Постанова № 68189956, 03.08.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2017 р.Справа № 914/88/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді Кордюк Г.Т.

суддівГриців В.М.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Національної гвардії України б/н від 15.06.2017 р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 24.05.2017 р.

у справі № 914/88/17

за позовом: Головного управління Національної гвардії України, м. Київ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Будівельне управління 62, м. Новий Розділ, Львівська область

за участю Військової прокуратури Західного регіону України, м. Львів

про зобовязання вчинити дії

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 представник;

від відповідача ОСОБА_3 голова правління, ОСОБА_4, ОСОБА_5 представники;

прокурор Коверін С.М. прокурор;

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 914/88/17 розподілено до розгляду судді доповідачу Кордюк Г.Т. Введено до складу судової колегії суддів Гриців В.М. та Давид Л.Л.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.17 скаржнику поновлено строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 10.07.17.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.07.17 розгляд справи відкладено на 03.08.17.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.05.17 у справі №914/88/17 (головуючий суддя Манюк П.Т., судді Горецька З.В., Фартушок Т.Б.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

При цьому, місцевий господарський суд виходи в з того, що умовами контракту не передбачено обовязку відповідача безоплатно передати позивачу 25 відсотків житла збудованого за контрактом, позивачем та прокурором не представлено доказів наявності витрат позивача на виконання зобовязань за контрактом.

Також, місцевим господарським судом зазначено, що в матеріалах справи відсутнє додаткове погодження сторонами контракту адреси, переліку квартир, їх характеристик шляхом підписання сторонами актів приймання - передачі загальної житлової площі та оформлення права власності (оперативного управління) на зазначену площу за замовником;

Крім цього, судом першої інстанції зазначено про те, що докази наявності у відповідача у власності квартир чи проведення відповідачем будівництва інших обєктів у матеріалах справи відсутні та сторонами не надані.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позивач звернувся із позовом, що не здатний забезпечити ефективного захисту права.

Не погодившись з рішенням місцевого госпоадсрького суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 24.05.17 у даній справі.

При цьому, апелянт покликається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Зокрема, апелянт вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що контракт за своєю правовою природою є договором будівельного підряду покликаючись на рішення господасрького суду у справі №914/487/16, як на преюдиційне, оскільки, як зазначає апелянт, преюдиційне значення надається саме обставинам встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин.

У звязку з наведеним, скаржник зазначає про безпідставне застосування до спірних правовідносин неправильних норм матеріального та процесуального права.

Також, апелянт зазначає про те, що п.4.3 контракту передбачено, що при недостатньому фінансуванні з боку Головного управління НГУ, ПАТ «Будівельне управілння - 62» має право вкласти власні кошти або залучити кошти дольовиків для фінансування будівництва. При цьому, у відшкодування витрат на забудову військової частини 4114, ПАТ «Будіельне управління - 62» зараховується на користь Головного управління НГУ 25% квартир введених в експлуатацію.

При цьому, на думку апелянта, підтвердженням здійснення Головним управлінням НГУ вкладу в спільну діяльність є факт введення обєкта в експлуатацію та підєднання до інженерних мереж, а тому твердження місцевого господасрького суду про те, що в матеріалах справи відсутні докази витрат позивача за контрактом, апелянт вважає безпідставним.

Крім того, скаржник вважає помилковим висновок суду першої інстанції стосовно того, що додаткове погодження сторонами адреси, переліку квартир, їх характеристик здійснюється шляхом підписання актів прийому передачі загальної площі та оформлення првава власності, оскільки предметом позову у даній справі є вимога надати обгрунтовані пропозиції щодо передачі житлової площі у виді переліку квартир у збудованих будинках, або таких, що будуються із зазначенням їх технічних характеритик.

Апелят зазначає про невідповідність висновків місцевого господарського суду стосовно того, що в матеріалах справи відсутні докази наявності у відповідача у власності квартир, що підтверджено довідкою відповідача, оскільки, як вказує скаржник, така довідка не є належним доказом підтвердження зазначених обставни, таким доказом, на його думку, може бути лише витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

10 липня 2017 року до суду апеляційної інстанції від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає про законність та обгрунтованість рішення місцевого господарського суду, у звязку з чим просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Також, 10 липня 2017 року від Військової прокуратури Західного регіону України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про обгрунтованість доводів апеляційної скарги, у звязку з чим зазначено про наявність підстав для її задоволення.

