Рішення № 68211431, 02.08.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2017р. Справа № 914/1390/17

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., при секретарі судового засідання Дубенюк Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАНДЛОПЕКС", м. Львів

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Миколаїв Львівської області

про стягнення заборгованості.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_2 - представник

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, за клопотанням присутнього представника відповідача в судовому засіданні не проводилася технічна фіксація судового процесу.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАНДЛОПЕКС" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 102652грн. 56коп., з яких 67160грн. 00коп. - основний борг, 9352грн. 95коп. - інфляційних втрат, 15497коп. 06коп. - 30% річних та 10642грн. 55коп. - пені.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. В позові позивач зазначає, що 20.04.2016р. між ТОВ «ХАНДЛОПЕКС» та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір поставки № 55/16, відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити товар відповідно до рахунків та накладних, що є невід'ємними частинами Договору. Згідно із п. 4.2. Договору оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника за умови: 100%попередньої оплати.

Позивач стверджує, що відповідно до даних бухгалтерського обліку, відповідачеві було поставлено товару на такі суми та відповідно до таких видаткових накладних (щодо яких було порушено умови оплати): видаткова накладна № 1587 від 12.09.2016р. - загальна сума 23 600 грн.; видаткова накладна № 1710 від 27.09.2016р. - загальна сума 37 680 грн.; видаткова накладна № 1786 від 06.10.2016р. - загальна сума 12 110 грн.; видаткова накладна № 1829 від 13.10.2016р. - загальна сума 21 480 грн.; видаткова накладна № 2065 від 09.11.2016р. - загальна сума 12 190 грн.

Позивач зазначає, що відповідач протиправно порушив виконання своїх договірних зобов'язань, не оплатив поставлений товар за вказаними накладними, та станом на 14.06.2017 року, заборгованість відповідача перед позивачем за видатковими накладними № 1587 від 12.09.2016р., №1710 від 27.09.2016р., № 1786 від 06.10.2016р., № 1829 від 13.10.2016р., № 2065 від 09.11.2016р. складає 67160,00 грн.

Ухвалою суду від 10.07.2017р. порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 18.07.2017р.

Враховуючи те, що у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності судді Іванчук С.В., судове засідання призначене на 18.07.2017р. не відбулося, та виходячи із принципу незмінності складу суду відповідно до положень абз. 2 пп. 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р. (із змінами та доповненнями), та враховуючи встановлений строк розгляду спору, ухвалою суду від 25.07.2017р. розгляд справи призначено на 02.08.2017р.

18.07.2017р. представником позивача за вх.№25162/17 подано клопотання від 18.07.2017р. про долучення до матеріалів справи документів згідно додатків.

В судове засідання 02.08.2017р. позивач явки повноважного представника не забезпечив, вимоги ухвали суду виконав частково. Причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується реєстрами вихідної кореспонденції, внесенням ухвал до Єдиного державного реєстру судових рішень, телефонограмою від 25.07.2017р. та повідомленням про вручення поштового відправлення №7904007518414.

02.08.2017р. від відповідача через канцелярію суду (вх.№26746/17) подано відзив на позовну заяву з доданими до нього документами згідно додатків.

В судове засідання 02.08.2017р. представник відповідача явку забезпечив, подав клопотання за вх.№26744/17 від 02.08.2017р. (з доданими до нього документами згідно додатків), в якому представник відповідача у зв'язку із скрутним матеріальним становищем просить зменшити розмір пені та перерахувати суму інфляційних втрат. В підтвердження скрутного матеріального становища до клопотання долучено первинні бухгалтерські документи, рахунки та акти звірок, що підтверджують наявність заборгованості перед іншими господарюючими суб'єктами. Окрім цього, представник відповідача подав клопотання за вх.№26745/17 від 02.08.2017р., в якому просить зменшити розмір пені та перерахувати суму інфляційних втрат, а також в даному клопотанні представник відповідача зазначає, що загальна сума боргу станом на 02.08.2017р. становить 55660грн.

За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 ГПК України.

Дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд Львівської області, в с т а н о в и в:

20.04.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ХАНДЛОПЕКС" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) укладено договір №55/16 поставки, згідно до п.1.1. якого, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити товар відповідно до рахунків та накладних, що є невід'ємними частинами даного договору.

Відповідно до п.2.1. договору №55/16 від 20.04.2016р. загальна кількість, ціни та асортимент товару узгоджуються сторонами додатково та вказуються у накладній, яка є невід'ємною частиною договору.

За умовами п. п. 3.1., 3.3., 3.4., 3.5. договору №55/16 від 20.04.2016р. на кожну поставку постачальник виставляє окремий рахунок, в якому вказується асортимент, кількість та ціна товару. Поставка товару проводиться зі складу постачальника в кількості, асортименті та за ціною, що відповідає накладній. Поставка товару може здійснюватися шляхом залучення постачальником посередників («Нова Пошта», «Інтайм», «Автолюкс», «САТ» та ін.). Приймання товару в кількості та якості проводиться покупцем в момент отримання товару у відповідності до Інструкцій про порядок приймання товару по кількості та якості (П-6, П-7). Зобов'язання постачальника з поставки вважається виконаним з моменту передачі товару зі складу постачальника безпосередньо покупцю або перевізнику.

Згідно до п. п. 4.1., 4.2. договору №55/16 від 20.04.2016р. покупець зобов'язаний оплатити вартість поставленого товару, вказану у накладній у повному обсязі у строк передбачений п.4.2. договору. Оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника за умови - 100% попередньої оплати.

Відповідно до п. 7.7. договору №55/16 від 20.04.2016р., договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2016р., а в частині виконання грошових зобов'язань - до повного їх виконання.

На виконання умов договору №55/16 від 20.04.2016р., позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 107060грн. 00коп. (з ПДВ), що підтверджується видатковими накладними №1587 від 12.09.2016р. на суму 23600,00грн. (з ПДВ), №1710 від 27.09.2016р. на суму 37680,00грн. (з ПДВ), №1786 від 06.10.2016р. на суму 12110,00грн. (з ПДВ), №1829 від 13.10.2016р. на суму 21480,00грн. (з ПДВ), №2065 від 09.11.2016р. на сума 12190,00грн. (з ПДВ).

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач порушив виконання своїх договірних зобов'язань, не оплатив у повному обсязі вартості поставленого товару за вказаними накладними, та станом на 14.06.2017 року, заборгованість відповідача перед позивачем за видатковими накладними № 1587 від 12.09.2016р., №1710 від 27.09.2016р., № 1786 від 06.10.2016р., № 1829 від 13.10.2016р., № 2065 від 09.11.2016р. становить 67160,00 грн.

Позивачем по кожній із зазначених накладних виставлено рахунки на оплату, зокрема рахунок №1463 від 12.09.2016р. по накладній № 1587 від 12.09.2016р., рахунок №1572 від 27.09.2016р. по накладній №1710 від 27.09.2016р., рахунок №1638 від 05.10.2016р. по накладній № 1786 від 06.10.2016р., рахунок №1687 від 13.10.2016р. по накладній № 1829 від 13.10.2016р., рахунок №1902 від 09.11.2016р. по накладній № 2065 від 09.11.2016р.

Як вбачається із поданих відповідачем платіжних доручень, довідки ПАТ «Кредобанк» №149-1686/17 від 17.07.2017р., проведених позивачем розрахунків основного боргу по кожній із спірних накладних та складеного позивачем та відповідачем акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2016р. по 04.07.2017р., позивачем не враховано проведених відповідачем оплат, зокрема 3000,00грн. по накладній №1786 від 06.10.2016р., що підтверджується платіжним дорученням №219 від 29.12.2016р.; 2000грн. по накладній №2065 від 09.11.2016р., що підтверджується платіжним дорученням №218 від 29.12.2016р.; 2500,00грн. по накладній №1710 від 27.09.2016р., що підтверджується платіжним дорученням №273 від 03.03.2017р. Згідно з інформацією зазначеною в акті звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2016р. по 04.07.2017р., підписаного обома сторонами та скріпленого їх печатками, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 04.07.2017р. становила 59660грн. 00коп. Відтак, враховуючи вищевикладене та надані докази, позовні вимоги на загальну суму 7500грн. заявлені безпідставно та необґрунтовано, тому задоволенню не підлягають.

