Постанова № 68189880, 08.08.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

08.08.2017 справа №913/190/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3секретаря ОСОБА_4від позивача:ОСОБА_5, представник за дов. №6-48 від 10.01.2017р.від відповідача:ОСОБА_6, представник за дов. № 15 від 28.12.2016р. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" м.Київ на рішення господарського суду Луганської областівід15.05.2017 рокуу справі№913/190/17 (суддя Корнієнко В.В.)за позовомПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" м.Київдо відповідачаПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" м.Сєвєродонецьк Луганської областіпро стягнення 49 304 352,67 грн.ВСТАНОВИВ:

27.02.2017р. позивач, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" м.Київ звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" м.Сєвєродонецьк Луганської області про стягнення заборгованості в сумі 31 243 813,33 грн. по оплаті послуг з транспортування природного газу, наданих відповідачу в період: жовтень 2014 р. - грудень 2016 р. за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 28.09.2011 № 1109011156/П28; пені в сумі 7 374122,89 грн., трьох процентів річних в сумі 1334542,93 грн. та інфляційних втрат в сумі 9351873,52 грн. за прострочення платежів (т.1, а.с.3-7).

Рішенням господарського суду Луганської області від 15.05.2017р. по справі № 913/190/17 позовні вимоги задоволені частково (т.6, а.с.180-186).

Стягнуто з відповідача на користь позивача борг в сумі 2 387 088,23 грн. за послуги

транспортування природного газу, три проценти річних в сумі 84 970,55 грн., втрати від

інфляції в сумі 321 313,37 грн., витрати на судовий збір в сумі 13680 грн. В решті позову відмовлено.

В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції задоволено частково вимоги щодо стягнення суми боргу у розмірі 2 387 088,23 грн. за період березень-грудень 2015 року та січень 2016 року, мотивуючи тим, що обома сторонами за цей період були підписані та належним чином оформлені акти наданих послуг з транспортування природного газу. Акти наданих послуг на залишок суми боргу 28 856 725,10 грн. за період жовтень 2014- лютий 2015, лютий 2016 - грудень 2016р., судом не були визнані належними доказами надання послуг у розумінні розділу 3 договору, а відтак в цій частині щодо стягнення боргу було відмовлено.

В задоволенні вимог щодо стягнення пені у розмірі 7 374 122,89 грн. судом було відмовлено в силу форс-мажорних обставин, що були підтверджені Сертифікатом ТПП. У зв"язку з частковим задоволенням суми боргу, судом були частково задоволені вимоги щодо стягнення 3% річних у сумі 84 970,55 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 321 313,37 грн. В іншій частині щодо стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань судом відмовлено за необґрунтованістю вимог.

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" м.Київ звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просив:

- змінити рішення господарського суду Луганської області від 15.05.2017р. у справі № 913/190/17 в частині відмови у задоволені вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 28 856 725,10 грн. суми основного боргу, 3% річних у сумі 1 249572,38 грн., 9030560,15 грн. інфляційних втрати та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення вказаних вимог в повному обсязі;

- скасувати рішення господарського суду Луганської області від 15.05.2017р. у справі № 913/190/17 в частині відмови у задоволені вимог щодо стягнення пені у розмірі 7374122,89 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги по стягненню7374122,89 грн. пені;

- в іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 15.05.2017р. у даній справі залишити без змін. Покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору (т.6, а.с.190-197).

Так, зокрема, скаржник вказує на те, що висновок суду про те, що він не приймає в якості доказів факту надсилання відповідачу актів наданих послуг, повідомлення про вручення поштового відправлення, є помилковим, оскільки в матеріалах справи наявні копії листів відповідача від 04.04.2016р., 28.04.2016р., 22.06.2016р., 02.08.2016р., 01.09.2016р. якими відповідач повертав на адресу позивача примірники актів наданих послуг з транспортування природного газу за відповідні періоди без підписання та належного оформлення відповідно до умов договору, і з посиланням на листи, які разом з цими актами позивач направляв відповідачу рекомендованими листами з повідомленнями, на яких зазначені вихідні номери цих листів і які є ідентичними тим номерам, які вказані на цих листах, копії яких наявні в матеріалах справи.

