Рішення № 68210554, 08.08.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.08.17р. Справа № 904/6612/17

За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (м. Київ)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" (м. Дніпро)

відповідача-2: Приватного малого підприємства "Любава" (смт. Заболотів, Снятинського району, Івано-Франківської області)

про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування від 18.01.2011 (кредитний ліміт) у розмірі 44 425 грн. 65 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: Задорожний С.О. - заступник керівника (довіреність № 5961-К-О

від 24.04.2017)

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: Треф'янчин А.М. - представник (довіреність від 29.06.2017)

ОСОБА_3 - директор (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних

осіб та фізичних осіб -підприємців)

ОСОБА_4 - заступник директора (статут підприємства)

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач, Банк) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" (далі - відповідач-1, поручитель) та з Приватного малого підприємства "Любава" (далі - відповідач-2, Клієнт) заборгованість за договором банківського обслуговування від 18.01.2011 (кредитний ліміт) у розмірі 44 425 грн. 65 коп.

Ціна позову складається із суми основного боргу (заборгованості за кредитом).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-2 умов договору банківського обслуговування б/№ від 18.01.2011 в частині повного та своєчасного повернення наданого кредиту. Так, відповідно до договору відповідачу-2 було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок № НОМЕР_3, в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку позивача з відповідачем-2, що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг". Відповідач-2 за умовами договору свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 44 425 грн. 65 коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2017 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 03.07.2017.

Від відповідача-2 електронною поштою надійшло клопотання (вх.суду 36816/17 від 30.06.2017), в якому він просив суд відкласти розгляд справи, посилаючись на неможливість забезпечення явки свого представника.

У судове засідання 03.07.2017 представники позивача та відповідачів-1,2 у судове зсідання не з'явилися, витребуваних судом документів не надали, причин нез'явлення представники позивача та відповідача-1 не повідомили. При цьому, судом було враховано наявність клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 03.07.2017 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 19.07.2017, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі, також задоволенням клопотання відповідача-2.

Від відповідача-2 електронною поштою надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.суду 38637/17 від 11.07.2017), у якому він просить суд доручити проведення засідання в режимі відеоконференції господарському суду Івано-Франківської області (76018, м. Івано-Франківськ, вулиця Шевченка, 16).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2017 клопотання відповідача-2 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено та доручено господарському суду Івано-Франківської області організувати в приміщенні цього ж суду участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції особи, яка виступає стороною по справі № 904/6612/17, а саме: представнику відповідача-2 - Приватного малого підприємства "Любава".

Від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву (вх.суду 36816/17 від 30.06.2017), в якому він проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що 12.06.2017 спірна сума заборгованості була перерахована на рахунок ПП "Виробнича фірма "Добустранс" (м. Добропілля, Донецької області) внаслідок шахрайських дій третіх осіб. У відзиві відповідача-2 повідомив слідуюче:

- ПМП "Любава" не є контрагентом ПП "Виробнича фірма "Добустранс" та за весь час свого існування не здійснювало господарських чи інших операцій з даним підприємством;

- до 12.06.2014 кредитний ліміт підприємства становив 0,00 грн. Даний факт підтверджується довідкою, наданою позивачем в додатках до позовної заяви. Саме в день несанкціонованого доступу до рахунку відповідача-2 було змінено кредитний ліміт до 107 000 грн. 00 коп. (без участі ПМП "Любава"). Цього ж дня було вчинено декілька спроб проведення операції з перерахунку коштів, які були скасовані банком через непідтвердження зі сторони платника - ПМП "Любава" та невідповідність нормативним вимогам;

- дізнавшись про спроби несанкціонованого доступу до рахунку підприємства, відповідач-2 клопотав перед банком про тимчасове блокування рахунку, а також за рекомендацією представників банку було подано заявку на зміну сертифікатів та ключів доступу до рахунку. Проте в кінці робочого дня, було виявлено переказ коштів з рахунку підприємства в розмірі 108 200 грн. 00 коп., після чого директором підприємства було здійснено звернення до банку-позивача (через лінію підтримки 3700) з проханням скасувати дану операцію та в правоохоронні органи із заявою про вчинення кримінального правопорушення;

