Постанова № 68203845, 07.08.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

07 серпня 2017 року 09:00 справа №826/11241/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Дочірнього підприємства “Копос Електро”

до

Київської міської митниці ДФС

про

скасування рішення

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Дочірнє підприємство “Копос Електро” (далі по тексту – позивач, ДП “Копос Електро”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської митниці ДФС (далі по тексту – відповідач, Митний пост), в якому просить скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 25 січня 2016 року №100270001/2016/000004/2.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/11241/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 27 жовтня 2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача до суду не прибув, у зв’язку із чим, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

03 грудня 2012 року між ДП фірма “КОПОС ЕЛЕКТРО УА” (правонаступником якого є позивач) (покупець) та фірмою “KOPOS KOLIN a.s.” (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу №03/12/12 (далі по тексту - контракт), відповідно до якого продавець продає, а покупець приймає зобов’язання, впродовж його дії, купувати товари (сировину, послуги) у відповідності до специфікацій та рахунків-фактур (invoice). Згідно з додатковою угодою від 08 грудня 2014 року №2 дію контракту подовжено до 31 грудня 2016 року.

Відповідно до підпункту 3.1.2 пункту 3.1, пунктів 4.1, 6.1 контракту, датою поставки товару є дата його митного оформлення на внутрішній митниці покупця.

Ціна товару зазначається в специфікації та рахунку-фактурі (invoice) і, враховуючи той факт, що покупець є єдиним уповноваженим представником продавця на території України, така ціна може встановлюватися зі знижкою до 20%.

Покупець має сплатити за поставлений товар через 365 днів з моменту його поставки. Дата поставки визначається відповідно до умов підпункту 3.1.2 пункту 3.1 контракту, якщо інше не обумовлено окремо.

Згідно зі специфікацією від 21 січня 2016 року №1 та рахунком-фактурою (invoice) від 21 січня 2016 року №16130011 позивач купив товар – “суміш ПВХ сіра гранулят SEDA-7035V-H-CZ та SEDA-7012-EN-CZ, піддони дерев, мішки поліпропіленові 95х95х135, муфти насувні” загальною вартістю 19 052,06 євро.

З метою митного оформлення придбаного товару ДП “Копос Електро” через представника-декларанта ТОВ “АМгруп” подало до Київської міської митниці 25 січня 2016 року електронну митну декларацію №10270001/2016/247005, в якій визначило митну вартість товару за ціною договору (основним методом) на рівні 19 052,06 євро.

На підтвердження заявленої митної вартості товару до митного оформлення надано наступні документи: декларацію митної вартості, копію контракту разом із додатковими угодами №№2, 3, довідку про транспортні витрати від 21 червня 2016 року №1603, специфікацію від 21 січня 2016 року №1, рахунок-фактуру (invoice) від 21 січня 2016 року №16130011, пакувальний лист PDL 1600657, митну декларацію країни відправника №16CZ610000274IHVV9, товарно-транспортну накладну (CMR) ZE161300011.

При здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів посадові особа відповідача витребував у ДП “Копос Електро” додаткові документи, у зв’язку із тим, що позивач є дочірнім підприємством продавця - “KOPOS KOLIN a.s.”, тому існують підстави вважати, взаємозв’язок між ними вплинув на заявлену митну вартість, та у зв’язку із розбіжностями у поданих документах, саме: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити; каталоги, специфікації, прейскуранти, (прайс-листи) виробника товару; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або біржових організацій про вартість товару та сировини; виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-екпортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

На запит відповідача позивач надав наступні документи: розрахунок (калькуляцію) продукції SEDA-7035V-H-CZ та SEDA-7012-EN-CZ; розрахунки (калькуляцію) продукції, що виробляється позивачем; інформаційний лист від 21 січня 2016 року; інформаційний лист позивача про склад продукції; прайс-лист; комерційну пропозицію фірмі “KOPOS KOLIN a.s.” від фірми “PLASTOCHEM” від 21 січня 2015 року на поставку ПВХ за ціною 640євро/т; прибуткову накладну від 19 жовтня 2015 року №00000000260; видаткові накладні від 11 січня 2016 року №РН-0000003 та від 19 січня 2016 року №РН-0000093.

За наслідками розгляду додаткових документів відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 25 січня 2016 року №100270001/2016/000004/2.

Згідно із оскаржуваним рішенням митну вартість товарів із застосуванням резервного методу за характеристиками товарів, митне оформлення яких уже здійснене за митними деклараціями від 03 червня 2015 року №100270001/2015/216213 та від 24 листопада 2015 року №100270001/2015/227451 на рівні 35 319,92 євро.