У судовому засіданні присутні представники та прокурор навели свої доводи, міркування та заперечння, викладенні безпосередньо в апеляційній скарзі та відзивах на неї.

Колегія суддів, заслухавши поясненя представників та прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 19 січня 2014 року між Головним управлінням Внутрішніх військ Міністерства Внутрішніх справ України, правонаступником якого є Головне управління Національної гвардії України, (Замовник) та Закритим акціонерним товариством Будівельне управління - 62, правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство Будівельне управління 62, (Підрядник) було укладено Контракт №84 на забудову території спортивного майданчика в/ч 4114 в кварталі вулиць Тролейбусна-Наукова-Рубчака в м. Львові, згідно п.1.1 якого предметом цього Контракту є будівництво Обєкту 9Т-1.

Відповідно до преамбули Контракту Обєктом будівництва є 7 (семи) восьми - поверхові блок-секції житлового будинку по 16 квартир, загальною кількістю 112 квартир з послідуючим вирішенням з Львівською міською радою на протязі 1-го півріччя 2004р., відповідно будівництва 7 (семи) девяти поверхових блок-секцій по 18 квартир, загальною кількістю 126 квартир.

Відповідно до п. 1.1 контракту (з урахуванням змін внесених додатковою угодою від 03.12.2009 № 1/346) предметом контракту є будівництво багатоповерхових багатосекційних житлових будинків з об'єктами громадського призначення на вул. Рубчака в м. Львові на території в/ч 4114 на 181 квартиру.

Пунктом 1.2.1. контракту, визначено, що замовник зобов'язаний забезпечити проведення заходів по підєднанню новопрокладених електро-, водо-, тепломереж, каналізації, інших мереж і комунікацій до діючих мереж міста та прийняти від підрядника по акту здачі в експлуатацію завершений будівництвом обєкт.

Пунктом 1.2.2 контракту встановлено, що підрядник в межах договірної ціни, яка підлягає коригуванню у разі зміни ціноутворюючих факторів, зобовязаний виконати власними і залученими засобами всі передбачені цим контрактом і додатками до нього роботи, здати в обумовлені строки завершений будівництвом обєкт замовнику, усунути на протязі гарантійного строку експлуатації об'єкту недоробки, що зумовлені неякісним виконанням робіт.

Положеннями п. 1.3 контракту, джерелами фінансування цього контракту визначені кошти замовника, кошти партнерів - дольовиків, які можуть бути залучені в процесі виконання цього контракту, інші кошти.

Розділом 2 контракту визначено, що договірна ціна доручених підряднику за цим контрактом робіт розраховується і погоджується сторонами до 01 квітня 2004 року згідно затвердженої до виконання проектно-кошторисної документації на підставі кошторисної вартості об'єкту і діючих Державних будівельних норм, встановлена орієнтовно у розмірі 13 800 000,00 грн. Договірна ціна може коригуватися за наступних обставин: зміна обсягів і складу робіт, зупинка робіт за рішеннями або з вини замовника, прийняття нових законодавчих і нормативних актів, що впливають на вартість робіт, суттєва відмінність фактичних умов виробництва від проектних, передбачити які при узгодженні ціни підрядник не міг. Перегляд договірної ціни обґрунтовується розрахунками і оформляється сторонами шляхом узгодження нової договірної ціни або додатків до договірної ціни.

Відповідно до п. п. 4.1, 4.2 контракту, замовник забезпечує безперервне фінансування будівництва об'єкту і своєчасну оплату виконаних підрядником робіт у відповідності з умовами цього контракту. Фінансування будівництва проводиться замовником грошовими коштами та іншими засобами по узгодженню сторін.

Разом з тим, як зазначається у п. 4.3 контракту, при недостатньому фінансуванні з боку замовника підрядник має право вкласти власні кошти або залучити дольовиків для фінансування будівництва. При цьому, в якості відшкодування витрат замовника на забудову території в/ч 4114 підрядником зараховується на користь замовника 25 відсотків квартир (житлової площі) від загальної кількості квартир (житлової площі) введених (ої) в експлуатацію (п. 4.3.1. контракту).

Відповідно до п. 4.4. контракту, після закінчення будівництва дольовики отримують частину квартир пропорційно фінансовому вкладу в загальну вартість будівництва зменшеному на суму інвестицій на користь замовника.

