Рішення № 68210623, 09.08.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.08.2017р. Справа № 910/9930/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Конько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м. Маріуполь, Донецька область

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ

про стягнення суми збитків у розмірі 11663,29грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не зявився;

від відповідача: ОСОБА_1 за довіреністю №Ц/3-04/286-16 від 11.10.2016р.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 09.08.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м. Маріуполь, Донецька область звернулось до господарського суду м. Києва з позовними вимогами до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця, м.Київ про стягнення суми збитків у розмірі 11663,29грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.06.2017р. позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м. Маріуполь, Донецька область направлено за підсудністю до господарського суду Донецької області.

07.07.2017р. матеріали позовної заяви надійшли на адресу господарського суду Донецької області.

Відповідно до протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

Ухвалою від 07.07.2017р. порушено провадження по справі, судове засідання призначено на 25.07.2017р.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що за залізничною накладною №49250830 від 29.03.2017р. та досилочною залізничною накладною №46045647 від 30.03.2017р. вагон з вантажем №60444544 на станцію Маріуполь-Сортувальний (стація призначення) прибув з недостачею, яка підтверджена складеним станцією ОСОБА_2 залізниці комерційним актом №463003/71/248 від 31.03.2017р. На думку позивача недостача виникла під час перевезення і відповідальність за понесені збитки має нести перевізник.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст. 11, 908, 920 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 307, 315 Господарського кодексу, ст. ст. 1, 2, 22, 54 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 6, 24, 31, 32, 113, 114, 115, 129, 136 Статуту залізниць України, Закон України Про залізничний транспорт.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано: накладні №49250830 від 29.03.2017р., №46045647 від 30.03.2017р.; комерційний акт №463003/71/248 від 31.03.2017р.; рахунок-фактури №91440624 від 29.03.2016р.; сертифікат якості на партію №22647; договір №245/108/16Сб від 01.02.2016р.; договір №1970/ДФ/10017 від 25.12.2015р.; довідка №MPL-52/732; витяг з ЄДРПОУ стосовно позивача, правоустановчі документи; довіреність на представника позивача.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи, а саме: платіжне доручення на підтвердження оплати за кокс доменний; підтвердження відсутності в господарських судах України або іншому органі, який в межах своєї компетенції вирішує спори, справи з даного спору та відсутності рішення цих органів з такого спору.

25.07.2017р. від відповідача надійшов відзив №2022/101/17 від 20.07.2017р., в якому останній просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на недоведеність позивачем наявності збитків, оскільки документи на підтвердження оплати вантажу відсутні, а накладна та комерційний акт подаються лише в оригіналі.

Представник позивача в судове засідання 09.08.2017р. не зявився, вимоги ухвали суду виконав, надав витребувані документи для долучення до матеріалів справи. Крім того, 28.07.2017р. на адресу суду надійшло клопотання, в якому представник позивача позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі та судове засідання провести без його участі.

Представник відповідача у судове засідання 09.08.2017р. зявився, проти позову заперечив.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

03.04.2017р. Приватне акціонерне товариство Авдіївський коксохімічний завод (вантажовідправник) на адресу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь, Донецька область (вантажоодержувач) за залізничною накладною №49250830 від 29.03.2017р. у вагоні №60444544 (на станцію призначення вагон прибув за досилочною накладною №46045647) зі станції Авдіївка Донецької залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний залізниці відвантажило кокс доменний.

За накладною вага нетто у вагоні №60444544 41650кг (брутто - не зазначено, тара - не зазначено).

В накладній також зазначено, що вантаж маркований поздовжньою смугою впродовж вагону вапном.

Позивач є покупцем коксу доменного за договором №245/108/16Сб від 01.02.2016р. укладеним з Приватним акціонерним товариством Авдіївський коксохімічний завод.

Згідно рахунку №91440624 від 29.03.2016р. вантажовідправника ПрАТ Авдіївський коксохімічний завод, виставленого Приватному акціонерному товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", ціна 1т коксу доменного класу крупності 25мм і більше марки КДМ 2 у вагоні №60444544 9743,77грн. з ПДВ.

На станцію ОСОБА_3 залізниці (попутна станція) вагон прибув 31.03.2017р., де був складений акт загальної форми №239 від 30.03.2017р.

На підставі абз.2 ч.1 ст.52 Статуту залізниць України (прибуття вантажу з ознаками недостачі під час перевезення у відкритому рухомому складі) вантаж видавався з перевіркою його маси представниками станції ОСОБА_3 залізниці.

За результатами перевірки залізницею був складений комерційний акт №463003/71/248 від 31.03.2017р., згідно з яким:

-вагон прибув в технічному відношенні справний;

-навантаження в вагоні шапкою, вище рівня бортів на 40см.;

- поверхня вантажу маркована однією поздовжньою смугою вздовж вагона вапном;

- ліворуч над 1-7 люками присутня виїмка на довжину вагона, шириною 0,6м, глибиною 0,5м; маркування відсутнє;

-зважування вагону проводилося на справних 150 тонних вагонних вагах (держповірка 18.05.2016р.) вантажоотримувача;

-вага нетто зважування вантажу 39620кг (брутто 63620кг, тари з документу 24000 кг), нестача вантажу складає 2030 кг проти даних залізничної накладної.

Комерційний акт підписаний належними особами, зокрема, з боку залізниці: начальником станції, з боку одержувача агентом з розшуку.

Для переважування вагон був відчеплений та після перевірки маси вантажу надісланий до станції призначення за досилочною накладною №46045647.

На станцію Маріуполь-Сортувальний (станція призначення) вагон прибув і був виданий з перевіркою 03.04.2017р. Різниці по даних, зазначених у комерційному акті виявлено не було, про що була зроблено відповідна відмітка в комерційному акті.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до відшкодування збитків, що виникли у звязку з незбереженням вантажу при перевезенні.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч.3 ст. 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно ч.5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з перевезення.

Відповідно до ст.909 Цивільного Кодексу України (ЦК) за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Згідно п.2 ст.924 ЦК перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК обумовлено: у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст.12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Ст.23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст.113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Згідно ст.26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Факт нестачі за спірним перевезенням матеріалами справи підтверджений, зокрема, комерційним актом.

Залізниця не довела, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин.

Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Сума недостачі з урахуванням норми недостачі (сума норми природної втрати маси вантажу i граничного розходження визначення маси нетто) складає:

-у вагоні №60444544 11663,29грн. із розрахунку: 1197кг (нестача вантажу, з урахуванням норми недостачі для мінерального палива у вологому стані 2,0% (2030кг 833кг)) х 9743,77грн. (вартість 1т вугілля камяного, зданого до перевезення з ПДВ).

Позивачем заявлена така ж сума.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі у розмірі 11663,29грн.

Доводи відповідача, викладені у запереченнях, судом не приймаються до уваги, у зв'язку з тим, що є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та встановленими судом обставинами.

Судові витрати у справі покладаються у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 59, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м. Маріуполь, Донецька область до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ про стягнення суми збитків у розмірі 11663,29грн. задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул. Тверська, 5 код ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, 1, код ЄДРПОУ 00191129, п/р №2600321870 в ПАТ "ПУМБ", м. Київ, МФО 334851) суму збитків у розмірі 11663,29грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1600,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 09.08.2017р. оголошено та підписано повний текст рішення.

Суддя Я.О. Левшина