Постанова № 68189758, 26.07.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.07.2017 справа №908/328/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: суддіОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 За участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від третьої особи: розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Не з’явився ОСОБА_4 – довіреність №85 від 26.05.2017р. Не з’явився Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Дніпроенерго”, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від18.04.2017р. (повний текст складено та підписано 24.04.2017р.) у справі№ 908/328/17 (суддя Проскуряков К.В.) за позовомДержавного промислового підприємства “Кривбаспромводопостачання”, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область до за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Дніпроенерго”, м. Запоріжжя Публічного акціонерного товариство “ДТЕК Дніпрообленерго”, м. Дніпропростягнення 117 978,96грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.04.2017р. у справі №908/328/17 позовні вимоги Державного промислового підприємства “Кривбаспромводопостачання”, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область до Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Дніпроенерго”, м. Запоріжжя про стягнення 117 978,96 грн., з яких: пеня у розмірі 105 364,10 грн. , 3% річних у розмірі 12 614,86грн. – задоволені частково: з відповідача на користь позивача стягнуто 3% річних у розмірі 12 614,86 грн. та витрати по сплаті судового збору. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Публічним акціонерним товариством “ДТЕК Дніпроенерго”, м. Запоріжжя подана апеляційна скарга, відповідно до якої останнє просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення 3% річних та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити у повному обсязі. Зокрема, підставою для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не досліджені певні обставини, а саме: несвоєчасні розрахунки Державного підприємства «Енергоринок» за поставлену електроенергію, потреба у наявності значних коштів для закупівлі енергоносіїв, поточного ремонту устаткування, оновлення матеріальної бази ускладнюють своєчасне виконання відповідачем зобов’язань перед іншими підприємствами, організаціями та фондами.

Таким чином, відповідач посилається на відсутність його вини у простроченні сплати заборгованості та зазначає, що примусове стягнення 3% річних у розмірі 12 614,86грн. погіршить фінансове становище підприємства відповідача.

Скаржник підтримав доводи апеляційної скарги, у судовому засіданні надав усні пояснення, відповідно до яких просив врахувати обставини, які зазначені в апеляційній скарзі стосовно фінансового становища підприємства відповідача та застосувати положення ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, зменшивши розмір штрафних санкцій на 90%.

Представники позивача та третьої особи наданими йому правом не скористались, у судове засідання не з'явились, позивач у відзиві заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України - справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Державне промислове підприємство “Кривбаспромводопостачання”, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Дніпроенерго”, м. Запоріжжя про стягнення пені у розмірі 105 364,10 грн. та 3% річних у розмірі 12 614,86 грн.

Позовні вимоги до Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Дніпроенерго”, м. Запоріжжя обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на послуги з постачання технічної води № 14т/н від 04.12.2013р. в частині своєчасної оплати наданих послуг з постачання технічної води за період березень – грудень 2014р. При цьому, у зв’язку з порушенням відповідачем строків оплати наданих послуг, позивачем на суму заборгованості нараховано пеню та 3% річних.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання відповідачем його зобов'язань за договором на послуги з постачання технічної води № 14т/н від 15.12.2014р. щодо своєчасної оплати наданих послуг з постачання технічної води, у зв’язку з чим стягнув 3% річних у розмірі 12 614,86грн. В частині вимог щодо стягнення пені, суд першої інстанції застосував строк позовної давності та відмовив у їх задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Так, 04.12.2013р. між Державним промисловим підприємством “Кривбаспромводопостачання”, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область (виконавець, позивач у справі) та Публічним акціонерним товариством “ДТЕК Дніпроенерго”, м. Запоріжжя (замовник, відповідач у справі) укладено Договір № 14т/н на послуги з постачання технічної води (далі – договір), за умовами якого виконавець зобов’язався надавати замовнику вчасно та відповідної якості послуги з постачання технічної води з каналу Дніпро-Кривий Ріг до межі розподілу балансової належності мереж сторін, а замовник зобов’язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором. (п.1.1 договору).

Пунктом 4.3. договору передбачено, що розрахунки за послуги з постачання технічної води проводяться замовником на протязі поточного місяця, в повному обсязі, але не пізніше 06 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

У пункті 6.5. договору сторонами визначено, що при порушені зобов’язань щодо терміну проведення розрахунків “замовник” сплачує заборгованість з урахуванням штрафних санкцій, інфляційних та 3% річних за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до п. 8.1. договору він набирає чинності з дня його підписання і діє з 01.01.2014р. о 31.12.2014р., та вважається подовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку не буде письмово заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

Доказів розірвання, припинення або визнання недійсним спірного договору, сторонами не представлено. Тобто, на момент виникнення вказаної заборгованості, сторони перебували у договірних правовідносинах.

Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно зі ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням, у свою чергу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як встановлено господарським судом, на виконання умов укладеного договору позивач протягом березня–грудня 2014 року надав відповідачу послуги з постачання технічної води на загальну суму 18 324 229,80 грн., що підтверджується актами про надання послуг та виставленими на підставі актів рахунками, а саме: актом № 63 від 28.03.2014р. на суму 1248 346,99грн. (рахунок на сплату №000439 від 28.03.2014р.), актом № 63 від 28.04.2014р. на суму у 1 195 106,36грн. (рахунок на сплату № 000570 від 28.04.2014р.), актом б/н від 27.06.2014р. на суму 3 990 888,13грн. (рахунок на сплату №001064 від 27.06.2014р.), актом б/н від 28.08.2014р. на суму 3 898 962,44грн. (рахунок на сплату № 001556 від 28.08.2014р.), актом № 63/1 від 29.09.2014р. на суму 2 628 067,27грн. (рахунок на сплату №001858 від 29.09.2014р.), актом б/н від 28.10.2014р. на суму 1 942 552,33грн. (рахунок на сплату №002129 від 28.10.2014р.), актом б/н від 27.11.2014р. на суму 1 452 482,78грн.(рахунок на сплату №002309 від 27.11.2014р.), актом б/н від 29.12.2014р. на суму 1967 823,50грн. (рахунок на сплату № 002408 від 29.12.2014р.), що відповідачем не заперечується.