На думку скаржника, судом безпідставно залишено поза увагою той факт, що відповідач своїми діями - проведеними розрахунками, хоч і з простроченням, підтвердив факт отримання послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в той період, за який, як стверджує суд, відсутні підписані двосторонні акти наданих послуг.

Так, апелянт вважає, що не підписання відповідачем актів наданих послуг за вказаний період та за 2016 рік не є свідченням того, що позивачем відповідачу послуги за договором не надавалися і свідченням відсутності у відповідача обов"язку оплатити позивачу послугу вказаного виду згідно цих актів в строки, визначені умовами договору, які не прив"язують настання строку оплати за послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами до наявності факту підписання відповідачем актів наданих послуг.

Надання послуг позивачем відповідачу з транспортування природного газу у спірний період підтверджується змістом звітів відповідача про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за вказані періоди і які включають обсяги природного газу відповідача про транспортовані для потреб промисловості, виробничо-технологічних витрат та власних потреб відповідача, а також обсяги небалансу природного газу, які включають, в тому числі витрати в результаті проведення АТО.

Скаржник вказує на те, що суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо застосування наслідків форс-мажорних обставин та звільняючи відповідача від стягнення пені у сумі 7374122,89 грн., повинен був врахувати факт недотримання відповідачем умов договору в частині повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин та ненадання підтверджуючих документів.

Оскаржуване рішення в частині незадоволених вимог за своїм змістом не відповідає, на думку апелянта, вимогам ст.ст.33, 34, 43 ГПК України.

03.07.2017р. через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача № 01-02-43/1238 від 03.06.2017р., в якому останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 15.05.2017р. у справі 3 913/190/17 - без змін, який колегією суддів розглянутий. прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи ( т.6, а.с. 209-211).

04.07.3017р. через канцелярію суду від позивача надійшли заперечення на відзив б/н від 03.07.2017р., в яких останній просив суд прийняти до відома доводи та міркування, викладені у запереченнях, задовольнити апеляційні вимоги позивача у повному обсязі, скасувавши рішення господарського суду Луганської області від 15.05.2017р. в частині незадоволених вимог та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 28 856 725, 10 грн. суми основного боргу, 7 374122,89 грн. пені, 1249572, 38 грн. 3% річних, 9030560,15 грн. інфляційних втрат, які колегією суддів розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи (т.7. а.с.5-7).

07.08.2017р. через канцелярію суду надійшли письмові пояснення позивача від 04.08.2017р. б/н на виконання ухвали суду, які колегією суддів розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи (т.7, а.с.10-19).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Зубченко І.В., Чернота Л.Ф.

Справа слуханням відкладалася відповідно до вимог ст. 77 ГПК України з метою всебічного, повного та об"єктивного розгляду справи.

Апелянт у судовому засіданні наполягав на задоволені апеляційної скарги у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити без змін рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визначається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" м.Київ юридична особа (ідентифікаційний код 30019801), що підтверджено Відомостями з ЄДРПОУ (т.1, а.с.11-12).

Відповідач, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" юридична особа (ідентифікаційний код 05451150), що підтверджено витягом з ЄДРПОУ, Статутом (т.1, а.с.153-155, 156-158).

28.09.2011 між ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (за договором - газотранспортне підприємство) та ПАТ по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" (за договором - замовник) було укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011156/П28 (т.1, а.с.13-19).

Додатковою угодою № 1 до договору сторони визначили річний плановий обсяг транспортування природного газу та внесли зміни до п.1.2 розділу 1 договору (т.1., а.с.20).

Додатковою угодою № 2 від 13.04.2012р. сторони внесли зміни щодо місцезнаходження та банківських реквізитів сторін ( т.1, а.с.21)

Додатковою угодою від 17.01.2013 № 3 до вказаного договору, останній викладено у новій редакції ( т.1 а.с.22-28).

Зокрема, Додатковою угодою № 3 від 17.01.2013р. внесено зміни до пунктів договору, а також стороною за договором визначено Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", яке є правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обов"язків Дочірньої компанії "Укратрансгаз" НАК "Нафтогаз України".

