Ухвала суду № 68225745, 11.08.2017, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/4474/17

Провадження №1-кп/265/367/17

У Х В А Л А

11 серпня 2017 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Костромітіної О. О.,

суддів Ковтуненко О.В., Міхєєвої І.М.,

за участю секретаря Куксенко А.С.,

в ході розгляду у відкритому судовому засіданні кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні кримінального злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України,

за участю сторін кримінального провадження

прокурора Єрмакової Г.М.,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя перебуває вказане кримінальне провадження.

Під час досудового розслідування щодо обвинуваченого ОСОБА_1 ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11.05.2017 року застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Маріупольському слідчому ізоляторі УДПтС України в Донецькій області, строк якого продовжувався і спливає 04 вересня 2017 року.

Судовий розгляд кримінального провадження триває та не може бути завершений до 04 вересня 2017 року.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобовязаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Обговорюючи вказане питання, прокурор вважав доцільним подальше тримання обвинуваченого під вартою, посилаючись на те, що ризики, встановлені під час обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу не зменшились. Зазначив, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоровя особи. Вся родина проживає в одному помешканні, в родині склалися неприязні стосунки, а тому проживання обвинуваченого в цьому будинку є неможливим. Також, проживаючи в одному помешканні з потерпілим та свідком, обвинувачений може на них впливати.

Обвинувачений та його захисник просили обрати щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, так як він має постійне місце проживання, проживає разом з батьками, є інвалідом 3 групи,отримує пенсію, потребує лікування.

Потерпілий ОСОБА_3 у судовому засіданні наполягав на звільненні обвинуваченого з під варти.

Вислухавши учасників судового засідання, суд прийшов до наступного.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до змісту ч.3 ст.199 КПК України, однією з підстав для продовження строку тримання під вартою є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або зявилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 до 4 вересня 2017 року, суд вже один раз враховував, що останній обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років. Також судом вказувалися такі ризики, як незаконно впливати на потерпілого та свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Проте в подальшому, обгрунтування необхідності продовження строку тримання під вартою, посиланням на тяжкість злочину, суд вважає безпідставним. При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України», де зокрема зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Однак сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою.

Таким чином, суд робить висновок, що суворість покарання, яке може бути призначено за предявленим обвинуваченням, не може бути єдиною достатньою підставою для продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1

Крім того, суд вважає, що поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою, а тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою протягом розгляду кримінального провадження в суді, не повинно свідчити про фактичне відбуття можливого покарання призначеного у майбутньому.

Відповідно до змісту ч.5 ст.199 КПК України, суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

На теперішній час суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 має постійне місце проживання, проживає разом з батьками, є інвалідом 3 групи,отримує пенсію, потребує лікування. Потерпілий ОСОБА_3 наполягає на звільненні обвинуваченого з під варти.

Під час судового розгляду, суду не надано будь-яких доказів того, що ризики, які враховувалися під час попереднього продовження строку тримання під вартою, не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання ОСОБА_1 під вартою.

Відповідно до ч.2 ст.318 КПК України, судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов'язковою участю сторін кримінального провадження.

Таким чином, суд вважає, що для розгляду справи існує необхідність в застосуванні до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу, який би був достатнім для забезпечення прибуття його за викликом до суду для участі у судовому розгляді і таким заходом забезпечення на сьогоднішній день, з урахуванням вже досліджених доказів, цілком обґрунтовано може бути домашній арешт.

Частина 1 ст.181 КПК України передбачає, що домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, а ч.2 цієї статті встановлює, що домашній арешт може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

На думку суду, під час судового розгляду з боку сторони захисту суду надані належні та допустимі докази щодо можливості зміни відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу на домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необхідність застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 (шістдесят) днів.

При цьому у відповідності з положеннями ч.5 ст.194 КПК України суд, під час дії запобіжного заходу, вважає необхідним покласти на ОСОБА_1 виконання наступних обовязків: 1) прибувати за кожною вимогою до суду; 2) не відлучатися із міста Маріуполя без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання; 4) утримуватися від спілкування з потерпілим ОСОБА_3 та свідками ОСОБА_4,ОСОБА_5, ОСОБА_6,ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9.О., ОСОБА_10, ОСОБА_11

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.331, 369, 392 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Змінити обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід з тримання під вартою в Маріупольському слідчому ізоляторі Донецької області на цілодобовий домашній арешт строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 09 жовтня 2017 року, за адресою: АДРЕСА_2.

Заборонити ОСОБА_1 цілодобово залишати своє житло за адресою: АДРЕСА_3, окрім випадків виклику до суду та часу, необхідного для лікування в медичних закладах системах охорони здоров'я.

У відповідності з положеннями ч.5 ст.194 КПК України покласти на ОСОБА_1 виконання наступних обовязків: 1) прибувати за кожною вимогою до суду; 2) не відлучатися із міста Маріуполя без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання; 4) утримуватися від спілкування з потерпілим ОСОБА_3 та свідками ОСОБА_4,ОСОБА_5,ОСОБА_6,ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9.О., ОСОБА_10, ОСОБА_11

Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_1 положення п.1 ч.3 ст.202 КПК України, а саме: у разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинувачений, який був затриманий негайно доставляється до місця проживання і звільняється з-під варти, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово.

Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_1 положення ч.5 ст.181 КПК України, згідно якої, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.

Контроль за виконанням цієї ухвали в частині зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 покласти на Лівобережне відділення поліції Центрального відділу поліції ГУ НП в Донецькій області, якому направити копію цієї ухвали.

Копію цієї ухвали для відома направити до Маріупольського слідчого ізолятору.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення, а ОСОБА_1 підлягає звільненню з під варти у залі суду.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Костромітіна О.О.

Судді Ковтуненко О.В.

ОСОБА_12