В свою чергу, відповідач оплату за отримані послуги здійснив в повному обсязі, що підтверджується виписками з банку (а.с. 12-20), однак з порушенням строків, встановлених п. 4.3 договору.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів за надані послуги з постачання технічної води, всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, виконав з простроченням.

У зв’язку з порушенням відповідачем строків оплати вартості наданих послуг з постачання технічної води, позивачем нараховано суму пені у розмірі 105 364,10 грн. за загальний період з 07.04.2014р. по 12.01.2015р. (нарахування здійснено за кожним з актів окремо).

За приписом ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6.1. договору сторонами визначено, що при несвоєчасній оплаті за отримані послуги замовник зобов'язаний сплатити пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, судова колегія вважає його арифметично вірним. Таким чином, правомірним розміром пені, що підлягає нарахуванню за неналежне виконання зобов’язань за договором № 14т/н від 04.12.2013р. є 105 364,10 грн.

Одночасно, при прийнятті рішення, судом першої інстанції за заявою відповідача до вимог про стягнення пені застосовано строк позовної давності та відмовлено у задоволенні позовних вимог в цій частині. Колегія суддів погоджується з таким висновком господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписами ст.258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Так, п.2 згаданої статті Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовуються, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч.1 ст.261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення, при цьому сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (п.3, п.4 ст.267 Цивільного кодексу України).

З урахуванням положення частини четвертої статті 51 Господарського процесуального кодексу України, днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява, а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду.

Як вбачається з матеріалів справи, Державне промислове підприємство “Кривбаспромводопостачання” звернулось до господарського суду з позовною заявою – 14.02.2017р., про що свідчить дата поштового штемпеля підприємства зв'язку на поштовому конверті, в якому надіслано позовну заяву.

Також, п.6.3. договору сторони передбачили, що термін позовної давності щодо нарахування пені встановлено відповідно до ст. 258 ЦК України. Нарахування пені здійснюється відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України, що цілком узгоджується з приписами чинного законодаства.

Таким чином, враховуючи дату подання позовної заяви (14.02.2017р.) строк позовної давності в частині стягнення пені, нарахованої за період з 07.04.2014р. по 12.01.2015р. є таким, що сплинув, тому судом першої інстанції обгрунтовано застосовано позовну давність до вимог про стягнення пені та відмовлено у задоволенні позову в цій частині.

Одночасно, позивач просив суд стягнути з відповідача три відсотки річних у розмірі 12614,86 грн. за період з 07.04.2014р. по 12.01.2015р.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, як зазначено вище, при порушенні зобов’язань щодо терміну проведення розрахунків “замовник” сплачує заборгованість з урахуванням штрафних санкцій, інфляційних та 3% річних за користування чужими грошовими коштами. (п. 6.5. договору).

Перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення 3% річних на загальну суму 12 614,86 грн., апеляційна інстанція вважає його правомірним та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог у цій частині.

Відтак, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 12 614,86 грн.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що місцевим господарським судом в порядку ст.43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Щодо вимог відповідача, визначених у апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає, що у даному випадку положення ст. 83 Господарського процесуального кодексу не можуть бути застосовані, оскільки вказана сттаття передбачає можливість зменшення штрафу та пені, однак у даній справі рішенням суду відмовлено у стягненні пені. В свою чергу, за своєю правовою природою 3% річних не є штрафними санкціями, що виключає можливість їх зменшення.

Також, зазначені апелянтом обставини здійснення своєї господарської діяльності на ринку електроенергетики, в тому числі й несвоєчасні розрахунки контрагентів, в силу ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України не можуть вважатися обставинами, які звільняють відповідача від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання.

При цьому, надані відповідачем договори поруки від 15.10.2014р. №288-ДЕ та від 22.09.2014р. №12061-01, за якими відповідач виступив Поручителем перед Публічним акціонерним товариством “ДТЕК Дніпрообленерго”, м.Дніпро стосовно виконання Державним промисловим підприємством “Кривбаспромводопостачання”, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область сплати позивачем заборгованості за активну електричну енергію, внаслідок чого сторонами проводився залік зустрічних вимог, про що свідчить надана суду угода про залік зустрічних однорідних вимог №13/06 від 30.09.2014р. до договору поруки №12061/01 від 22.09.2014р. щодо припинення взаємних зобов’язань за договором на послуги з постачання технічної води № 14т/н від 04.12.2013р. за серпень 2014р., не приймаються судом до уваги, оскільки позивачем за актом про надання послуг від 28.08.2014р. за серпень 2014р. здійснено нарахування 3% річних до 22.09.2014р., в той час як угода про залік зустрічних однорідних вимог №13/06 укладена 30.09.2014р.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм законодавства при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Рішення господарського суду Запорізької області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Дніпроенерго”, м. Запоріжжя – залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 18 квітня 2017 р. у справі № 908/328/17 –залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Марченко О.А.

Судді: Зубченко І.В.

ОСОБА_3