Рішення № 68210950, 09.08.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.08.2017р. Справа № 905/1458/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Конько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь, Донецька область

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Лиман, Донецька область

про стягнення суми збитків у розмірі 4013,39грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю №09-18/5633 від 13.04.2017р.;

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю №Ц/3-04/286-16 від 11.10.2016р.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 09.08.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь", м.Маріуполь, Донецька область звернулось до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця, м.Київ в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Лиман, Донецька область про стягнення суми збитків у розмірі 4013,39грн.

Відповідно до протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

Ухвалою від 29.06.2017р. порушено провадження по справі, судове засідання призначено на 13.07.2017р.

Ухвалою від 13.07.2017р. розгляд справи відкладено на 09.08.2017р.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що за залізничною накладною №48950406 від 20.06.2016р. вагон з вантажем №59195099 на станцію Сартана Донецької залізниці (станція призначення) прибув з недостачею, яка підтверджена складеним цією ж станцією комерційний акт №БА751437/701 від 24.06.2016р. На думку позивача недостача виникла під час перевезення і відповідальність за понесені збитки має нести перевізник.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст. 11, 908, 920 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 307, 315 Господарського кодексу, ст. ст. 1, 2, 22, 54 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 6, 24, 31, 32, 113, 114, 115, 129, 136 Статуту залізниць України, Закон України Про залізничний транспорт.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано: накладну №48950406 від 20.06.2016р; комерційний акт №БА751437/701 від 24.06.2016р.; акт прийому передачі №90978246 від 20.06.2016р.; рахунок-фактури №90978246 від 01.06.2016р.; витяг з ЄДРПОУ стосовно позивача, правоустановчі документи; довіреність на представника позивача.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи, а саме: виписка банку на підтвердження оплати за кокс доменний; підтвердження відсутності в господарських судах України або іншому органі, який в межах своєї компетенції вирішує спори, справи з даного спору та відсутності рішення цих органів з такого спору.

13.07.2017р. від відповідача надійшли заперечення б/н від 07.07.2017р., в яких останній просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на недоведеність позивачем наявності збитків, оскільки документи на підтвердження оплати вантажу відсутні, а також на пропуск позивачем строку позовної давності.

02.08.2017р. на адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення з урахуванням заперечень відповідача на позовну заяву та заяву про застосування строків позовної давності.

Представник позивача у судове засідання 09.08.2017р. зявився, підтримав позовні вимоги, виконав вимоги ухвал суду.

Представник відповідача у судове засідання 09.08.2017р. зявився, заперечив проти позову.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

20.06.2016р. Приватне акціонерне товариство Авдіївський коксохімічний завод (вантажовідправник) на адресу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь, Донецька область (вантажоодержувач) за залізничною накладною №48950406 від 20.06.2016р. у вагоні №59195099 зі станції Авдіївка Донецької залізниці на станцію Сартана Донецької залізниці відвантажило кокс доменний у вологому стані.

За накладною вага нетто у вагоні №59195099 59150кг (брутто - не зазначено, тара - 28700 кг).

В накладній також зазначено, що вантаж маркований поздовжньою смугою впродовж вагону вапном.

Позивач є покупцем коксу доменного за договором №107/16Сб від 01.02.2016р. укладеним з Приватним акціонерним товариством Авдіївський коксохімічний завод.

Згідно акту прийому передачі №90978246 від 20.06.2016р. та рахунку №90978246 від 20.06.2016р. вантажовідправника ПрАТ Авдіївський коксохімічний завод, виставленого Приватному акціонерному товариству "Металургійний комбінат "Азовсталь", ціна 1т коксу доменного класу крупності 25мм і більше марки КДМ 2 у вагоні №59195099 4629,05грн. з ПДВ.

На станцію Сартана (станція призначення) вагон прибув 24.06.2016р., де був складений акт загальної форми №11131 від 24.06.2016р.