- на момент порушення провадження у даній господарській справі Снятинським відділенням поліції Косівського відділу поліції Головного управління Національної поліції по даному факту відкрито кримінальне провадження № 12014090230000177 за частиною 1 статті 361 Кримінального кодексу України та проводяться слідчі дії. В ході спільно проведеної роботи з правоохоронними органами та позивачем, було частково попереджено переказ коштів та зняття готівки з рахунку отримувача - ПП Виробнича фірма "Добустранс" та повернуто банку безпосередньо з цього ж рахунку;

- крім того, 18.11.2014 позивач скасував нарахування відсотків на спірну суму по даному договору;

- відповідач-2 вказує на те, що відсутня його вина у виникненні заборгованості, оскільки підприємство не збільшувало кредитний ліміт, скасовувало незаконні операції з перерахунку коштів з відповідного поточного рахунку, коли володіло інформацією про спроби їх проведення, здійснило звернення до правоохоронних органів про притягнення винних осіб до відповідальності;

- представник Банку в листі № 20.1.0.0.0/7-20141105/1570 від 18.11.2014 просили вибачення за незручності, що виникли через вищевикладені обставини та запевнили, що банк постійно працює над виключенням таких випадків, що в свою чергу вказує на те, що подібні випадки є непоодинокими, система віддаленого користування "клієнт-банк" ("Приват-24"), яка є продуктом банку-позивача є незахищеною і недосконалою, що в свою чергу додатково вказує на відсутність у спірній ситуації вини відповідача-2.

Від позивача надійшов супровідний лист (вх.суду 40531/17 від 19.07.2017), в якому він просив суд долучити до матеріалів справи банківську виписку по рахунку відповідача-2.

Судове засідання 19.07.2017 проведено в режимі відеоконференції.

У судове засідання 19.07.2017 з'явилися представники позивача та відповідача-2.

Представник відповідача-1 у судове засідання 19.07.2017 не з'явився, причин неявки суду не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Судом було наголошено, що відповідач-1 про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.85), у зв'язку з чим суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представником позивача у судовому засіданні 19.07.2017 був викладений зміст позовних вимог, наведені доводи в їх обґрунтування.

Представником відповідача-2 у судовому засіданні 19.07.2017 викладено зміст відзиву на позовну заяву, з урахуванням доводів якого він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представником відповідача-2 у судовому засіданні 19.07.2017 також заявлено клопотання про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції з господарським судом Івано-Франківської області. Вказане клопотання було задоволено судом.

Судом було зауважено, що відповідно до частини 3 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У зв'язку з викладеним, ухвалою суду від 19.07.2017 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 08.08.2017, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі; клопотання відповідача-2 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено та доручено господарському суду Івано-Франківської області організувати в приміщенні цього ж суду участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції особи, яка виступає стороною по справі № 904/6612/17, а саме: представнику відповідача-2 - Приватного малого підприємства "Любава".

Вказане свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду, подання заперечень та доказів в обґрунтування своєї позиції. Крім того, судом здійснені всі можливі заходи щодо всебічного та повного з'ясування фактичних обставин справи; розгляд справи неодноразово відкладався, з метою надання сторонам можливості реалізувати принцип змагальності, рівності всіх учасників процесу перед законом та судом, забезпечення участі представників у судовому засіданні та надання додаткових доказів в обґрунтування заявлених вимог та заперечень.

Від відповідача-2 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів (вх.суду 43594/17 від 04.08.2017), в якому він просив суд долучити до матеріалів справи протокол допиту потерпілого від 16.06.2014; доручення від 18.06.2014; протокол допиту свідка від 26.04.2014; лист від 14.06.2014; запит від 08.09.2014 та відповідь на запит від 12.09.2014; висновок служби безпеки банку; пояснення ОСОБА_6; довідка про судимість; лист про ІР-адреси, що використовувалися в день здійснення несанкціонованого доступу; фотоскан монітора комп'ютера.

Від позивача надійшов супровідний лист про долучення документів (вх.суду 44032/17 від 08.08.2017), в якому позивач просив суд долучити до матеріалів справи додаткові докази, а саме: пояснення на відзив на позовну заяву; матеріали службового розслідування; Інструкцію з фінансового моніторингу. Так, у поясненнях позивач вказав про те, що на підставі звернення представника відповідача-2 Службою Безпеки Банку було проведено службову перевірку, в ході якої встановлене наступне:

