Рішення № 68211205, 09.08.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2017Справа №910/11586/17

За позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Уніка"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон"

про стягнення 4445,74 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача не з'явивсявід відповідачаКучерявий С.В. - представник за довіреністю № 05-2017 від 01.01.17

В судовому засіданні 09.08.2017, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Уніка" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" про стягнення 4445,74 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПрАТ "СК "Уніка" на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту "КАСКО" № 030103/4600/0000018 від 17.06.2015, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки "Daewoo Lanos", державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статтей 993, 1187 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля "Skoda", державний номер НОМЕР_2, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована ПрАТ "СК "Еталон", позивачем було направлено останньому регресну вимогу. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму збитків, позивач просить суд стягнути з відповідача 4445,74 грн. в якості виплати страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2017 порушено провадження у справі № 910/11586/17 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 09.08.2017.

У судове засідання, призначене на 09.08.2017, з'явився представник відповідача, який надав додаткові документи, а саме: Страховий акт № 712-9172 та визначення вартості матеріального збитку автомобіля "Daewoo Lanos", державний номер НОМЕР_1, що були долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до який проти позову заперечував частково.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення 0103041730904, з якого вбачається, що ухвалу про порушення провадження у справі відповідач отримав 24.07.2017.

Зважаючи на те, що неявка представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника позивача та за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

17 червня 2015 року за договором добровільного страхування наземного транспорту "КАСКО" № 030103/4600/0000018ПрАТ "СК "Уніка" (надалі - позивач, страховик) було застраховано автомобіль марки "Daewoo Lanos", державний номер НОМЕР_1, страхувальником за договором є ОСОБА_2, вигодонабувачем - ОСОБА_3.

З довідки № 70801170 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що 25.07.2015 в м. Києві по проспекту Науки мала місце дорожньо-транспортна пригода - зіткнення за участю автомобілів "Daewoo Lanos", державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3, під керуванням ОСОБА_4 та "Skoda", державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_5, під його керуванням.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_5 вимог Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 10.09.2015 у справі № 752/14077/15-п.

06 серпня 2016 року страхувальник звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки "Daewoo Lanos", державний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до ремонтної калькуляції № 00173062 від 13.08.2015 становить 6 600,84 грн.

За страховим випадком - ДТП що сталась 25.07.2015 за участю застрахованого автомобіля "Daewoo Lanos", державний номер НОМЕР_1, згідно складеного страхового акту № 00173062 від 02.09.2015 позивачем було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 4 179,34 грн. (вартість ремонту 6600,84 грн. - франшиза, що передбачена п. 1.2.2. договору у розмірі 2 421,50 грн.), яка була виплачена згідно платіжного доручення № 00173062 від 02.09.2015 в рахунок погашення несплаченої частини страхового платежу.

Частиною 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що якщо страховик, здійснюючи страхове відшкодування, не може оцінити її загальний розмір у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

У листі Верховного Суду України від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" роз'яснено, що, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія ОСОБА_5, який керував автомобілем "Skoda", державний номер НОМЕР_2, підтверджується постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 10.09.2015 у справі № 752/14077/15-п.

Пунктом 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем, як страховиком, та ОСОБА_5 як страхувальником, було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс АЕ/2508296), який діяв на момент вчинення ДТП та відповідно до якого був забезпечений транспортний засіб - автомобіль "Skoda", державний номер НОМЕР_2, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 50 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "Daewoo Lanos", державний номер НОМЕР_1, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту "КАСКО" № 030103/4600/0000018 від 17.06.2015, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України № 3-118гс11 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), які згідно ч. 2 ст. 82 ГПК України є обов'язкові до врахування судом при прийнятті рішення у справі.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене. В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль "Daewoo Lanos", державний номер НОМЕР_1.

В розумінні положень Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Положеннями ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Отже, страховиком за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Судом враховується, що розмір страхового відшкодування, здійсненого позивачем потерпілій особі визначається Законом України "Про страхування" та договором добровільного страхування та має відповідати фактичній вартості відновлення транспортного засобу.

Водночас, обсяг відповідальності страховика цивільно-правової відповідальності відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначений законом таким, що розраховується з урахуванням зносу деталей, замінених у процесі відновлення транспортного засобу.

Аналогічна правова позиція наведена в постановах Вищого господарського суду України від 20.09.2016 у справі № 910/3772/16 та від 01.03.2017 у справі № 910/16814/16.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається із наданого відповідачем до матеріалів справи розрахунку фізичного зносу автомобіля "Daewoo Lanos", державний номер НОМЕР_1, останній зі строком експлуатації більше ніж 7 років має коефіцієнт фізичного зносу на момент пошкодження Ез=0,46.

За страховим актом № 712-9172 відповідачем було визначено суму страхового відшкодування у розмірі 3 264,54 грн. (сума матеріального збитку з урахуванням зносу 5 686,04 грн. - франшиза позивача, що передбачена п. 1.2.2. договору у розмірі 2 421,50 грн.)

За загальним правилом згідно зі ст.1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

В той же час норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежує розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність (п.22.1 ст.22 - межами ліміту відповідальності; ст.29 - вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу (у випадку його наявності), розрахованого у порядку, встановленому законодавством; відповідно до пункту 32.7 ст.32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з п.12.1 ст.12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту).

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АЕ/2508296) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.

Таким чином, врахувавши вартість відновлювального ремонту транспортного засобу - автомобіля "Daewoo Lanos", державний номер НОМЕР_1 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, розмір франшизи та ліміт відповідальності, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума страхового відшкодування у розмірі 3 264,54 грн., що в свою чергу визнається відповідачем.

Тобто, позовні вимоги ПрАТ "СК "Уніка" в частині стягнення суми страхового відшкодування підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 3 264,54 грн.

Стосовно вимог позивача про стягнення 3 % річних у розмірі 53,59 грн. та інфляційних втрат у розмірі 212,81 грн. за період прострочення з 02.07.2017 по 07.07.2017, суд зазначає наступне.

Згідно п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

В матеріалах справи наявна копія заяви позивача №16318 про виплату страхового відшкодування (вих. № 7028 від 28.10.2017), що була направлена на адресу відповідача та отримана останнім 01.11.2017. Проте, вказана заява була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 979 ЦК України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).

Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням. А правовідношення з відшкодування шкоди в порядку регресу, які склалися між сторонами у справі, що розглядається, також є грошовим зобов'язанням.

Відповідно до статті 509 ЦК зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК.

Згідно зі статтею 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.

Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень частини 2 статті 625 ЦК.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15.

Суд врахувавши суму страхового відшкодування, що підлягає задоволенню, здійснив перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення з 02.02.2017 (граничний строк для виплати відповідачем страхового відшкодування) по 07.07.2017 (гранична дата, визначена позивачем) та встановив, що розрахунок інфляційних втрат є більшим, ніж заявлений позивачем, однак, враховуючи те, що позивачем у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України не заявлялось клопотань про можливість суду виходити за межі позовних вимог, то з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 212,81 грн., а в частині 3 % річних позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 41,86 грн.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, позовні вимоги ПрАТ "СК "Уніка" підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 3 519,21 грн.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 33-Б, ідентифікаційний код 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Уніка" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 70А, ідентифікаційний код 20033533) страхове відшкодування у розмірі 3 264 (три двісті шістдесят чотири) грн. 54 коп., інфляційні втрати у розмірі 212 (двісті дванадцять) грн. 81 коп., 3 % річних у розмірі 41 (сорок одна) грн. 86 коп. та судовий збір у розмірі 1 266 (одна тисяча двісті шістдесят шість) грн. 55 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.08.2017.

Суддя Пукшин Л.Г.