Рішення № 68210942, 09.08.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.08.2017р. Справа № 905/1470/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Конько В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю Промелектроприлад, м.Запоріжжя

до відповідача: Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Добропільська ЦЗФ", м. Добропілля, Донецька область

про: стягнення основного боргу 34809,60грн., інфляційних втрат в розмірі 27133,94грн., 3% річних в розмірі 2770,35грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не зявився;

від відповідача: ОСОБА_1 за довіреністю ББУ/ЦОФК21/ББ/16 від 06.12.2016р.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засідання 09.08.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Промелектроприлад, м.Запоріжжя звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ", м. Добропілля, Донецька область про стягнення основного боргу 34809,60грн., інфляційних втрат в розмірі 27133,94грн., 3% річних в розмірі 2770,35грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

Ухвалою від 30.06.2017р. порушено провадження по справі, судове засідання призначено на 18.07.2017р.

Ухвалою суду від 18.07.2017р. відкладено розгляд справи на 08.08.2017р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки №ЦД-2014/240-КП від 07.08.2014р. з оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування 3 % річних та інфляційних нарахувань.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 93 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 48, 49, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав наступні документи: договір поставки №ЦД-2014/240-КП від 07.08.2014р. та додатки до нього; специфікації від 07.08.2014р., від 03.09.2014р.; видаткові накладні №РН-0000201 від 21.08.2014р., №РН-0000235 від 22.09.2014р., №РН-0000252 від 06.10.2014р.; довіреність №717 від 06.10.2014р.; розрахунок суми позову; право установчі документи.

Під час розгляду справи позивачем було надано додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: податкові накладні №30 від 21.08.2014р.; №23 від 22.08.2014р., №11 від 06.10.2014р.; експрес накладні №50008011958660 від 26.08.2014р., №59000074861572 від 24.09.2014р., №59998013084610 від 08.10.2014р.; правоустановчі документи; пояснення про те, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи зі спору між цими сторонами про той же предмет із тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору.

Представник позивача в судове засідання 09.08.2017р. не зявився, вимоги ухвал суду виконав.

Представник відповідача у судове засідання 09.08.2017р. зявився, надав заперечення на позовну заяву, у яких посилався на те, що позивачем безпідставно нараховано 3% річних та інфляційні втрати, оскільки сплив строк позовної давності для стягнення неустойки, а також на те, що товаро-супроводжувальні документи не містять дати отримання продукції покупцем, у звязку з чим строк оплати продукції у відповідності до умов договору не настав, а отже й відсутні підстави для задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

07.08.2014р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладений договір поставки №ЦД-2014/240-КП (далі договір), згідно з умовами якого, постачальник зобовязався поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (далі продукція), в асортименті, кількості, в строки, по ціні та за якісними характеристиками, узгодженими сторонами в даному договорі та специфікаціях, які є його невідємними частинами.

Згідно п. 1.2 договору, покупець зобовязується прийняти та оплатити поставлену у його власність продукцію відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 4.1. договору поставки продукції здійснюється партіями в асортименті кількості, в строки, по цінах, з якісними характеристиками та в строки, узгодженими сторонами в специфікаціях до даного договору.

За умовами п. 4.3 договору, на підтвердження поставки постачальник зобов'язаний надати покупцю наступні товаросупрповідні документи: рахунок-фактуру; податкову накладну; відповідні товаротранспортні накладні (видаткову накладну, товаротранспортна накладна); сертифікат якості та/або паспорт; сертифікат відповідності (у випадку, якщо продукція підлягає обов'язковій сертифікації); інструкцію (керівництво) з експлуатації (у випадку, якщо даний документ передбачений); технічну документацію, передбачену п. 2.3 договору. Товаротранспортні документи, передбачені цим пунктом договору (окрім податкових накладних) , постачальник зобовязується надати покупцю разом з поставленою продукцією, однак не пізніше 5 (пяти) календарних днів з моменту поставки продукції.

Датою поставки вважається дата, зазначена представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником про прийняття продукції (п.4.4 договору).

Відповідно до п. 4.11 договору, право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця після виконання покупцем всіх необхідних процедур з прийняття продукції в кількості, якості і асортименті та підписання покупцем видаткових накладних.

Ціни на продукцію визначаються сторонами у відповідних специфікаціях до даного договору. Розрахунки за поставлену постачальником продукцію по даному договору здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з дати поставки відповідної партії продукції, якщо відстрочка більш ніж на 60 календарних днів не визначена в відповідних специфікаціях до даного договору. У випадку, якщо строк оплати приходить на не розрахунковий день, оплата здійснюється на наступний банківський день (п. п. 5.2, 5.3 договору).