На підставі абз.2 ч.1 ст.52 Статуту залізниць України (прибуття вантажу з ознаками недостачі під час перевезення у відкритому рухомому складі) вантаж видавався з перевіркою його маси представниками станції Сартана Донецької залізниці. За результатами перевірки залізницею був складений комерційний акт №БА751437/701 від 24.06.2016р., згідно з яким:

-вагон прибув в технічному відношенні справний;

-навантаження в вагоні навалом вище рівня бортів на 30-40см.;

- поверхня вантажу маркована однією поздовжньою смугою катком ущільнювачем, вапном;

- справа над 2 половиною вагона заглиблення довжиною 3м, шириною 1,5м, глибиною 50 см; маркування порушене;

- витікання вантажу немає;

-зважування вагону проводилося на справних 150 тонних вагонних вагах (держповірка 03.09.2015р.) вантажоотримувача;

-вага нетто зважування вантажу 57100кг (брутто 85800кг, тари з документу 28700 кг), нестача вантажу складає 2050 кг проти даних залізничної накладної;

Комерційний акт підписаний належними особами, зокрема, з боку залізниці: начальником станції, з боку одержувача завідуючим вантажним двором.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до відшкодування збитків, що виникли у звязку з незбереженням вантажу при перевезенні.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч.3 ст. 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно ч.5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з перевезення.

Відповідно до ст.909 Цивільного Кодексу України (ЦК) за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Згідно п.2 ст.924 ЦК перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК обумовлено: у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст.12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Ст.23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст.113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Згідно ст.26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Факт нестачі за спірним перевезенням матеріалами справи підтверджений, зокрема, комерційним актом.

Залізниця не довела, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин.

Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Сума недостачі з урахуванням норми недостачі (сума норми природної втрати маси вантажу i граничного розходження визначення маси нетто) складає:

-у вагоні №59195099 4013,39грн. із розрахунку: 867кг (нестача вантажу, з урахуванням норми недостачі для мінерального палива у вологому стані 2,0% (2050кг 1183кг)) х 4629,05грн. (вартість 1т вугілля камяного, зданого до перевезення з ПДВ).

Позивачем заявлена така ж сума.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі у розмірі 4013,39грн.

Доводи відповідача, викладені у запереченнях, стосовно недоведеності позивачем наявності збитків та відсутності документів на підтвердження оплати вантажу спростовуються матеріалами справи, оскільки позивачем надана та долучена до матеріалів справи банківська виписка на підтвердження оплати рахунку-фактури №90978246 від 01.06.2016р.

Відповідач у запереченнях також заявив про застосування строку позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).

Статтею 136 Статуту залізниць України встановлено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог ст. 134 цього Статуту, зокрема, з дня встановлення обставин, що спричинили з'явлення позову.

Згідно ст. 315 Господарського кодексу України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії.

Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів.

Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів.

Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

Відповідно до п. 4.7 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України №10 від 29.05.2013 року Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів у визначенні перебігу позовної давності за позовами до перевізників, що випливають з договорів перевезення вантажів, слід враховувати таке: якщо до подання позову позивач скористався своїм правом на пред'явлення перевізникові претензії, шестимісячний строк позовної давності починається з дня одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для такої відповіді (ч. 4 ст. 315 Господарського кодексу України). Оскільки дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу строку позовної давності в розумінні цієї норми Господарського кодексу України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (ч.2, 3 ст. 315 Господарського кодексу України), незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника.

В даному випадку обставини, що спричинили заявлені вимоги позивача, виникли 24.06.2016р. (момент складання комерційного акту), позов поданий до господарського суду Донецької області 23.06.2017р., тобто без пропуску строку позовної давності.

Таким чином, вищенаведеним спростовуються доводи відповідача стосовно пропуску строку позовної давності.

Судові витрати у справі покладаються у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 59, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь, Донецька область до Приватного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Лиман, Донецька область про стягнення суми збитків у розмірі 4013,39грн. задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул. Тверська, 5 код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Донецька залізниця" (84400, Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна, буд. 22, код ЄДРПОУ ВП 40150216) на користь Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (87500, Донецька область, м. Маріуполь, Орджонікідзевський район, вул. Лепорського, 1, код ЄДРПОУ 00191158) суму збитків у розмірі 4013,39грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1600,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 09.08.2017р. оголошено та підписано повний текст рішення.

Суддя Я.О. Левшина