Постанова № 68212233, 07.08.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2017 р.Справа № 914/167/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Малех І.Б.

суддів Гриців В.М.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,

розглянувши апеляційну скаргу Приватної агроторгової фірми Винниківська, вих.№42 від 18.04.2017р.

на рішення господарського суду Львівської області від 06.04.2017 року, суддя Крупник Р.В.

у справі №914/167/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Агроскоп Інтернешнл, м. Київ

до відповідача: Приватної агроторгової фірми Винниківська, с. Чишки, Пустомитівський район, Львівська область

про стягнення 274543,78 грн. боргу, 27454,37 грн. штрафу, 57421,63 грн. пені та 35255,62 грн. 20% річних

за участю представників:

від позивача ОСОБА_2 представник (довіреність №145 від 25.10.2016р.)

від відповідача (скаржника) ОСОБА_3 представник (довіреність б/н від 20.04.2017р.)

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 06.04.2017 року в справі №914/167/17 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватної агроторгової фірми Винниківська на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агроскоп Інтернешнл 274543,78 грн. боргу, 27454,37 грн. штрафу, 56634,03 грн. пені, 32255,62 грн. 20% річних та 5594,42 грн. судового збору. В задоволенні решти вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі, відповідач, просить рішення господарського суду Львівської області від 06.04.2017 року в справі №914/167/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з приватної агроторгової фірми Винниківська 27 454,37 грн. штрафу, 32 255,67 грн. 20% річних, 843,05 грн. пені та 880,82 грн. судового збору. При цьому відповідач вказує, що умовами договору передбачено, а судом здійснено подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобовязання покупцем. Так апелянт вказує, що подвійним стягненням є 20% річних, оскільки такі підпадають під визначення пені, стягнення якої також передбачене договором.

У відзиві на дану апеляційну скаргу, позивач заперечив проти її задоволення просив рішення господарського суду Львівської області від 06.04.2017 року в справі №914/167/17 залишити без змін з підстав того, що судом першої інстанції всебічно та в повному обсязі зясовано всі обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі: скасувати рішення господарського суду Львівської області від 06.04.2017 року по справі № 914/167/17 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в частині стягнення 27454,37 грн. штрафу, 32255,67 грн. 20% річних, 843,05 грн. пені та 880,82 грн. судового збору.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу (вих.№164/1 від 13.05.2017 року).

Розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з наступних підстав.

12.04.2016р. між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) укладено Договір купівлі-продажу №16 НХ 020 ЛВГІ (надалі Договір), за умовами п. 1.1., 1.2. якого в порядку, визначеному цим договором, продавець зобовязується поставити та передати у власність покупця товар, найменування та асортимент якого вказуються в Специфікації Додатку до даного договору, яка становить його невідємну частину, а покупець зобовязується прийняти товар та оплатити його вартість згідно умов договору. Всі додатки і Додаткові угоди до даного договору становлять його невідємну частину і складають єдиний правочин.

Відповідно до п. 3.1., 3.6., 3.7. Договору, поставка товару за даним договором може здійснюватися окремими частинами партіями. Партією товару сторони визначають кількість та асортимент товару, зазначеного в окремій видатковій накладній. Поставка товару здійснюється на умовах та за адресою (-ами), визначеними сторонами в Додатковій угоді до Договору. Товар вважається прийнятим покупцем за кількістю та якістю в момент отримання товару представником покупця від представника продавця/перевізника у відповідності до видаткової накладної.

На виконання зобовязань за Договором позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар загальною вартістю 1006873,71 грн., що підтверджується видатковими накладними №АІ 000008108 від 19.04.2016р., №АІ 000008109 від 19.04.2016р., №АІ 000008112 від 19.04.2016р., №АІ 000008116 від 19.04.2016р., №АІ 000008117 від 19.04.2016р., №АІ 000008124 від 19.04.2016р., №АІ 000008196 від 19.04.2016р. та відповідними довіреностями на одержання товару.

