Постанова № 6823189, 27.10.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

27.10.09Справа №2а-10161/09/4/0170 о 14:07 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у склады головуючого судді Циганової Г.Ю. , при секретарі судового засідання Кравченко О.І, за участю представників сторін

від позивача – Александрова К.О.;

від відповідача – Корницька В.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю імені В. І. Леніна

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003191503/0 від 01.07.09 та №0003191503/1 від 19.08.09 про застосування штрафних санкцій в розмірі 1022,43 грн., №0003171503/0 від 01.07.09 та №0003171503/1 від 19.08.09 про застосув

Суть спору: до Окружного адміністративного суду Автономної РеспублікиКрим звернулось з адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю ім. В.І. Леніна (далі – позивач) до Сакської об’єднаної державної податкової інспекції (далі – відповідач) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 01.07.2009 року №0003161503/0, №0003171503/0, №0003181503/0, №0003191503/0 та від 19.08.2009 року №0003161503/1, №0003171503/1, №0003181503/1, №0003191503/1 про визначення суми податкового зобов’язання за штрафними (фінансовими) санкціями, застосованими на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі – Закон №2181). Позов мотивовано порушенням порядку застосування і розрахунку суми штрафних (фінансових) санкцій.

Ухвалами суду від 28.08.2009 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті спору. Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення (а.с. 50), просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що кошти, які перераховував позивач на погашення поточних податкових зобов’язань зараховувались відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону №2181, у зв’язку із чим погашення податкового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин відбувалось із порушенням граничних строків сплати, передбачених пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181, що є підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 за податковими повідомленнями-рішеннями від 01.07.2009 року №0003171503/0, №0003181503/0, №0003191503/0 та від 19.08.2009 року №0003171503/1, №0003181503/1, №0003191503/1. Податкові повідомлення-рішення від 01.07.2009 року №0003161503/0 та від 19.08.2009 року №0003161503/1 прийняті у зв'язку із поданням уточнюючого розрахунку зі збору за спеціальне водокористування за 9 місяців 2005 року яким зменшено податкове зобов’язання вказаного звітного періоду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).

Статтею 4 Закону №2181 передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обов’язкових платежів).

Враховуючи зазначене, відповідач, виконуючи у спірних відносинах владні управлінські функції, є суб'єктом владних повноважень, спір, що виник, належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 31669812, державну реєстрацію якого проведено Сакською районною державною адміністрацією 12.12.2001 року (а.с. 42, 43), є платником податків і зборів (обов’язкових платежів).

Відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача своєчасності сплати погодженої суми податкового зобов’язання по збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики по терміну сплати 13.02.2006 року та плати за користування надрами для видобування корисних копалин по терміну сплати 19.02.2007 року, 21.05.2007 року і 20.08.2007 року.

За результатами перевірки складено акт №753/1503/31669812 від 10.06.2009 року, згідно із яким встановлено несвоєчасне погашення узгодженого податкового зобов'язання по збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики, самостійно визначеного платником податку в уточнюючому розрахунку №37872 від 13.02.2006 року, із грачиним терміном сплати 13.02.2006 року. При цьому вказано, що фактично податкове зобов’язання погашено згідно уточнюючого розрахунку №38122 від 16.05.2006 року на загальну суму 14263,50 грн. (затримка у 92 дні), що є порушенням п. 1 ст. 9 Закону України від 25.06.1991 року №1251-ХІІ «Про систему оподаткування», пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181 та пп. 7.6 п. 7 Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої наказ Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 1 жовтня 1999 року N 231/539/118/219, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 жовтня 1999 р. за N 711/4004 (далі – Інструкція N 231/539/118/219).

