Вирок № 68230399, 10.08.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №283/66/17-к Головуючий у 1-й інст. Міхненко С. Д.

Категорія ч.2 ст. 286 КК України Доповідач Бережна С. В.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2017 року

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого-судді: Бережної С.В.,

суддів: Шевченко В.Ю., Широкопояса Ю.В.,

з участю секретаря: Кусковської Т.А.,

прокурора: Лотуги Л.В.,

обвинуваченого: ОСОБА_1,

потерпілої: ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі кримінальне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Житомирської прокуратури ОСОБА_3 на вирок Малинського районного суду Житомирської області від 22 лютого 2017, яким

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, працюючого оператором бурильної установки в МПП «Комета» с. Буки Малинського району, не судимого, -

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк - 3 (три ) роки 6 (шість) місяців без позбавленням права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України ухвалено звільнити засудженого від відбуття покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один ) рік.

На підставі ст.76 КК України ухвалено встановити засудженому наступні обов'язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.

Речовий доказ по справі: автомобіль НОМЕР_1 , що переданий на зберігання ОСОБА_4 ухвалено залишити ОСОБА_4

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі УДКСУ у м. Житомирі банк отримувача ГУДКСУ у Житомирській області, МФО 811039, код ЗКПО 38035726 на рахунок 311117115700002, в призначені платежу врахувати код класифікації доходів 24060300, витрати, повязані із залученням експерта в розмірі 1407,36 грн.

Згідно вироку суду, ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що близько 17 години 23 вересня 2016 року, в порушення вимог пунктів 2.1., 2.9 (а) ПДР України, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, не маючи прав на керування транспортним засобом, керуючи автомобілем НОМЕР_2, який належить ОСОБА_4, рухався по автодорозі "Буки - Луки " в Малинському районі у напрямку с. Луки.

В салоні автомобіля також знаходилися пасажири: ОСОБА_2, неповнолітній ОСОБА_5 та ОСОБА_4 Здійснюючи керування транспортним засобом, ОСОБА_1 в порушення вимог пунктів 1.10,12.1 ПДР України, а саме не урахував дорожню обстановку, а також стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не обрав безпечну швидкість руху автомобіля, в результаті чого не впорався з керуванням транспортним засобом, змінив напрямок руху автомобіля, зїхав у кювет, де здійснив зіткнення з ростучим деревом та перекидання автомобіля.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження тяжкого ступеню важкості, що є небезпечними для життя та здоровя в момент їх спричинення у вигляді перелому тіла обох поперечних відростків з переходом на отвір відростків другого шийного хребця.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин справи, доведеність вини ОСОБА_1 та кваліфікацію дій останнього просить вирок суду скасувати у звязку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого та ухвалити новий вирок та призначити покарання за ч.1 ст.286 КК України у виді 5 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами. Відповідно до статті 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням і іспитовим строком 3 роки. Покласти обовязки відповідно до ст. 76 КК України: періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти цей орган про зміну місця проживання та роботи. Посилається на те, що вирок суду є незаконним і таким, що підлягає скасуванню у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого відповідно до ст. 409 КПК України. Зазначає, що при призначенні покарання суд першої інстанції в порушення зазначених норм законодавства не в повній мірі оцінив обставини вчиненого кримінального правопорушення. А саме те, що ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин, характер та обсяг допущених грубих порушень Правил дорожнього руху України, тяжкі наслідки, шкода завдана злочином не відшкодована. Суд хоч у вироку і вказав обтяжуючу вину обставину, вчинення злочину в стані алкогольного спяніння, однак в повній мірі не врахував її при призначенні основного покарання. Вказує, що думка потерпілої щодо виду та розміру покарання сама по собі не є вирішальною в цьому питанні. Однак з урахуванням деяких обставин, на думку обвинувачення, до обвинуваченого ОСОБА_1 може бути застосоване звільнення від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, але в максимальному розмірі, тобто 3 років, таке покарання очевидно сприятиме запобіганню вчиненню нових правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, як засудженим так і іншими особами.