- 12.06.2014 року з поточного рахунку ПМП "Любава" НОМЕР_3 був створений та проведений несанкціонований платіж на суму 108 200 гривень в системі "Інтернет-Клієнт-Банк" під логіном та паролем ПМП "Любава" внаслідок шахрайських дій третіх осіб. Вхід до комп'ютера ПМП "Любава" був виконаний с ІР-адреси - 91.219.30.81, о 17 год.15 хв. 12.06.2014 був створений платіж № 4866 на суму 108 200 грн. та проведений автоматично, так як не потребував додаткової перевірки (були вказані всі реквізити платежу);

- дана ІР-адреса належить UKRSERVERS.СОМ (м. Харків), провайдер Kochenov Aleksej Vladislavovich (м. Харьків, вулиця Данілевського, 38, Інтернет-клуб);

- встановити особу, яка користувалася даною ІР-адресою не виявилося можливим у зв'язку з тим, що ІР-адреса даного провайдера є динамічною;

- також було встановлено, що директор ПМП "Любава" ОСОБА_5 при реєстрації в системі "Інтернет-Кліент-Банк" відмовився від додаткового захисту комп'ютера на отримання ОТП-паролів на фінансовий телефон НОМЕР_4;

- за вказаною подією за заявою директора ПМП "Любава" ОСОБА_5 13.06.2014 відкрито кримінальне провадження Снятинським РВ УМВС України в Івано-Франківській області по частині 1 статті 361 Кримінального кодексу України за № 12014090230000177;

- беручи до уваги особу потерпілого, Малим та Середнім Бізнесом ГВ було прийнято рішення про повернення коштів, заблокованих на рахунку шахрая-отримувача НОМЕР_5 ППФ "Добустранс" в сумі 51 780 грн. 16 коп., на рахунок клієнта НОМЕР_3 ПМП "Любава", а також про встановлення з 12.06.2014 нульової відсоткової ставки по кредитному ліміту референс B2LIFL2F0L6Y2 ПМП "Любава", до повного погашення заборгованості;

- відповідно до пункту 2.1. Інструкції "Програма здійснення фінансового моніторингу за напрямами діяльності банку в процесі обслуговування клієнтів", фінансова операція підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу у разі, якщо сума, на яку вона здійснюється, дорівнює чи перевищує 150 000 гривень.

Судове засідання 08.08.2017 проведено в режимі відеоконференції.

У судове засідання 08.08.2017 з'явилися представники позивача та відповідача-2.

Представник відповідача-1 у судове засідання 19.07.2017 втретє не з'явився, причин неявки суду не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Судом було наголошено, що відповідач-1 про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням № 4903808937195, яке повернулося до суду з відміткою про отримання ухвали суду відповідачем-1 31.11.2017 (а.с.145).

Більше того, суд наголошує на тому, що ухвали суду від 13.06.2017, від 03.07.2017 та від 19.07.2017 були надіслані сторонам у справі завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач-1 про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, оскільки вказані ухвали суду були надіслані на адресу відповідача, яка підтверджена витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та отримувалися відповідачем-1 завчасно.

В той же час, будь-яких клопотань чи заперечень відповідач-1 не подав.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд вважає, що відповідач-1 не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача-1, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, протягом півтора місяці з моменту отримання ухвали суду мав можливість подати свої заперечення та докази, а матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

У судовому засіданні 08.08.2017 представник позивача виклав зміст пояснень на відзив на позовну заяву, а також надав пояснення з приводу службового розслідування, з урахуванням доводів яких наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача-2 надав пояснення з приводу долучених до матеріалів справи доказів несанкціонованого доступу до рахунку підприємства, враховуючи наявність яких просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 08.08.2017 оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників позивача та вдіповідача-2,

ВСТАНОВИВ:

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 1 та 2 статті 639 Цивільного кодексу України).

Так, 18.01.2011 відповідач-2 звернувся до позивача із заявою про відкриття поточного рахунку та карткою зі зразками підписів та відбитку печатки (далі - заява, а.с.14).

В заяві зазначено, що Банк за наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, про розмір яких банк повідомляє клієнта на свій розсуд в письмовій формі або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку та Клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір процентної ставки за користування кредитним лімітом регламентується Умовами та правилами надання банківських послуг (далі - Умови) та Тарифами банку, розміщеними в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом з даною анкетою (заявою) складають договір банківського обслуговування (далі - договір).

