Рішення № 68221279, 08.08.2017, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/7558/16-ц

Провадження № 2/185/326/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

08 серпня 2017 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючий - суддя Бабій С.О., при секретарі судового засідання Шмик К.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5, про звернення стягнення на придмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

08 вересня 2016 року (згідно із відбитком штемпеля на конверті поштового відправлення, а.с.64) позивач ОСОБА_6 акціонерне товариство «Всеукраїнський ОСОБА_1» звернулося до суду з позовом, яким просить в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_5 перед ОСОБА_6 акціонерним товариством «Всеукраїнський ОСОБА_1» за Кредитним договором №377 ЗН/08-1 від 21 травня 2008 р., у сумі 1 825 679 грн. 62 коп.(один мільйон вісімсот двадцять п'ять тисяч шістсот сімдесят дев'ять), з яких: заборгованість за кредитом - 51 093,01 доларів США; заборгованість за відсотками - 16, 384,10 доларів США; по комісії за РО - 1 1 420, 74 грн.; штраф/пеня за несвоєчасне погашення кредиту, сплату процентів за користування 105 116, 65 грн., звернути стягнення на майно, яке належить відповідачам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право власності на квартиру за №3080 від 21 березня 2000 року, яке є предметом Іпотечного договору від 21 травня 2008 року, який укладений між ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим №4360, а саме: є нерухоме майно - чотирьох-кімнатна квартира, загальною площею 81.40 кв.м.. житловою площею 51,30 кв.м.. що знаходиться за адресою : Донецька обл., м. Донецьк, вул. Університетська. 120в. кв. 36. шляхом продажу ОСОБА_6 акціонерним товариством «Всеукраїнський ОСОБА_1» (04119. м. Київ. вул. Дегтярівська. 27т, код ЄДРПОУ: 19017842) від свою імені будь-якій особі-покупцю за початковою ціною, визначеною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності під час його реалізації у порядку, передбаченому ст. 38 Закону України «Про іпотеку», з наданням Публічному акціонерному товариству «Всеукраїнський ОСОБА_1» всіх прав продавця, у тому числі, але не виключно: укладати договір купівлі - продажу, отримувати дублікати правовстановлюючих документів на вказаний предмет іпотеки в органах БТІ, органах нотаріату та інших органах державної влади, місцевого самоврядування та у будь-яких установах незалежно від форм власності; отримувати всі необхідні документи та довідки (в тому числі витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності) для продажу вищезазначеного предмета іпотеки у Державній реєстраційній службі України та всіх підпорядкованих структурних підрозділах, в органах нотаріату або у інших органах, які будуть здійснювати функції з реєстрації речових прав на нерухоме майно; здійснювати будь-які платежі у якості продавця в процесі укладання договору купівлі-продажу предмету іпотеки; звертатися до суб'єктів оціночної діяльності із заявою про проведення експертної оцінки предмету іпотеки, а також ставити підписи від свого імені за одержання експертної оцінки; отримувати довідки та документи, які необхідні для укладання та нотаріального посвідчення договору купівлі - продажу: надати приватному нотаріусу право відкрити розділ на предмет іпотеки чотирьох-кімнатна квартира, загальною площею 81,40 кв.м.. житловою площею 51,30 кв.м.. що знаходиться за адресою : Донецька обл.. АДРЕСА_1, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та зареєструвати право власності на предмет іпотеки за набувачем (покупцем); отримувати в органах місцевого самоврядування за місцезнаходженням предмета іпотеки довідки про склад сім'ї іпотекодавця, копії будинкових книг, технічну документацію.

Обґрунтовуючи позовну заяву позивач посилався на те, що 21 травня 2008 року відповідач ОСОБА_5 та ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» (найменування змінено на ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1») уклали договір № 377 ЗН/08-1 відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 90000,00 (девяносто тисяч) доларів США із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,5 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 10 травня 2018 року.

З метою забезпечення виконання зобовязань за Кредитним договором 21 травня 2008 року між ВАТ Всеукраїнський ОСОБА_1 (найменування змінено на ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1») та відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 як майновими поручителями третьої особи ОСОБА_5 було укладено Іпотечний договір, відповідно до умов якого позивачу в іпотеку передано нерухоме майно: чотирьох-кімнатну квартиру загальною площею 81,40 кв.м.. житловою площею 51,30 кв.м.. що знаходиться за адресою : Донецька обл.. м. Донецьк, вул. Університетська. 120в, кв. 36.

