Рішення № 682141, 19.12.2006, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа №22 ц- 1196 - 2006р

Категорія - 30

Головуючий у І інстанції Скудін В.Є. Доповідач Ігнатоля Т. Г.

РІШЕННЯ

Іменем України

19 грудня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Ігнатоля Т.Г. суддів Дяченка В.М., Власенко Л..І. з участю секретаря Жило І.А.. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до виконкому Урзуфської сільської ради народних депутатів Першотравневого району Донецької області про видачу ордеру на займане приміщення і за зустрічним позовом Урзуфської сільської ради Першотравневого району Донецької області до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про виселення без надання Іншого жилого приміщення за апеляційними скаргами ОСОБА_1 І ОСОБА_2 на рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 1 листопада 2006 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2005 року позивачі звернулися до суду з позовом до виконкому Урзуфської сільської ради Першотравневого району Донецької області про видачу ордеру на займане жиле приміщення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги , посилалися на те, що рішенням виконкому Урзуфської сільської ради від 11.09.1991 року ОСОБА_2 була надана жила площа у квартирі  НОМЕР_1  будинку АДРЕСА_1, де він проживає і зареєстрований до теперішнього часу.

Рішенням цієї ж ради від 09.06.1997 року ОСОБА_1 була надана жила площа у квартирі НОМЕР_2 будинку АДРЕСА_1, де вона також зареєстрована і проживає.

Неодноразово позивачі, кожний у свій час, зверталися до виконкому сільської ради з питанням про визначення правового статусу наданих їм для проживання приміщень і видачі ордеру на займану ними площу. Однак, в цьому їм було відмовлено у зв"язку з чим позивачі просили зобов"язати виконком Урзуфської сільської ради в установленому порядку визнати жилим і перевести в житловий фонд приміщення, виділені їм для проживання І видати на них в установленому порядку ордери.

У серпні 2006 року виконком Урзуфської сільської ради звернувся з зустрічним позовом про виселення ОСОБА_1 І ОСОБА_2 з займаних приміщень без надання іншого жилого приміщення.

В обгрунтування свої позовних вимог посилався на те, що рішення виконкому Урзуфської сільради про надання житла ОСОБА_2 у кв. НОМЕР_1 АДРЕСА_1 не приймалося; приміщення, які займають ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не є жилими, оскільки збудоване у 1949 році, використовувалося і зареєстроване у книгах оборотних відомостей і інвентаризаційній' картонці . Урзуфської сільради як пологовий будинок; відповідно до даних адресного бюро ОСОБА_2 і ОСОБА_1 зареєстровані у АДРЕСА_1, але без зазначення номерів квартир; рішеннями Урзуфської сільради НОМЕР_3 від 13.12.1.988 року ОСОБА_2 і НОМЕР_4 від 29.01.1993 року ОСОБА_1 виділені земельні ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, які вони приватизували.

У зв"язку з викладеним та на підставі ст.58 ЖК України, позивач просив виселити ОСОБА_2 і ОСОБА_1 з займаних приміщень без надання жилого приміщення , оскільки вони займають їх без законних підстав.

Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 1 листопада 2006 року у задоволенні позовів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про видачу ордерів на займані жилі приміщення у будинку АДРЕСА_1 відмовлено.

Зустрічний позов виконкому Урзуфської сільської ради про виселення ОСОБА_2 і ОСОБА_1 із нежитлового приміщення, будівлі пологового будинку в АДРЕСА_1 без надання жилої площі задоволений.

Стягнуто з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи по 7,50 грв. з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 просять рішення суду скасувати і постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні зустрічного позову про їх виселення і задовольнити їх позов про видачу ордеру на займані приміщення, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення корм процесуального права; невідповідність висновків суду обставинам справи.

Зокрема, суд не врахував, що виконком Урзуфської сільради без поважних причин пропустив строк позовної давності при зверненні з позовом про їх виселення , а суд не розглянув питання про пропуск строку позовної давності І не прийняв з цього приводу ніякого рішення; виконком не довів, що приміщення, в якому вони проживають є нежилим І що Урзуфська сільська рада є власником цього приміщення; право встановлюючі документи на спірне приміщення не надані; що рішення виконкому від 9.06.1997 року про надання жилої площі ОСОБА_1 не визнане недійсним і не скасоване; суд застосував норми Житлового Кодексу в той час, як вважає спірне приміщення нежитловим І повинен був керуватися нормами Цивільного Кодексу; суд постановив рішення про виселення з підстав, які не передбачені законом; суд не врахував, що ОСОБА_2є пенсіонером за віком, а відповідно до п.6 ст.125 ЖК України такі особи не можуть бути виселені без надання іншого житлового приміщення; суд у порушення вимог ст.21 КАС України об"єднав в одне провадження їх позови про зобов'язання виконкому сільради видати ордери, які повинні були розглядатися у порядку адміністративного судочинства, з позовом виконкому сільради про виселення їх з нежилого приміщення.