Крім того в акті перевірки вказано про несвоєчасне погашення податкового зобов’язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин, зокрема:

податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податку у розрахунку №33993 від 09.02.2007 року (граничний термін сплати 19.02.2007 року) погашено за платіжними дорученням від 20.03.2007 року №51 у сумі 10224,30 грн. (затримка 29 днів) та за платіжним дорученням від 14.05.2007 року №80 у сумі 554,60 грн. (затримка у 84 дні);

податкове зобов’язання, самостійно визначене у розрахунку від 07.05.2007 року №8650 (граничний термін сплати 21.05.2007 року) фактично погашено за платіжним дорученням від 27.07.2007 року №146 у сумі 647,40 грн. (затримка 67 днів);

податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податку у розрахунку №16621 від 27.07.2007 року (граничний термін сплати 20.08.2007 року) фактично погашено за платіжним дорученням від 13.12.2007 року у сумі 5377,30 грн. (затримка 115 днів).

На думку відповідача зазначені обставини свідчать про порушення п. 1 ст. 9 Закону України від 25.06.1991 року №1251-ХІІ «Про систему оподаткування», пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181, п. 19 Порядку справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року №1014 (далі – Порядок №1014).

На підставі цього акту, відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 01.07.2009 року №0003161503/0, №0003171503/0, №0003181503/0, №0003191503/0 (а.с. 6-9).

Позивач оскаржив дані податкові повідомлення-рішення в порядку адміністративного оскарження, відповідно до ст. 5 Закону №2181. Первинна скарга платника податків згідно із рішенням Сакської ОДПІ від 19.08.2009 року №4162/10/31-00 (а.с. 15-18) залишена без задоволення, відповідно до п. 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21 червня 2001 р. N 253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 р. за N 567/5758 відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 19.08.2009 року №0003161503/1, №0003171503/1, №0003181503/1, №0003191503/1.

Судом встановлено, що в основу податкових повідомлень-рішень від 01.07.2009 року №0003161503/0 та від 19.08.2009 року №0003161503/1 покладено висновок податкового органу про несвоєчасне погашення узгодженого податкового зобов'язання на загальну суму 14263,50 грн. по збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики, самостійно визначеного платником податку в уточнюючому розрахунку №37872 від 13.02.2006 року, із грачиним терміном сплати 13.02.2006 року, шляхом подання уточнюючого розрахунку №38122 від 16.05.2006 року.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України від 25.06.1991 року №1251-ХІІ «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно із абзацом 1 пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону передбачено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном «базовий податковий період» слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.

Відповідно до пп. 7.6 п. 7 Інструкції N 231/539/118/219 (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) збір за спеціальне використання водних ресурсів та збір за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту сплачуються платниками протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання розрахунку збору за своїм місцем податкової реєстрації (місцем перебування на податковому обліку в органах державної податкової служби), тобто протягом 50 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

Судом досліджено документи податкової звітності позивача по збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики, в тому числі уточнюючий розрахунок №37872 від 13.02.2006 року (а.с. 109) та №38122 від 16.05.2006 року (а.с. 107, 108), дані облікової картки платника податку за цим платежем (а.с. 82-97) і встановлено, що уточнюючим розрахунком №38122 від 16.05.2006 року платник податку зменшив суму податкового зобов’язання за 9 місяців 2005 року на суму 14267,26 грн.

Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, із змісту цієї норми вбачається, що застосування цієї санкції є можливим у разі, якщо платник податку фактично сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання із затримкою.

Зазначене підтверджується вимогами пп. 6.1.7 п. 6 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами ДПС, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 N 110, яким визначено, що податкове повідомлення приймається на суму сплаченого (погашеного) податкового боргу.

Суд не може погодитись із доводами відповідача про те, що шляхом подання уточнюючого розрахунку відбулась сплата (погашення) податкового зобов'язання (податкового боргу).

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону №2181 визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Проте подання такого уточнюючого розрахунку не може вважатись сплатою (погашенням) податкового зобов'язання для застосування штрафних (фінансових) санкцій за пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 і у будь-якому разі не є порушенням п. 1 ст. 9 Закону України від 25.06.1991 року №1251-ХІІ «Про систему оподаткування», пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181 та пп. 7.6 п. 7 Інструкції N 231/539/118/219.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки податкові повідомлення-рішення від 01.07.2009 року №0003161503/0 та від 19.08.2009 року №0003161503/1 прийняті із порушенням вищезазначених положень законодавства, вони підлягають скасуванню, а позов в цій частині – задоволенню.