За умовами вказаного договору, газотранспортне підприємство зобовязується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення газорозподільних станцій (далі ГРС), а замовник зобовязується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами Договору (п.1.1. Договору в редакції Додаткової угоди № 3 від 17.01.2013р.).

Пунктом 3.1 договору (в редакції Додаткової угоди № 3 від 17.01.2013р.) послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами.

Газотранспортне підприємство до 15 (п"ятнадцятого) числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газотранспортного підприємства (п.3.2 в редакції Додаткової угоди № 3).

Згідно п.3.3 замовник протягом 2 (двох) днів з дати одержання акту наданих послуг зобов"язується повернути газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню у відповідності з умовами Договору або у судовому порядку.

До прийняття рішення судом обсяг газу та вартість послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами встановлюються у відповідності до даних Газотранспортного підприємства.

Відповідно до п. 3.4 договору (з урахуванням Додаткової угоди № 3 від 17.01.2013р.) акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством.

Згідно з пунктом 5.4 договору (в редакції Додаткової угоди № 3 від 17.01.2013р.) встановлено, що вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг.

Відповідно до п. 5.5 договору (з урахуванням Додаткової угоди № 3 від 17.01.2013р.), оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється Замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, в якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу за відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

До обов"язків газотранспортного підприємства, зокрема, відноситься: забезпечення надання послуг, якість яких відповідає встановленим законодавством вимогам; складати і підписувати з представниками замовника акти наданих послуг. До обов"язків замовника, зокрема, належить: своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість послуг згідно з умовами договору; оформити надані послуги з транспортування газу актами наданих послуг (Розділ 6 в редакції Додаткової угоди № 3).

В пункті 7.3 договору (в редакції Додаткової угоди № 3 від 17.01.2013р.) зазначено, що у разі порушення замовником строків оплати із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання Сторонами, умови Договору застосовуються до відносин Сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01 жовтня 2011р. Договір діє в частині транспортування газу до 31.12.2013р., а в частині проведення розрахунків за надані Газотранспортним підприємством послуги до повного виконання Замовником своїх зобовязань за цим Договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 11.1. договору з урахуванням додаткової угоди № 3 від 17.01.2013р.).

Додатковою угодою № 4 від 03.02.2014р. сторони внесли зміни до п.1.2 розділу 1 щодо річного планового обсягу транспортування природного газу у 2014 році (т.1,а. с. 29).

Додатковою угодою № 6 від 01.10.2014р. в розділі 12 договору були викладені реквізити газотранспортного підприємства (т.1, а.с.30).

Договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011156/П28 і додаткові угоди до нього підписані сторонами у встановленому порядку та скріплені печатками підприємств.

Доказів припинення строку дії договору матеріали справи не містять, тобто на момент виникнення заявленої до стягнення суми боргу, сторони перебували у договірних відносинах.

Договір про транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011156/П28 від 28.11.2011р. за своєю правовою природою є договором про надання послуг, правовідносини за яким регулюються положеннями глави 63 ЦК України.

Відповідно до приписів ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Позивач у позовній заяві вказав, що згідно договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 28.09.2011 № 1109011156/П28 (в редакції Додаткової угоди до нього від 17.01.2013 № 3), укладеному між сторонами за позовом, він, в період: січень 2014 р. грудень 2016 р., надав відповідачу послуги з транспортування природного газу в обсязі 718640,467 тис. куб. м. на загальну суму 34 142 314 грн.

Сторонами були підписані та оформлені акти наданих послуг з транспортування природного газу за січень квітень 2014 р., березень грудень 2015 р., січень 2016 р.

Відповідач за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у 2014-2016рр. згідно умов договору розрахувався частково, сплативши суму коштів у розмірі 2 898 500,67 грн. за січень-вересень 2014 року.

Позивач вказав, що на виконання п. 3.2 договору він направляв на адресу відповідача для підписання акти наданих послуг за травень грудень 2014 р., січень лютий 2015 р., лютий грудень 2016 р. на обсяг газу, що складає 639 291,19 тис.куб.м. Але, вказані акти залишилися не підписаними та їх не було повернуто відповідачем; вказані акти направлялися відповідачу повторно у травні 2016 р. листом від 30.05.2016 № 7879/12, і також не були повернені.