У порушення ст. 526, 527, 530 ЦК України ОСОБА_5 свої зобовязання за кредитним договором належним чином не виконав, тому станом на 26.08.2016 року має заборгованість перед позивачем у сумі 1825679,62 грн. (один мільйон вісімсот двадцять пять тисяч шістсот сімдесят девять гривень 62 копійки) , яка складається з 51093,01 дол. США заборгованість за кредитом, 16384,10 дол.США заборгованість по відсоткам, 11420,74 грн - комісія за РО, 105116,65 грн - штраф/пеня за несвоєчасне погашення кредиту, сплату процентів за користування.

Однак, в порушення умов Кредитного договору, погашення частин кредиту і нарахованих за його користування процентів у передбачених графіком повернення кредиту сплати процентів в строк не відбувається.

В судове засідання представник позивача не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовну заяву підтримує в повному обсязі

Відповідачі в судове засідання не зявилися , про час, дату та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

Третя особа в судове засідання не зявилася, про причини неявки не повідомила.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи у відповідності до положень ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши доводи представника позивача та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як випливає з матеріалів справи, відповідно до укладеного 21 травня 2008 року між ОСОБА_5 та ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» (найменування змінено на ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1») був укладений договір № 377 ЗН/08-1, згідно якого ОСОБА_1 надає Позичальнику строковий кредит у сумі 90000,00 грн. (девяносто тисяч) доларів США з умовами повернення відсотків за його користування у розмірі 14,5 % на рік на суму залишку заборгованості по кредиту на строк до 17 жовтня 2028 року в обмін на зобовязання позичальника по поверненню кредиту, сплати процентів, в обумовлених у кредитних договорах строки (а.с.12-19).

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ч.1, ч. 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобовязання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, відповідно до ст.ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зіст. 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У порушення умов договору кредитного договору № 377 ЗН/08-1 відповідач ОСОБА_5 порушив взяті на себе зобовязання та перестав належним чином (в обсягах та в терміни, які передбачені кредитним договором) сплачувати борг за кредитом, внаслідок чого, станом на 26 серпня 2016 року, заборгованість складає: 1825679,62 грн., із яких 51093,01 дол. США заборгованість за кредитом та 16384,10 дол.США заборгованість по відсоткам, 11420,74 грн - комісія за РО, 105116,65 грн - штраф/пеня за несвоєчасне погашення кредиту, сплату процентів за користування. Будь-яких доказів, які б спростовували даний розрахунок заборгованості,відповідачами або третьою особою суду не надано.

Одночасно, суд не може погодитися із вказаним розрахунком у частині обчислення штрафу/пені, з огляду на наступне.

Відповідно достатті 2 Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»у редакції, чинній на момент розгляду справи в суді, на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Виходячи з того, що місто проживання відповідачів та третьої особи (позичальника) - місто Донецьк, входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженогорозпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р., пеня розрахована по кредитному договору за період, який утворився після 14 квітня 2014 року, не підлягають задоволенню вимоги позивача про звернення стягнення на майно відповідачів в рахунок погашення неустойки, нарахованої позивачем на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитним договором. Із наданого позивачем розрахунку випливає, що 105 116, 65 грн. штрафу/пені за несвоєчасне погашення кредиту, сплату процентів за користування нараховано миі за період із 11.10.2015 р. по 26.08.2016 р. (а.с.11).

Вказане цілком відповідає правовому висновку Верховного Суду України у справі №6-2879цс16, викладений в постанові Верховного Суду України від 13 березня 2017 року.

З метою забезпечення виконання зобовязань за Кредитним договором 21 травня 2008 року між ВАТ Всеукраїнський ОСОБА_1 (найменування змінено на ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1») та відповідачами ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4, а також третьою особою ОСОБА_5 було укладено Іпотечний договір, відповідно до умов якого останні передали позивачу в іпотеку нерухоме майно: чотирьох-кімнатну квартиру загальною площею 81,40 кв.м.. житловою площею 51,30 кв.м., що знаходиться за адресою : Донецька обл.. АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право власності на квартиру (будинок) №3080 від 21.03.2000р, виданого представником фонду державного майна України в м. Донецьку, зареєстрованого в КП БТІ м. Донецька від 18.04.2000 р. за реєстровим номером 259, в реєстровій книзі 7/22дк-(257). Відповідно до п. 4.1.6. у разі порушення позичальником зобовязання за кредитним договором чи іпотекодавцями зобовязань за цим договором, а також інших обовязків іпотекодавців/позичальника іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобовязання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна від 08.08.2017 №93921995 встановлено, що квартира чотирикімнатна, яка розташована: АДРЕСА_2, належить на праві приватної власності ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_2 по 1/4 частки кожному на підставі свідоцтва про право власності,3080, від 21.03.2000, видано Представництвом Фонду Державного майна України в м. Донецьку(а.с.91-93).

Згідно із ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого іпотекою, передбачені Законом України "Про іпотеку". Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ст. 3 Закону України "Про іпотеку").

Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

За ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобовязання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди); з інших підстав, передбачених Законом.

Ч.1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Ч.1. ст. 39 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

У правовому висновку, який міститься у постанові Верховного Суду України у справі №6-3034цс16 від 05.04.2017р., зазначається, що аналіз положень статей 33, 36-39 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі Закон) дає підстави для висновку про те, що законодавець визначив три способи захисту на задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий на підставі рішення суду та два позасудових на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Разом з тим обрання певного способу правового захисту, у тому числі й досудового врегулювання спору, є правом, а не обовязком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Установлення законом або договором досудового способу врегулювання спору за волевиявленням субєктів правовідносин не вважається обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

У разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону, резолютивна частина рішення суду повинна відповідати вимогам статей 38, 39 Закону та положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК України, і в ній повинна зазначатись, крім іншого, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

За змістом частини пятою статті 38 Закону дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки.

Виходячи зі змісту поняття ціни як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо та аналізу норм ст. ст. 38, 39 Закону України «Про іпотеку», слід дійти висновку про те, що в розумінні норми статті 39 цього Закону встановлення початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Згідно із ч.6. ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей38,39 Закону «Про іпотеку», судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України дійшли правового висновку, що у розумінні нормистатті 39 Закону «Про іпотеку»встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону(висновок Верховного Суду України, викладений у постанові 6-61цс15 від 27 травня 2015 року).

Ця правова позиція було змінена Верховним Судом України та викладена в постанові від 23 грудня 2015 року у справі №6-1205цс15.

У постанові від23 грудня 2015 року Верховний суд України зазначив, що відповідно до частини шостої статті 38 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень) ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Отже, у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки резолютивна частина рішення суду має відповідати вимогам частини шостої статті 38, статті 39 Закону України «Про іпотеку» та положенням пункту 4 частини першоїстатті 215 ЦПК України й у ній повинна зазначатись, крім іншого, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. При цьому суд повинен указати, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

У постанові Верховного суду України від 08.06.2016 р. у справі № 6-1239 цс16 Верховний суд України зазначив, що положеннями частини першої статті 39Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, прийняв рішення, зокрема, про звернення стягнення на предмети іпотеки шляхом їх продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, визначеною субєктом оціночної діяльності під час виконавчого провадження.

При цьому суд не зазначив початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до частини шостої статті 38Закону України «Про іпотеку». Посилання суду першої інстанції у резолютивній частині рішення на визначення початкової ціни предмету іпотеки під час здійснення виконавчого провадження суперечить вимогам статей 39 та 43 Закону України «Про іпотеку».

Виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку» судова палата у цивільних справах Верховного Суду України приходять до правового висновку, що у розумінні норми статті 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону

Враховуючи, що позивач просить надати йому право на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, а також, що звіт про оцінку чотирьох-кімнатної квартири, загальною площею 81.40 кв.м.. житловою площею 51,30 кв.м., що знаходиться за адресою : Донецька обл.. АДРЕСА_1, суб'єктом оціночної діяльності позивачем не надавався, клопотання щодо призначення судової експертизи із вказаного питання позивачем не заявлялися, а також враховуючи приписи ч.1 ст. 25 Закону України «Про заставу», за якою якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різниця повертається заставодавцю, суд вважає за необхідне в резолютивній частині рішення суду щодо визначення початкової ціни продажу предмета іпотеки, викласти їїу відповідності до вимог ч. 6 ст.38, ст.39 Закону України «Про іпотеку»та положень п. 4 ч. 1ст. 215 ЦПК України, а саме, встановити початкову ціну продажу предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки є обґрунтованими, та підлягають задоволенню. Крім того, суд звертає увагу на те, що іпотекодавцями та власниками предмета іпотеки, квартири чотирикімнатної, яка розташована: АДРЕСА_2, є як відповідачі у справі - ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2, так і ОСОБА_5 (третя особа у справі), із частками, які дорівнюють по 1/4 частки у кожного. Проте, заявлено вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки позиваче заявлено лише до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2, що є виключним процесуальним правом позивача, тому суд в частині вимог до відповідачів задовольняє вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суд враховує, що ст.9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» зупиняється дія ст. 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності;на предмет іпотеки), ст.38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продажпредмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі обєкти), ст. ст. 41, 43?47 (у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах) Закону України "Про іпотеку" протягом терміну дії цього Закону щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, що належить громадянам України (у тому числі фізичним особам ? підприємцям) або юридичним особам субєктам малого і середнього підприємництва та перебуває в іпотеці.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно із пунктом 1 додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року до зазначених населених пунктів належить м. Донецьк, у якому знаходиться предмет іпотеки- чотирьох-кімнатна квартира загальною площею 81.40 кв.м., житловою площею 51,30 кв.м.. що знаходиться за адресою : Донецька обл.. м. Донецьк, вул. Університетська. І20в. кв. 36

