Постанова № 68189930, 26.07.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.07.2017 справа №905/862/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: суддіОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 За участю представників сторін: від позивача: від відповідача: розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 за довіреністю №101-4016 від 01.07.2016р. Не зявився Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь, м.Маріуполь на рішення господарського суду Донецької області від10 травня 2017 р. (повний текст складено та підписано 10.05.2017р.) у справі№ 905/862/17 (суддя Бойко І.А.) за позовомПублічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м.Нікополь доПриватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь, м.Маріуполь простягнення 3% річних у розмірі 9780,11 грн., пені у розмірі 96370,32 грн. ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.05.2017р. у справі №905/862/17 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м.Нікополь до Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь, Донецька область, м. Маріуполь про стягнення 3% річних у розмірі 9780,11 грн., пені у розмірі 96370,32 грн. задоволені частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 9780,11 грн., пеня у розмірі 48185,16 грн. та витрати зі сплати судового збору.

Приватним акціонерним товариством Металургійний комбінат Азовсталь, м.Маріуполь подана апеляційна скарга, відповідно до якої останнє просить частково скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, визначивши належний розмір пені та 3 % річних, які підлягають стягненню з відповідача. Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки не прийняв до уваги наявність арифметичних помилок у розрахунках позивача.

Представник позивача заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін, про що також зазначив у відзиві на апеляційну скаргу. Також, на вимогу суду надав уточнений розрахунок позовних вимог.

Представники відповідача у судове засідання не зявились, причини неявки до суду не повідомили, через канцелярію суду відповідач надіслав контррозрахунок 3% річних та пені на вимогу ухвали суду від 11.07.2017р.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Публічне акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь, Донецька область, м. Маріуполь про стягнення 3% річних у розмірі 9780,11 грн. та пені у розмірі 96370,32 грн.

Позовні вимоги до Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь, м. Маріуполь обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №161502/1506161 від 25.12.2015р. в частині своєчасної оплати поставленого товару.

Як зазначає позивач, за наведеним договором останній поставив відповідачу продукцію у період 09.07.2016р. по 01.09.2016р., що підтверджує наявними у матеріалах справи залізничними накладними, рахунками на оплату поставленого товару та специфікаціями. При цьому, відповідачем порушено строки оплати товару, у звязку з чим позивачем нараховано пеню та 3% річних.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання відповідачем його зобов'язань за договором поставки №161502/1506161 від 25.12.2015р. щодо своєчасної оплати поставленої позивачем продукції. Одночасно, господарський суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені на 50%.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду підлягає зміні в частині визначення розмірів 3% річних та пені з наступних підстав.

Так, 25.12.2015р. між Публічним акціонерним товариством Нікопольський завод феросплавів (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством Металургійний комбінат Азовсталь (Покупець) укладено договір поставки №161502/1506161, за умовами якого Постачальник зобовязався поставити та передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити згідно п.3.4 договору феросплави, протягом строку з 01.06.2016р. по 31.08.2016р. на умовах, у кількості та строки, вказані у специфікаціях до договору, які є його невідємними частинами (п.1.1. Договору).

Згідно копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також статуту, найменування відповідача - Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь", у звязку з чим належне найменування відповідача Приватне акціонерне товариство Металургійний комбінат Азовсталь через зміну організаційно правової форми останнього.

Додатковою угодою №3/1602362 від 06.05.2016р. до договору поставки №161502/1506161 від 25.12.2015р. сторонами внесено зміни до договору в частині організаційно правової форми відповідача та погоджено у всьому тексті договору поставки №161502/1506161 від 25.12.2015р. читати Приватне акціонерне товариство Металургійний комбінат Азовсталь.

Таким чином, сторонами за спірним договором є Публічне акціонерне товариство Нікопольський завод феросплавів та Приватне акціонерне товариство Металургійний комбінат Азовсталь.