Оскаржуване рішення мотивоване тим, що існуючий зв’язок між продавцем та покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість товарів, а також наявними у поданих документах розбіжностями: в пункті 15 контракту вказано SWIFT: RZBA AT WW, тоді як в інвойсі вказано SWIFT: EBNKCZPP; в інвойсі вказаний індекс 28094, тоді як в експортній декларації зазначено 28002.

Позивач не погоджується із коригуванням митної вартості товарів, оскільки зв’язок між ДП “Копос Електро” та фірмою “KOPOS KOLIN a.s.” не вплинув на заявлену митну вартість; подані для підтвердження митної вартості документи не містять розбіжностей, відсутні ознаки підробки, а також містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В письмовому запереченні проти позову відповідач вказав про відповідність оскаржуваного рішення вимогам законодавства.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, виходить з наступних міркувань.

Порядок визначення митної вартості імпортованих через митний кордон України товарів встановлений Митним кодексом України.

Стаття 49 Митного кодексу України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно зі статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов’язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов’язані між собою особи або хоч і пов’язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною другою статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Наведені правові норми вказують, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, з урахуванням відповідних обмежень, є перший метод - за ціною договору (вартість операції); при цьому застосування другорядних методів визначення митної вартості товарів може мати місце виключно при неможливості застосування основного; у свою чергу основний метод визначення митної вартості товарів не застосовується лише якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчисленні.

Досліджуючи правомірність застосування позивачем основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, суд встановив, що немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідачем не доведено та не надано відповідних підтверджуючих доказів того, що використані позивачем, як декларантом, або уповноваженою ним особою відомості щодо митної вартості імпортованих товарів не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчисленні.

Сторонами визнається, що ДП “Копос Електро” та фірма “KOPOS KOLIN a.s.” є пов’язаними особами.

Разом з тим, відповідно до частини дванадцятої статті 58 Митного кодексу України той факт, що продавець і покупець пов’язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Частина тринадцята статті 58 Митного кодексу України вказує, що за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

Згідно з частинами чотирнадцятою, п’ятнадцятою статті 58 Митного кодексу України у разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв’язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Суд звертає увагу, що відповідачем не доведено вплив пов’язаності покупця і продавця на ціну товарів.

Так, якості підстави вважати, що пов’язаність покупця і продавця виплинули на митну вартість товарів, відповідач посилається на спрацювання системи аналізу ризиків за спірною митною декларацією; проте, сам по собі факт наявності у відповідача інформації, отриманої у результаті спрацювання системи аналізів ризиків не може бути належним обґрунтуванням того, що взаємозв’язок між продавцем та позивачем за контрактом вплинув на розмір заявленої митної вартості.

Спрацювання системи аналізів ризиків, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, не може бути підставою для такого витребування та відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною договору.

Відомості з інформаційних баз даних мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об’єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, та не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом документи.

Посилання відповідача на митне оформлення товарів за митними деклараціями від 03 червня 2015 року №100270001/2015/216213 та від 24 листопада 2015 року №100270001/2015/227451 на рівні 35 319,92 євро не приймаються до уваги, так як відповідач не надав суду належним чином засвідчених копій вказаних митних декларацій та не довів, що задекларовані у них товари стосуються спірних правовідносин.

Згідно з частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п’ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як підтверджують матеріали справи та про що зазначено вище, позивач в якості підтвердження митної вартості товарів надав необхідні та достатні документи при митному оформлені товару.

Зі свого боку відповідач не довів суду, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та, відповідно, не обґрунтував правомірність витребування додаткових документів.

Що стосується посилань відповідача на розбіжності у поданих документах, а саме: в пункті 15 контракту вказано SWIFT: RZBA AT WW, тоді як в інвойсі вказано SWIFT: EBNKCZPP; в інвойсі вказаний індекс 28094, тоді як в експортній декларації зазначено 28002, суд зазначає, що наведені розбіжності при написанні поштового індексу та реквізитів банку будь-яким чином не впливають на рівень заявленої митної вартості товарів.

Згідно частини першої першій статті 55 Митного кодексу України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Водночас судом не встановлено, а відповідачем не доведено наявність обставин, які б могли бути підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об’єктивна можливість застосування першого методу відповідачем не спростована.

Як вимагає частина друга статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Зі змісту оскаржуваного рішення відповідача про коригування митної вартості товарів судом встановлено, що воно не містить відомостей про наявну в митного органу інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; та не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, і посилань на достатні факти, які вплинули на таке коригування.

З огляду на викладене, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів від 25 січня 2016 року №100270001/2016/000004/2 є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість підстав для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ДП “Копос Електро” підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Дочірнього підприємства “Копос Електро” задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 25 січня 2016 року №100270001/2016/000004/2.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства “Копос Електро” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко