Рішення № 68217412, 09.08.2017, Київський районний суд м. Одеси

___________________

Справа № 520/6286/16-ц

Провадження № 2/520/262/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2017 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

Головуючого - судді Куриленко О.М..,

за участю секретаря Баранової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про стягнення авансу,

ВСТАНОВИВ:

31.05.2016 року позивач звернулась до суду з позовом та просить суд ухвалити рішення, яким стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аванс у розмірі 1878476, 66 гривень, що еквівалентно 73000 дол. США. Всі судові витрати покласти на відповідачів.

Свої вимоги мотивувала тим, що 28.11.2012 року між нею та ОСОБА_3, від імені якого діяла ОСОБА_2, була досягнута домовленість щодо купівлі-продажу належного останньому житлового будинку та земельної ділянки за адресою Одеська область, Овідіопольський район, с. Нова Долина, вул. Молодіжна, 39, на виконання якої вона передала ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 73000 дол. США в якості авансу за будинок

Однак, позивач стверджує, що основний договір у визначений термін між сторонами укладено не було і продавець не повернув грошові кошти, які були йому передані у якості авансу. Добровільно повернути зазначені кошти позивачу відповідач відмовляється, що змусило позивача звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.74, 76, 77 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 у судовому засіданні позовну заяву підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_6 у судовому засіданні у задоволенні позову просив відмовити, однак, підтвердив факт отримання його донькою ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 73 000 доларів США та відсутність з його боку будь-яких претензій до повіреної.

Відповідач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не зявились, про час та місце його проведення сповіщались належним чином, причини неявки суду не повідомили, заяв та клопотань про відкладення слухання справи від них до суду не надходило.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 є власником житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що розташований за адресою Одеська область, Овідіопольський район, с. Нова Долина, вул. Молодіжна, буд. 39 на підставі Договору дарування від 24.02.2009 року посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_7

Також відповідачу ОСОБА_3 на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку належить земельна ділянка площею 0,1001 га, яка розташована за адресою Одеська область, Овідіопольський район, с. Нова Долина, вул. Молодіжна, 39, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарчих будівель і споруд (присадибна ділянка).

04 листопада 2011 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 було посвідчено довіреність, згідно якої ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_2 розпоряджатися усім його майном, з чого б воно не складалося, та де б воно не знаходилося, укладати усі передбачені за законом угоди по експлуатуванню та розпорядженню майном: купувати, продавати, приймати у дар, обмінювати і т.п. Термін дії даної довіреності становить три роки.

28 листопада 2012 року ОСОБА_2, яка діяла від імені власника спірного будинку, отримала від ОСОБА_1 73000 дол. США в якості авансу за житловий будинок з земельною ділянкою за адресою Одеська область, Овідіопольський район, с. Нова Долина, вул. Молодіжна, 39, про що було складено та підписано розписку.

Як повідомила позивач у судовому засіданні, між сторонами була досягнута домовленість щодо купівлі-продажу вказаного будинку та земельної ділянки, однак, строк укладання основного договору остаточно визначений не був, так як повної суми необхідної для укладення договору покупці не мали. ОСОБА_1 стверджувала, що сума, яку вона ще повинна була сплатити за зазначене нерухоме майно, була визначена сторонами з урахуванням вартості меблів приблизно у 100 000 доларів США та для її збирання вона з чоловіком мали 2 роки.

Однак, не дотримавшись вищевказаних домовленостей, після збігу одного року продавці зажадали повного розрахунку, який з вини покупців проведений не був у зв`язку з відсутністю грошових коштів.

З матеріалів справи вбачається, що 25.12.2014 року ОСОБА_1 було надано розписку, в якій остання зобов`язалась отримати кредит у банку після повернення її чоловіка з рейсу та провести остаточний розрахунок за придбаний будинок та земельну ділянку у сумі 100 000 доларів США (а.с.103), однак, договір купівлі-продажу укладено не було, у звязку з чим в лютому 2015 року вона звернулась до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовом про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності.