Одночасно, на думку суду, положення ст. 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» самі по собі не унеможливлюють ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, а застосовується під час виконання рішення суду. Вказаний висновок корегується із подібними за змістом положеннями Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", за яким мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у разі невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення намайно (відчуження без згоди власника). Вказаний закон є правовою підставою, щоне дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень. Вказана правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 27 травня 2015 року (№ 6-58цс15), 9 вересня 2015 року (№ 6-483цс15), 2 березня 2016 року (№6-1356цс15).

На підставі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст. ст. 3-4, 6-8, 10-11, 15, 59-60, 79, 88, 109, 208-209, 212-215, 218, 224-226, 232, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву задовольнити частково.

В рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_5 перед ОСОБА_6 акціонерним товариством «Всеукраїнський ОСОБА_1» за Кредитним договором №377 ЗН/08-1 від 21 травня 2008 р., у сумі 67477,11 дол. США та 11420,74 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 51 093,01 доларів США; заборгованість за відсотками - 16, 384,10 доларів США; по комісії за РО - 11420, 74 грн., звернути стягнення на майно, яке належить ОСОБА_2 (місце реєстрації: 83004, м. Донецьк, вул. Університетська, буд. 120в. кв. 36, паспорт серія ВА № 598645 виданий Київським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області області 24 лютого 1997 р., ІПН 14441 10291), ОСОБА_3 (місце реєстрації: 83004, м. Донецьк, вул. Університетська, буд. 120в. кв. 36, паспорт серія ВА № 598646 виданий Київським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області області 24 лютого 1997 р., ІПН НОМЕР_1), ОСОБА_4 (місце реєстрації: 83004, АДРЕСА_3, паспорт серія ВВ № 845090 виданий Київським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 01 липня 1999 р., ІПН НОМЕР_2) по 1/4 частки кожному на підставі Свідоцтва про право власності на квартиру за №3080 від 21 березня 2000 року, яке є предметом Іпотечного договору від 21 травня 2008 року, який укладений між ВАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» та ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим №4360, а саме: 3/4 частки чотирьох-кімнатної квартири, загальною площею 81.40 кв.м., житловою площею 51,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4. шляхом продажу ОСОБА_6 акціонерним товариством «Всеукраїнський ОСОБА_1» (04119. м. Київ. вул. Дегтярівська. 27т, код ЄДРПОУ: 19017842) від свого імені будь-якій особі-покупцю за початковою ціною, визначеною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності під час його реалізації у порядку, передбаченому ст. 38 Закону України «Про іпотеку», з наданням Публічному акціонерному товариству «Всеукраїнський ОСОБА_1» всіх прав продавця, у тому числі, але не виключно: укладати договір купівлі - продажу, отримувати дублікати правовстановлюючих документів на вказаний предмет іпотеки в органах БТІ, органах нотаріату та інших органах державної влади, місцевого самоврядування та у будь-яких установах незалежно від форм власності; отримувати всі необхідні документи та довідки (в тому числі витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності) для продажу вищезазначеного предмета іпотеки у Державній реєстраційній службі України та всіх підпорядкованих структурних підрозділах, в органах нотаріату або у інших органах, які будуть здійснювати функції з реєстрації речових прав на нерухоме майно; здійснювати будь-які платежі у якості продавця в процесі укладання договору купівлі -продажу предмету іпотеки; звертатися до суб'єктів оціночної діяльності із заявою про проведення експертної оцінки предмету іпотеки, а також ставити підписи від свого імені за одержання експертної оцінки; отримувати довідки та документи, які необхідні для укладання та нотаріального посвідчення договору купівлі - продажу: надати приватному нотаріусу право відкрити розділ на предмет іпотеки чотирьох-кімнатна квартира, загальною площею 81.40 кв.м. житловою площею 51,30 кв.м. що знаходиться за адресою : Донецька обл.. м. Донецьк, вул. Університетська. І20в. кв. 36, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та зареєструвати право власності на предмет іпотеки за набувачем (покупцем); отримувати в органах місцевого самоврядування за місцезнаходженням предмета іпотеки довідки про склад сім'ї іпотекодавця, копії будинкових книг, технічну документацію.

В інший частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1» судові витрати по справі у сумі по 183,73 грн. (сто вісімдесят три гривні 73 копійки) з кожного.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем у десятиденний строк з моменту отримання копії рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Позивачем рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяті днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: ОСОБА_9