Рішення № 68210997, 01.08.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2017 Справа № 910/9440/17За позовом Приватного акціонерного товариства "Лінде Газ Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Сервіс Група"

про стягнення 40 342,07 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Дуленко В.М. (представник за довіреністю №326 від 11.05.2017р.);

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Лінде Газ Україна" (надалі - позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Сервіс Група" (надалі - відповідач) суми заборгованості за Договором оренди тари № 2030А від 26.03.2012р. в розмірі 40 342,07 грн., з яких 20 736,00 грн. сума основного боргу, 17 850,99 грн. інфляційних втрат та 1 755,08 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору, позивач передав відповідачу у строкове платне користування майно, проте останній належним чином грошове зобов'язання по внесенню орендної плати не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, за наявності якої позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача інфляційні втрати та 3 % річних.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, явку свого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце якого повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 11.07.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2017р. розгляд справи відкладено до 01.08.2017р.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 01 серпня 2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.03.2012р. між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено Договір оренди тари № 2030А (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого, орендодавець передає орендарю в строкове платне користування тару для промислових газів відповідно до специфікації.

В п. 1.2. Договору сторони погодили специфікацію по оренді тари (код - 6950541, вид тари - бандли для зварювальної суміші у зв'язці з балонами, кількість - 8, склад одного бандла (балонів/літрів в одному балоні) - 12/50, розмір місячної орендної плати за одиницю тари без ПДВ - 435,00 грн., розмір місячної орендної плати без ПДВ - 3 480,00 грн., балансова вартість за однини цю тари - 30 000,00 грн., загальна балансова вартість тари - 240 000,00 грн.

Як передбачено в п. 4.1. Договору сторони домовились, що моментом, з якого буде нараховуватись орендна плата, буде дата двостороннього підписання акту приймання-передачі тари. Тара передається орендарю орендодавцем в користування не пізніше 28.03.2012р.

Згідно п. 4.2. Договору видача тари проводиться при наявності довіреності орендаря.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору було передано, а відповідачем прийнято (належним чином засвідчена копія довіреності відповідача № 218 від 29.03.2012р. на отримання цінностей) в користування тару (бандли у кількості 8 шт.), про що свідчить підписаний обома сторонами та скріплений їхніми печаткою та штампом акт прийому-передачі № 2030А-048679 від 28.03.2012р.

Відповідно до п. 2.1. Договору орендна плата сплачується щомісячно орендарем відповідно до виставленого рахунку, але не пізніше 25-го числа наступного місяця.

За умовами п. 2.2. Договору розмір щомісячної орендної плати за тару визначається на дату виставлення рахунку згідно п. 1.2. договору і фіксується у виставленому рахунку.

В Додатковій угоді № 2 до Договору сторони дійшли згоди викласти п. 1.2. Договору в наступній редакції: «Специфікація по оренді балонів (код - 6950541, вид тари - бандли для зварювальної суміші у зв'язці з балонами, кількість - 8, склад одного бандла (балонів/літрів в одному балоні) - 12/50, розмір місячної орендної плати за одиницю тари без ПДВ - 480,00 грн., розмір місячної орендної плати без ПДВ - 3 840,00 грн., балансова вартість за однини цю тари - 30 000,00 грн., загальна балансова вартість тари - 240 000,00 грн.».

Даний договір вступає в силу з дати його двостороннього підписання і діє до 31.12.2012р. та продовжується на один рік автоматично, якщо за 30 днів до дати закінчення договору не було отримано письмове повідомлення від однієї зі сторін про намір припинити дію договору.

Як видно з матеріалів справи, в період дії договору між сторонами було підписано та скріплено їхніми печатками акти здачі-приймання виконаних послуг, а саме № 000416662 від 12.12.2013р. на суму 4 608,00 грн., № 000427113 від 17.03.2014р. на суму 4 608,00 грн.

Крім того, як зазначає позивач та вказане підтверджується матеріалами справи інші акти здачі-приймання виконаних послуг, а саме № 000420360 від 16.01.2014р. на суму 4 608,00 грн., № 0004423989 від 17.02.2014р. на суму 4 608,00 грн., № 000430720 від 14.04.2014р. на суму 4 608,00 грн., № 000435226 від 20.05.2014р. на суму 4 608,00 грн., № 000438786 від 17.06.2014р. на суму 4 608,00 грн., № 000442013 від 10.07.2014р. на суму 4 608,00 грн., № 000448942 від 18.08.2014р. на суму 1 152,00 грн., № 000452313 від 29.09.2014р. на суму 1 152,00 грн., з боку відповідача не підписані, при цьому, за умовами договору оплатити орендну плату виникає у відповідача на підставі виставлених рахунків та не залежить від наявності підписів у вказаних вище актах.