Дійсно, як встановлено у судовому засіданні в провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області перебувала цивільна справа № 509/508/15-ц за первісним позовом ОСОБА_9 від імені та в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності та за позовом третьої особи яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору недійсним та повернення грошових коштів.

Так, підставою для звернення з первісним позовом ОСОБА_1 зазначала, що 28.11.2012 рокуміж сторонами було фактично укладено договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, вулиця Молодіжна, будинок № 39. Договір купівлі-продажу було укладено ними саме у такій спосіб, бо відповідачам терміново потрібні були гроші і вони погодились на суму, яку вони їм запропонували у розмірі 73 000 доларів США одноразовим розрахунком.

В свою чергу ОСОБА_4, який є чоловіком ОСОБА_1, звертаючись з самостійними вимогами посилався на відсутність прямо виявленої його згоди на укладання договору купівлі продажу будинку та земельної ділянки, а від так просив суд визнати договір купівлі-продажу від 28.11.2012 року житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, село Нова Долина, вулиця Молодіжна, будинок № 39, та земельної ділянки площею 1000 кв.. м., на якій розташовано вказаний будинок з господарчими будівлями та спорудами, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 - недійсним; повернути йому грошові кошти у розмірі 73 000 (сімдесят три тисячі доларів США), які 28.11.2012 року ОСОБА_1 сплатила ОСОБА_2, ОСОБА_3 за купівлю житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, село Нова Долина, вулиця Молодіжна, будинок № 39, та за купівлю земельної ділянки площею 1000 кв. м., на якій розташовано вказаний будинок з господарчими будівлями та спорудами; стягнути солідарно з відповідачів на його користь судові витрати.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 лютого 2016 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_9 від імені та в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності та позову третьої особи яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору недійсним та повернення грошових коштів було відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовів, суд зробив висновок про те, що зазначена розписка не є договором купівлі-продажу, оскільки не відповідає жодним вимогам зазначеним вище для договору купівлі-продажу, а є саме розпискою про отримання авансу за житловий будинок з земельною ділянкою, оскільки не забезпечено жодним договором (попереднім договором), не визначені ані строки укладення договору, ані правові наслідки його не укладення.

У відповідності до ч. 3 ст.. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрало законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Суб'єктивними межами є те, що в двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об'єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням чи вироком суду.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються наступні умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі.

Як роз'яснено у п.7Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року за №14 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ лише в тому разі, коли в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, чи їх правонаступники (частина третястатті 61 ЦПК), то в інших випадках - ці обставини встановлюються на загальних підставах.

Під судовим рішенням, зазначеним у частині третійстатті 61 ЦПК, мається на увазі будь-яке судове рішення, яким справа вирішується по суті, яке ухвалює суд у порядку цивільного судочинства (рішення, в тому числі й заочне, або ухвала, а також судовий наказ), у порядку господарського судочинства - відповідно доГосподарського процесуального кодексу України, у порядку адміністративного судочинства - відповідно доКодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином судом достовірно встановлено той факт, що ОСОБА_2, діючи від імені ОСОБА_3, на виконання попередніх домовленостей (усного договору) отримала 28 листопада 2012 року від ОСОБА_1 73000 дол. США в якості авансу за продаваємий житловий будинок з земельною ділянкою за адресою Одеська область, Овідіопольський район, с. Нова Долина, вул. Молодіжна, 39.

Згідно з ч.2ст.11 ЦК Українипідставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини

Згідно з ч.1, 2ст.509 ЦК Українизобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановленихст.11 цьогоКодексу

Відповідно до ч. 1ст. 526 ЦК Українизобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1ст. 530 ЦК Україниякщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610ЦПК Українипорушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених зобов'язанням.

Згідно із ч.ч. 1, 3ст. 635 ЦК Українипопереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Згідно зіст. 570 ЦК Українизавдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Отже, внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише в разі наявності зобов'язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки.