Окрім цього, у процесі розгляду даного спору, відповідачем було здійснено часткову оплату за поставлений товар 28.07.2017р. в розмірі 4000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №396 від 28.07.2017р., тому позовні вимоги в частині 4000грн. основного боргу підлягають припиненню у зв'язку з оплатою. Відтак, на день прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем становить 55660грн. Доказів в підтвердження оплати даної суми боргу суду не представлено.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Згідно із ч.2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Станом на день прийняття рішення доказів у спростування вищенаведених обставин суду не представлено, доказів оплати основного боргу в сумі 55600грн. 00коп. суду не подано.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Частина 2 ст.218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.1 договору №55/16 від 20.04.2016р. передбачено, що при несвоєчасній оплаті за отриманий товар покупець сплачує постачальнику суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції, тридцять відсотків річних, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

У п.4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013р. №14 роз'яснено, що сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

Позивач, на підставі п.5.1 договору та ст.625 ЦК України по кожній накладній нарахував відповідачу пеню в загальному розмірі 10642,55грн., інфляційні втрати в розмірі 9352,95грн. та 30% річних в розмірі 15497,06грн. (розрахунки долучено до матеріалів справи).

У пункті 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Відповідно до абз.3 п.3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Листом Верховного суду України від 03.04.1997р. №62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" роз'яснено, що у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка перебуває з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. Наприклад, кошти вносились 27 жовтня 1994р. в розмірі 2700 тис. крб., 7 травня 1995р. - 5200 тис. крб. і 25 грудня 1995 року - 11500 тис. крб. Всього 19400 тис. крб. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період с 1 по 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Перевіривши проведені позивачем розрахунки, представлені позивачем, встановлено, що позивач припустився помилки в нарахуванні пені, 30% річних, інфляційних втрат не врахувавши проведені відповідачем оплати та недотримано порядку нарахування інфляційних втрат, відтак, в перерахунку, в межах визначеного позивачем періоду, розмір пені становить 10104,92грн., розмір 30% річних становить 11926,96грн. та розмір інфляційних втрат становить 9066,88грн. В решті позовних вимог належить відмовити у зв'язку із безпідставністю заявлення.

Станом на день прийняття рішення, доказів оплати основного боргу, проведених позивачем нарахувань, доказів в спростування наведених обставин суду не надано.

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 1 ст.233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом. Враховуючи причини невиконання відповідачем зобов'язання та ступінь вини відповідача, а також враховуючи фінансовий стан відповідача та вжиття ним заходів до виконання зобов'язання, суд прийшов до висновку про часткове задоволення заявленого відповідачем клопотання, та зменшення розміру пені на 35%, яка підлягає стягненню на 6568грн. 19коп.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача про стягнення основного боргу у розмірі 55660грн. 00коп., пені у розмірі 6568грн. 19коп., інфляційних втрат в розмірі 9066грн. 88коп. та 30% річних у розмірі 11926грн. 96коп. є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 4000грн. 00коп. належить провадження у справі припинити в зв'язку із оплатою. В частині позовних вимог щодо стягнення пені в частині 3536грн. 72коп. належить відмовити у зв'язку із зменшенням судом. В решті позовних вимог належить відмовити у зв'язку із безпідставністю нарахувань.

Судовий збір необхідно віднести на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 12, 33, 34, 35, 43, 49, п.1-1 ч.1 ст. 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (81600, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАНДЛОПЕКС" (79040, м.Львів, вул.Городоцька, буд. 355-3, ідентифікаційний код 37800770) 55660грн. 00коп. - основного боргу, 6568грн. 19коп. - пені, 9066грн. 88коп. - інфляційних втрат, 11926грн. 96коп. - 30% річних та 1414грн.62коп. - судового збору. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

В частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 4000грн. 00коп. провадження припинити.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 07.08.2017р.

Суддя Іванчук С.В.