Відповідач взяті на себе зобов'язання в частині проведення своєчасних та в повному обсязі розрахунків з орендної плати виконав неналежним чином, оплативши вартість користування тарою на суму 18 432,00 грн. (копії платіжних доручень містяться в матеріалах справи).

Так, позивачем на виконання п. п. 2.1., 2.2. Договору виставлено відповідачу відповідні рахунки на оплату орендної плати за договором на загальну суму 20 736,00 грн., а саме № 2030А/223754 від 14.04.2014р. на суму 4 608,00 грн., № 2030А/225610 від 20.05.2014р. на суму 4 608,00 грн., №2030А/227180 від 17.06.2014р. на суму 4 608,00 грн., № 2030А/228721 від 10.07.2014р. на суму 4 608,00 грн., № 2030А/231768 від 18.08.2014р. на суму 1 152,00 грн., № 2030А/233196 від 29.09.2014р. на суму 1 152,00 грн., які залишились неоплаченими з боку відповідача.

Матеріали справи підтверджується повернення відповідачем тари (бандлів у кількості 6 шт.) за актом прийому-передачі № 2030А-086120 від 07.08.2014р. та тари (бандлів у кількості 2 шт.) за актом прийому-передачі № 2030А-093506 від 25.12.2014р. позивачу.

Враховуючи наявність заборгованості відповідача зі сплати орендної плати за договором, позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою № 650 від 18.06.2016р. на суму 20 736,00 грн., до якої також додав вказані вище рахунки на оплату орендної плати. Вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У зв'язку з тим, що відповідач не провів розрахунків з позивачем зі сплати орендної плати, останній був змушений звернутись до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Оскільки між сторонами укладено договір оренди, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (акт приймання-передачі тари (бандлів у кількості 8 шт.) в оренду від 28.03.2012р.) підтверджується факт передачі тари в оренду, користування ним відповідачем та повернення відповідачем орендованої тари позивачу (акт приймання-передачі (повернення) тари (бандлів у кількості 6 шт.) від 07.08.2014р. та тари (бандлів у кількості 2 шт.) від 25.12.2014р.).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. п. 2.1., 2.2. Договору обов'язок відповідача з внесення орендної плати мав виконуватися щомісячно відповідно до виставленого рахунку, але не пізніше 25-го числа наступного місяця.

Судом встановлено, що відповідач не належним чином виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами Договором та допустив виникнення заборгованості перед позивачем на суму 20 736,00 грн.

Вказаний розмір заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме акт прийому-передачі тари (бандлів у кількості 8 шт.) № 2030А-048679 від 28.03.2012р. та виставленими позивачем у відповідності до умов договору рахунками на оплату вартості користування тарою.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Факт наявності боргу за договором перед позивачем на суму 20 736,00 грн. документально підтверджений та у встановлений законом спосіб відповідачем не спростований.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Доказів на підтвердження оплати повної вартості користування тарою, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 20 736,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 17 850,99 грн. інфляційних втрат та 1 755,08 грн. 3 % річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Аналогічні положення сторони погодили і в п. 8.3. Договору.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 2. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).

Судом перевірено наведені у матеріалах справи розрахунки інфляційних втрат та 3 % річних та встановлено, що вони відповідають нормам цивільного законодавства та умовам Договору, розмір інфляційних втрат не перевищує, розрахованого судом розміру таких нарахувань, а розмір 3 % річних є арифметично правильним, у зв'язку з чим вимоги позивача щодо стягнення 17 850,99 грн. інфляційних втрат та 1 755,08 грн. 3 % річних за заявлений ним період також підлягають задоволенню.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

Враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/9440/17 позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 20 736,00 грн. суми основного боргу, 17 850,99 грн. інфляційних втрат та 1 755,08 грн. 3 % річних.

Судовий збір в розмірі 1 600,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Сервіс Група" (ідентифікаційний код 34224798, адреса: 04070, м. Київ, вул. Спаська, буд. 11) на користь Приватного акціонерного товариства "Лінде Газ Україна" (ідентифікаційний код 05761850, адреса: 49074, м. Дніпро, вул. Киснева, буд. 1) 20 736,00 грн. (двадцять тисяч сімсот тридцять шість гривень 00 коп.) суми основного боргу, 17 850,99 грн. (сімнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят гривень 99 коп.) інфляційних втрат, 1 755,08 грн. (одну тисячу сімсот п'ятдесят п'ять гривень 08 коп.) 3 % річних та 1 600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.08.2017р.

Суддя С.М. Морозов