Крім того, в заяві відповідач-2 зазначив також таке:

- підписавши дану заяву, погоджуюсь з умовами та правилами надання банківських послуг, що розміщені в мережі Інтернет на сайті банку www.privatbank.ua, https://client-bank..privatbank.ua, тарифами банку, які разом із заявою та карткою зі зразками підписів та відтиском печатки складають договір банківського обслуговування;

- відносини між банком та клієнтом можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів чи додаткових угод до даного договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження по банківському обслуговуванню з клієнтом через веб-сайт банку (www.privatbank.ua, https://client-bank..privatbank.ua чи інший інтернет-/СМС-ресурс, зазначений банком).

Відповідно до договору відповідачу-2 було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок № НОМЕР_3.

Таким чином, між сторонами у справі укладено договір банківського обслуговування б/н від 18.01.2011, а згідно із заявою відповідач-2 взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Розділом 3.2.1. зазначених Умов регламентований порядок надання кредиту за послугою "Кредитний ліміт".

Кредитний ліміт стосовно цього розділу "Умов та правил надання банківських послуг" являє собою суму грошових кошів, в межах якої Банк здійснює оплату розрахункових документів Клієнта понад залишок грошових коштів на його поточному рахунку. Ліміт розраховується згідно до затвердженої внутрішньобанківської методики на підставі даних про рух грошових коштів по поточному рахунку, платоспроможності, кредитної історії та інших показників, тощо (пункт 3.2.1.1.5. Умов).

Згідно з пунктами 3.2.1.1.1., 3.2.1.1.6. Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - ліміт). Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта (системи Клієнт-Банк, Інтернет клієнт-банк, sms - повідомлення або інші).

Договір, а саме: обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта, набирає чинності з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання ліміту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за договором (пункт 3.2.1.6.1. Умов).

Пунктом 3.2.1.1.8. Умов передбачено, що проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до Умов (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відбитку печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/ інтернет клієнт-банк, або в формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі ).

Відповідно до пункту 3.2.1.1.11. Умов, за сумами кредиту, отриманими клієнтами до 31.01.2015 включно і до моменту обнуління кредитного ліміту періодом безперервного користування кредитом є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Період безперервного користування "кредитним лімітом на поточному рахунку" - не більш 30 днів.

Згідно з пунктами 3.2.1.1.3, 3.2.1.2.2.5 Умов кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків та винагороди. Клієнт зобов'язаний повернути кредит у строки, встановлені пунктами 3.2.1.1.10, 3.2.1.2.3.4., 3.2.1.2.2.17.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на поточний рахунок відповідача-2 - № НОМЕР_3, було встановлено в слідуючі періоди такі кредитні ліміти:

- з 18.03.2011 кредитний ліміт в розмірі 50 000 грн. 00 коп.,

- з 04.02.2013 кредитний ліміт в розмірі 62 500 грн. 00 коп.,

- з 18.07.2013 кредитний ліміт в розмірі 92 000 грн. 00 коп.;

- з 09.09.2013 кредитний ліміт в розмірі 101 000 грн. 00 коп.,

- з 23.09.2013 та з 01.03.2014 кредитний ліміт в розмірі 107 000 грн. 00 коп.,

- з 02.03.2014 кредитний ліміт в розмірі 0 грн. 00 коп.,

- з 12.06.2014 кредитний ліміт в розмірі 107 000 грн. 00 коп.;

- з 17.10.2014 кредитний ліміт в розмірі 50 000 грн. 00 коп.,

- з 17.12.2014 кредитний ліміт в розмірі 45 000 грн. 00 коп., що підтверджується довідкою № 08.7.0.0.0/170609111445 від 09.06.2017 (а.с.30).

Відповідно до розділу 3.2.1.2.2. Умов відповідач-2 зобов'язався: використовувати кредит на цілі, зазначені в пункті 3.2.1.1.1. даного розділу "Умов та правил надання банківських послуг" (пункт 3.2.1.2.2.1.); сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом згідно пунктів 3.2.1.4.1., 3.2.1.4.2., 3.2.1.4.3. (пункт 3.2.1.2.2.2.); здійснювати погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, не пізніше терміну закінчення періоду безперервного користування кредитом, встановленого пунктом 3.2.1.1.11. (пункт 3.2.1.2.2.3.); повернути кредит в строки, встановлені пунктами 3.2.1.1.10., 3.2.1.2.3.4., 3.2.1.2.2.17. (пункт 3.2.1.2.2.5.).

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України).

Статтею 1067 Цивільного кодексу України встановлено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

Відповідно до статті 1069 Цивільного кодексу України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що за заявою відповідача позивачем було відкрито поточний банківський рахунок № НОМЕР_3, на який відповідачу-2 встановлено кредитний ліміт у вказаних вище періодах та сумах.

