Постанова № 68210561, 08.08.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2017 року Справа № 908/2504/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШевчук С.Р. (доповідач) суддівВладимиренко С.В., Демидової А.М. розглянувши касаційну скаргуТовариство з обмеженою відповідальністю "Пірамода"на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2017у справі№ 908/2504/14 Господарського суду Запорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до Товариство з обмеженою відповідальністю "Пірамода"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаОСОБА_6 про стягнення 23 853 537,69 грнв судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: не з'явилися

- відповідача: Вишняков Д.О., дов. б/н від 11.08.2014

- третьої особи: не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

У липні 2014 року позивач ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", в особі Запорізької обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль", пред'явив у Господарському суді Запорізької області позов до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Пірамода", третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6 про стягнення 14 733 953,95 грн.

Справа розглядалася неодноразово.

При останньому новому розгляді, рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.12.2016 у справі № 908/2504/14 (суддя Дроздова С.С.) у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пірамода" відмовлено повністю.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2016 у справі № 908/2504/14 (у складі колегії: головуючий суддя Геза Т.Д., судді Мартюхіна Н.О., Агапов О.Л.) рішення Господарського суду Запорізької області від 23.12.2016 у справі № 908/2504/14 скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позову, стягнуто з ТОВ "Пірамода" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість у сумі 23 853 537,69 грн у тому числі: 13 640 886,99 грн - заборгованість за кредитом; 4 880 000,26 грн - заборгованість за процентами; 3 070 684,54 грн - пеня за несвоєчасне погашення основної заборгованості за тілом кредиту за період з 01.06.2014 по 25.01.2016; 2 261 965,90 грн - пеня за несвоєчасне погашення нарахованих відсотків за користування кредитними коштами за період з 01.06.2014 по 25.01.2016.

Не погоджуючись з прийнятою у даній справі постановою апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пірамода" (далі - ТОВ "Піраиода") звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2016, а рішення Господарського суду Запорізької області від 23.12.2016 у справі № 908/2504/14 залишити в силі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, вважає її доводи не обґрунтованими, просить залишити оскаржувану постанову без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Третя особа не скористалася правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, не надала відзив на касаційну скаргу, що в силу положень ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового акта, що оскаржується.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 27.07.2007 між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор) та ОСОБА_8 (позичальник) підписана генеральна угода № 010/17-41/411 (далі - генеральна угода), відповідно до якої кредитор зобов'язується надавати позичальнику кредитні кошти в порядку та на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках цієї генеральної угоди і які є її невід'ємними частинами. Загальний розмір позичкової заборгованості позичальника за наданими в рамках даної угоди кредитами не повинен перевищувати суми еквівалентної 700 000 доларів США. Термін дії угоди - до 26.07.2017. Розділом 2 генеральної кредитної угоди № 010/17-41/411 від 27.07.2007 передбачено, що кредитор надає позичальнику кредитні кошти на умовах їх забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування.

Пунктом 2.4. генеральної угоди передбачено, що конкретні строки користування кредитними коштами, відсоткові ставки за користування кредитними коштами, об'єкти користування визначаються сторонами окремо в кожному кредитному договорі, укладеному в рамках цієї кредитної угоди.

24.11.2011 між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (банком, позивачем у справі) та ОСОБА_8 (далі позичальник) укладено кредитний договір № 010/17-41/411/10 (додаток № 3 до генеральної кредитної угоди № 010/17-41/411 від 27.07.2007) (далі - кредитний договір), за умови якого банк з 25.11.2011 надає позичальнику кредит в рамках діючої угоди, а позичальник приймає його на наступних умовах: розмір кредиту - 14 482 561 грн 91 коп., цільове використання кредиту рефінансування заборгованості за кредитним договором № 010/17-41/411 від 27.07.2007, укладеним в рамках діючої генеральної кредитної угоди № 010/17-41/411 від 27.07.2007, як додаток № 1 в сумі 824 199,22 дол. США, кредитним договором № 010/17-41/411/4 від 18.04.2008, укладеним в рамках діючої генеральної кредитної угоди № 010/17-41/411 від 27.07.2007 як додаток № 2 в сумі 979 357,68 дол. США. Процентна ставка 17 % річних. Графік повернення кредиту та сплати процентів підписується обома сторонами та є невід'ємною частиною цього договору.