Сторони підписали специфікації від 29.09.2014р., від 10.07.2014р., від 05.05.2014р., від 27.03.2014р. до договору, в яких узгодили найменування, кількість, ціну, загальну вартість продукції, умови поставки продукції.

Дані специфікації визначають умови оплати на 60 календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріпленням печатками сторін. Сторони дійшли згоди, що у випадку неналежного виконання обома сторонами своїх зобовязань, строк дії договору встановлюється на один рік до 26.03.2015р. включно. У випадку не виконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобовязань за договором, строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами всіх прийнятих на себе зобовязань (п. 8.1 договору).

На виконання умов договору позивач у серпні-жовтні 2014р. поставив товар відповідачу, що підтверджується видатковими накладними №РН-0000201 від 21.08.2014р., №РН-0000235 від 22.09.2014р., №РН-0000252 від 06.10.2014р. на загальну суму 34809,60грн, які підписані з боку обох сторін без зауважень.

Відповідач отримав продукцію, але у визначений у договорі строк за неї в повному обсязі не сплатив, своїх договірних зобов'язань перед позивачем не виконав, чим порушив умови договору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором поставки №ЦД-2014/240-КП від 07.08.2014р. та стягненні 3%річних, інфляційних нарахувань.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору поставки №ЦД-2014/240-КП від 07.08.2014р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір поставки №ЦД-2014/240-КП від 07.08.2014р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Як було встановлено судом, сторони визначили в договорі та специфікаціях порядок оплати розрахунки здійснюються на 60 календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції.

Таким чином, наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що із отриманням відповідачем за видатковими накладними №РН-0000201 від 21.08.2014р., №РН-0000235 від 22.09.2014р., №РН-0000252 від 06.10.2014р. продукції, у нього виникло зобов'язання з її оплати у розмірі 34809,60грн.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежу за поставлену продукцію відповідно до умов договору поставки №ЦД-2014/240-КП від 07.08.2014р. за вищевказаними видатковими накладними.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Факт отримання товару за вказаними накладними відповідачем під час розгляду справи не спростовано.

Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплатити заборгованість.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність підстав для оплати продукції у звязку з відсутністю на видатковій накладній дати поставки товару, зазначеної представником покупця, оскільки за приписами п. 4.4 договору, визначення дати фактичної поставки на товаро-супроводжувальних документах є обовязком саме покупця (відповідача по справі).

З огляду на дані норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 34809,60грн.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 2770,35грн., інфляційні нарахування в розмірі 27133,94грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що в договорі та специфікаціях від 07.08.2014р. та 03.09.2014р. сторони встановили порядок оплати за поставлену продукцію, а саме на 60 календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції.

Отже, в силу ст. 253 Цивільного кодексу України, позивач здобув право вимоги сплати боргу за видатковими накладними №РН-0000201 від 21.08.2014р. 21.10.2014р., №РН-0000235 від 22.09.2014р. 22.11.2014р., №РН-0000252 від 06.10.2014р. 06.12.2014р.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, правові підстави, та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог в цій частині та стягнення з відповідача: 3% річних в сумі 2653,69грн., інфляційних нарахувань в розмірі 27133,94грн.

Відповідачем у запереченнях також заявив про застосування строку позовної давності для стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).

Згідно з вимогами п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

До вимог про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань застосовується загальна позовна давність (стаття 257 ЦК України, п.3.4,4.3 Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013р.).

Таким чином, вищенаведеним спростовуються доводи відповідача щодо застосування строків позовної давності.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 59, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Промелектроприлад, м.Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ", м. Добропілля, Донецька область про стягнення основного боргу 34809,60грн., інфляційних втрат в розмірі 27133,94грн., 3% річних в розмірі 2770,35грн. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Київська, буд 1, ЄДРПОУ 00176472, р/р 26004962490458 в ПАТ ПУМБ, МФО 334851) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Промелектроприлад (69096, АДРЕСА_1, ЄДРПОУ 32814789, р/р 26000054810001 в АКБ «Індустріалбанк» м. Запоріжжя, МФО 313849) суму основного боргу у розмірі 34809,60грн., 3% річних в сумі 2653,69грн., інфляційні нарахування в розмірі 27133,94грн., а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 1597,12грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 116,66грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 09.08.2017р. оголошено та підписано повний текст рішення.

Суддя Я.О. Левшина