Постанова № 68191082, 25.07.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоВолкова О.Ф., суддів:Гриціва М.І., Кривенди О.В., Прокопенка О.Б.,

при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представників:

публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» (далі - Банк) -

Землянської Ю.О.,

корпорації «Феномен» (далі - Корпорація) - Багнюка І.В.,

Міністерства юстиції України (далі - Мін'юст) - Муквича А.О., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Банку до Мін'юсту, третя особа - Корпорація, про визнання незаконним та скасування наказу, скасування запису про скасування запису про право власності на нерухоме майно,

в с т а н о в и л а:

У березні 2016 року Банк звернувся до суду з позовом, у якому просив: визнати незаконним та скасувати наказ Мін'юсту від 1 березня 2016 року

№ 588/5 «Про задоволення скарги Корпорації «Феномен» (далі - наказ № 588/5); скасувати запис № 9190339 державного реєстратора управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Духновської О.А. про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна за Банком, реєстраційний номер 606809680000 (далі - запис № 9190339), - зокрема, нежилий будинок - офісно-готельний комплекс (літера А), загальною площею 3215 кв. м у м. Києві по вул. Богдана Хмельницького, 63а (далі - спірне майно).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач оскаржуваний наказ прийняв із порушенням вимог чинного законодавства з огляду на те, що заявник порушив строки звернення зі скаргою, передбачені частиною третьою статті 37 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 26 листопада 2015 року; далі - Закон № 1952-IV), та позивач на порушення вимог чинного законодавства був позбавлений можливості бути присутнім при розгляді скарги. Позивач також послався на те, що дії, щодо яких було подано скаргу, за результатами розгляду якої прийнято наказ № 588/5, були вчинені до набрання чинності статтею 37 Закону № 1952-IV та Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 28 січня

2016 року Корпорація подала до Мін'юсту скаргу на дії державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Мін'юсту Марченка О.А. з проханням скасувати прийняте державним реєстратором рішення про державну реєстрацію права власності за Банком на спірне майно, скасувати запис № 9190339 і поновити право власності Корпорації на спірне майно.

Звернення із скаргою обґрунтувала тим, що Корпорації стало відомо про оскаржувані дії державного реєстратора саме 27 січня 2016 року, зокрема з інформаційної довідки від 27 січня 2016 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

18 лютого 2016 року Мін'юст склав повідомлення № 1174/19/33-15, яким Банк було проінформовано про надходження скарги Корпорації та про призначення розгляду цієї скарги на 22 лютого 2016 року на 10 год. 00 хв.

Листом від 29 лютого 2016 року № 140/04 Банк повідомив Мін'юст, що він був позбавлений можливості бути присутнім при розгляді скарги Корпорації у зв'язку з тим, що повідомлення про засідання Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації надійшло на адресу Банку вже після проведення цього засідання.

1 березня 2016 року Мін'юст на підставі підпункту «а» пункту 2 частини шостої статті 37 Закону № 1952-VI видав наказ № 588/5 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятого державним реєстратором Марченком O.A. 26 березня 2015 року за № 20302554, та зобов'язав Департамент державної реєстрації Мін'юсту внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 9190339.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 8 вересня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2016 року, адміністративний позов задовольнив повністю.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 9 березня 2017 року залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Приймаючи таке рішення та погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, касаційний суд виходив із того, що відповідач порушив установлений порядок розгляду скарг, а Корпорація порушила установлений Законом

№ 1952-VI строк для подання відповідної скарги до Мін'юсту.

Щодо наведених у касаційній скарзі доводів Корпорації про відсутність ознак публічно-правового спору у цій справі, колегія суддів відповідно до частини першої статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) з наведенням мотивів відступила від правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 14 червня 2016 року

(справа № 21-41а16).

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, Корпорація звернулась із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 2 частини першої статті 237 КАС, в якій просить скасувати постанову окружного адміністративного суду міста Києва від

8 вересня 2016 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2016 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від

9 березня 2017 року і закрити провадження в адміністративній справі.

На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих же норм процесуального права заявник надав рішення Вищого адміністративного суду України від 15 листопада та 14 грудня 2016 року,

15 березня 2017 року (№№ К/800/23357/16, К/800/15105/16, К/826/3990/15 відповідно)

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Підстави для подання заяви про перегляд судових рішень, вимоги до неї та порядок її подання встановлені статтями 237, 239, 2391 КАС.

За правилами пункту 2 частини першої статті 237 КАС однією з підстав перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів.

Так, у справі, що розглядається, спір стосується правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, яким оскаржуване рішення прийнято на виконання своїх повноважень зі здійснення функцій контролю за діяльністю державних реєстраторів.

У рішеннях, наданих заявником на порівняння, провадження в адміністративних справах були закриті у зв'язку з тим, що предметом спору у цих справах була правомірність рішень державного реєстратора державної реєстраційної служби та приватних нотаріусів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, прийнятих на підставі відповідних договорів.

Оскільки обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах, рішення у яких додано до заяви, то у задоволенні заяви Корпорації слід відмовити.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви корпорації «Феномен» про перегляд Верховним Судом України рішення Вищого адміністративного суду України від 9 березня 2017 року відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Ф. Волков

Судді: М.І. Гриців

О.В. Кривенда

О.Б. Прокопенко

4

_____

Справа № 21-659а17 Суддя-доповідач: Волков О.Ф.

826/3736/16