Ухвала суду № 68214992, 24.07.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

24 липня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Волкова О.Ф.,

суддів: Гриціва М.І., Прокопенка О.Б.,-

розглянувши заяву Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області (правонаступника Державної податкової інспекції в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області; далі - ОДПІ) про перегляд Верховним Судом України судового рішення в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нафто Синтез» до ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

Київський окружний адміністративний суд постановою від 11 лютого 2016 року позовні вимоги задовольнив.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 29 листопада 2016 року скасував постанову суду першої інстанції та прийняв нову - про відмову у задоволенні позову.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22 лютого 2017 року постанову суду апеляційної інстанції скасував, постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року залишив у силі.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОДПІ звернулася до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до частини другої статті 239-2 КАС ухвалою судді Верховного Суду України від 25 травня 2017 року заяву було залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків до 16 червня 2017 року, а ухвалою судді цього ж Суду від 23 червня 2017 року за клопотанням ОДПІ строк було продовжено до 10 липня 2017 року.

До Верховного Суду України надійшли необхідні документи на усунення вказаних в ухвалі від 25 травня 2017 року недоліків.

У заяві ОДПІ посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4, 200.6, 200.7, 22.8 статті 200, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 44.1 статті 44, пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу.

На обґрунтування заяви додано копії рішень Вищого адміністративного суду України від 21 жовтня 2015 року (справа № К/800/67059/14), 19 січня 2016 року (справа № К/800/34400/15), 12 травня 2016 року (справа № К/800/37807/15) які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Проте аналіз оскаржуваного судового рішення та рішень Вищого адміністративного суду України, на які посилається заявник, не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом норм матеріального права, оскільки прийняття різних за змістом судових рішень зумовлено різними фактичними обставинами, які були встановлені під час розгляду цих справ, перевірка правильності встановлення яких не входить до компетенції Верховного Суду України.

Так, в оскарженому рішенні Вищого адміністративного суду України від 22 лютого 2017 року (справа № К/800/35243/16) цей суд погодився із висновками суду першої інстанції про те, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджено реальність та товарність спірних господарських операцій, а тому обґрунтовано визнано правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарських операцій, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

У рішенні Вищого адміністративного суду України від 21 жовтня 2015 року (справа № К/800/67059/14) наданому для порівняння, суд касаційної інстанції вказав на те, що справа судами розглядалася неодноразово і встановлені судами під час нового розгляду справи обставини не підтверджують дійсну економічну участь спірних постачальників у виконанні розглядуваних операцій, судами не встановлено, за яких обставин та яким чином були налагоджені ділові стосунки між позивачем та спірними постачальниками у світлі реальності розглядуваних правовідносин, натомість суди попередніх інстанцій, як на доказ реальності спірних операцій, послалися на ті ж самі первинні документи, які були надані платником під час первісного розгляду справи, а також на показання свідків - працівників позивача які є зацікавленими особами та не надали конкретних пояснень щодо порядку виконання спірних операцій.

У рішенні Вищого адміністративного суду України від 19 січня 2016 року (справа К/800/34400/15) цей суд дійшов висновку про те, що оскільки позивачем не надано документів, які б свідчили про отримання ним нафтопродуктів від контрагента в межах виконання укладеного договору, а саме: належним чином оформлених документів щодо приймання, транспортування нафтопродуктів, з яких би можливо було встановити місця відвантаження товару, осіб, які здійснювали його приймання та зберігання, подальший рух товару, то висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог є законним та обґрунтованим.

У рішенні від 12 травня 2016 року (справа № К/800/37807/15) суд касаційної інстанції погодився із рішеннями судів попередніх інстанцій про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків господарсько-фінансової діяльності, а тому у позивача були відсутні підстави відображення наслідків цих господарських операцій в податковому обліку та оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно.

Крім того, надані для порівняння рішення не містять іншого, ніж в оскаржуваній ухвалі, тлумачення норм матеріального права, про які йдеться у заяві ОДПІ.

Зазначене дає підстави для висновку про необґрунтованість поданої заяви.

Враховуючи викладене, керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нафто Синтез» до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 лютого 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.Ф. Волков

Судді: М.І. Гриців

О.Б. Прокопенко