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п.2.1 договору поставка товару здійснюється на умовах СРТ, залізнична станція Сартана Донецької залізниці. Можливе постачання товару на умовах ФСА, склад вантажовідправника, автотранспортом покупця. Партією поставки товару за цим договором є кількість товару, відвантаженого для перевезення за однією залізничною накладною.

Відповідно до п.2.3 договору, датою поставки товару, при постачанні залізничним транспортом, вважається дата штемпеля на залізничній накладній станції Вантажовідправника згідно пункту 2.1. Постачальник приймає на себе зобовязання з організації та оплаті транспортування та супроводу товару на шляху його слідування. Постачальник несе ризик випадкової втрати та/або пошкодження товару до моменту прибуття товару на залізничну станцію Сартана Донецької залізниці, що підтверджується штемпелем залізничної станції на залізничній накладній.

Усі умови, не обумовлені текстом даного договору, будуть розумітися у відповідності до умов Інкотермс-2000 (пункт 2.4 договору).

Пунктом 3.1. договору встановлено, що поставка товару здійснюється за цінами, які визначені у відповідності з умовами поставки, зазначені в специфікаціях та включають у себе усі збори та інші обовязкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника, повязані з поставкою товару. Ціна на товар може бути змінена тільки за взаємною згодою сторін шляхом внесення змін до договору.

Формування ціни на товар, що підлягає поставці у відповідності до умов специфікації, проводиться на підставі даних міжнародного журналу CRU Bulk Ferroalloy Monitor. Підставою для формування ціни є spot ціна в доларах США на світових ринках феросплавів (WE spot, доларів за метричну тону) за місяць, що передує відвантаженню, на умовах СРТ з/д станція покупця, фракція 10-50мм; без пакування навалом. Ціна на товар формується за формулою, передбаченою пунктами 3.1.1, 3.1.2 договору.

Загальна вартість за договором визначається вартістю всіх Специфікацій (Додатків) до договору (пункт 3.10 договору).

Строк дії договору встановлено з 01.05.2016р. до 01.11.2016р., закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання взятих на себе зобовязань за договором (п.8.6 Договору).

Договір поставки №161502/1506161 від 25.12.2015р. підписаний сторонами без заперечень та скріплений печатками підприємств.

Специфікаціями №1 від 29.04.2016р., №2 від 31.05.2016р., №3 від 31.05.2016р., №4 від 31.05.2016р., №5/1603117 від 04.07.2016р. сторонами узгоджено найменування товару, його якість, кількість, ціну реалізації, строки поставки, загальну суму по специфікації, тощо.

Як встановлено господарським судом, позивачем поставлено відповідачу залізничними накладними: №45565421 товар на суму 6334567,93 грн. (рахунок №207576 від 09.07.2016р.); залізничною накладною №45664711 позивачем поставлено відповідачу 11.07.2016р. товар на суму 6364555,33 грн. (рахунок №207596 від 11.07.2016р.); залізничною накладною №46799052 позивачем поставлено відповідачу 10.08.2016р. товар на суму 14000416,12 грн. (рахунок №208019 від 10.08.2016р.); залізничною накладною №46869384 позивачем поставлено відповідачу 12.08.2016р. товар на суму 9307412,88 грн. (рахунок №208061 від 12.08.2016р.); залізничною накладною №46981528 позивачем було поставлено відповідачу 15.08.2016р. товар на суму 4637865,16 грн. (рахунок №208074 від 15.08.2016р.); залізничними накладними: №47432786, №47432760, №47432745, №47432786, №47432778, №47432737, №47432711 позивачем поставлено відповідачу 28.08.2016р. товар на суму 10869006,53 грн. (рахунок №208253 від 28.08.2016р.); залізничними накладними: №47543566, №47543541, №47543475, №47543517, №47543590, №47543509, №47543582, №47543558, №47543525, №47543574 позивачем було поставлено відповідачу 30.08.2016р. товар на суму 15363734,94 грн. (рахунок №208324 від 30.08.2016р.); залізничною накладною №47598149 позивачем поставлено відповідачу 01.09.2016р. товар на суму 12 489 267,54 грн. (рахунок №208392 від 01.09.2016р.).