Податкові повідомлення-рішення від 01.07.2009 року №0003171503/0, №0003181503/0, №0003191503/0 та від 19.08.2009 року №0003171503/1, №0003181503/1, №0003191503/1 прийняті у зв'язку із несвоєчасною сплатою зобов’язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин, зокрема:

податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податку у розрахунку №33993 від 09.02.2007 року (граничний термін сплати 19.02.2007 року) погашено за платіжним дорученням від 20.03.2007 року №51 у сумі 10224,30 грн. (затримка 29 днів) та за платіжним дорученням від 14.05.2007 року №80 у сумі 554,60 грн. (затримка у 84 дні);

податкове зобов’язання, самостійно визначене у розрахунку від 07.05.2007 року №8650 (граничний термін сплати 21.05.2007 року) фактично погашено за платіжним дорученням від 27.07.2007 року №146 у сумі 647,40 грн. (затримка 67 днів);

податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податку у розрахунку №16621 від 27.07.2007 року (граничний термін сплати 20.08.2007 року) фактично погашено за платіжним дорученням від 13.12.2007 року у сумі 5377,30 грн. (затримка 115 днів).

Судом досліджено документи податкової звітності позивача з плати за користування надрами для видобування корисних копалин, в тому числі розрахунок №33993 від 09.02.2007 року (а.с. 118), розрахунок №8650 від 07.05.2007 року (а.с. 116), розрахунок №16621 від 27.07.2007 року (а.с. 114); платіжні документи: платіжні доручення від 20.03.2007 року №51 (а.с. 117), від 14.05.2007 року №80 (а.с. 115), від 27.07.2007 року №146 (а.с. 113), від 12.12.2007 року №215 (а.с. 30), дані облікової картки платника податку за цим платежем (а.с. 57-81) і встановлено наступне.

В розрахунку вх. №33993 від 09.02.2007 року за 2006 рік платником податку визначена сума податкового зобов'язання у розмірі 20780,00 грн.; частково погашена за платіжним дорученням від 20.03.2007 року №51 на суму 11640,00 грн. (призначення платежу: «податок на надра за 4 квартал»).

В розрахунку вх. №8650 від 07.05.2007 року за І квартал 2007 року позивачем визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 8162,00 грн.; частково погашена за платіжним дорученням від 14.05.2007 року №80 у сумі 4080,00 грн. (призначення платежу: «податок на надра за І квартал 2007 року»).

В розрахунку вх. №16621 від 27.07.2007 року за І півріччя 2007 року визначена сума податкового зобов'язання у розмірі 8696,00 грн.; погашене повністю за платіжним дорученням від 27.07.2007 року №146 (призначення платежу: «податок на надра на 2 квартал 2007 року»).

Відповідно до п. 19 Порядку №1014 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) сума плати за користування надрами для видобування корисних копалин розраховується користувачами надр самостійно.

Користувачі надр несуть відповідальність за правильність обчислення і своєчасність внесення плати за користування надрами, а також за правильність складання і своєчасність подання органам Державної податкової адміністрації розрахункових сум за встановленою формою.

Згідно із п. 18-1 цього Порядку розрахунки плати, базовий податковий (звітний) період якої дорівнює календарному кварталу, подаються користувачами надр протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, органам державної податкової служби за місцезнаходженням родовища корисних копалин, а за видобування корисних копалин у межах континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони - за місцем податкової реєстрації платника.

Користувач надр, зареєстрований в органі державної податкової служби іншого району (міста), ніж місцезнаходження родовища корисних копалин, протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, додатково подає (надсилає) копію розрахунку до органу державної податкової служби, у якому він зареєстрований, з відміткою органу державної податкової служби, яка прийняла розрахунок.

Плата вноситься до бюджету користувачами надр протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання розрахунку плати, за місцезнаходженням родовища корисних копалин, а за видобування корисних копалин у межах континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони - за місцем податкової реєстрації платника.

Користувач надр, зареєстрований в органі державної податкової служби іншого району (міста), ніж місцезнаходження родовища корисних копалин, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання розрахунку плати, додатково подає (надсилає) до органу державної податкової служби, у якому він зареєстрований, копію платіжного документа про її внесення.