Пунктом 4.5. контракту передбачено, що Замовник не пізніше 30 банківських днів до передачі підряднику будівельного майданчика для виконання робіт перераховує на банківський рахунок останнього в розмірі 30% вартості робіт за цим контрактом.

Кінцеві розрахунки з підрядником за виконані роботи здійснюється замовником не пізніше 30 банківських днів після підписання акту про здачу обєкта в експлуатацію шляхом перерахунку належної до сплати грошової суми на банківський рахунок підрядника (п. 4.6. контракту).

Відповідно до п. 4.10 контракту, при неспроможності замовника оплатити виконані підрядником роботи за підзвітний квартал, а також провести розрахунки за цим контрактом зверх встановленого терміну більш ніж на 30 календарних днів, підрядник стає власником певної кількості виконаних на обєкті будівельно-монтажних робіт, що, при кінцевих розрахунках між сторонами, відповідатиме певній кількості квартир будинку, що будується за цим контрактом (на умовах п. 4.3. контракту).

Вартість квартир, які переходять у власність підрядника при неплатоспроможності замовника, визначається згідно кошторисної документації і з врахуванням коефіцієнтів інфляційного подорожчання робіт і повинна дорівнювати сумі заборгованості замовника перед підрядником на момент передачі цих квартир останньому (п. 4.11 контракту).

Про своє рішення стати власником певної кількості виконаних на обєкті БМР, підрядник письмово повідомляє замовника (п. 4.12. контракту). Факт передачі квартир у власність підрядника підтверджується актом приймання-передачі, підписаним повноваженими представниками сторін, який, одночасно, буде і підставою для зарахування вартості переданих квартир в погашення заборгованості замовника перед підрядником (п. 4.13 контракту).

Додатковою угодою №1/346 від 03.12. 2009р. до Контракту у преамбулі слова 7 (семи) восьми - поверхові блок-секції житлового будинку по 16 квартир, загальною кількістю 112 квартир з послідуючим вирішенням з Львівською міською радою на протязі 1-го півріччя 2004р., відповідно будівництва 7 (семи) девяти поверхових блок-секцій по 18 квартир, загальною кількістю 126 квартир - виключено, а п.1.1 Контракту викладено у новій редакції, а саме: Предметом цього контракту є будівництво багатоповерхових багатосекційних житлових будинків з обєктами громадського призначення на вул. Рубчака в м. Львові на території в/ч 4114 на 181 квартиру (Обєкт).

Також, між сторонами контракту укладено додаткову угоду від 03.09.2011 № 3/20/1-84/11/Д2, якою доповнено контракт №84 від 19.01.2004 пунктом 4.14, яким визначено, що за взаємною згодою сторін, передача замовнику загальної житлової площі відповідно до пункту 4.3.1 контракту може бути здійснена підрядником за іншими адресами шляхом підписання сторонами актів приймання передачі загальної житлової площі та оформлення права власності (оперативного управління) на зазначену площу замовником. Адреса, перелік квартир, їх характеристика буде погоджуватися додатково.

Вказані додаткові угоди є невідємними частинами контракту №84 від 19.01.2004 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Львівської міської ради від 25.10.2007 № 1178 Про затвердження в/ч 4114 ВВ МВС України проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки на вул. Тролейбусній - вул. Рубчака -вул. Науковій у м. Львові було затверджено військовій частині 4114 Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України проект відведення зміни цільового призначення земельної ділянки для будівництва житлових будинків та соціальної інфраструктури. 03.04.2008 військовій частині 4114 Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України було видано Державний акт про право постійного користування земельною ділянкою площею 0,81 га з цільовим призначенням - будівництво житлових будинків та соціальної інфраструктури.

На виконання умов договору відповідачем протягом 2008-2015 років збудовано 9 секцій будинку на вул. Рубчака на території в/ч 4114.

Місцевим господарським судом встановлено, що за результатами завершення будівництва будинку, позивачу було передано 31 квартиру (акти приймання-передачі житла від 07.07.2011, від 22.01.2014 та від 14.08.2015 підписані сторонами без жодних зауважень), 2 квартири було передано Львівській міській раді, решту квартир відповідач реалізував фізичним та юридичним особам, які були дольовиками та які є їх власниками.