У відповідності до положень частини 2 кредитного договору № 010/17-41/411/10 (додаток № 3 до генеральної кредитної угоди № 010/17-41/411 від 27.07.2007) банк на положеннях та умовах цього договору надає позичальнику кредит у розмірі та валюті визначеній у частині 1 цього договору, а позичальник зобов'язується належним чином використати та повернути суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів банку та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені договором.

Пунктом 1.5 частини 2 кредитного договору передбачено, що погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісячно у розмірі та в строки, визначені у графіку повернення кредиту та сплати процентів, шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на позичковий рахунок, вказаний в частині 1 цього договору.

Проценти за користування кредитом нараховуються не пізніше дати, визначеної в графіку повернення кредиту та сплати процентів кожного календарного місяця на фактичну суму непогашених кредитних коштів, виключаючи день повернення (частина № 2, п. 1.4.1.3 кредитного договору). Нараховані проценти сплачуються позичальником одночасно з погашенням відповідної частини кредиту в строк, передбачений в графіку повернення кредиту та сплати процентів (п. 1.5.1.1). У випадку повернення кредиту та сплати процентів ануїтетними платежами строк та розмір повернення кредиту та сплати визначається цим договором та графіком повернення кредиту та сплати процентів (п. 1.5.1.2).

Пунктом 1.7 частини 2 кредитного договору передбачено, що банк здійснює видачу кредиту позичальнику однією сумою чи траншами за кредитною (кредитними заявками) позичальника. Кредит видається однією сумою чи траншами шляхом перерахування кредитних коштів в безготівковій формі на поточний рахунок позичальника в банку.

Сторонами за кредитним договором погоджено, що кредитор вправі припинити видачу кредитних коштів та/або пред'явити позичальнику вимогу про дострокове погашення кредиту у разі прострочення позичальником більш ніж на 30 календарних днів строків погашення кредиту або порушення цих строків менш ніж 30 календарних днів, але більш трьох разів протягом останніх дванадцяти місяців (п. 1.9. кредитного договору).

У відповідності до пункту 1.9.9. договору якщо кредитор вирішив скористатися правами, визначеними у цій статті, він повідомляє про це позичальника шляхом направлення письмового повідомлення. У випадку, якщо письмове повідомлення кредитора містить вимогу про дострокове повне або часткове погашення боргових зобов'язань позичальника за цим договором, строк виконання зазначених в такому повідомленні зобов'язань позичальника вважається таким, що закінчився на 31 календарний день з дня направлення кредитором позичальнику відповідного повідомлення.

Додатком № 1 до кредитного договору № 010/17-41/411/10 від 24.11.2011 сторони погодили графік погашення кредиту та сплати процентів в національній валюті України, а саме повернення боргу повинно відбуватися у період з 27.11.2011 по 26.07.2017.

Додатковою угодою № 3 від 23.07.2013 сторони досягли згоди про зміну умов погашення кредиту, визначених кредитним договором № 010/17-41/411/10 від 24.11.2011 та виклали додаток № 1 до договору - графік повернення кредиту та сплати процентів в іншій редакції, визначивши, що повернення боргу повинно відбуватися у період з 27.07.2013 по 26.07.2017.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем виконані зобов'язання за кредитним договором стосовно надання ОСОБА_8 кредитних коштів в загальній сумі 14 482 561,91 грн, що підтверджується меморіальним ордером № 3 від 25.11.2011 та випискою по особовому рахунку ОСОБА_8

З метою належного виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (кредитором) та ТОВ "Пірамода" (поручителем, відповідачем у справі) було укладено договір поруки № 12/17-41/411/10/2 (далі - договір поруки), відповідно до якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов'язань: повернути кредит у розмірі 14 482 561,91 грн, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 17%, сплатити комісії в розмірах, передбачених кредитним договором; сплатити пені, штрафи, передбачені кредитним договором, а також відшкодувати витрати та збитки кредитора, пов'язані з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору. Поручитель відповідає перед кредитором у тому обсязі, що і позичальник, в порядку та строки визначені кредитним договором, у тому числі, при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов'язань (п. 1.1).

Підписанням цього договору поручитель надає згоду на будь-яке збільшення розміру процентів за кредитним договором, у т.ч. на підставі додаткових угод до нього, укладених після набуття чинності цим договором; на зміну будь-яким чином методу (способу) нарахування процентів за користування кредитом (п. 1.4.2).