Позивачем для сплати вартості поставленого товару виставлено відповідачу наступні рахунки: №207576 від 09.07.2016р.; №207596 від 11.07.2016р.; №208019 від 10.08.2016р.; №208061 від 12.08.2016р.; №208074 від 15.08.2016р.); №208253 від 28.08.2016р.); рахунок №208324 від 30.08.2016р.; рахунок №208392 від 01.09.2016р.

Факт отримання товару та рахунків за договором поставки №161502/1506161 від 25.12.2015р. відповідачем не спростовано.

Відповідно до пункту 3.4. договору покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 30-ти (тридцяти) банківських днів з дати поставки товару. Оплата буде здійснюватися на користь позивача на розрахунковий рахунок №26008057009082 в ПАТ КБ ПриватБанк, 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, МФО 305299 (п.3.6. Договору). Згідно із пунктом 3.7 договору датою платежу вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками господарського суду щодо визначення строків оплати за товар, який поставлений відповідачу 09.07.2016р. в строк до 20.08.2016р. (рахунок №207576 від 09.07.2016р.); 11.07.2016р. в строк до 23.08.2016р. (рахунок №207596 від 11.07.2016р.); 10.08.2016р. в строк до 23.09.2016р. (рахунок №208019 від 10.08.2016р.); 12.08.2016р. в строк до 27.09.2016р. (рахунок №208061 від 12.08.2016р.); 15.08.2016р. в строк до 28.09.2016р. (рахунок №208074 від 15.08.2016р.); 28.08.2016р. в строк до 08.10.2016р. (рахунок №208253 від 28.08.2016р.); 30.08.2016р. в строк до 12.10.2016р. (рахунок №208324 від 30.08.2016р.); 01.09.2016р. в строк до 14.10.2016р. (рахунок №208392 від 01.09.2016р.).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на поточний рахунок №26008057009082 ПАТ Нікопольський завод феросплавів здійснено наступні оплати: 23.08.2016р. на суму 6334657,93 грн. (оплата за рахунком №207576 від 09.07.2016р. прострочення виконання зобовязання складає 3 дні); 26.08.2016р. на суму 6364555,33грн. (оплата за рахунком №207596 від 11.07.2016р. прострочення виконання зобовязання складає 3 дні); 23.09.2016р. на суму 10 800 416,12грн., 26.09.2016р. на суму 3 200 000,00грн.; (оплата за рахунком №208019 від 10.08.2016р. загальний строк прострочення виконання зобовязання складає 3 дні, нарахування 3%, пені здійснюється на зменшену суму з урахуванням часткових оплат); 26.09.2016р. на суму 5 257 412,88грн., 28.09.2016р. на суму 1 060 000,00грн., 29.09.2016р. на суму 2 990 000,00грн. (оплати за рахунком №208061 від 12.08.2016р., загальний строк прострочення складає 2 дні, нарахування 3%, пені здійснюється на зменшену суму з урахуванням часткових оплат), 29.09.2016р. на суму 4 637 865,16грн. (оплата за рахунком №208074 від 15.08.2016р., прострочення виконання зобовязання складає 1 день); 10.08.2016р. на суму 8 154 000,00грн., 11.10.2016р. на суму 2715006,53грн. (оплата за рахунком №208253 від 28.08.2016р., прострочення виконання зобовязання складає 3 дні), 13.10.2016р. на суму 15363734,94 грн. (оплата за рахунком №208392 від 01.09.2016р., прострочення виконання зобовязання складає 1 день), 13.10.2016р. на суму 4 636 734,70грн., 17.10.2016р. на суму 7852532,84грн. (оплата за рахунком №208392 від 01.09.2016р., прострочення виконання зобовязання складає 3 дні).

Означене підтверджується довідкою від 09.11.2016р. №Е.21.0.0.0/4-186692 ПАТ КБ ПриватБанк, яка наявна в матеріалах справи. (а.с. 70-73).

