Рішення № 681899, 21.05.2007, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"21" травня 2007 р.

справа № 20-8/011-6/007

За позовом Севастопольського міжрайонного природоохоронного прокурору (99011, м.Севастополь, вул. Вороніна, 11)

в інтересах держави в особі Державної Азово –Чорноморської екологічної інспекції (99612, м.Ялта, вул. Ширяєва, 5)

до Приватного підприємства „АгисА” (99011, місто Севастополь, вул. Гоголя, 33)

про відшкодування збитків у розмірі 21000,00грн.,

Суддя Лазарев С.Г.

представників сторін:

прокурора –Шаблін Є.І., посвідчення № 332 від 14.10.2003,

позивача – Чомак Ю.О., довіреність б/н від 21.09.2006,

відповідач –Давиденко В.П., довіреність б/н від 06.02.2007,

С у т ь с п о р а:

Севастопольський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Державної Азово –Чорноморської екологічної інспекції з позовною заявою до Приватного підприємства „АгисА” про відшкодування збитків, завданих державі внаслідок несплати зборів за здійснення екологічного контролю експортних партій металобрухту у пунктах пропуску через державний кордон України, в розмірі 21000,00 грн

Ухвалою від 29.01.2007 суддею Ткаченко М.І. порушено провадження у справі (т.1 а.с. 1).

Ухвалою від 20.02.2007, по розпорядження голови суду, справа прийнята до провадження суддею Лазаревим С.Г. (т.1 а.с. 89-90).

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує порушенням відповідачем вимог природоохоронного законодавства України.

В ході судового розгляду Державна Азово –Чорноморська екологічна інспекція звернулося з клопотанням (вх. № 12846 від 17.04.2007) про уточнення позовних вимог в частині вказівки номеру рахунку, на якій підлягає зарахуванню сума несплаченого збору.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач має право до винесення рішення по справі уточнити позовні вимоги.

Оскільки уточнення позовних вимог є правом позивача і не порушує чиї-небудь права і що охороняються законом інтереси, суд визнав можливим заявлене клопотання задовольнити.

Відповідач з позовними вимогами не згоден з підстав, викладених у відзиві на позов (вх. № 4072 від 08.02.2007), письмових поясненнях (вх. № 12871 від 16.04.2007) та доповненнях до відзиву на позов (вх. № 15750 від 10.05.207) прикладеними до матеріалів справи.

В порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення спору продовжений до 20.05.2007 за клопотанням сторін.

Представник Державної Азово –Чорноморської екологічної інспекції на оголошення резолютивної части рішення не з’явився.

Згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені їх процесуальні права та обов'язки.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслуховуючи пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Відповідно до ст.121 Конституції України, на прокуратуру покладено представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ч.5 ст.361 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Згідно ст.2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Приватне підприємство “АгисА” здійснює діяльність з експорту брухту чорних металів водними транспортними засобами через пункт пропуску через державний кордон України.

Протягом 2004-2005 року за зверненнями відповідача спеціалістами Державної Азово –Чорноморської екологічної інспекції здійснено екологічний контроль 12 експортних партій брухту чорних металів у пунктах пропуску через державний кордон України, що знаходяться у м.Севастополі.

Згідно розрахунку, здійсненого відповідно до вимог додатку 6 Порядку здійснення екологічного контролю експортних партій брухту чорних і кольорових металів територіальними органами Міністерства екології та природних ресурсів, затверджених постановою Кабінету міністрів України № 999 від 02.07.1998, з наступними змінами та доповненнями, відповідач повинен сплатити збір за здійснення екологічного контролю експортних партій металобрухту у пунктах пропуску через державний кордон, у розмірі 21000,00 грн., що відображено у інформаційному листі, прикладеному до матеріалів справи (т.1 а.с. 98) та розрахунку несплаченого збору за здійснення екологічного контролю експортних партій металобрухту у пункті пропуску через державний кордон України (т.1 а.с. 116).

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, провівши оцінку представленим доказам, суд вважає позовні вимоги Севастопольського міжрайонного природоохоронного прокурора про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті збору за здійснення екологічного контролю експортних партій металобрухту у розмірі 21000,00 грн. такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Положеннями Порядку здійснення екологічного контролю експортних партій брухту чорних і кольорових металів територіальними органами Міністерства екології та природних ресурсів, затверджених постановою Кабінету міністрів України № 999 від 02.07.1998 встановлено, що екологічний контроль проводиться у два етапи - в період формування транспортних партій металобрухту в місцях його накопичення і в пункті пропуску через державний кордон України.