Судом встановлено, що укладений правочин в частині встановлення та обслуговування кредитного ліміту за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, а тому саме умови укладеного сторонами договору від 18.01.2011 та відповідні положення статей параграфів 1, 2 глави 71 підрозділу І розділу III Цивільного кодексу України, регулюють права та обов'язки сторін, що виникають при одержанні та поверненні кредиту.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В той же час, під час розгляду даної справи судом було встановлено слідуюче.

Відповідно до статті 38 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" № 2346-III від 05.04.2001 (із змінами та доповненнями) система захисту інформації повинна забезпечувати безперервний захист інформації щодо переказу коштів на усіх етапах її формування, обробки, передачі та зберігання.

Електронні документи на переказ, розрахункові документи та документи за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, що містять банківську таємницю, під час їх передавання засобами телекомунікаційного зв'язку повинні бути зашифровані згідно з вимогами відповідної платіжної системи, а за їх відсутності - відповідно до законів України та нормативно-правових актів Національного банку України.

Пункт 11.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/8976), визначає, що під час використання систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" клієнт має дотримуватися всіх вимог, що встановлює банк, з питань безпеки оброблення електронних розрахункових документів.

Відповідно до статті 39 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" № 2346-III від 05.04.2001 (із змінами та доповненнями) суб'єкти переказу зобов'язані виконувати встановлені законодавством України та правилами платіжних систем вимоги щодо захисту інформації, яка обробляється за допомогою цих платіжних систем. При проведенні переказу його суб'єкти мають здійснювати в межах своїх повноважень захист відповідної інформації від:

1) несанкціонованого доступу до інформації щодо переказу, що є банківською таємницею або є інформацією з обмеженим доступом, осіб, які не мають на це прав або повноважень, визначених законодавством України, а також якщо це не встановлено договором;

2) несанкціонованих змін інформації - внесення змін або часткового чи повного знищення інформації щодо переказу особами, які не мають на це права або повноважень, визначених законодавством України, а також встановлених договором;

3) несанкціонованих операцій з компонентами платіжних систем - використання або внесення змін до компонентів платіжної системи протягом її функціонування особами, які не мають на це права або повноважень, визначених законодавством України, а також встановлених договором.

Суб'єкти переказу зобов'язані повідомляти платіжну організацію відповідної платіжної системи про випадки порушення вимог захисту інформації. У разі виявлення при цьому ознак, що можуть свідчити про вчинення злочину, суб'єкти переказу та інші учасники платіжних систем зобов'язані повідомити про такий випадок порушення вимог захисту інформації відповідні правоохоронні органи.

Як вказує відповідач-2, 12.06.2014, починаючиз 17:29 год. почали здійснюватисяспроби переказу грошових коштів в сумі 106 212 грн. 76 коп. з рахунку відповідача-2. У зв'язку з непідтвердженням вказаних платежів з боку платника (відповідача-2) вказані операції були заблоковані банком.

На підтвердження вказаних обставин, відповідач-2 долучив до матеріалів справи фото з програмного комплексу "Приват 24", з якого вбачається, що платежі № 4863, № 4864 та № 4865 від 12.06.2014 на суму 106 212 грн. 76 коп. були повернуті без виконання (а.с.160).

Як зазначає відповідач-2, після дзвінка представника банку щодо підтвердження вказаних операції, та, як наслідок, з'ясування факту спроби несанкціонованого доступу до його рахунку, директор Приватного малого підприємства "Любава" 12.06.2014 о 18:03 год. звернувся до керуючого Заболотівського відділення № 1 Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" - ОСОБА_7, якому повідомив про вказані обставини та запитав як діяти у вказаній ситуації, на що отримав відповідь про необхідність зміни паролю доступу до системи "Приват 24", надання заявки на обнулення кредитного ліміту у систему "Приват 24", а також необхідність повідомлення на сервісний номер клієнтської підтримки 3700 про несанкціонований доступ до рахунку та відміну вказаної операції

Наявність вказаних обставин також вбачається з протоколу допиту потерпілого - ОСОБА_3 від 16.06.2014 та протоколу допиту свідка - ОСОБА_7 (а.с.151-158).

Як вбачається з матеріалів справи (ІР-адреса по рахунку НОМЕР_3 за 12.06.2014):

- о 18:23 год. користувачем (відповідачем-2) було змінено пароль;

- о 18:23 год. користувачем (відповідачем-2) було змінено секретне питання (а.с.163).