Позивач вказує на те, що у порушення умов договору, послуги з транспортування природного газу на суму 31 243 813,33 грн., надані відповідачу в період: жовтень-грудень 2014 р., 2015 та 2016 рр., останнім не оплачені, а частково оплачені за січень-вересень 2014р. з простроченням.

Враховуючи вказані обставини, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 31 243 813,33 грн. по оплаті послуг з транспортування природного газу, наданих відповідачу в період: жовтень 2014 р. - грудень 2016 р. за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 28.09.2011 № 1109011156/П28, пені в сумі 7 374 122,89 грн., трьох процентів річних в сумі 1 334 542,93 грн. та інфляційних втрат в сумі 9 351 873,52 грн. за прострочення платежів.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 2 387 088, 23 грн., виходив з того, що сторонами були підписані в установленому договором порядку акти наданих послуг за період з березня 2015р. по грудень 2015р. та січень 2016р. За період з жовтня по грудень 2014р., з січня по лютий 2015р. та з лютого по грудень 2016 року акти наданих послуг відповідачем не підписані, а тому не є належними доказами надання послуг в розумінні Розділу 3 вищевказаного договору.

Крім того, дані (обсяги газу, який транспортувався позивачем), вказані позивачем в актах наданих послуг (які не підписані відповідачем), спростовуються інформаціями відповідача про щомісячні обсяги природного газу (які складені на підставі актів приймання-передачі природного газу), який одержувався відповідачем для потреб промисловості (т. 3, а.с. 226 т. 4, а.с. 95).

Проте, судова колегія не може погодитися з таким висновком з наступного.

Як зазначено в ст. 173 ГК України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, в тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена особа, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 174 ГК України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням, у свою чергу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 5.5 договору (з урахуванням Додаткової угоди № 3 від 17.01.2013р.), оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється Замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, в якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу за відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Таким чином, даним пунктом договору встановлено конкретний строк остаточного розрахунку за фактично переданий газ - до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Вказана умова договору, яка відповідає приписам ч. 1 ст. 530 ЦК України, не містить жодних застережень щодо настання обов"язку відповідача з оплати газу протягом певного терміну після підписання відповідачем акта наданих послуг чи після повернення акту наданих послуг замовнику.

Дійсно, згідно з п. 3.4 договору (з урахуванням Додаткової угоди № 3 від 17.01.2013р.) акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством, але з урахуванням змісту п.5.5 договору несвоєчасне підписання замовником актів наданих послуг за минулий місяць жодним чином не змінює встановлений конкретний строк оплати наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами.

Отже, прострочення грошового зобов"язання відповідача за договором не пов"язане з моментом реального підписання відповідного акта.

При цьому, несвоєчасне повернення актів надання послуг або їх не підписання стороною не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК України, а тому наявність або відсутність актів не звільняє відповідача від обов"язку сплатити вартість фактично отриманих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами.

Аналогічні висновки містяться у постановах ВГСУ у справах № 904/248/16, № 908/292/16, 904/11157/15, № 904/11154/15.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач повертав на адресу позивача примірники актів наданих послуг з транспортування природного газу за січень, березень, травень, червень, липень 2016 року, що підтверджено його листами від 04.04.2016р. № 01-02-70/568, від 28.04.16р. № 01-02-70/736, від 22.06,16р. № 01-02-70/1099, від 02.08.16р. № 01-02-70-1341, від 01.09.16р. № 01-02-70/1511 (т.4, а.с.148-152). Підставою для відмови від підписання цих актів відповідач зазначив те, що акти наданих послуг не відповідають умовам договору.

Відповідно до умов п. 3.3 договору (в редакції Додаткової угоди №3 від 17.01.2013р.), Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобовязується повернути Газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання актів наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов Договору або в судовому порядку. Спірні питання та розбіжності щодо виконання умов договору вирішуються за домовленістю сторін або в порядку, встановленому законодавством (п. 10 договору в редакції Додаткової угоди №3 від 17.01.2013р.).

