 5000 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 16-25).

За змістом абзацу 1 статті 25 Закону України «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

З матеріалів справи вбачається, що по закінченню строку дії страхового захисту, Позивач звернулася до Відповідача із заявою від 27 січня 2015 року з проханням виплатити їй страхову виплату по дожиттю згідно умов Договору, вх. № 90 від 04 лютого 2015 року (а.с. 26).

Згідно платіжного доручення № 74 від 28 квітня 2015 року, Відповідач здійснив виплату Позивачеві суми страхового відшкодування у розмірі 67 096 грн. 96 коп. (а.с. 32).

Судом встановлено, що при виплаті страхової суми згідно Договору, Відповідач керувався курсом НБУ на дату закінчення терміну дії Договору, а саме 14,969269 грн. за 1 долар США (а.с. 33).

Суд критично оцінює та не погоджується із такою позицією Відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Оскільки виплату страхової суми Позивачеві було здійснено Відповідачем 28 квітня 2015 року, останнім було невірно застосовано курс долара по відношенню до національної валюти гривні при нарахуванні страхової суми, замість 22,8986 грн. за 1 долар США - 14,969269 грн. за 1 долар США.

Таким чином, суд приходить до висновку, що із Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню невиплачена сума страхової виплати у розмірі 39 488 грн. 07 коп. Позов в цій частині є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Крім того, у позовній заяві Позивач зауважила, що при нарахуванні та виплаті Відповідачем страхової виплати, останнім було неправомірно утримано податок з доходів фізичних осіб у сумі 8 118 грн. 64 коп.

Відповідно до пункту 170.8.2. статті 170 Податкового кодексу України, податковий агент утримує та сплачує (перераховує) до бюджету податок за ставкою, встановленою пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу, з: а) 60 відсотків суми: одноразової страхової виплати за договором довгострокового страхування життя у разі досягнення застрахованою особою певного віку, обумовленого у такому страховому договорі, чи її доживання до закінчення строку такого договору.

Якщо вигодонабувач є страхувальником за договором, оподаткуванню підлягає величина перевищення страхової виплати над сумою внесених страхових платежів за правилами оподаткування доходів від розміщення коштів на депозитних рахунках

За змістом пункту 170.4.1. статті 170 Податкового кодексу України, податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь доходів у вигляді процентів є особа, яка здійснює таке нарахування.

Податковим агентом у строки, визначені цим Кодексом для місячного податкового періоду, до бюджету сплачується (перераховується) загальна сума податку, нарахованого за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу, із загальної суми процентів, нарахованих за податковий (звітний) місяць на суми банківських вкладних (депозитних) або поточних рахунків, ощадних (депозитних) сертифікатів, вкладів (депозитів) членів кредитної спілки у кредитній спілці.

Згідно з пунктом 167.1. статті 167 Податкового кодексу України чинного на момент виникнення спірних правовідносин, ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті мінімальна заробітна плата). Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6. статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Як встановлено судом, згідно з Полісом, розмір страхової суми становить 4 980 доларів США, щорічна страхова премія становила 500 доларів США, що за 10 років дії Договору склало 5000 доларів США.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки, розмір страхової виплати є меншим від розміру сплачених страхових внесків, податок з доходів фізичних осіб в розмірі 8 118 грн. 64 коп. було утримано Відповідачем з Позивача неправомірно.

За підрахунками Позивача, перевірених судом, податок з доходів фізичних осіб, який мав бути утриманий Відповідачем, становить 114 грн. 98 коп., а не 8 118 грн. 64 коп.

Отже, сума неправомірно утриманого податку на доходи фізичних осіб в розмірі 8 118 грн. 64 коп. підлягає стягненню із Відповідача на користь Позивача.

Крім того, Позивач просить суд стягнути з Відповідача на її користь інфляційні витрати та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за періоди з 06 квітня 2015 року до 27 квітня 2015 року та з 28 квітня 2015 року до 15 жовтня 2015 року. Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню з огляду на наступне.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних витрат на суму боргу і три проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

За підрахунками Позивача, перевірених судом, розмір коштів, які підлягають стягненню із Відповідача на користь Позивача, виходячи із умов статті 625 Цивільного кодексу України, складає 18 310 грн. 19 коп., з яких 17 434 грн. 88 коп. - інфляційна складова боргу та 875 грн. 31 коп. - 3% річних.

Згідно з частинами 1-3 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 57 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1-3 статті 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги той факт, що належним чином повідомлений Відповідач у судове засідання не з`явився, заперечень на позов, до суду не подавав, суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані Позивачем докази, приходить до висновку, що позовні вимоги в цілому є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, із Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 65 916 грн. 90 коп., з яких 39 488 грн. 07 коп. - сума основного боргу щодо несплаченої частини страхової виплати, 8 118 грн. 64 коп. - сума неправомірно утриманого податку з доходів фізичних осіб, 17 434 грн. 88 коп. - інфляційна складова боргу та 875 грн. 31 коп. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Крім того, відповідно до вимог статті 88 Цивільного процесуального кодексу України із Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 660 грн. 00 коп., а також підлягають відшкодуванню витрати, пов'язані з викликом Відповідача у судове засіданні через публічне оголошення в газеті «Урядовий кур'єр», в розмірі 642 грн. 00 коп.

А всього із Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню сума у розмірі 67 218 грн. 90 коп.

З урахуванням викладеного, на підставі статей 525, 526, 625, 533, 979 Цивільного кодексу України, статей 167, 170 Податкового кодексу України, статей 6, 25 Закону України «Про страхування», керуючись статтями 10, 11, 13, 60, 212-215, 226-228 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Екко» про відшкодування частини страхової виплати та стягнення коштів за порушення грошового зобов'язання - з а д о в о л ь н и т и.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Екко» (Код ЄДРПОУ 30307718) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) кошти у розмірі 67 218 (шістдесят сім тисяч двісті вісімнадцять) гривень 90 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте Шевченківським районним судом м. Києва за письмовою заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Екко».

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Екко» до Апеляційного суду м. Києва в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення суду може бути оскаржене ОСОБА_1 до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.

СУДДЯ :