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем-2 з моменту виявлення факту несанкціонованого доступу до його рахунку, були вчинені всі можливі дії на недопущення та перешкоджання у доступі до грошових коштів, що знаходилися на його рахунку, а саме: відповідач-2 не підтверджував та просив скасувати платежі, що були ініційовані під № 4863, № 4864 та № 4865 від 12.06.2014 на суму 106 212 грн. 76 коп.; відповідач-2 оперативно звернувся до представника банку (ОСОБА_7); виконав всі його рекомендації щодо зміни паролів. Отже, відповідач-2 виконав свої обов'язки, передбачені статтею 39 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

При цьому, в подальшому, як вбачається з матеріалів справи, 12.06.2014 з рахунку відповідача-2 № НОМЕР_3 було здійснено платіж на суму 108 200 грн. 00 коп. та перераховано зазначену суму на рахунок № НОМЕР_6.

Платіжне доручення на перерахування суми коштів у розмірі 108 200 грн. 00 коп. було створено та відправлено 12.06.2014 через систему інтернет-клієнт-банкінг Приват 24.

Як зазначає відповідач-2, про проведення даного платежу йому стало відомо з СМС повідомлення, яке було відправлено на мобільний телефон та отримано відповідачем-2 12.06.2014 о 18:57 год.

За даним фактом, відповідач-2 звернувся із заявами про несанкціоноване списання грошових коштів у сумі 108 200 грн. 00 коп. до служби безпеки позивача, а також до Снятинського відділення поліції Косівського відділу поліції Головного управління Національної поліції, яким було відкрито кримінальне провадження № 12014090230000177 за частиною 1 статті 361 Кримінального кодексу України та на теперішній час проводяться слідчі дії (а.с.175).

Як вказує відповідач-2, в ході спільно проведеної роботи з правоохоронними органами та позивачем, було частково попереджено переказ коштів та зняття готівки з рахунку отримувача - ПП Виробничої фірми "Добустранс" та повернуто банку безпосередньо з цього ж рахунку частину знятих коштів.

Також, в матеріалах справи міститься висновок Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" за результатами службового розслідування № ZAKL-2014/1-6975435 від 30.09.2014, в якому вказано таке:

- за вхідною кореспонденцією (референс 20140613PBDNHL00000001262) надійшла заява від директора ПМП "Любава" ОСОБА_3 про те, що 12.06.2014 з розрахункового рахунку підприємства ПМП "Любава" НОМЕР_3 був створений та проведений несанкціонований платіж на суму 108 200 грн.;

- в ході розгляду заяви, отриманої від ПМП "Любава" встановлено, що 12.06.2014 невідомими особами несанкціоновано в системі "Інтернет-Клієнт-Банк" під логіном та паролем ПМП "Любава" з рахунку підприємства № НОМЕР_3 був сформований та проведений платіж на суму 108 200 грн. на розрахунковий рахунок № НОМЕР_5, який належить ППФ "Добустранс" (код ЄДРПОУ 31018568, Донецьке РУ, зареєстровано за адресою: Донецька область, м. Добропілля, вул. Червоноармійська, 30А), директором якої є ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_1). В подальшому, з рахунку НОМЕР_5 кошти в сумі 67 502 грн. за допомогою карти-ключа НОМЕР_7 (власник ОСОБА_6.) були зняті в банкоматах CADN4093, CADN1559, CADN2695, CADN2674 (Дніпропетровська область), власник карти ОСОБА_6 Кошти в сумі 40 000 грн. з картки-ключа НОМЕР_7 переведені на карту НОМЕР_8, яка належить ОСОБА_8 (ІПН НОМЕР_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, тел. НОМЕР_9) на погашення заборгованості (станом на 12.06.2014, заборгованість по картці складала 24 550 грн.). Сума, яка надійшла на карту, була знята в банкоматній мережі м. Дніпродзержинськ в той же день, відповідно до банкоматного відео, даною карткою користується ОСОБА_6 Надалі, в період з 16.06.2014 по 14.08.2014, заборгованість по картці ОСОБА_9 погашена та станом на 03.09.2014, баланс по картці складає 1,56 грн. ОСОБА_9 пояснила, що кредитна картка належить їй та вона передала її іншій людині, для використання. Данні цієї людини вона в категоричній формі надати відмовилась. Кошти в сумі 51 780 грн. 16 коп. заблоковані на рахунку № НОМЕР_5 фірма "Добустранс" (код ЄДРПОУ 31018568);