Представник Урзуфської сільради Першотравневого району Донецької області з судове засідання не з"явився, будучи належним чином повідомленим про день і час розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 І їх представника, які підтримали доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов про виселення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з не житлового приміщення, будівлі пологового будинку по АДРЕСА_1, суд зазначив у рішенні, що Урзуфська сільська рада є власником даного приміщення, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 займають нежилі приміщення незаконно, мають приватизовані земельні ділянки на території Урзуфської сільради для будівництва жилого будинку, а тому повинні бути виселені без надання жилого приміщення.

Колегія суддів вважає, що рішення суду не відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Відповідно до ст. ст.9,109 Житлового Кодексу України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення інакше як з підстав і в порядку, установлених законом.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Урзуфської сільради НОМЕР_5 від 9.06.1997 року ОСОБА_1 надано жилу площу у будівлі колишньої лікарні по АДРЕСА_1 , як службову (а.с. 4). ОСОБА_1 зареєстрована у зазначеному буднику і проживає в ньому до теперішнього часу, оплачувала з 1998 року по 2005 рік квартирну плату, яка надходила на рахунок сільської ради, а з квітня 2005 року під час розгляду справи у суді сільська рада відмовилася від отримання квартирної плати.(а.с. 50, 74-77).

ОСОБА_2 займає приміщення по АДРЕСА_1 з вересня 1991 року на підставі рішення сесії від 11.09.1991 року (а.с. 164,166), зареєстрований за даною адресою і проживає у ньому до теперішнього часу, іншого житла не має.(а.с.78,79)

Враховуючи викладене та вимоги закону, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2, не можуть бути виселені з займаного ними приміщення без надання іншого жилого приміщення, оскільки у відповідності з роз'ясненнями Верховного Суду України, які містяться у п.З постанови Пленуму від 3 квітня 1987 року №2 якщо заселення відбулося без ордеру, однак з відома органів, які винесли рішення про надання жилого приміщення, приймається квартирна плата за проживання на наданій площі, фактично має місце укладення договору найму жилого приміщення і таке проживання не можна вважати незаконним , а тому виселення не може бути без надання іншого жилого приміщення.

Висновок суду про те, що займані відповідачами приміщення є нежитловими і виселення їх з даних приміщень повинно бути без надання жилої площі не відповідає фактичним обставинам справи.

В матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи на спірне приміщення, які б підтверджували право власності сільради на це приміщення і визначили його статус, але відповідно до договору купівлі - продажу від 28.08.1992 року , укладеного між Урзуфською сільрадою і ОСОБА_3 остання придбала 1/2 частину жилого будинку АДРЕСА_1. (а.с.62-63). Відповідно до акту Урзуфської сільради від 19.08.2004 року приміщення, в якому проживають ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є складовою частиною будинку АДРЕСА_1 (а.с. 6). Рішенням сільради НОМЕР_5 від 9 червня 1997 року ОСОБА_1 виділена для проживання жила площа І дане рішення не визнане недійсним і не скасоване.

У зв"язку з викладеним колегія суддів вважає, що рішення суду в частині виселення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 підлягає скасуванню з постановлениям нового рішення про відмову у позові Урзуфській сільраді про виселення відповідачів з приміщення будинку АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу суду першої інстанції на те. що задовольняючи позовні вимоги про виселення відповідачів з не житлового приміщення, суд неправильно застосував норми матеріального права, та постановив рішення з підстав, які не передбачені законом. Зокрема, прийшовши до висновку що приміщення, яке займають відповідачі, є нежилим, суд застосував норми Житлового Кодексу замість Цивільного Кодексу України.

Що стосується рішення суду про відмову у задоволенні позовів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про зобов'язання виконкому Урзуфської сільради видати ордери на займані приміщення, то суд вважає, що в цій частині воно також підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі з наступних підстав.

У відповідності зі ст.58 Житлового Кодексу України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Відповідно до ст.30 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності, вирішення питань щодо використання нежилих Приміщень, будинків, споруд, що належать до комунальної власності.

З позовної заяви ОСОБА_1 і ОСОБА_2 встановлено, що останні звернулися з позовом до виконкому Урзуфської сільради про видачу ордеру.(а.с. 2-3).

Однак, оскільки законом не передбачене суб"єктивне цивільне право громадянина вимагати видачі ордеру на надане жиле приміщення, рішення суду в частині відмови у позові про видачу ордеру у відповідності зі ст.310 ЦПК України підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі.

Керуючись ст.ст.303,307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,-ВИРІШИЛА :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 і ОСОБА_1 задовольняти частково.

Рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 1 листопада 2006 року в частині виселення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з нежилого приміщення по АДРЕСА_1 без надання жилого приміщення скасувати.

У задоволенні позову Урзуфської сільської ради Першотравневого району Донецької області про виселення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з будинку АДРЕСА_1 без надання жилого приміщення

відмовити.

Це ж рішення в частині відмови у задоволенні позовів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до виконкому Урзуфської сільради Першотравневого району Донецької області про видачу ордеру скасувати і провадження у справі закрити.

Стягнути з Урзуфської сільської ради витрати на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 7.50 грв.( розрахунковий рахунок №35228011000992, МФО в УДК Донецької області 834016, код ОКПО 02891428).

Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути

оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з моменту набрання чинності

шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.