Статтею 2 договору поруки № 12/17-41/411/10/2 від 24.11.2011 передбачено, що у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов'язань, поручитель та позичальник відповідають перед кредитором як солідарні боржники. У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов'язань в порядку та строки, встановлені кредитним договором, кредитор набуває право вимоги до поручителя щодо сплати заборгованості за порушеними забезпеченими зобов'язаннями. Поручитель зобов'язується здійснити виконання порушених забезпечених зобов'язань протягом 10 банківських днів з дати отримання вимоги від кредитора та в обсязі, зазначеному в такій вимозі. Вимога кредитора є єдиним достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем забезпечених зобов'язань у розмірі, визначному кредитором у вимозі.

Згідно з п. 7.6 договору, повідомлення та інша кореспонденція між сторонами за цим договором здійснюються у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів та/або вручення відповідних документів під особистий підпис уповноваженого представника іншої сторони, або іншим способом, який дозволяє достовірно довести дату та зміст відправлення.

У зв'язку із неналежним виконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором, позивач на підставі п. 1.9.1. кредитного договору направив на адресу відповідача та третьої особи письмову вимогу № 140-9-2-00/19-09 від 06.04.2014 про погашення заборгованості у розмірі 14 578 482 грн 38 коп. за кредитним договором, укладеним в рамках генеральної кредитної угоди № 010/17-41/411 від 27.07.2007 у десятиденний термін з моменту отримання вимоги.

Враховуючи невиконання відповідачем та третьою особи вищевказаної вимоги, позивач звернувся до місцевого господарського суду із позовом (із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 16.02.2016) в якому просив стягнути з ТОВ "Пірамода" заборгованість в розмірі 23 853 537,69 грн з яких: 13 640 886,99 грн - заборгованість за кредитом, 4 880 000,26 грн - заборгованість за процентами, 3 070 684,54 грн - пеня за несвоєчасне погашення основної заборгованості за тілом кредиту за період з 01.06.2014 по 25.01.2016, 2 261 965,90 грн - пеня за несвоєчасне погашення нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, за період з 01.06.2014 по 25.01.2016.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскільки з наданих суду оригіналів фіскального чеку та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, на підтвердження відправлення вимоги № 140-9-2-00/19-09 від 06.04.2014 про погашення заборгованості, не вбачається яка саме кореспонденція та якого змісту була направлена відповідачу, а отже позивачем не було направлено відповідачу письмову вимогу про сплату заборгованості, відтак враховуючи не пред'явлення позивачем вимоги до поручителя протягом шести місяців з дати порушення позичальником основного зобов'язання (не сплати чергової частини боргу), підлягає застосуванню ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, апеляційний господарський суд виходив з того, що пред'явивши вимогу № 140-9-2-00/19-09 від 06.04.2014, яка за своєю сутністю та змістом є вимогою про повне дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором, кредитор (позивач) відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання та враховуючи, що позивач звернувся до суду 15.07.2014, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України, договір поруки не є припиненим.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, колегія суддів касаційної інстанції приходить до наступного висновку.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Виконання сторонами зобов'язання - це здійснення ними дій з реалізації прав і обов'язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, основне зобов'язання - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов'язки сторін кредитного договору.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позичальник - ОСОБА_9 (а відтак і поручитель) узяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 26.07.2017, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.

Отже, сторони встановили не лише строк дії договору, а й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Якщо умовами кредитного договору передбачено окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то в разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до позичальника про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 цього Кодексу) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, можна зробити висновок, що в разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначене періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Як убачається з пункту 1.5 частини №2 кредитного договору, погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця в розмірі та строки, визначені у графіку повернення кредиту та сплати процентів (додаток № 1), шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на позичковий рахунок. Відповідно до пункту 2.1 договору поруки відповідальність поручителя наступає у випадку невиконання (неналежного виконання) боржником зобов'язання за кредитним договором.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що останнє погашення позичальником тіла кредиту відбулося 17.09.2013, наступною датою повернення кредиту, відповідно до графіку, є 27.09.2013, після фактичного погашення частини заборгованості за тілом кредиту 17.09.2013 позичальник не здійснював повернення грошових коштів по тілу кредиту. Також судом апеляційної інстанції досліджено виписку по руху коштів по рахунку нарахованих та прострочених процентів за кредитним договором та встановлено періоди за які позичальником прострочено сплату процентів за користування кредитом. Таким чином, відповідно до п. 1.5 частини №2 кредитного договору несплачена заборгованість вважається простроченою.

Отже, саме з часу прострочення несплаченої заборгованості відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обчислення встановленого частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя щодо окремих зобов'язань за кредитом.