При цьому, покликаючись на те, що під час розгляду справи № 914/487/15 встановлено правомірність позовних вимог прокурора в інтересах замовника щодо виконання підрядником пункту 4.3.1 контракту та передачі 25 відсотків житла збудованого за контрактом, Головне управління національної гвардії України звернулося до суду з позовом до ПАТ «Будівельне управління - 62» про зобовязання вчинити дії, а саме зобовязати ПАТ «Будівельне управління - 62» надати на погодження та підписання Головному управлінню національної гвардії України обгрунтовані пропозиції щодо передачі на користь головного управління Національної гвардії України квартир загальною житловою площею 558,14 кв.м відповідно до контракту №84 від 19.01.2004 року, з урахуванням додаткової угоди від 03.09.11 №3/20/1-84/11Д2 у вигляді переліку житлових увартир у збудованих будинках або таких, що будуються, із зазначенням їх технічних характеритстих, адреси, розташування, термінів передачі, що підписаний та скріплений печаткою ПАТ «Будівельне управління - 62».

Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як зазначено вище, загальні обовязки сторін за контрактом від 19.01.2004року №84 на забудову території спортивного майданчика в/ч 4114 в кварталі вулиць Тролейбусна-Наукова-Рубчака в м. Львові викладені у п. 1.2 контракту.

Разом з тим, пунктом 4.1 Контракту передбачено, що замовник забезпечує безперервне фінансування будівництва обєкту і своєчасну оплату виконаних підрядником робіт у відповідності з умовами цього Контракту.

Фінансування будівництва проводиться Замовником грошовими коштами та іншими засобами по узгодженню Сторін (п. 4.2 Контракту).

Відповідно до п.п. 4.3 та 4.3.1 контракту при недостатньому фінансуванні з боку Замовника Підрядник має право вкласти власні кошти або залучити дольовиків для фінансування будівництва.

При цьому, в якості відшкодування витрат замовника на забудову території в/ч 4114 підрядником зараховується на користь замовника 25 відсотків квартир (житлової площі) від загальної кількості квартир (житлової площі) введених (-ої) в експлуатацію.

Одночасно колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що висновок місцевого господарського суду про те, що умовами контракту не передбачено обовязку ПАТ «Будівельне управління - 62» безоплатно передати позивачу 25 відсотків житла збудованого за контрактом, колегія суддів апеляційної інстанції вважає передчасним, оскільки за умовами п.4.2 контракту,фінансування здійснюється замовником іншими, крім грошових коштів засобами, а саме шляхом забудови земельної ділянки військової частини 4114.

Вказана обставина передбачена п.4.3.1 договору, а саме який вказує на те, що 25 відсотків житла передається замовнику, як відшкодування витрат на забудову території військової частини 4114.

Обставини, щодо навності у відповідача обовязку передати житлові площі позивачу на підставі п.4.3.1. Контракту №84 від 19.01.2004 р. встановлені також в рішеннях судів у справі №914/487/15.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Немає винятків стосовно преюдиціальності фактів, що не входили у предмет доказування в раніше розглянутій справі. Якщо суд помилково включив факт у предмет доказування, це не позбавляє його властивостей преюдиціального факту в розгляді іншої справи. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п.2.6 Постанови Пленуму ВГС України №18 від 26 грудня 2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Разом з цим, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке:

Відповідно до п.1 Додаткової угоди від 03.09.2011р. №3/29/1-84/11/Д2 до Контракту №84 від 19.01.2004р. на забудову території спортивного майданчика в/ч 4114 в кварталі вулиць Тролейбусна Наукова-Рубчака сторони цього Контракту доповнили розділ 4 пунктом 4.14 наступного змісту: 4.14. За взаємною згодою Сторін, передача Замовнику загальної житлової площі відповідно до п.4.3.1 Контракту може бути здійснена Підрядником за іншими адресами шляхом підписання Сторонами актів приймання - передачі загальної житлової площі та оформлення права власності (оперативного управління) на зазначену площу за Замовником. Адреса, перелік квартир, їх характеристика буде погоджуватися додатково.

Передача загальної житлової площі згідно пункту 4.14 Додаткової угоди від 03.09.2011р. №3/29/1-84/11/Д2 до Контракту №84 від 19.01.2004р. має відкладальний характер, оскільки зміст цього пункту передбачає наявність додаткового погодження сторонами контракту адреси, переліку квартир, їх характеристик, і така передача визначена у певний спосіб, а саме: шляхом підписання сторонами актів приймання - передачі загальної житлової площі та оформлення права власності (оперативного управління) на зазначену площу за замовником.