- вхід в комп'ютер ПМП "Любава" був виконаний з ІР 91.219.30.81 в 17:15 12.06.2014, був створений платіж № 4866 на суму 108 200 грн. та проведений автоматично, так як не потребував додаткової перевірки (всі реквізити платежу. Данні ІР належать Ukrservers.com) (м. Харків), провайдер Kochenov Aleksej Vladislavovich (м. Харков, вул. Данилевського, 38 - Інтернет-клуб). Встановити особу, яка використовувала дану ІР-адресу не надається можливим, у зв'язку з тим, що ІР- адреси даного провайдера є динамічними;

- рахунок НОМЕР_5 "Добустранс" та картки № НОМЕР_7 та № НОМЕР_8 заблоковані;

- за даним фактом за заявою директора ПМП "Любава" ОСОБА_3 13.06.2014 відкрито кримінальне провадження Снятинським РО УМВД України в Івано-Франківській області за частиною 1 статті 361 Кримінального кодексу України за № 2014090230000177;

- комп'ютер ПМП "Любава" вилучений співробітникам правоохоронних органів та направлений на проведення експертизи на предмет наявності/відсутності шкідливих програм. Також встановлено, що директор ПМП "Любава" ОСОБА_3 при реєстрації в системі "Інтернет-Клієнт-Банк" відмовився від додаткового захисту комп'ютера при отриманні ОТП-паролів на свій фінансовий номер;

- з урахування особи потерпілого, а також виключення можливих негативних публікацій в ЗМІ, банком було прийнято рішення про повернення коштів, заблокованих на рахунку шахрая-отримувача НОМЕР_5 ППФ "Добустранс", в сумі 51 780 грн. 16 коп. на рахунку клієнта - НОМЕР_3 ПМП "Любава", а також про встановлення з 12.06.2014 нульової процентної ставки за кредитним лімітом референс В2LIF2F0L6Y2 ПМП "Любава", до повного погашення заборгованості (а.с.180-184).

В той же час, суд відзначає, що докази компрометації відповідачем-2 третім особам відомостей про засоби верифікації (логінів, паролів, ключів електронного підпису), за допомогою яких міг бути здійснений несанкціонований доступ третіх осіб до системи дистанційного обслуговування, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до статті 1073 Цивільного кодексу України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із пунктом 37.2 статті 37 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення "Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням", затвердженого постановою Правління НБУ від 30.04.2010 № 223 "Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів" (яке було чинне на час здійснення переказу - 12.06.2014) банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню паролю або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, не можна робити висновок про вину цієї особи як підставу цивільно-правової відповідальності.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 13.05.2015 у справі № 6-71цс15.

Враховуючи викладене, сам факт здійснення переказу спірної суми шляхом правильного введення ключів електронного цифрового підпису та паролів відповідача-2, не свідчить про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, оскільки викрадення грошових коштів було здійснено невідомими особами, несанкціоновано в системі "Інтернет-Клієнт-Банк" під логіном та паролем ПМП "Любава"; вхід в комп'ютер ПМП "Любава" був виконаний з ІР 91.219.30.81, про що було зазначено самим позивачем у висновку за результатами службового розслідування № ZAKL-2014/1-6975435 від 30.09.2014, в якому позивач сам визначає списання грошових коштів у розмірі 108 200 грн. 00 коп., як несанкціоноване списання (а.с.180-184).

Слід відзначити, що посилання позивача у поясненнях на відзив відповідача-2 на повідомлення самим представником відповідача-2 персональної ідентифікуючої інформації, що дозволило завершити платіж, не підтверджуються жодним належним доказом (а.с.178).

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність підстав покладення на відповідача обов'язку погашати суму боргу у розмірі 44 425 грн. 65 коп. (залишок), яка утворилась внаслідок несанкціонованого переказу коштів 12.06.2014, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимог про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування від 18.01.2011 (кредитний ліміт) у розмірі 44 425 грн. 65 коп.

До аналогічних висновків дійшли суди всіх інстанцій у подібних справах: № 904/7126/14 (постанова Вищого господарського суду України від 18.05.2016) та № 904/5382/14 (постанова Вищого господарського суду України від 12.07.2016).

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати по справі відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.08.2017.

Суддя Ю.В. Фещенко