Докази звернення до суду з цього приводу в матеріалах справи відсутні, як і відсутні докази домовленості сторін щодо врегулювання розбіжностей, які виникли при виконанні договору.

Слід зазначити, що умови договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011156/П28 від 28.09.2011р. не передбачають направлення позивачем на адресу відповідача щомісячних актів надання послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами рекомендованим листом з повідомленням або цінним листом з описом вкладення.

За твердженням позивача протягом 2014-2015 рр. такі акти направлялися відповідачу простими листами, а з початком військових дій на території Луганської області відправлення поштової кореспонденції до перереєстрації відповідача у м.Сєвєродонецьку було неможливим, внаслідок чого позивачем на адресу відповідача акти надання послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за травень-грудень 2014р.- 2015- січень-квітень 2016р. були направлені супровідним листом від 30.05.2016р. №7879/12 (т.1, а.с.84-88)

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем були здійснені розрахунки за послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами відповідно до умов договору, надані протягом травня 2014- січня 2015 року (т.1, а.с.224-240, т.2). Отже, відповідач своїми діями - проведеними розрахунками, в т.ч. з простроченням, підтвердив факт отримання послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в той період, за який, як стверджує відповідач, відсутні підписані двосторонні акти наданих послуг.

Надання позивачем відповідачу послуг з транспортування природного газу в грудні 2015р. та в січні-грудні 2016р. в обсягах, які зазначені в актах наданих послуг з транспортування природного газу, що були направлені позивачем на адресу відповідача та не підписані останнім, підтверджуються змістом звітів відповідача про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за вказані періоди і які включають обсяги природного газу відповідача про транспортовані для потреб промисловості, виробничо-технологічних витрат та власних потреб відповідача.

Відповідно до п.3.3 договору до прийняття рішення судом обсяг газу та вартість послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами встановлюються у відповідності до даних Газотранспортного підприємства.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що відмова відповідача від підписання актів наданих послуг транспортування природного газу магістральними трубопроводами з позивачем на суму у розмірі 28 856 725, 10 грн. за період жовтень 2014- лютий 2015, лютий 2016 - грудень 2016р., не є свідченням того, що відповідачу такі послуги на зазначену суму надані не були. Матеріалами справи підтверджено надання позивачем послуг на зазначену суму і саме в тих обсягах, що встановлені умовами договору.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновок суду про часткове задоволення суми основного боргу не відповідає умовам договору та матеріалам справи, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача суми у розмірі 28 856 725,10 грн. є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В іншій частині щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 2 387 088,23 грн. судове рішення повинно бути залишено без змін.

Позивач також просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 7 374 122,89 грн. на підставі п.7.3 договору.

Суд першої інстанції в силу форс-мажорних обставин звільнив відповідача від сплати пені за весь час прострочення, а питання про застосування позовної давності (щодо вимог про стягнення пені) взагалі не вирішувалося.

Колегія суддів вважає, що суд повинен був розглянути клопотання про застосування позовної давності і в подальшому вирішити питання щодо форс-мажорних обставин згідно з умовами договору, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач звернувся до суду з клопотанням від 24.04.2017р. № 01-02-43/840 про застосування строку позовної давності до вимог позивача щодо стягнення суми пені у розмірі 7 374 122,89 грн. (т.4, а.с.226-227).

З ухвали суду від 25.04.2017р. вбачається, що суд прийняв цю заяву, при цьому зазначив, що відповідач не вказав, коли та відносно яких позовних вимог строк позовних вимог сплив, зобов"язавши відповідача у письмовому вигляді пояснити це питання.

Відповідач у додаткових письмових поясненнях від 10.05.2017р. №01-02-43/905 надав письмові пояснення щодо застосування позовної давності до вимог про стягнення пені, надавши свій контррозрахунок (т.5, а.с.5, т.6, а.с.136).

Згідно п.п.2.3 Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" в редакції Постанови ВГСУ № 6 від 10.07.2014р., якщо позовні вимоги господарським судом визнано обгрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов"язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити у позові у зв"язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але у будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Суд першої інстанції взагалі не розглянув клопотання відповідача про застосування позовної давності.

