Постанова № 68204529, 09.08.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 750/5537/17 Головуючий у 1-й інстанції: Жук М.І.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 серпня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_3 звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з адміністративним позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні. Свої вимоги обгрунтовує тим, що, на її думку, він має право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проте відповідач не зарахував певні періоди роботи до загального страхового стажу позивача, а саме: з 19.05.1973 року по 29.10.1973 року згідно довідки від 29.11.1973 року, виданої СМУ № 6 тресту "Тюменьнафтобуд"; з 11.09.1974 року по 17.09.1974 року згідно довідки від 21.06.2016 року №13 та ксерокопії наказів про прийняття та звільнення з роботи, виданих СП "Ремонтно- будівельне мале підприємство облспоживспілки"; з 18.10.1977 року по 20.12.1977 року (СМУ №9 треста "Нижневартовськнафтобуд"); з 10.04.1981 року по 20.12.1981 року (колгосп імені Дімітрова), згідно довідки від 12.07.2016 року № 23, виданої СТОВ ім. Дімітрова; з 08.06.1991 року по 05.01.1995 року (МП «Еліпс») - згідно довідки від 06.02.1995 року та доданих до неї копії наказів про прийняття та звільнення з роботи, що стало підставою для відмови позивачу в призначенні пенсії за віком.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 липня 2017 року задоволено вказаний адміністративний позов частково. Визнано протиправною відмову Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в призначенні пенсії за віком ОСОБА_3 оформлену протоколом № 10628 від 14.02.2017 року. Зобов'язано Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України призначити ОСОБА_3 пенсію за віком, починаючи з 16 травня 2016 року.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до правил ч. 8 ст. 183-2, п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України справа підлягає розгляду в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач народився 02 червня 1956 року та 16 травня 2016 року звернувся до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Згідно відповіді, наданої позивачу Чернігівським об'єднаним управління Пенсійного фонду України від 14.02.2017 року, ОСОБА_3 протоколом № 10628 від 14.02.2017 року було відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи даний адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що законодавством не надано органу Пенсійного фонду повноваження відмовляти в призначенні пенсії на підставі виниклих припущень, сумнівів про правдивість документів про стаж.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.ст. 3, 4, 8 Конституції України в Україні діє верховенства права, людина визнається в Україні найвищою соціальною цінністю, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави та Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії.

Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Натомість ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Положеннями ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стаж приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Статтею 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи відсутня трудова книжка позивача, що є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку про помилковість та необгрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що на час звернення до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України з заявою позивач мав достатній стаж для призначення йому пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки такі висновки суду першої інстанції не підтверджені наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, судове рішення суду першої інстанції ухвалене без повного та всебічного з'ясування обставин справи та за відсутності належних та допустимих доказів, судом першої інстанції не було досліджено трудової книжки позивача або даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідок, виписок із наказів, особових рахунків і відомостей на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмових трудових договорів і угод з відмітками про їх виконання чи інших документи, які містять відомості про періоди роботи позивача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, тому судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

За вказаних обставин колегія суддів вважає доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, обґрунтованими, а тому вона є такою, що підлягає задоволенню.

Зі змісту ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає як таке, що постановлено за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції в справах, розгляд яких передбачено п. 2 ч. 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 183-2, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України - задовольнити.

Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 липня 2017 року - скасувати, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

В.Е. Мацедонська

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Мацедонська В.Е.

Лічевецький І.О.

< Справа слухалась у (обов'язкове для заповнення) >