Ухвала суду № 68204267, 08.08.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12628/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

08 серпня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Кучми А.Ю. та Файдюка В.В.

за участю секретаря Цюпка Б.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №20239-13,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2016 року позивач звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №20239-13.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2017 року позов задоволено:

визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 24 червня 2016 року №20239-13.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. На думку апелянта, оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 є власником транспортного засобу марки BMW, модель 640 І, з об'ємом 2 979 куб. см., 2014 року випуску, дата реєстрації транспортного засобу 14.08.2014 (а.с. 22).

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.06.2016 № 20239-13, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем: транспортний податок за 2016 рік у розмірі 25 000 грн. (а.с. 10).

Даючи правову оцінку викладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пунктів 267.1, 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Згідно з п. 267.4 ст. 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Підпунктом 267.5.1, пункту 267.5 статті 267 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Положеннями пп. 12.3.2, пп. 12.3.4. п. 12.3 ст. 12 ПК України передбачено, що при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Зміни до пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України, які діяли у період з 01 січня по 31 грудня 2016 року, були внесені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» № 909-VIII від 24.12.2005.

Відповідно до п. 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» вказаного Закону в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Місцеві податки і збори у м. Києві встановлені рішенням Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629.

Транспортний податок в місті Києві встановлено 28.01.2015 Положенням про транспортний податок, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.01.2015 № 58/923 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629».

Відповідно до п. 2.1 Положення про транспортний податок (з урахуванням змін, внесених рішенням Київської міської ради від 11 лютого 2016 року № 103/103), об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Згідно із ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» станом 01 січня 2016 року розмір мінімальної заробітної плати становив 1378 грн. 00 коп.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що у 2016 році об'єктом оподаткування транспортним податок були легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500 грн. 00 коп.

Відповідно до Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 459, вказане Міністерство є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 66 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів.

Ця Методика встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - автомобілі) для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.

Пунктом 13 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів встановлено, що Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Згідно з додатком 2 до цієї методики нормативний середньорічний пробіг транспортних засобів становить 27 000 км.

Вказаним додатком також встановлено коефіцієнт з урахуванням різниці між фактичним та нормативним середньорічним пробігом транспортних засобів у тисячах кілометрів, при цьому зазначено, що для транспортних засобів із строком експлуатації до 1 року, а також транспортних засобів, різниця між фактичним та нормативним середньорічним пробігом яких становить до 2 тис. кілометрів, коефіцієнт не визначається.

З матеріалів справи вбачається, що дата державної реєстрації транспортного засобу позивача - 14.08.2014.

Таким чином, автомобіль, що належить позивачу є таким, що експлуатується більше року, а тому при розрахунку його середньоринкової вартості має враховуватися відповідний коефіцієнт з урахуванням різниці між фактичним та нормативним середньорічним пробігом даного транспортного засобу.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що усі зазначені вище критерії є обов'язковими для здійснення коректного розрахунку середньо ринкової вартості транспортного засобу, а відсутність інформації по вказаним критеріям, у тому числі щодо фактичного пробігу транспортного засобу, унеможливлює здійснення правильного розрахунку середньоринкової вартості автомобіля.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про фактичний пробіг транспортного засобу, що належить позивачу та наголошує на тому, що зазначені відомості, також не враховувались податковим органом при здійсненні розрахунку вартості автомобіля позивача.

Вищевикладене, на думку колегії суддів, ставить під сумнів правильність здійсненого податковим органом розрахунку та свідчить про необґрунтованість висновків податкового органу про те, що середньоринкова вартість зазначеного транспортного засобу становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, а також те, що транспортний засіб позивача є об'єктом оподаткування транспортним податком, оскільки зазначені висновки ґрунтуються на припущеннях податкового органу.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що контролюючим органом на вимогу суду не надано розрахунку середньо ринкової вартості транспортного засобу позивача станом на час прийняття оскаржуваного повідомлення - рішення.

Відповідно до ст.. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, на думку колегії, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 09 серпня 2017 року.

Головуючий суддя Н.В. Безименна

Судді А.Ю. Кучма

В.В. Файдюк

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Файдюк В.В.

Кучма А.Ю.