В пункті 7.3 договору (в редакції Додаткової угоди № 3 від 17.01.2013р.) зазначено, що у разі порушення замовником строків оплати із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов"язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки ( п.3 ст. 611 ЦК України).

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позовна давність, за визначенням ст.256 ЦК України, - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожен день прострочення виконання зобов"язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором) (п.4.3 Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013р. № 10).

За положеннями ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до суду 20.02.2017р. згідно поштового штемпелю на конверті (т.1, а.с.118).

Враховуючи вищенаведене, перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем та контррозрахунок пені, зроблений відповідачем, колегія суддів за допомогою Єдиної інформаційної правової платформи "ОСОБА_4: Закон для всіх" вважає, що задоволенню підлягають вимоги позивача щодо стягнення пені за період з 01.01.2016 року по 21.12.2016р. у сумі 1 531 451, 60 грн. .

В іншій частині щодо стягнення пені у розмірі 5 842 671, 29 грн., за період з 01.10.2014р. по 31.12.2015р. слід відмовити у зв"язку зі спливом позовної давності.

Доводи апелянта щодо переривання позовної давності внаслідок оплати відповідачем частково суми боргу за надані послуги, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Згідно ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов"язку. Тобто до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов"язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин, належати, зокрема, часткова оплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому якщо виконання зобов"язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу (п.п.4.4.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 10 від 29.05.2013р.)

Одночасно, відповідач зазначав про неможливість належного виконання зобов"язань за спірним договором внаслідок настання обставин непереборної сили, зумовлених проведенням бойових дій на території Луганської області, посилаючись на сертифікат Торгово-промислової палати України № 662 від 26.09.2014р. (т.3, а.с. 209-213, т.4, а.с.118).

Пунктом 9.1. договору (в редакції Додаткової угоди № 3 від 17.01.2013р.) передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов"язків щодо Договору, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин)

Пунктом 9.3 договору в редакції Додаткової угоди № 3 від 17.01.2013р. передбачено, що сторони зобов"язані негайно повідомити про обставини форс-мажору та протягом чотирнадцяти днів з дати їх виникнення надати підтвердні документи відповідно до законодавства. Згідно п.9.4 договору настання обставин форс-мажору підтверджується у встановленому порядку.

За змістом статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" (у редакції, чинній на момент засвідчення форс-мажорних обставин) Торгово-промислова палата України засвідчує обставини форс-мажору відповідно до умов зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України, а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні; засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників).

Законом України від 02.09.2014 № 1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки субєктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 10 означеного Закону визначено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобовязань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Згідно ст. 11 Закону дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Матеріалами справи підтверджено, що Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації Луганськгаз звернулось за підтвердженням настання форс-мажорних обставин до уповноваженого органу, у звязку з чим Торгово-промисловою палатою України видано Сертифікат (висновок) №662 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 26.09.2014р. № 3349/05-4 (т.4, а.с. 118).

В Сертифікаті зазначено, що події, які мали місце на території Луганської області є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), що унеможливлюють здійснення господарської діяльності Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Луганськгаз, у т.ч. виконання його зобовязань за договором № 1109011156/П28 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 28.09.2011р. Початок дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) 07.04.2014р., які продовжують діяти на теперішній час. Дату закінчення терміну дії обставин форс-мажору (обставин непереборної сили) на момент видачі даного сертифікату встановити неможливо.

З метою попередження негативних наслідків, товариство відповідача у газеті Верховної Ради України Голос України у випуску №203 (5953) від 22.10.2014р. опублікувало оголошення з переліком втрачених штампів та печаток (т.4. а.с.110).

Також, у звязку з неможливістю використання засобів поштового звязку, для повідомлення контрагентів про обставини непереборної сили, які утворились та впливають на фінансово-господарську діяльність, у тому числі щодо втрати контролю над територією обслуговування, яка знаходиться під контролем бойовиків, товариство відповідача опублікувало офіційну інформацію у газеті Верховної Ради України Голос України у випуску №206 (5956) від 25.10.2014р.(т.4, а.с.111).