В поданих запереченнях обвинувачений ОСОБА_1 просить вирок Малинського районного суду залишити без змін. Стверджує, що апеляція заступника прокурора Житомирської області є безпідставною. Обвинувачений зазначає, що згоден з тим, що є винним у вчиненні кримінального правопорушення, кається, намагається допомогти потерпілим, надавав слідству та суду правдиві покази, приходив за викликом до слідчого та суду. Наголошує, що вчинив злочин не умисно. Хоч і не відшкодував шкоду потерпілій за автомобіль, але не відмовляється її відшкодовувати, оскільки працює і по мірі можливості буде її відшкодовувати. З потерпілими примирився.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу, обвинуваченого та потерпілу, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.286 КК України відповідає обставинам кримінального провадження та ґрунтується на сукупності зібраних та належним чином оцінених судом доказах.

У ст.65 КК України передбачено, що суд, призначаючи покарання, повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання. Також, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим так і іншими особами.

Відповідно з розясненнями, викладеними в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», відповідно до вимог ч.1 ст.65 КК України суди повинні призначати покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу України, яка передбачає відповідальність за вчинений злочин, з урахуванням ступеню тяжкості, обставин вчиненого злочину, його наслідків та ін. При цьому судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, що вчинили злочини, зокрема на ґрунті пияцтва.

При призначенні покарання необхідним є застосування таких заходів та мір покарання, які надають засудженому можливість повною мірою відчути та зрозуміти наслідки його кримінально карних діянь.

Вказаних положень Закону місцевий суд дотримався не в повній мірі виходячи із наступного.

Так, вчинене ОСОБА_1 кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України, у відповідності до ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину, внаслідок якого потерпіла ОСОБА_2 згідно висновку експерта (а.с.67) отримала тілесні ушкодження тяжкого ступеня важкості, що є небезпечними для життя та здоровя в момент їх спричинення. Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 вчинив вказане кримінальне правопорушення в стані алкогольного спяніння. Дані обставини не в повній мірі були враховані судом першої інстанції. Хоч обвинувачений і характеризується позитивно за місцем проживання, раніше не судимий, проявив щире каяття та сприяння розкриттю злочину, але шкода, завдана потерпілій ОСОБА_4 пошкодженням автомобіля, ним не відшкодована.

Крім того слід зазначити, що ОСОБА_2 керував траспортинм засобом, достовірно будучі обізнаним про відсутність у нього такого права взагалі навіть при дозволі потерпілої ОСОБА_4, власниці автомобіля.

Колегія суддів погоджується і з доводом апелянта, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України, відноситься до злочинів проти безпеки руху. Тому думка потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_4 щодо виду та розміру покарання сама по собі не є вирішальною в цьому питанні

.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з твердженням прокурора, що суд першої інстанції призначив обвинуваченому ОСОБА_1 невиправдано мяке покарання у вигляді мінімального покарання відповідно санкції статті кримінального закону так і мінімального іспитового строку, передбаченого ст. 75 КК України, яке не відповідає тяжкості вчиненого, особі обвинуваченого та є явно несправедливим.

Колегія суддів вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1 має бути призначене покарання у виді 5 років позбавлення волі з застосуванням звільнення від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, але в максимальному розмірі, тобто 3 років, яке буде необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

В решті вирок не оскаржував ся та підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 404, 407, 409 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської прокуратури ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Малинського районного суду Житомирської області від 22.02.2017 року щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст.286 КК України в частині призначеного покарання скасувати.

.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді 5 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням і іспитовим строком 3 роки.

Покласти на ОСОБА_1 обовязки відповідно до ст.76 КК України: періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти цей орган про зміну місця проживання та роботи.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набуває чинності негайно, може бути оскаржений безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту його проголошення.

Судді: