Ухвала суду № 68191139, 20.07.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

20 липня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Кривенди О.В.,

суддів: Гриціва М.І., Прокопенка О.Б., -

розглянувши заяву ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України судового рішення в адміністративній справі за його позовом до голови Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області (далі - Сільрада) Шкурка Володимира Олексійовича про визнання дій неправомірними, зобов'язання надати відповідь на заяву, стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

Лебединський районний суд Сумської області постановою від 22 липня 2016 року позов задовольнив частково: визнав протиправними дії голови Сільради Шкурка В.О. щодо відмови розглянути заяву ОСОБА_2 від 30 липня 2015 року та відмови у наданні інформації, такими, що порушили право позивача на розгляд звернення та отримання інформації; зобов'язав голову Сільради розглянути заяву ОСОБА_2 від 30 липня 2015 року; постановив стягнути на користь ОСОБА_2 компенсацію за відрив від звичайних занять в сумі 24 грн 92 коп.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 6 вересня 2016 року рішення суду першої інстанції скасував у частині стягнення на користь ОСОБА_2 компенсації за відрив від звичайних занять та в частині стягнення з бюджету Сільради на користь держави судового збору, прийняв в цій частині нове рішення - про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Сільради на користь ОСОБА_2 компенсації за відрив від звичайних занять; у решті постанову суду першої інстанції залишив без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 4 жовтня 2016 року відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_2 на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, позивач звернувся до Верховного Суду України із заявою про її перегляд, як видно зі змісту заяви, з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 237 КАС.

Відповідно до частини другої статті 239-2 КАС ухвалою судді Верховного Суду України від 12 червня 2017 року заяву залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків до 7 липня 2017 року.

На виконання цієї ухвали ОСОБА_2 надав клопотання про поновлення строку для подання заяви.

У разі пропущення строку, встановленого, зокрема, частиною першою статті 238 КАС, з причин, визнаних поважними, суд за клопотанням особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення, може поновити цей строк у межах одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява. Питання про поновлення строку вирішується колегією суддів під час вирішення питання про допуск справи до провадження (частина п'ята статті 238 КАС).

Колегія суддів визнає поважними причини пропуску строку та поновлює його.

У заяві ОСОБА_2 посилається на неоднакове застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права, що регулюють питання відшкодування моральної шкоди, та норм процесуального права щодо вирішення питання розподілу судових витрат.

На підтвердження різного правозастосування позивач додає до заяви копію ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 жовтня 2011 року (№ 6-33664св11).

Проте що стосується неоднакового, на думку заявника, застосування касаційними судами норм матеріального права щодо відшкодування моральної шкоди, то ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, надана для порівняння, не містить висновків щодо правомірності застосування норм матеріального права, про які йдеться у заяві.

Не може вважатися ця ухвала і такою, що дає підстави для допуску справи до провадження та перегляду її Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування норм процесуального права, оскільки, судом, який її ухвалив, не застосовано норми КАС.

Доводи заявника про те, що КАС і Цивільний процесуальний кодекс України мають ідентичні підстави для перегляду судових рішень та однакові правила розподілу судових витрат, а тому, на його думку, рішення у зазначеному питанні як в цивільному так і адміністративному судочинстві повинні бути тотожними, не ґрунтуються на законі.

За змістом пункту 2 частини першої статті 237 КАС підставою для подання заяви про перегляд судових рішень може бути неоднакове застосування судом касаційної інстанції лише одних і тих самих норм процесуального права, а не подібних за змістом норм, які містяться у різних процесуальних кодексах.

Відповідно до статті 235 КАС Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Обговоривши доводи заяви та дослідивши додані до неї матеріали, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що подана заява є необґрунтованою та її доводи не підтверджуються доданими до неї матеріалами.

Враховуючи викладене, керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Поновити ОСОБА_2 строк для подання заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 4 жовтня 2016 року.

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом ОСОБА_2 до голови Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області Шкурка Володимира Олексійовича про визнання дій неправомірними, зобов'язання надати відповідь на заяву, стягнення моральної шкоди за заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 4 жовтня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В. Кривенда

Судді: М.І. Гриців

О.Б. Прокопенко