Крім цього, у газеті Верховної Ради України Голос України у випуску №14 (6018) від 28.01.2015р. товариство відповідача опублікувало повідомлення про відсутність можливості розпоряджатись нерухомим майном та документацією дозвільного, звітного та правовстановлюючого характеру (т.4, а.с.112).

Разом із тим, Указом Президента України № 405/2014 від 14.04.2014р. введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

Згідно ст. 1 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції №1669VII від 02.09.2014р. період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Враховуючи вищезазначене, факт настання обставин непереборної сили, що виникли у звязку з військовими діями, на подолання яких застосовано проведення антитерористичної операції на території Луганської області у вказаний період, є загальновідомою обставиною та не вимагає додаткового підтвердження.

Таким чином фактичні обставини справи свідчать, що форс-мажорні обставини є доведеними та такими, що тривають на час вирішення спору.

Крім того, відповідачем доведено, що на виконання умов договору (п. 9.3 договору в редакції Додаткової угоди № 3 від 17.01.2013р.) він повідомив позивача про обставини форс-мажору, що підтверджено Витягом з журналу реєстрації вихідної кореспонденції від 17.09.14р. за № 2923 (т.5, а.с.26-27).

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про наявність правових підстав для звільнення відповідача від сплати пені, але нарахованої за період з 01.01.2016 року по 21.12.2016р. у сумі 1 531 451, 60 грн. з урахуванням вищенаведеного, з огляду на наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що підтверджується Сертифікатом (висновок) №662 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 26.09.2014р. № 3349/05-4.

Прострочення відповідачем грошового зобовязання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обовязок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обовязку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши за допомогою Єдиної інформаційної правової платформи "ОСОБА_4: Закон для всіх" наданий позивачем розрахунок 3% річних, колегія суддів вважає з урахуванням задоволення іншої частини боргу у розмірі 28 856 725,10 грн. (28 856 725,10 + 2 387 088,23 = 31 243 813, 33), що задоволенню підлягає 3% річних у сумі у 1 334 542, 93 грн. за період з жовтня 2014 року по грудень 2016 року.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 № 265 Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін).

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат у відповідності до встановлених вимог, з урахуванням задоволення іншої частини боргу у сумі 28 856 725,10 грн., (28 856 725,10 + 2 387 088,23 = 31 243 813, 33) за допомогою Єдиної інформаційної правової платформи "ОСОБА_4: Закон для всіх", колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог в цій частині у розмірі 9 351 873, 52 грн. за період з жовтня 2014 року по грудень 2016р.

Враховуючи викладене, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване рішення підлягає зміні внаслідок порушення судом норм матеріального права та невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору будуть розподілені відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" м.Київ на рішення господарського суду Луганської області від 15.05.2017 року у справі №913/190/17 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 15.05.2017 року у справі №913/190/17 змінити частково щодо суми основного боргу, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Абзац перший резолютивної частини рішення господарського суду Луганської області від 15.05.2017 року у справі №913/190/17 - залишити без змін.

Абзац другий резолютивної частини рішення господарського суду Луганської області від 15.05.2017 року у справі №913/190/17 викласти в наступній редакції:

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Луганськгаз, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Гагаріна, 87, ідентифікаційний код 05451150, на користь Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, ідентифікаційний код 30019801, борг в сумі 31 243 813, 33грн. за послуги транспортування природного газу, три проценти річних в сумі 1 334 542,93 грн., втрати від інфляції в сумі 9 351 873,52 грн., витрати по сплаті судового збору за подання позову у сумі 204 104,80 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Абзац третій резолютивної частини рішення господарського суду Луганської області від 15.05.2017 року у справі №913/190/17 виключити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Луганськгаз, м. Сєвєродонецьк, Луганської області, вул. Гагаріна, 87, ідентифікаційний код 05451150, на користь Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, ідентифікаційний код 30019801 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 224 515,28 грн.

Господарському суду Луганської області видати відповідні накази у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

СуддіІ.В.Зубченко

ОСОБА_3

Надр.5 прим:1 у справу; 1позивачу; 1 відповідачу; 1 ДАГС; 1ГС Луганської обл.