У судовому засіданні представником позивача також зазначено про те, що пропозиції по передачі житлової площі подаються шляхом узгодження адрес та технічних характеристик квартир та підписання сторонами акту прийому передачі. Наведеним спростовуються протилежні доводи апеляційної скарги стосовно того, що надання пропозицій не повязано з узгодженням сторонами контракту технічних характеристик квартир та підписанням акту прийому передачі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем роботи про будівництву обєктів не здійснюються, інших договорів не укладено, у власності відповідача відсутні квартири для реалізації. Таким чином, у відповідача відсутні квартири (житлова площа), які він би міг передати позивачу.

З огляду на наведене, як правильно зазначено місцевим господарським судом сторонами не може бути здійснено погодження передбаченого п.4.14 Додаткової угоди від 03.09.2011р. №3/29/1-84/11/Д2 до Контракту №84 від 19.01.2004р. щодо адрес, переліку квартир та їх характеристик, у звязку із відсутністю таких квартир.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, субєктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Згідно з ст. 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 ст.16 визначено способи захисту порушеного права.

При цьому, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням (постанова ВСУ від 12.06.13 у справі №6-32цс13).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Разом з цим, обраний позивачем спосіб захисту не може гарантувати поновлення його права, оскільки як зазначено вище, у відповідача відсутні обєкти нерухомості щодо яких він може надати пропозиції по передачі їх позивачу.

Таким чином, оцінивши все вищенаведене, судова колегія прийшла до висновку про виникнення у позивача права вимагати виконання п.4.3.1. Контракту №84 від 19.01.2004 р. в частині передачі йому житлової площі, однак в звязку з відсутністю доказів, які б підтверджували наявність у відповідача житлових квартир у збудованих будинках, або таких, що будуються із зазначенням їх адрес та технічних характеристик і неподанням таких доказів позивачем, позовні вимоги про зобовязання відповідача надати на погодження та підписання позивачу обґрунтовані пропозиції щодо передачі на користь позивача квартир загальною житловою площею 558,14 кв. м. відповідно до контракту від 19 січня 2004 року № 84, з урахуванням додаткової угоди від 3 вересня 2011 року № 3/20/1- 84/11Д2 у вигляді переліку житлових квартир у збудованих будинках або таких, що будуються, із зазначенням їх технічних характеристик, адреси розташування, термінів передачі, що підписаний та скріплений печаткою приватного акціонерного товариства "Будівельне управління-62" не можуть бути ефективним способом захисту оспорюваного права.

Доводи апелянта стосовно того, що місцевий господарський суд послався як на преюдиційні обставини встановлені в рішення господасрького суду у справі №914/487/16 стосовно того, що контракт за своєю правовою природою є договором будівельного підряду не береться судом апеляційної до уваги, оскільки зі змісту оскарженого рішення не вбачається, що суд першо їінстанції покликався на зазначенону осбтавину як на преюдиційну.

Крім цього, варто зазначити, що при розгляді справи № 914/487/16 судом лише надано оцінку правовій природі контракту та зазначено, що такий за совоєю правовою природою є договором будівельного підряду, при цьому вказаний висновок не є встановленою обставиною, яка може мати преюдиційний характер відповідно до вимог ст.35 ГПК України.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що довідка відповідача про відсутністьу нього квартир не може бути належним доказом, а наявність у відповідача квартир повинна підтверджуватися відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, судова колегія до уваги не приймає, оскільки в силу ст.ст.33,34 ГПК України, позивач повинен довести ті обставини, на які він покликається як на підставу своїх вимог. Однак, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що за відповідачем зареєстровані на праві власності квартири за іншими адресами.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.43 ГПК України відповідно господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши все вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, в зв'язку з чим підстав для скасування законного та обґрунтованого рішення, колегія суддів не вбачає.

При цьому, неправильні висновки місцевого господарського суду які містяться в мотивувальній частині рішення та про які зазначено вище, не можуть бути підставою для скасування рішення з огляду на його правильну резолютивну частину.

Відповідно до п.12 Постанови Пленуму ВГС України №7 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, судовий збір належить покласти на скаржника в порядку вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 24.05.17 у справі №914/88/17 залишити без змін, апеляційну скаргу Головного управління Національної гвардії України без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до ВГС України в порядку і строки встановлені ст.ст.109,110 ГПК України.

Повний текст постанови складено 08.08.17

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Давид Л.Л.