Тобто банк мав протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання (виникнення простроченої заборгованості за кредитним договором з 27.09.2013) пред'явити вимоги до поручителя.

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більш ніж через 6 місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитним договором передбачено виконання грошових зобов'язань шляхом здійснення щомісячних платежів (згідно з графіком), а за договором поруки відповідальність поручителя настає у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих зобов'язань в порядку та строки, встановлені кредитним договором. Отже банк повинен пред'явити вимогу до поручителя в межах 6 місяців за кожним щомісячним платежем, строк по якому настав.

Аналогійна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 29.03.2017 у справі № 569/12254/15-ц.

При цьому, враховуючи преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань, застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-53цс14 від 17.09.2014.

Як уже зазначалось вище, останнє погашення позичальником тіла кредиту відбулося 17.09.2013, наступною датою повернення кредиту, відповідно до графіку, є 27.09.2013. З позовом до поручителя банк звернувся 15.07.2014.

Враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про скасування рішення суду першої інстанції та необхідність задоволення позовних вимог, в той же час, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі не врахував, пропущення банком шестимісячного строку звернення до поручителя по деяких чергових платежах.

У зв'язку з цим, постанова Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2016 у справі № 908/2504/14 підлягає частковій зміні, а саме в частині стягнення заборгованості за кредитом та процентами.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ТОВ "Пірамода" про стягнення заборгованості за кредитним договором № 010/17-41/411/10 від 24.11.2011 є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню в сумі 23 106 285,35 грн, у тому числі: 13 172 343,34 грн - заборгованість за кредитом; 4 601 291,57 грн - заборгованість за процентами; 3 070 684,54 грн - пеня за несвоєчасне погашення основної заборгованості за тілом кредиту за період з 01.06.2014 по 25.01.2016; 2 261 965,90 грн - пеня за несвоєчасне погашення нарахованих відсотків за користування кредитними коштами за період з 01.06.2014 по 25.01.2016.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Цим правом скористався позивач, звернувшись з позовом до суду, що спростовує доводи поручителя щодо припинення договору поруки.

Щодо доводів касаційної скарги стосовно неналежного повідомлення поручителя про настання терміну дострокового виконання зобов'язання, недоведеності факту надання кредиту позичальнику, відсутність згоди поручителя на внесення змін до кредитного договору, то вони вже належним чином спростовані судом апеляційної інстанції з посиланням на відповідні законодавчі приписи та обставини справи.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пірамода" залишити без задоволення.

Змінити постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2017 у справі № 908/2504/14.

Викласти абзац четвертий резолютивної частини постанови Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2017 у справі № 908/2504/14 у наступній редакції: Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м.Київ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пірамода", м.Запоріжжя згідно договору поруки №12/17-41/411/10/2 від 24.11.2011р. заборгованості за кредитним договором №010/17-41/411/10 від 24.11.2011р., яка станом на 25.01.2016р. становить 23 853 537,69 грн, в тому числі: 13 640 886,99 грн - заборгованість за кредитом; 4 880 000,26 грн - заборгованість за процентами; 3 070 684,54 грн - пеня за несвоєчасне погашення основної заборгованості за тілом кредиту за період з 01.06.2014р. по 25.01.2016р.; 2 261 965,90 грн - пеня за несвоєчасне погашення нарахованих відсотків за користування кредитними коштами за період з 01.06.2014 р. по 25.01.2016р. - задовольнити частково.

Викласти абзац п'ятий резолютивної частини постанови Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2017 у справі № 908/2504/14 у наступній редакції: Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пірамода" (69063, м. Запоріжжя, вул. Анголенка, буд. 14-А, код ЄДРПОУ 30651385) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01000, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9, код ЄДРПОУ 14305909) заборгованість у сумі 23 106 285,35 грн, у тому числі: 13 172 343,34 грн - заборгованість за кредитом; 4 601 291,57 грн - заборгованість за процентами; 3 070 684,54 грн - пеня за несвоєчасне погашення основної заборгованості за тілом кредиту за період з 01.06.2014р. по 25.01.2016р.; 2 261 965,90 грн - пеня за несвоєчасне погашення нарахованих відсотків за користування кредитними коштами за період з 01.06.2014р. по 25.01.2016р. В іншій частині позову відмовити.

В іншій частині постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2017 у справі № 908/2504/14 залишити без змін.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

С у д д я С.В Владимиренко

С у д д я А.М. Демидова