Рішення № 68211208, 01.08.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2017Справа № 5011-25/8676-2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тез Тур"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Маркетинг Солюшинз"

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва

про зобов'язання виконати договір, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Гнатюк М.Р. (представник за довіреністю від 25.02.2016р.);

від відповідача: не з'явились.

від третьої особи: не з'явились.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тез Тур" (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Маркетинг Солюшинз" (надалі - відповідач) виконати умови Договору №05-07 від 01.07.2011р. шляхом надання позивачу послуг зі створення сайту на суму 51 891,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, у зв'язку з проведенням Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва (надалі - третя особа) документальної невиїзної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з відповідачем за період червень та серпень 2011р., за результатами якої складено Акт №1589/23-9/32348756 від 08.12.2011р. встановлено, що відповідач не підтверджує факт проведення фінансово-господарських операцій у червні та серпні 2011 року, документально не підтверджує реальність здійснення господарських операцій, відтак, третьою особою встановлено неправомірне формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на суму 647 202,00 грн., що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, явку свого представника в судові засідання забезпечив частково, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Третя особа письмових пояснень щодо предмету та підстав заявленого позову до матеріалів справи не надала, явку свого представника в судові засідання забезпечила частково, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2012р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 24.07.2012р.

В судовому засіданні 24.07.2012р. оголошено перерву до 31.07.2012р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2012р. провадження у справі №5011-25/8676-2012 зупинено до прийняття остаточного рішення суду у справі №2а-7180/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тез Тур" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.12.2011р. №0012112309 та набрання ним законної сили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2017р. поновлено провадження у справі №5011-25/8676-2012, розгляд справи призначено на 01.08.2017р.

В судове засідання 01.08.2017р. представники відповідача та третьої особи не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача та третьої особи, належним чином повідомлених про час та місце судового засідання, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 01 серпня 2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2011р. між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) було укладено Договір № 05-07 про надання послуг (далі - Договір), відповідно до умов якого замовник доручав, а виконавець приймав на себе зобов'язання надати послуги зі створення та підтримки веб-ресурсу (сайту), а замовник зобов'язувався прийняти і оплатити надані послуги в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а також додатками до нього, які є невід'ємною частиною договору (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 1.2. Договору перелік робіт із створення та підтримки сайту та строки виконання визначаються у Додатку № 1 до даного Договору.

В п. п. 2.1., 3.1.3. Договору виконавець взяв на себе зобов'язання надавати послуги зі створення сайту у порядку та в строки, передбачені Додатком № 1 до Договору у строк до 01.10.2011р.

За умовами п. 2.5. Договору завершення надання послуг зі створення сайту згідно умов договору сторони засвідчують актом виконаних робіт.

Вартість надання виконавцем послуг з розробки сайту за цим договором складає всього з ПДВ - 344 017,08 грн. Оплата послуг проводиться згідно умов даної статі, поетапно на підставі виставлених виконавцем рахунків-фактур (п. 4.1. Договору).

Так, зокрема, в п. 4.2.2. Договору сторони домовились, що другий платіж за надання послуг з розробки сайту виконавцем у серпні 2011р. здійснюється протягом 5 робочих днів після надання виконавцем звіту про надання послуг з розробки сайту за липень місяць і становить всього з ПДВ - 100 517,64 грн.

В Додатку № 1 до Договору сторони погодили вид послуг та графік їх виконання (надання).

Як видно з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору на підставі платіжного доручення № 3765 від 16.08.2011р. перерахував відповідачу суму грошових коштів в розмірі 100 517,64 грн. в рахунок оплати вартості послуг за договором згідно рахунку № 30 від 05.08.2011р.

31.08.2017р. між сторонами підписано та скріплено їхніми печатками акт надання послуг № 29 щодо створення сайту згідно договору за період - серпень 2011р. на суму 100 517,64 грн.

Договір вступає в силу з дати його підписання та припиняється з моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 9.1. Договору).

Як зазначає позивач, підставою для звернення до суду з даним позовом стало проведення третьою особою документальної невиїзної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з відповідачем за період червень та серпень 2011р., за результатами якої третьою особою складено Акт №1589/23-9/32348756 від 08.12.2011р. та встановлено, що відповідач не підтверджує факт проведення фінансово-господарських операцій у червні та серпні 2011 року, документально не підтверджує реальність здійснення господарських операцій, відтак, третьою особою встановлено неправомірне формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на суму 647 202,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором послуг.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Факт надання відповідачем передбачених договором послуг на суму 100 517,64 грн. та їх оплата з боку позивача підтверджується документально наданими суду первинним доказами.

Як встановлено судом, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2012р. у справі №2а-7180/12/2670, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014р. та ухвалою Вищого господарського суду України від 30.05.2017р. визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.12.2011р. №0012112309, яке прийняте податковим органом на підставі висновків Акту №1589/23-9/32348756 від 08.12.2011р. та яким позивачу було збільшено грошове зобов'язання з ПДВ за основним платежем на суму 397 118,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 26 537,00 грн.

Вказаним судовим рішенням у справі №2а-7180/12/2670, яке набрало законної сили, встановлено факт використання позивачем придбаних у відповідача послуг у своїй господарській діяльності, реальні зміни майнового стану позивача за спірними господарськими санкціями та правомірність формування позивачем даних податкового обліку.

Статтею 35 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Аналогічну позицію щодо преюдиціальної дії рішень суду наведено у п. 2.6. Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Таким чином, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2012р. у справі №2а-7180/12/2670, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014р. та ухвалою Вищого господарського суду України від 30.05.2017р. має преюдиціальне значення при розгляді даної справи, а встановлені факти при розгляді названої справи не потребують доказування при розгляді даної справи.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторони повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд не знаходить підстав для задоволення даного позову.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відмовою в позові, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.08.2017р.

Суддя С.М. Морозов