Рішення № 68211503, 08.08.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2017р. справа № 914/1335/17

За позовом: приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів

до відповідача: державної установи «Миколаївська виправна колонія (№50), с. Заклад Львівська область

про: стягнення 560 267,77 грн.

cуддя Юркевич М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник; ОСОБА_2 - представник

від відповідача: ОСОБА_3 - представник

На розгляд до Господарського суду Львівської області поступила позовна заява приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» до державної установи «Миколаївська виправна колонія (№50) про стягнення 526 817,47 грн. основного боргу, 3 465,66 грн. 3% річних, 12 162,67 грн. пені та 17 821,97 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду від 03.07.2017р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 18.07.2017р.

Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідних ухвалах суду від 18.07.2017р. та 01.08.2017р.

В судових засіданнях представники позивача підтримували позовні вимоги, просили суд їх задоволити. Крім того, в останньому судовому засіданні представник позивача просив суд в частині основного боргу в розмірі 48 656,23 грн. провадження припинити, у звязку з частковою оплатою після порушення провадження у даній справі боргу відповідачем.

Представник відповідача проти позову не заперечив, однак у відзиві зазначив, що заборгованість перед позивачем виникла через неналежне виконання з боку ТОВ «Пауер Інжиніринг» своїх обовязків перед Виправною колонією №50.

Крім того, відповідач заявив клопотання про залучення до участі у даній справі в якості третьої особи директора ТОВ «Пауер Інжиніринг» ОСОБА_4.

Господарський суд, розглянувши вказане клопотання, дійшов висновку відмовити в його задоволенні. Зокрема, суд відмовляючи в задоволенні клопотання, звертає увагу відповідача про те, що предметом спору у даній справі є правовідносини виключно між позивачем як електропостачальною організацією, та відповідачем, як споживачем. Такі правовідносини регулюються між сторонами у договорі від 28.09.2006р., де сторони взяли на себе взаємні зобовязання.

Разом з тим, представник відповідача подав суду клопотання про зменшення розміру підлягаючої до стягнення неустойки (пені) на 50 %.

Проти клопотання відповідача позивач усно заперечив.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши подані докази, суд встановив наступне:

28.09.2006р. між приватним акціонерним товариством «Львівобленерго» (позивачем) та державною установою «Миколаївська виправна колонія №50» (відповідачем) було укладено договір про постачання електричної енергії №90469, за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для потреб електроустановок з приєднаною потужністю зазначеною в додатку №9 до цього договору, а споживач оплачує постачальнику вартість енергії та здійснює інші платежі згідно договору.

На виконання умов вказаного договору, позивачем протягом вересня 2016р. по березень 2017р. було надано електроенергії на суму 906 942,60 грн., про що свідчать складені сторонами акти про використану електроенергію та рахунки на оплату (а.с. 15-30).

Пунктом 6 додатку №2 до договору передбачено, що тривалість оплати отриманих відповідачем рахунків не має перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку.

За твердженням позивача, відповідач свої зобовязання належним чином не виконав, зокрема, лише частково оплатив за використану електроенергію 380 125,13 грн., а відтак несплаченою залишилася сума 526 817,47 грн., чим порушив умови договору та положення ст. 526 ЦК України, згідно з якою зобовязання повинні виконуватися належним чином та в установлений договором строк.

З огляду на це, позивачем здійснено нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати за використану електроенергію.

Так, позивач просив суд стягнути з Миколаївської виправної колонії №50 - 526 817,47 грн. основного боргу, 12 162,67 грн. пені, 3 465,66 грн. 3% річних та 17 821,97 грн. інфляційних втрат в судовому порядку.

В ході судового розгляду відповідач частково погасив основний борг на суму 48 656,23 грн., що підтверджується клопотанням позивача, в якому останній просить суд припинити провадження у справі в цій частині основного боргу.

Відповідач у своєму відзиві проти позовних вимог не заперечив, однак зазначив, що прострочення виконання зобовязань виникло через неналежне виконання з боку ТОВ «Пауер Інжиніринг» своїх обовязків перед Виправною колонією №50 згідно договору від 23.01.2014р.

Разом з тим, відповідач просить суд при винесенні рішення по даній справі зменшити розмір нарахованої позивачем пені в сумі 12 162,67 грн. на 50%, враховуючи тяжке фінансове становище відповідача, а також вчинення всіх необхідних дій стосовно якнайшвидшого погашення боргу.

Розглянувши доводи позовних вимог, вивчивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд дійшов висновку в частині позовних вимог про стягнення 48 656,23 грн. основного боргу провадження припинити. При цьому,суд виходить з наступного:

В силу приписів п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поданими доказами, зокрема довідкою ПрАТ «Львівобленерго» (позивача)., станом на 08.08.2017р. основна заборгованість відповідача, що є предметом розгляду даної справи є частково погашена на суму 48 656,23 грн.

Вищий господарський суд України у своїй Постанові Пленуму №18 від 26.12.2011р. в п.4.4 звернув увагу судів на те, що господарський суд припиняє провадження у справі у звязку з відсутністю предмета спору (п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад: сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у звязку з цим не залишилося неврегульованих питань.

З огляду на вищенаведене, враховуючи, що станом на момент подання позову існував основний борг відповідача перед позивачем в розмірі 526 817,47 грн., але в ході розгляду даної справи був частково погашений - провадження у справі про стягнення з відповідача 48 656,23 грн. грн. основного боргу - підлягає припиненню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача - 478 161,24 грн. основного боргу, 12 162,67 грн. пені, 3 465,66 грн. 3% річних та 17 821,97 грн. інфляційних втрат, то суд прийшов до висновку про задоволення позову в цій частині з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 175 ГК України майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобовязання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон повязує настання правових наслідків у сфері господарювання.

В силу приписів статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між сторонами у справі виникли договірні відносини на підставі договору №90469 від 28.09.2006р.

В п. 6 додатку №2 до договору передбачено, що тривалість оплати отриманих відповідачем рахунків не має перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку.

Судом, на підставі наявних матеріалів справи, встановлено, що відповідач отримував рахунки на оплату, однак лише частково їх оплачував з порушенням строків обумовлених в договорі. (а.с. 15-30).

Більше того, у своєму відзиві відповідач визнав факт прострочення оплати основного боргу.

З огляду на вищенаведене, вимога про стягнення з відповідача 478 161,24 грн. основного боргу є підставною та підлягає до задоволення.

В той же час, господарський суд критично оцінює доводи відповідача висловлені у відзиві на позов стосовно того, що відповідальність по оплаті заборгованості згідно договору про електропостачання повинно нести ТОВ «Пауер Інжиніринг» згідно укладеного договору від 23.01.2014р. «Про виконання обовязку боржника іншою особою».

Так, згідно п.2 такого договору, у разі невиконання або неналежного виконання обовязку боржника третьою особою цей обовязок боржник повинен виконати сам.

Зокрема, в матеріалах справи відсутні докази виконання ТОВ «Пауер Інжиніринг» обовязків по оплаті заборгованості перед позивачем за відповідача. А тому, відповідальність в такому випадку повинен нести сам боржник Миколаївська виправна колонія №50.

Крім того, позивач, в звязку з порушенням відповідачем строків оплати здійснив нарахування штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат за договором. Зокрема, 12 162,67 грн. пені, 3 465,66 грн. 3% річних та 17 821,97 грн. інфляційних втрат.

Відповідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами п. 4.2.1 договору, за кожен день прострочення оплати за договором споживачу нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Господарський суд, перевіривши підставність нарахування річних та штрафних санкцій позивачем, здійснивши їх перерахунок, дійшов висновку, що такі нараховані правильно та обгрунтовано, а тому підлягають до задоволення.

Разом з тим, відповідач у поданому 08.08.2017р. клопотанні просив суд при прийнятті рішення у даній справі на підставі п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України зменшити розмір пені на 50%, яка нарахована позивачем в сумі 12 162,67 грн. Обгрунтовуючи дану вимогу відповідач не заперечує факту прострочення ним термінів оплати, однак зазначає, що порушення термінів оплати виникло з обєктивних причин, а саме через поступлення із державного бюджету незначних сум, що не покриває фактичних витрат за користування виправною колонією енергії. Крім того, відповідач просить врахувати суд важке матеріальне становище підприємства, що підтверджується кошторисом на 2017р. (а.с. 70-71).

Пунктом 3 статті 83 ГПК України надано право господарському суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

ГПК України не містить переліку випадків, що дають право господарському суду зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В п.3.17.4. Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011 року №18 зазначено, що господарський суд вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання повинен обєктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобовязання, причини неналежного виконання або невиконання зобовязання, незначності прострочення виконання, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобовязання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, порушення зобовязання відповідачем не потягло значних втрат для позивача (у матеріалах справи відсутні докази про розмір завданих позивачу збитків у звязку з неналежним виконанням зобовязань по договору), ступінь виконання зобовязання відповідачем за договором регулярне часткове погашення суми основного боргу. Крім того, заборгованість перед позивачем виникла з обєктивних причин, зокрема, через недостатнє фінансування з боку Державного бюджету України.

Суд також звертає увагу на те, що відповідач є державною установою, не є прибутковою організацією, що здійснює утримання засуджених та їх ре соціалізацію та перевиховання.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 50% та стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 6 081,35 грн.

Пунктом 4.4. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 21.02.2013 року №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо обєктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення частково, з урахуванням зменшення розміру нарахованої позивачем пені на 50%.

Витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 43 ,33,34,44,49,82,82-1,п.3 ч.1 ст.83,84,85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Провадження у справі в частині стягнення 48 656,23 грн. основного боргу припинити.

2.Клопотання державної установи «Миколаївська виправна колонія (№50)» про зменшення розміру пені на 50% - задоволити.

3.Зменшити розмір нарахованої позивачем та підлягаючої до стягнення з відповідача пені в розмірі 12 162,67 грн. на 50%.

4.Позов Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» задоволити частково.

5. Стягнути з державної установи «Миколаївська виправна колонія (№50)» (адреса: 81606, Львівська область, Миколаївський район, с. Заклад, код ЄДРПОУ 14316971) на користь Приватного акціонерного товариства Львівобленерго (адреса: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3, код ЄДРПОУ 00131587) 478 161,24 грн. основного боргу, 6 081, 35 грн. пені, 3 465,66 грн. 3% річних, 17 821,97 грн. інфляційних втрат та 6 674,17 грн. витрат по сплаті судового збору.

6.В частині стягнення з державної установи «Миколаївська виправна колонія (№50)» 6 081,35 грн. пені відмовити.

7.Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.116 та 117 ГПК України.

8.Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 08.08.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 10.08.2017р.

Cуддя Юркевич М. В.