Усі витрати за здійснення екологічного контролю експортних партій металобрухту сплачує суб'єкт підприємницької діяльності.

За здійснення екологічного контролю експортних партій металобрухту справляються збори у розмірах згідно з додатком 6.

Екологічний контроль транспортних партій металобрухту в місцях його накопичення здійснюється на підставі заявки експортера згідно з додатком 1.

Перший етап екологічного контролю партії металобрухту, що експортувався, ПП „АгисА” сплачений у повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вважає, що збір за здійснення другого етапу екологічного контролю експортних партій металобрухту не передбачений, з посиланням на положення Закону України "Про запровадження єдиного збору, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України" №1212-XIV від 04.11.1999, з наступними змінами та доповненнями (далі –Закон).

В обґрунтування своєї позиції відповідач вказує, що відповідно до положень статті 2 Закону, забороняється справляти у пунктах пропуску через державний кордон України збори, не передбачені цим Законом. Збір за здійснення екологічного контролю експортних партій металобрухту зазначеним Законом не передбачений.

Отже, на думку відповідача, з жовтня 2001 року відсутні правові підставі для сплати збору за здійснення екологічного контролю експортних партій металобрухту у пунктах пропуску через державний кордон України.

Відповідач зазначив, що відповідно до пунктів 1, 3 статті 10 Прикінцевих положень Закону встановлено, що цей Закон набирає чинності через 45 днів з дня його опублікування. Кабінету Міністрів України протягом 45 днів з дня опублікування цього Закону привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Зазначені доводи судом не приймаються, виходячи з наступного.

Пунктом 2 статті 10 Прикінцевих положень Закону встановлено, що до приведення законів України, інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Статтею 2 Закону зазначено, що порядок справляння єдиного збору визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядком справляння єдиного збору у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1569 від 24.10.2002 (далі –Порядок) визначається процедура справляння єдиного збору у разі переміщення транспортних засобів та вантажу через державний кордон.

Цею же постановою Кабінету Міністрів України визнані такими, що втратили чинність постанова Кабінету Міністрів України від 31.08.1998 № 1357 "Про запровадження єдиного платіжного документа для зборів на митному кордоні України" та постанова Кабінету Міністрів України від 15.06.1999 № 1034 "Про впорядкування справляння зборів у пунктах пропуску через державний кордон".

Пунктами 2, 3 Порядку встановлено, що єдиний збір справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, визначених у статті 5 Закону, які перетинають державний кордон, за здійснення у пунктах пропуску відповідно до законодавства митного (у разі транзиту вантажу і транспортного засобу), санітарного, ветеринарного, фітосанітарного, радіологічного та екологічного контролю вантажу і транспортного засобу, за проїзд транспортного засобу автомобільними дорогами та за проїзд автомобільного транспортного засобу з перевищенням встановлених загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів. Єдиний збір справляється одноразово незалежно від режиму переміщення (ввезення, транзит), виду, місткості або загальної маси транспортних засобів за єдиним платіжним документом.

Відповідно до пункту 7 Порядку єдиний збір розраховується за ставками, визначеними у статті 5 Закону. Єдиний збір складається з плати за здійснення передбачених Законом видів контролю вантажу і транспортного засобу.

Відповідно до положень пункту 5 Порядку, у разі перевантаження у пункті пропуску вантажу з водних та авіаційних транспортних засобів і з трубопровідного транспорту на засоби інших видів транспорту (автомобільний, залізничний) єдиний збір за здійснення контролю справляється за ставками, визначеними у статті 5 Закону.

Згідно пункту 4 Порядку єдиний збір не справляється у разі перетинання державного кордону авіаційними та водними транспортними засобами, залізничними вагонами без вантажу, залізничними пасажирськими вагонами, легковими автомобілями.

Таким чином, оскільки Порядок здійснення екологічного контролю експортних партій брухту чорних і кольорових металів територіальними органами Міністерства екології та природних ресурсів, затверджений постановою Кабінету міністрів України № 999 від 02.07.1998, з наступними змінами та доповненнями, не втратив чинність, тому підлягає застосуванню, оскільки відповідач здійснює експорт брухту чорних металів водними транспортними засобами.

Як свідчать матеріали справи експорт металобрухту здійснюється ПП „АгисА” водним транспортом, тому єдиний збір у даному випадку не справляється.

