Постанова № 6822975, 04.09.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

04.09.09Справа №2а-6983/09/12/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі : Головуючого судді Котаревої Г.А.

при секретарі судового засідання Тарасовій О.М.,

розглянувши адміністративну справу

,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ішик"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування рішення,

за участю представників:

від позивача Булатова К.Б. - пред-к, дов. б\н від 25.05.2009 р.

від відповідача Нечаєва Н.О. пред-к, дов. №81/10-0 від 14.07.2008 р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ішик» (далі позивач, ТОВ «Ішик») звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим (далі відповідач, ДПІ у м. Сімферополі) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій ДПІ у місті Сімферополі АР Крим від 20.05.2009 № 0009452303 на суму 105010, 62 грн.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, зазначених в адміністративному позові та пояснив, що представниками відповідача головними державними податковими ревізорами інспекторами ДПА В АР Крим ОСОБА_1 та Сухорученковим О.М. було проведено перевірку господарської одиниці бара «Маестро», розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Горького, 10, що належить позивачеві. Результати перевірки оформлені актом № 001583 від 02.05.2009 року, на підставі якого винесено рішення від 20.05.2009 № 0009452303 про застосування до ТОВ «Ішик» фінансових санкційв розмірі 105010, 62 гривень. Фінансові санкції застосовані до позивача за порушення п. 12 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” № 265/95-ВР від 06.07.1995 року та ч. 1,3,5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні » від 16.07.1999 р. № 996 XIV (із змінами та доповненнями). Позовні вимоги мотивовані тим, що застосування штрафних санкцій не може бути здійснено на підставі висновків Акту, оскільки позивач при продажу товарів (наданні послуг) вів облік товарних запасів за місцем їх реалізації у порядку встановленим Законом № 996 XIV та здійснював продаж лише тих товарів , які відображені в такому обліку. Крім того, відповідачем в супереч ст. 21 Закону № 265/95-ВР застосовано фінансові санкції у розмірі подвійної вартості реалізованих товарів та послуг за період січень-лютий 2009 року, проте вказана стаття Закону передбачає застосування фінансових санкцій у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації. Отже просив зазначене рішення визнати протиправним та скасувати.

Представник відповідача проти позову заперечував, надав письмові заперечення в яких пояснив, що 02.05.2009 року спеціалістами ДПА в АРК була проведена перевірка господарської одиниці, що належить позивачеві. Перевіркою встановлено порушення Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” № 265/95-ВР від 06.07.1995 року у вигляді реалізації товару без наявності відповідних видаткових накладних за період з 01.01.2009 по 31.04.2009 на загальну суму 52505,31 грн. Тобто були порушені вимоги п. 12 ст. 3 вказаного Закону, згідно з яким, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг). За результатами проведення перевірки складено Акт № 001583, у висновках якого відображено зазначені порушення законодавства. Отже вважає обґрунтованим застосування фінансових санкцій в розмірі 105010, 62 гривень.

У судовому засіданні 25.08.2009 року допитано свідка головного державного податкового ревізора - інспектора ОСОБА_1 (далі - свідок), попередженого про відповідальність за завідомо неправдиві показання, приведеного до присяги, який дав показання щодо обставин справи.

ОСОБА_1 пояснив, що є головним державним податковим ревізором інспектором ДПА в АРК, згідно з направленням № 766/23-3 від 01.05.2009 року 02.05.2009 року ним разом із головним державним податковим ревізором інспектором ДПА в АРК Сухорученковим О.М. була проведена планова перевірка по контролю за здійсненням розрахункових операцій готівкового та безготівкового обігу господарської одиниці бара «Маестро», розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Горького, 10, що належить позивачеві. Під час проведення перевірки встановлені порушення Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, які викладені в Акті № 001583, а саме встановлений факт реалізації товару без наявності відповідних видаткових накладних за період з 01.01.2009 по 30.04.2009 в сумі 52505,31 грн., до інвентаризації були не допущені без директора підприємства. Вартість реалізованого товару встановлена на підставі щомісячних звітів використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій за період січень-квітень 2009 року.

Під час судового розгляду сторони наполягали на своїх доводах та запереченнях на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом встановлено, що відповідачем по справі є Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим.

Частиною 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з субєктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються субєктами владних повноважень.

Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим є субєктом владних повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

При здійсненні контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), органи державної податкової служби керуються вимогами Закону N 265, яким контроль за проведенням готівкових розрахунків покладено на органи державної податкової служби, статтею 112 Закону N 509, в частині дотримання умов допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових перевірок та чинними наказами Державної податкової адміністрації України.

Так, згідно підпункту 3.1 пункту 3 Методичних рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 27.05.2008 N 355, працівниками органів ДПС відповідно до щомісячних планів органу ДПС здійснюються планові перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі, а також операцій купівлі-продажу іноземної валюти (далі - розрахункові операції) та касових операцій, а також наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій та позапланові перевірки у випадках, передбачених законодавством.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій, суд зобовязаний перевірити, чи здійснювалася перевірка позивача відповідачем на підставі закону, які повноваження мала Державна податкова інспекція в м.Сімферополі АР Крим щодо проведення цієї перевірки, чи діяли посадові особи, що проводили перевірку безсторонньо, обґрунтовано та добросовісно у звязку з проведенням перевірки позивача.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України субєктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обовязків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються субєктами господарювання.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ішик» є юридичною особою, зареєстрованою 03.09.2001 року з ідентифікаційним кодом 31675496 виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АРК, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 22.01.2009 року (а.с. 55) та Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 438253 (а.с.54).

Відповідно до Статуту ТОВ «Ішик» зареєстрованому 03.09.2001 року виконавчим комітетом Київської районної ради м. Сімферополя та довідки з ЄДРПО товариство окрім іншого здійснює діяльність барів за КВЕД 55.40.0.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Ішик» являється субєктом господарювання, юридичною особою, зобовязане виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Відповідно до Свідоцтва № 695 від 01.01.2009 серії Б за № 082393 ТОВ «Ішик» є платником єдиного податку (а.с. 36).

Кафе «Маестро», належить ТОВ «Ішик».

У кафе встановлений зареєстрований та опломбований у встановленому порядку реєстратор розрахункових операцій, заводський номер 51121973, фіскальний номер 0109098721, що належить позивачу та підтверджується реєстраційним посвідченням № 0109098721 від 04.02.2008 р., виданим ДПІ в м.Сімферополь АРК (а.с.10).

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд зазначає, що відповідно до статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ст.2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ головним завданням державних податкових інспекцій є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів (далі - податків, інших платежів) і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.

Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим уповноважена здійснювати контроль за додержанням податкового законодавства, за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів).

Органи податкової служби зобовязані здійснювати свої функції, у тому числі стосовно проведення перевірок субєктів господарювання виключно на підставі, у спосіб, в межах повноважень, визначених законом.

Загальні підстави та порядок проведення перевірок встановлений Законом України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ.

Згідно п.2 ч.1 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари(послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами.

Таким чином, органи податкової служби мають право проводити лише документальні невиїзні і планові та позапланові виїзні перевірки, підстави для проведення яких визначені законодавством України.

Суд зазначає, що визначення, підстави та порядок проведення позапланових перевірок передбачені Законом України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ та Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від6 липня 1995 року N 265/95-ВР.

Так, відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від6 липня 1995 року N 265/95-ВР контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Суд зазначає, що відповідно до ст.16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від6 липня 1995 року N 265/95-ВР контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Відповідно до ч.4 ст.16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від6 липня 1995 року N 265/95-ВР планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

У статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"визначені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок. Плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків, яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням платника податків. Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Відповідно до ст. 11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"посадові особи органу держаної податкової служби вправі приступати до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявністю підстав для їх проведення та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки. Ненадання цих документів платнику податків є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки.

Судом встановлено, що головними державними податковими ревізорами інспекторами ДПА в АРК ОСОБА_1 згідно з направленням № 766/23-3 від 01.05.2009 року та Сухорученковим О.М. на підставі направлення № 765/23-3 від 01.05.2009 року на підставі пункту 2 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ із змінами та доповненнями, та плану графіку проведення перевірок, затвердженого заступником Голови ГНА в АР Крим Пашиним С.А., на травень 2009 року, з метою здійснення контролю за додержанням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), наявності торгових патентів та ліцензій проведено планову перевірку ТОВ «Ішик» з питань дотримання вимог Законів України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», від 23 березня 1996 року № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», постанови Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».

