Рішення № 68210886, 08.08.2017, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "08" серпня 2017 р. Справа № 906/584/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. від 08.06.2017

від відповідача: Петриченко Р.С. - дов. від 10.07.2017

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (м. Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гор.Інвест Агро" (с. Торчин Коростишівського району Житомирської області)

про стягнення 213638,25 грн

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 213638,25 грн, з яких: основний борг в сумі 160 000,00 грн, інфляційне збільшення в сумі 20 858,10 грн, 3% річних в сумі 4287,00 грн, пеня в сумі 28 493,15 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав покладене на нього зобов'язання, щодо оплати позивачеві за надані послуги відповідачу відповідно договору надання послуг від 02.03.2016.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Заперечив щодо відкладення розгляду справи, оскільки відповідач міг направити в судове засідання іншого представника або подати суду письмовий відзив на позов.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, просив відкласти розгляд справи у зв'язку з тим, що він не є юристом, а сам юрист не може прибути в судове засідання.

Відповідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Враховуючи, що відповідач не був позбавлений права направити в судове засідання іншого представника або направити письмовий відзив на позовну заяву поштовим зв'язком, приймаючи до уваги, що згідно ухвали суду від 18.07.2017 у справі №906/584/17 господарський суд на прохання представника відповідача від 18.07.2017 розгляд даної справи відклав на 08.08.2017, явка представників сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду скористався, направивши до суду уповноваженого згідно довіреності від 10.07.2017 представника, беручи до уваги, що з моменту порушення провадження у даній справі відповідач відзиву на позов не подав, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Враховуючи викладене, усне клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи суд відхиляє.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

02.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гор.Інвест Агро" (замовник/відповідач) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 (виконавець/відповідач) укладено договір надання послуг б/н, згідно якого виконавець зобов'язався виконати технологічні операції у відповідності з агротехнічними вимогами на площах замовника, а замовник в день закінчення виконавцем робіт оформляти акти виконаних робіт з зазначенням обсягів виконаних робіт та плати, що належить виконавцю за надані послуги, підписати акт уповноваженими особами та скріпити печаткою замовника (а.с. 10-11).

Так, відповідно до п.1.1. договору позивач зобов'язався виконати технологічні операції у відповідності з агротехнічними вимогами на площах відповідача, що становить 2000 га.

В свою чергу відповідач був зобов'язаний, зокрема, забезпечити позивача обсягами робіт, передбачених п. 1.1. договору (п. 1,2), кожного дня вести поточний контроль якості виконання робіт обумовлених договором та відповідності їх агротехнічним вимогам. А. також негайно повідомляти про недоліки позивача та його робітників (п. 1.3. договору).

Відповідно п. 3.2 договору, замовник одночасно з закінченням робіт, але не пізніше 10 днів після підписання Акту виконаних робіт повинен розрахуватися з виконавцем шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок.

У випадку порушення своїх зобов'язань за ним договором сторони несуть відповідальність визначеним цим договором та чинним Законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (п. 3.1 договору).

Згідно п. 3.4 договору, при несвоєчасному розрахунку замовник зобов'язується сплатити виконавцю пеню в розмірі 0,3 процента від суми боргу на кожний день прострочення, але не більше розміру подвійної облікової ставки Національного банку України.

Так, 15.03.2017 відповідач прийняв виконані позивачем з 02.03.2016 по 15.03.2016 роботи з боронування на площі 2000 га, вартість яких становить 160000,00 грн, про що свідчить підписаний сторонами акт виконаних робіт (а.с.13).

Станом на день подання позову, відповідач свого обов'язку щодо оплати за надані послуги не виконав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору надання послуг від 02.03.2016. Зазначений договір підписаний з обох сторін та скріплений оригінальними печатками товариств, породжує цивільні права та обов'язки сторін.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 ЦК України, є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають безпосередньо із господарського договору або безпосередньо із закону.

В силу ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Станом на день прийняття рішення у справі заборгованість відповідача перед позивачем не змінилася та становить 160000,00 грн.

Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених ГК України та іншими законами України.

Обставини, які звільняють відповідача від обов'язку виконати свої зобов'язання за договором, та обставини, які звільняють відповідача від відповідальності за його невиконання, в матеріалах справи відсутні.

На підставі викладеного, заборгованість в сумі 160000,00 грн підтверджена доказами та підлягає задоволенню.

За порушення умов договору, позивачем за період з 26.03.2016 по 26.09.2016 нараховано пеню в сумі 28493,15 грн.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно п. 3.4 договору, при несвоєчасному розрахунку замовник зобов'язується сплатити виконавцю пеню в розмірі 0,3 процента від суми боргу на кожний день прострочення, але не більше розміру подвійної облікової ставки Національного банку України.

Згідно розрахунку позивача (правильність якого перевірена судом) розмір пені становить 28493,15 грн та, відповідно, підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за період з 26.03.2016 по 15.02.2017 в сумі 4287,00 грн та інфляційних втрат за період з березня 2016 по січень 2017 в сумі 20858,10 грн.

Статтею 625 ЦК України, передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунки позивача та враховуючи, що заявлений розмір 3% річних не перевищує перерахований судом, господарський суд прийшов до висновку про їх задоволення в заявленій сумі. Однак, суд не погоджується з наведеними позивачем розрахунком інфляційних втрат.

Відповідно п. 3.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються о к р е м о за кожен період часу, протягом якого діяв в і д п о в і д н и й індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає м і с я ц ь.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3.2 постанови).

Враховуючи вищевикладене, господарським судом здійснено перерахунок інфляційних втрат.

Інфляційні втрати, які підлягають стягненню становлять 18240,00 грн, а саме: за квітень 2016 в сумі 5600,00 грн; за травень 2016 в сумі 160 грн; за червень 2016 в сумі -320,00 грн; за липень 2016 в сумі -160,00 грн; за серпень 2016 в сумі -480,00 грн; за вересень 2016 в сумі 2880,00 грн; за жовтень 2016 в сумі 4480,00 грн; за листопад 2016 в сумі 2880,00 грн; за грудень 2016 в сумі 1440,00 грн; за січень 2017 в сумі 1760,00 грн.

Враховуючи викладене в частині стягнення 2458,10 грн інфляційних втрат слід відмовити, як необґрунтовані.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як па підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.43 ГПК України).

Відповідач доказів сплати боргу суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню - з відповідача стягується на користь позивача 60000,00 грн боргу; 28 493,15 грн пені; 4 287,00 грн річних; 18 240,00 грн інфляційних. В решті позову відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гор.Інвест Агро" (12501, Житомирська область, Коростишівський район, с. Торчин, вул. Якубовського, 12, код 38284337) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (10029, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1):

- 160 000,00 грн боргу;

- 28 493,15 грн пені;

- 4 287,00 грн річних;

- 18 240,00 грн інфляційних;

- 3 165,30 грн судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 10.08.17

Суддя Маріщенко Л.О.

Друк:

1 - у справу.