Судом встановлено, що плата за користування надрами внесена відповідачем в межах строків, встановлених законодавством, крім суми податкового зобов'язання, визначеного в розрахунку вх. №33993 від 09.02.2007 року за 2006 рік у розмірі 20780,00 грн., частково погашеного за платіжним дорученням від 20.03.2007 року №51 на суму 11640,00 грн., оскільки граничним строком погашення такого зобов'язання є 19.02.2007 року (термін затримки складає 29 днів).

Суд зазначає, що орган державної податкової служби України, відповідно до ст. 11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» не має права визначати або змінювати призначення платежу при сплаті платником податків узгоджених сум податкових зобов’язань.

Згідно з п. 7.7 ст. 7 Закону №2181 податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях. Проте порядок такого погашення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатись за рахунок інших платежів платника податків.

Аналіз норм Закону №2181 та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 N 276, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобов’язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до ст. 177 Цивільного кодексу України гроші є об’єктами цивільних прав, у тому числі права власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 05.04.2001 №2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власник користується своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 ЦК України. Відповідно до ст.ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Відповідно до ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що жодна норма податкового законодавства не наділяє органи державної податкової служби правом розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів в платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.

Таким чином суд дійшов висновку про відсутність у відповідача повноважень змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 71 КАС України обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб’єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду доказів визначеної законом компетенції самостійно визначати цільове призначення платежу, здійсненого платником податків, та зарахування коштів платника на свій розсуд. Щодо джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення необхідно зазначити, що обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку (ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»). Податок, збір (обов'язковий платіж) вважається зарахованим в дохід державного бюджету лише з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету (ч. 5 ст. 50 Бюджетного кодексу України). Відповідно зазначена норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно спрямував власні кошти. За наявності податкового боргу у позивача відповідач має право та можливість на підставі п. 10 ст. 10 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» звернутися до суду з позовом про стягнення даного боргу.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення від 01.07.2009 року №0003171503/0, №0003181503/0 та від 19.08.2009 року №0003171503/1, №0003181503/1 підлягають скасуванню.

Стосовно податкових повідомлень-рішень від 01.07.2009 року №0003191503/0 та від 19.08.2009 року №0003191503/1, суд зазначає, що вони прийняті на суму 1022,43 грн., із розрахунку 10% від суми погашеного податкового зобов'язання у розмірі 10224,30 грн. за платіжним дорученням від 20.03.2007 року №51.

Суд враховує, що за даним платіжним дорученням погашено податкове зобов'язання у розмірі 11640,00 грн., таким чином, розмір штрафної санкції повинен становити 1164,00 грн., проте враховуючи, що вказані податкові повідомлення-рішення не порушують законних прав та інтересів позивача, суд дійшов висновку, що у цій частині позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Суд вважає можливим стягнути на користь позивача 3,40 грн. судових витрат.

В судовому засіданні 27.10.2009 року оголошена вступна та резолютивна частини постанови, а 30.10.2009 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 158-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення-рішення Сакської об’єднаної державної податкової інспекції від 01.07.2009 року №0003161503/0 та від 19.08.2009 року №0003161503/1 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю імені В.І. Леніна (ідентифікаційний код юридичної особи 31669812) суми податкового зобов’язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 7131,75 грн.

3. Визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення-рішення Сакської об’єднаної державної податкової інспекції від 01.07.2009 року №0003171503/0 та від 19.08.2009 року №0003171503/1 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю імені В.І. Леніна (ідентифікаційний код юридичної особи 31669812) суми податкового зобов’язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2688,65 грн.

4. Визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення-рішення Сакської об’єднаної державної податкової інспекції від 01.07.2009 року №0003181503/0 та від 19.08.2009 року №0003181503/1 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю імені В.І. Леніна (ідентифікаційний код юридичної особи 31669812) суми податкового зобов’язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 240,40 грн.

5. В задоволенні решти частини позову відмовити.

6. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю імені В.І. Леніна 3,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може біти подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя                                         Циганова Г.Ю.