Згідно п. 2.1., 2.3. Договору, ціна на товар є договірною. Ціни, загальна вартість, найменування товару визначаються в еквіваленті національної валюти України гривні до долара США/Євро або в гривні та зазначаються у Додатку (ах) до договору. Графік оплати вказується в Додатках до даного договору.

У п. 2.4. Договору сторонами, зокрема, погоджено, що оплата по даному договору здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок продавця на підставі умов даного договору або на підставі рахунку-фактури. Якщо у покупця існує дебіторська заборгованість, то платіж, незалежно від його призначення, зараховується в першу чергу на погашення існуючої дебіторської заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.04.2016р. сторонами підписано Додаток №1 зп валюта USD до Договору Специфікацію, у якій погоджено асортимент товарів на поставку, їх кількість, вартість, дату поставок, а також узгоджено, що покупець здійснює попередню оплату за товар у розмірі 100% вартості кожної окремої партії товару, зазначеної в Додатку (ах) до Договору або замовленні покупця не пізніше 22.04.2016р. Також 12.04.2016р. сторонами підписано Додаток №2 пп USD до Договору Специфікацію, у якій погоджено асортимент товарів на поставку, їх кількість, вартість, дату поставок, а також узгоджено, що покупець здійснює попередню оплату за товар у розмірі 100% вартості кожної окремої партії товару, зазначеної в Додатку (ах) до Договору або замовленні покупця не пізніше 14.04.2016р.

02.06.2016р. сторонами укладено Додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу №16 НХ 020 ЛВГІ від 12.04.2016р., на підставі якої Додаток №1зп до Договору (Специфікація) викладено в новій редакції, зокрема, змінено вартість товару, при цьому всі інші умови (асортимент, кількість, дата поставки та строк оплати) залишилися без змін. 20.06.2016р. сторонами укладено Додаткову угоду №2 до договору купівлі-продажу №16 НХ 020 ЛВГІ від 12.04.2016р., на підставі якої Додаток №2пп до Договору (Специфікація) викладено в новій редакції, зокрема, змінено вартість товару, при цьому всі інші умови (асортимент, кількість, дата поставки та строк оплати) залишилися без змін.

На підставі наявних в матеріалах справи банківських виписок по рахунку господарським судом встановлено, що за одержаний за Договором товар відповідач розрахувався частково, на суму 732329,93 грн., відповідно до сплати залишилося 274543,78 грн.

У відповідності до довідки ТОВ Агроскоп Інтернешнл №150/1 від 05.04.2017р., заборгованість відповідача за Договором станом на 05.04.2017р. складає 274543,78 грн. основний борг, 27454,37 грн. штраф, 57421,63 грн. пеня, 35255,62 грн. відсотки річні. В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що на 07.04.2017р., жодних коштів від відповідача не надходило, розмір боргу не змінився.

Встановивши наведені обставини справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Положеннями ч. 1 ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

У Специфікаціях (Додатку №1зп від 12.04.2016р., Додатку №2пп від 12.04.2016р.), Додаткових угодах від 02.06.2016р. за №1, №2 до Договору сторони визначили, що розрахунок за одержаний товар здійснюється покупцем попередньо, у розмірі 100% вартості товару, не пізніше 22.04.2016р.; ціни на товар діють тільки при умові виконання покупцем всіх умов договору (загальної суми покупки товару та додержання умов оплати); у випадку невиконання покупцем вищезазначених умов, продавець має право в односторонньому порядку змінити ціни на товар.

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, відповідачем кошти за одержаний товар сплачені в повному обсязі у визначені Договором строк не були, ці правомірно стягнуті з нього судом першої інстанції в судовому порядку в розмірі 274543,78 грн.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, п. 6.1., 6.2. Договору передбачено, що у випадку порушення покупцем термінів оплати, обумовлених у договорі, а також у випадку прострочення передачі векселя (майна, товарів, послуг, робіт), він (покупець) сплачує продавцю неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежів по оплаті товару, від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати до моменту повної оплати, а також 20 (двадцять) процентів річних від простроченої суми. Крім того, в разі порушення покупцем строків попередньої оплати та/або оплати за товар відповідно до графіку, встановленого договором, продавець має право стягнути з покупця штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від суми несплаченої або несвоєчасно сплаченої вартості товару. Штраф сплачується за кожне порушення строків проведення оплати, встановлених договором.