Оскільки договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, який б за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами у справі укладено не було, а сторони лише домовилися укласти такий договір в майбутньому, передана позивачем відповідачу грошова сума в розмірі 73000 доларів США, що у гривневому еквіваленті на день ухвалення рішення згідно офіційного курсу НБУ (100 дол. США = 2573, 2557 гривень) становить 1878476,66 грн. є авансом, який підлягає поверненню позивачу, незалежно від того, з чиєї вини не був укладений такий договір.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.02.2013 року у справі № 6-176 цс. 12, яка в силуст. 360-7 ЦПК Україниє обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень та для всіх судів України.

Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов`язання має бути виконано у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає стягненню у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу , якщо інший порядок не встановлений договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Відповідно до п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року, у зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. Також у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Разом з тим у своїй позовній заяві позивач просить стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на її корись грошові кошти за договором авансу.

Проте, відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Стаття 542 ЦК України регламентує, що у разі солідарної вимоги кредиторів (солідарних кредиторів) кожний із кредиторів має право пред'явити боржникові вимогу у повному обсязі. До пред'явлення вимоги одним із солідарних кредиторів боржник має право виконати свій обов'язок будь-кому із них на свій розсуд. Боржник не має права висувати проти вимоги одного із солідарних кредиторів заперечення, що грунтуються на таких відносинах боржника з іншими солідарними кредиторами, в яких цей кредитор не бере участі. Виконання боржником свого обов'язку одному із солідарних кредиторів у повному обсязі звільняє боржника від виконання решті солідарних кредиторів. Солідарний кредитор, який одержав виконання від боржника, зобов'язаний передати належне кожному з решти солідарних кредиторів у рівній частці, якщо інше не встановлено договором між ними.

Згідно ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що грунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Статтею 544 ЦК України передбачено, що боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього. Якщо один із солідарних боржників не сплатив частку, належну солідарному боржникові, який у повному обсязі виконав солідарний обов'язок, несплачене припадає на кожного з решти солідарних боржників у рівній частці

Отже, з урахуванням викладеного суд вважає, що позивач, звернувшись до суду з даним позовом про стягнення авансу в солідарному порядку, не обґрунтувала, в чому саме полягає солідарний обовязок відповідачів та чому вони повинні нести солідарну відповідальність, а від так помилково послалась на вищевказану норму закону, хоча відповідальність, на думку суду, повинен нести лише ОСОБА_3, як власник спірного майна, який не має жодних вимог до повіреного.

Відповідно дост. 1 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зіст. 3 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Частиною 2ст. 3 ЦПК Українизазначено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Реалізуючи передбаченест. 64 Конституції Україниправо на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача ОСОБА_3 суму авансу, сплаченого за розпискою від 28.11.2012 року.

При вирішенні спору по суті суд враховує те, що відповідач ОСОБА_3 жодним чином не спростував доводів позивача, а відповідач ОСОБА_2 будучи належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи у судове засідання не зявилась.

Згідност. 10 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ч. 1ст. 57 ЦПК Українидоказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1статті 58 ЦПК Українивизначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 2.ст. 59 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідност. 60 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленихст. 61 цього кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Відповідно до п. 27Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі»під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Частиною 1 статті 88 ЦПК Українивстановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, на користь позивача з відповідача ОСОБА_3 підлягає стягненню сума судового збору у загальному розмірі 7165, 61 грн. сплачені позивачем згідно квитанцій від 08.06.2016 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11,509,526,530,570,635 ЦК України,ст.ст.3,4,10,11,57-60,88,169,179,209,212-215,218,223,224-226,292,294 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_10, третя особа ОСОБА_4 про стягнення авансу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_1 суму авансу, сплаченого за розпискою від 28 листопада 2012 у розмірі 73000 (сімдесят три тисячі) доларів США, що у гривневому еквіваленті на день ухвалення рішення згідно офіційного курсу НБУ становить 1878476 (один мільйон вісімсот сімдесят вісім тисяч чотириста сімдесят шість) гривень ,66 копійок.

Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_1 судові витрати у загальному розмірі 7165, 61 гривень.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення через Київський районний суд м. Одеси.

Суддя Куриленко О. М.