Пунктом 12 статті 1 Митного кодексу України зазначено, що митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

В ході судового розгляду на вимогу суду прокурором надані відповідні митні декларації, в яких експортером металобрухту зазначений ПП „АгисА”, та сертифікати екологічного контролю, які підтверджують, що експортна партія металобрухту згідно з контрактом та дозволом Мінєкобезпеки від 14.06.2004 № 6441/17/2-10, на підставі протоколів радіаційних вимірювань та результатів хіміко-аналітічних і радіохімічних аналізів відповідає вимогам чинних нормативних документів (т.2 а.с. 18-39).

З наданих митних декларацій убачається, що відповідач за період 2004-2005 року здійснив експорт 14700 тон брухту чорних металів.

Оскільки платником збору за здійснення екологічного контролю експортних партій металобрухту в пункті пропуску через державний кордон України є експортер, ПП „АгисА” повинно сплатити суму збору за здійснення другого етапу екологічного контролю у сумі 12000,00 грн., розрахованого відповідно до Порядку здійснення екологічного контролю експортних партій брухту чорних і кольорових металів територіальними органами Міністерства екології та природних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 999 від 02.07.1998.

На вимогу суду відповідачем наданий договір транспортної експедиції № 164/1-Р від 16.04.2002, укладений між ПП „АгисА” та ПП „Каскад”, та договір транспортної експедиції № 308/3-Р від 30.08.2001, укладений між ПП „АгисА” та ПП „ОРД”, предметом яких є організація та забезпечення ПП „АгисА” за дорученням та за винагородою, за рахунок ПП „Каскад” та ПП „ОРД” відповідно, комплексу робіт та послуг, пов’язаних з транспортуванням, проведенням переговорів з офіційними органами, складанням документів, сертифікатів та інше.

В обґрунтування своїх вимог Державною Азово –Чорноморською екологічною інспекцією надані сертифікати екологічного контролю, які підтверджують, що експортна партія металобрухту, згідно з контрактом та дозволом Мінєкобезпеки від 14.06.2004 № 6441/17/2-10, на підставі протоколів радіаційних вимірювань та результатів хіміко-аналітічних і радіохімічних аналізів відповідає вимогам чинних нормативних документів, виданих ПП „Каскад” та ПП „ОРД”.

Суд відмовляє у стягненні з ПП „АгисА” суми збору за здійснення екологічного контролю експортних партій металобрухту в пункті пропуску через державний кордон України у розмірі 9000,00 грн., оскільки позивачем не надано доказів того, що відповідач є експортером 13650 тон брухту чорних металів.

Відповідно до положень статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, з ПП „АгисА” підлягає стягненню сума несплаченого збору за здійснення екологічного контролю експортних партій металобрухту в пункті пропуску через державний кордон України у розмірі 12000,00 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 120,00 грн. і витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу в сумі 67,42 грн., пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі висловленого, керуючись ст. 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства „АгисА” (99011, місто Севастополь, вул. Гоголя, 33, код ЕДРПОУ 31464590, р/р 26003945037781 в УСБ м.Севастополя МФО 324195) суму заборгованості на п/р 31110115700039, державний бюджет м.Ялта, код ЕДРПОУ 24040636, банк отримувача ГУ ДКУ в АРК м.Сімферополь, МФО 824026, код бюджетної класифікації 24060300, призначення платежу: збір за другий етап екологічного контролю експорту металобрухту відповідно Постанови КМ України № 999 від 02.06.1998 у розмірі 12 000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Приватного підприємства „АгисА” (99011, місто Севастополь, вул. Гоголя, 33, код ЕДРПОУ 31464590, р/р 26003945037781 в УСБ м.Севастополя МФО 324195) в доход Державного бюджету України державне мито в сумі 120,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Приватного підприємства „АгисА” (99011, місто Севастополь, вул. Гоголя, 33, код ЕДРПОУ 31464590, р/р 26003945037781 в УСБ м.Севастополя МФО 324195) на користь ДП “Судовий інформаційний центр” (юридична адреса: м. Київ, пр. Перемоги, 44, р/с 31216259700007 у ГУ ДКУ в м.Севастополі, МФО 824509, код ЄДРПОУ 24035598, одержувач Ленінський район, код бюджетної класифікації 22050000) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 67,42 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог –відмовити.

Копії рішення направити сторонам.

Суддя господарського суду

міста Севастополя С.Г.Лазарев

Рішення оформлено згідно з вимогами

ст. 84 Господарського процесуального

кодексу України та підписано 29.05.2007.