Судом встановлено, що представниками відповідача на підставі направлень на проведення перевірки здійснено планову перевірку за результатами якої складено Акт перевірки з контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обороту субєктами підприємницької діяльності, датований 02 травня 2009 року за № 001583. ТОВ «Ішик» входило до переліку субєктів господарювання для проведення перевірок у травні 2009 року за № 135.

Відповідно до п.1.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за N 925/11205 (далі - Порядок) за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Такий акт є службовим документом, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Вступна частина акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинна містити окрім інших даних, відомості про термін проведення перевірки (дата початку та дата закінчення перевірки), як передбачено у п. 2.2.1 Порядку.

Судом встановлено, що Акт № 000638/01110607/23-3 містить інформацію про те, що перевірка ТОВ «Ішик» проводилась 02.05.2009 року, часом закінчення перевірки встановлено 02.05.2009 року, цією ж датою один примірник Акта передано представникові ТОВ «Ішик».

Згідно з п. 1.5. Порядку акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. (п.1.7 Порядку).

Ретельно дослідивши оригінал Акту перевірки, судом встановлено наступне:

Судом встановлено, що позивач допустив перевіряючих до проведення перевірки, у звязку з чим суд надає правову оцінку результатам такої перевірки та виявленим у ході її проведення порушенням.

Відповідно до п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Перевіряючи правомірність нарахування та стягнення позивачем фінансових санкцій судом встановлено наступне.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”N 996-XIV від 16.07.1999р.(із змінами та доповненнями) (далі Закон № 996).

Статтею 1 Закону № 996 визначено що бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; внутрішньогосподарський (управлінський) облік - система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 996 сфера дії цього Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до ч.3 ст.8 Закону № 996 відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до ст.9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч.1 ст.9).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

-назву документа (форми);

-дату і місце складання;

-назву підприємства, від імені якого складено документ;

-зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

-посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

-особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9).

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця (ч.3 ст.9).

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні (ч.4 ст.9).

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (ч.5 ст.9).

Статтею 20 Закону № 265 встановлено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 21 Закону № 265 встановлено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено, що 02.05.09 р. посадовими особами ДПА в АРК на підставі направлення від № 766/23-3 від 01.05.2009 року та направлення № 765/23-3 від 01.05.2009 року , виданого ДПІ в м. Сімферополя було проведено перевірку за дотриманням ТОВ «Ішик» порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обліку, наявності торгових патентів і ліцензій у кафе «Маестро», що розташований за адресою м. Сімферополь, діяльність в якому здійснює позивач. Перевірка здійснювалась в присутності бармена ОСОБА_2, розташованого за адресою вул. Горького, буд.10.

Представником позивача в ході перевірки не були представлені накладні або ТТН на товар, який знаходиться за місцем реалізації, або зберігання.

Посадовими особами ДПА було встановлено, що на момент перевірки в кафе (за місцем реалізації або зберігання) за період січень-квітень 2009 року сума реалізації (згідно даних звітів по РРО) становила 52505,31 грн. Тим самим, в ході перевірки представниками податкового органу встановлено порушення п.12 ст.3 Закону “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме: не ведення або ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання на 52505,31 грн., яке було відображено в акті перевірки № 001583 від 02.05.09 р. (а.с.10-11).

20.05.09 р. на підставі акту перевірки № 001583 від 02.05.09 р., ДПІ в м. Сімферополі АР Крим було винесено рішення про застосування штрафних санкцій № 009452303 згідно ст.20 Закону України "Про застосування реєстратор розрахункових операцій у галузі торгівлі, громадського харчування та послуг" на суму 105010,62 грн. (а.с.9).

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що всі розпорядчі документи та документи, що повязані з товарообігом зберігаються у бухгалтерії, яка розташована за юридичною адресою підприємства, бармен, в присутності якого було проведено перевірку не міг надати посадовим особам ДПА на їх вимогу документів, повязаних з товарообігом.

Судом встановлено, що відповідно до наказу ТОВ «Ішик» від 29.12.2008 р. № 22 «Періодичність сдачи звітності», встановлено терміни смачи товарного звіту в бухгалтерію до 3-го числа наступного за звітним місяця», відповідно до наказу ТОВ «Ішик» від 29.12.2008 р. № 23 «Проведення інвентаризації» інвентаризація матеріальних цінностей та основних коштів на підприємстві проводиться в порядку, встановленому законодавством, присутність директора при проведенні інвентаризації обовязкове (а.с.34,35).