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням, у свою чергу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів за поставлений товар всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України виконав з простроченням.

У звязку з порушенням відповідачем строків оплати товару, позивачем нараховано суму пені в розмірі 96 370,32 грн.(нарахування здійснено окремо за кожним рахунком).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

Відповідно до ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

За приписом ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.7.6 договору поставки №161502/1506161 від 25.12.2015р. сторонами узгоджено, що у випадку порушення відповідачем строків оплати за поставлений товар, останній сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідний період, за кожен день прострочення оплати.

Перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення пені в розмірі 96370,32грн., приймаючи до уваги зазначені вище часткові оплати відповідача, апеляційна інстанція вважає його арифметично невірним та зазначає, що належною сумою для стягнення є 88 288,35грн.

Одночасно, при прийнятті рішення, судом першої інстанції частково задоволено клопотання відповідача про зменшення пені та зменшено її розмір на 50%.

З доводів апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь, м.Маріуполь вбачається що, підставою для скасування рішення господарського суду Донецької області апелянт зазначає порушення господарським судом норм процесуального права, оскільки господарський суд при розгляді клопотання про зменшення розміру пені та штрафу не прийняв до уваги майновий стан відповідача, незначний період прострочення основного зобовязання, що, на думку останнього, призвело до прийняття судом необгрунтованого рішення про часткове задоволення його клопотання про зменшення розміру пені на 50%. З огляду на вищевказане, просив суд задовольнити зазначене клопотання, зменшивши розмір пені на 80 %.

Розглянувши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначено вище, за приписами статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до приписів статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно з приписами пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Водночас, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку, змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.13 № 7-рп/2013. Як вбачається зі змісту судового рішення, суд першої інстанції, зменшуючи розмір заявленої до стягнення пені, на підставі розгляду усіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, встановив наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру неустойки.

При розгляді наданого клопотання, судом першої інстанції враховано обєктивні обставини складної ситуації у державі та економічного її становища, період, за який виник борг, (2016рік). Враховано судом і ступінь виконання боржником зобов`язань за договором: повне погашення суми основного боргу, у тому числі за рахунок проведених попередніх оплат та незначний час прострочення строків виконання зобовязання.

Виходячи з того, що можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, як і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду, та враховуючи встановлені господарським судом обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність підстав для зменшення пені на 50% та погоджується, що зменшення пені на 80 % є надмірним. Однак, у звязку з тим, що належним розміром пені, який підлягає стягненню є 88 288,35грн., розмір пені з урахуванням зменшення на 50% становить 44 144,18грн.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача три відсотки річних у розмірі 9780,11грн. за загальний період з 20.08.2016р. по 16.10.2016р.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення 3% річних на загальну суму 9780,11грн. за зазначений вище період, апеляційна інстанція вважає його арифметично невірним та приймає до уваги контррозрахунок відповідача, оскільки позивачем при нарахуванні 3% річних допущено арифметичні помилки в частині визначення сум заборгованості, на які здійснювалось нарахування.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних у розмірі 8724,73грн.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області зміні в частині визначення розміру 3% річних та пені.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь, м.Маріуполь задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 10 травня 2017 р. у справі № 905/862/17 змінити, виклавши абзаци 2, 3 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, буд. 1, код ЄДРПОУ 00191158) на користь Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 310; код ЄДРПОУ 00186520) 3% річних у розмірі 8724,73грн., суму пені у розмірі 44 144,18грн., судовий збір у розмірі 1462,27 грн.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 10 травня 2017 р. у справі № 905/862/17 залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 310; код ЄДРПОУ 00186520) на користь Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, буд. 1, код ЄДРПОУ 00191158) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 151,50грн.

Господарському суду Донецької області видати накази у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України Про виконавче провадження.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Марченко О.А.

Судді: Зубченко І.В.

ОСОБА_3