Крім суми основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача 35255,62 грн. 20% річних грн., 57421,63 грн. пені та 27454,37 грн. штрафу.

Пунктом 4.2. постанови Пленуму ВГС України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань встановлено, що сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

Беручи до уваги те, що в п. 6.1. Договору сторонами було погоджено, що розмір річних становить 20%, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що нарахування процентів річних здійснено обґрунтовано, арифметично правильно, а тому 20% річних у розмірі 35255,62 грн. підлягають стягненню з відповідача повністю.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Приписами ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проаналізувавши розрахунок пені, суд зазначає, що її нарахування здійснювалося понад шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Разом з тим, у п. 6.1. Договору, сторони прийшли згоди, що у випадку неналежного виконання покупцем зобовязання щодо оплати товару, останній сплачує на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати до моменту повної оплати.

Як зазначив Пленум ВГС України в 2.5. постанови Пленуму від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Таким чином, обчислення розміру пені за кожен день прострочення платежу має здійснюватися за правилами, закріпленими у ч. 6 ст. 232 ГК України, яка надаючи сторонам право за згодою встановлювати певну тривалість періоду нарахування пені, не дозволяє їм змінювати початок перебігу вказаного періоду - з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Оскільки у п. 6.1. Договору сторонами встановлено більший період нарахування пені, ніж встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України, зокрема, до моменту повної оплати, період її нарахування починається з наступного дня, коли зобовязання мало бути виконано, суд, перевіривши розрахунки, прийшов до висновку, що пеня підлягає частковому стягненню з відповідача в розмірі 56634,03 грн., в решті цих вимог судом першої інстанції було правомірно відмовлено відмовляє.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення штрафу, взявши до уваги ту обставину, що всупереч умовам Договору відповідачем було допущено прострочення виконання зобовязання, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для задоволення даної вимоги у розмірі 27454,37 грн.

Також колегія суддів зазначає, що можливість одночасного стягнення штрафу та пені передбачено за порушення окремих видів господарських зобов'язань, зокрема, частиною другою статті 231 ГК України. В інших випадках, чинне законодавство не встановлює якихось обмежень, зокрема, щодо встановлення в умовах договору одночасного застосування до особи правопорушника і штрафу, і пені, що узгоджується із свободою договору, передбаченою статтею 627 Цивільного кодексу України. Поряд з цим, сторони вільні у виборі контрагента та в укладенні договору, визначенні умов договору, з урахуванням чинного законодавства, вимог добросовісності, розумності та справедливості.

Щодо заперечень відповідача, з приводу того, що умовами договору передбачено, а судом здійснено подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобовязання покупцем. А саме, на думку апелянта подвійним стягненням є 20% річних, оскільки такі підпадають під визначення пені, стягнення якої також передбачене договором, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства за порушення грошових зобовязань» застосування пені не виключає одночасного нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами (стаття 536 ЦК України), зокрема процентів на прострочену суму оплати товару, проданого в кредит (частина п'ята статті 694 названого Кодексу), оскільки стягнення відповідних процентів не є ні видом забезпечення виконання зобов'язань, а ні штрафною санкцією.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте, з урахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення господарського суду Львівської області від 06.04.2017 року в справі №914/167/17 залишити без змін.

2. Апеляційну скаргу Приватної агроторгової фірми Винниківська, вих.№42 від 18.04.2017р. залишити без задоволення.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4.Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 09.08.2017 р.

Головуючий -суддяМалех І. Б.

СуддяГриців В.М.

СуддяДавид Л.Л.