Відповідач доказів того, що позивача було завчасно попереджено про перевірку суду не надав, а отже директор ТОВ «Ішик» не мав можливості доручити будь-якій особі цього підприємства здійснити предявлення всіх необхідних для перевірки документів,.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст. 11-2 Закону № 509 проведення перевірок органами державної податкової служби не повинно порушувати нормального режиму роботи платників податків, отже суд вважає, що перевірка позивача повинна була здійснюватись за попереднім повідомленням про це позивача у робочий час для того, щоб ці особи могли надати посадовим особам ДПА в АРК для перевірки всі необхідні документи, або з попереднім повідомленням про це позивача, для того, щоб директор ТОВ «Ішик» міг доручити керівнику магазину всі документи, необхідні для перевірки. Вказані документи були додані до заперечень до акту перевірки від 07.05.2009(вих.. №07/05/09/11).

Позивачем у ході судового розгляду справи було надано суду копії Товарно-транспортних накладних за Січень 2009р. на суму 6040,53 грн., Лютий 2009 р. 3995,28 грн., Березень 2009 3105,72 грн., Квітень 2009 р. - 4291,48 грн. (а.с.16-79); Обігово - сальдових відомостей по рахунку 281 «Товари на складі» за січень 2009 - дебет 6,040,53 грн., кредит - 6,040,53 грн., Лютий 2009 3995,28 грн. - 3995,28 грн., Березень 2009 дебет - 3105,72 грн. , кредит - 3105,72 грн, Квітень 2009 4291,48 грн. 4291,48 грн.; Накладних на внутрішнє переміщення склад- бар, кухня - бар ( а.с. 80 -232); Товарних звітів за січень 2009 р. (Усього товару на суму 10578,76 грн., послуги за вхід 3855,00 грн.), Лютий 2009 (усього товару на суму- 8575,2 грн., послуги за Вхід 3830 грн.), Березень 2009 (усього товару на суму- 8900, 85 грн., послуги за Вхід 4130 грн.),

Квітень 2009 - (усього товару на суму- 8675,5 грн., послуги за Вхід 3960 грн.) (Ас. 233-240); обігово-сальдових відомостей по рахунку 282 «Товари на складі»,( а.с.241-248 в 1-му томі, та а.с. 1-8 у 2-му томі). Крім того, у вартість реалізації увійшло сума наданих позивачем послуг за вхід до кафе у сумі 156775 грн., що також підтверджено вищевказаними документами, а також копіями фіскальних чеків.

Суд зазначає, що вищезазначені документи підтверджують наявність належних документів про бухгалтерський облік товарних запасів та виключає вчинення позивачем порушення п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг".

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем не правомірно було застосовано до позивача штрафні санкції Рішенням про застосування штрафних санкцій № 0009452303 від 20.05.09 р. у сумі 105010,62 грн.

Крім того позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що органи ДПС наділені правом вимагати від керівників підприємств, установ і організацій, що перевіряються в ході планових та позапланових виїзних перевірок, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та коштів, у разі відмови у проведенні таких інвентаризацій - звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Згідно з ч. 1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів правомірності і законності винесення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим рішень про застосування штрафних санкцій № 0009452303 від 20.05.09 р. у сумі 105010,62 грн. відповідачем суду не надано.

Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, субєкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього субєкта, визначених законом.

Суд також враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

При таких обставинах суд вважає, що рішення ДПІ в м. Сімферополі в АРК про застосування до ТОВ «Ішик» штрафних санкцій № 0009452303 від 20.05.09 р. у сумі 105010,62 грн. слід визнати протиправними, що має наслідком їх скасування.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У звязку зі складністю справи судом 04.09.09 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 09.09.2009 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94,158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2.Визнати протиправним і скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі в АР Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ішик» (м. Сімферополь, вул. Горького,б.10, ЄДРПОУ 31675496)від 20.05.2009 № 0009452303 на суму 105010,62.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ішик»(р/р № 26001327521001, МФО 384436, ЄДРПОУ 31675496) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя Котарева Г.М.