Постанова № 68187352, 07.08.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Бондар М.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління паливно-енергетичного комплексу та енергозбереження Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди , –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління паливно-енергетичного комплексу та енергозбереження Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі – УПЕК ОДА, відповідач), в якому просить:

- визнати недійсним, протиправним рішення Управління паливно-енергетичного комплексу та енергозбереження Дніпропетровської обласної державної адміністрації не розглядати скаргу позивача від 06.06.2016 року об’єктивно, всесторонньо, по суті, не приймати належні заходи, не надавати обґрунтовану відповідь;

- зобов’язати Управління паливно-енергетичного комплексу та енергозбереження Дніпропетровської обласної державної адміністрації належним чином, тобто об’єктивно, всесторонньо, по суті розглянути скаргу позивача від 06.06.2016 року, прийняти належні заходи (до винних осіб та поновлення порушених прав позивача), надати обґрунтовану відповідь згідно вимог законодавства;

- стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 4000 грн. + 20 грн. за кожен наступний день, починаючи з 14.07.2017 року та до винесення судом рішення по справі/або усунення відповідачем вчинених порушень, якщо це буде раніше.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно не було належним чином, в повному обсязі розглянуто скаргу позивача від 06.06.2016 року, не зважаючи на те, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2017 року зобов’язано відповідача розглянути зазначену скаргу. Позивач вважає, що такими діями відповідач створив умови щодо порушення його прав. Протиправними діями відповідач спричинив моральну шкоду позивачу, оскільки він відчуває значне хвилювання та є стурбованість з цього питання.

Відповідно до ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України позов прийнято до розгляду в скороченому провадженні та ухвалою суду відповідачу запропоновано у 10-денний строк з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження надати до суду заперечення на позов або заяву про визнання позову.

02.08.2017 року відповідач надав клопотання про залишення позову без розгляду, обґрунтовуючи його тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду з відповідним позовом. Також, відповідачем зазначено, що на розгляді в Дніпропетровському окружному адміністративному суді перебувала справа №804/8723/16 щодо нерозгляду скарги ОСОБА_1 від 06.06.2016 року. 24.04.2017 року у цій справі судом прийнято постанову, а тому відповідач вважає, що спірні питання вже були предметом судового розгляду, внаслідок чого провадження у справі підлягає закриттю. Щодо вимоги стосовно надання до суду засвідченої належним копії письмового звернення гр. ОСОБА_1 від 06.06.2016 року повідомлено, що позивач направляв своє звернення безпосередньо до Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Відповідно до Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 14.04.1997 року №348, оригінали звернень повертаються до підрозділів службового апарату, які ведуть діловодство за пропозиціями, заявами, скаргами, для централізованого формування справи, картотек, банку даних. Відповідно до вищезазначеної Інструкції формування і зберігання справ у виконавців забороняється. Тому, надання вказаних письмових звернень є неможливим через відсутність їх в УПЕК ОДА.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду, суд виходить з того, що позивачем подано скаргу до Дніпропетровської обласної державної адміністрації 06.06.2016 року, проте, через встановлені постановою суду у справі №804/8723/16 протиправні дії відповідача, вказана скарга не була належним чином розглянута, а була направлена на розгляд Публічному акціонерному товариству «Дніпрогаз». Підставою для звернення до суду з даними позовом, стала відповідь УПЕК ОДА на скаргу позивача від 06.06.2016 року, викладена в листі відповідача від 27.06.2017 року №284/0/189-17, з доводами якої ОСОБА_1 не погоджується.

У відповідності до частини 2 статті 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, відлік строку звернення до суду з даним позовом починається з моменту отримання позивачем листа відповідача від 27.06.2017 року. З наданої відповідачем копії повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що лист УПЕК ОДА від 27.06.2017 року №284/0/189-17 вручено ОСОБА_1 особисто 05.07.2017 року. До суду позивачем подана позовна заява 17.07.2017 року.

З огляду на зазначене, позивачем не пропущено строк звернення до суду з даним адміністративним позовом, що виключає задоволення клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Розглянувши матеріали справи і доводи позовної заяви, інформацію, надану в клопотанні про залишення позову без розгляду, дослідивши письмові докази, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 06.06.2016 року звернувся до Дніпропетровської обласної державної адміністрації зі скаргою, в якій просив вжити заходів щодо відновлення газопостачання його квартири, притягнути до відповідальності посадових осіб ПАТ «Дніпрогаз».

В обґрунтування вказаної скарги зазначено, що 18.01.2016 року в частині багатоквартирного будинку, в якому проживає позивач, було вимкнено газопостачання. На момент звернення позивача з цією скаргою газопостачання не відновлено, в результаті чого вже п’ятий місяць значна кількість мешканців не можуть готувати собі їжу, прати одяг та здійснювати інші господарсько-побутові потреби. В подальшому мешканцям повідомили про відключення газу у зв’язку із витоком газу, однак, такого витоку не було. Ремонтні роботи не проводились. Позивач у скарзі вказував на протиправні дії з боку працівників ПАТ «Дніпрогаз» щодо відключення газу.

Вказану скаргу направлено для розгляду в Управління паливно-енергетичного комплексу та енергозбереження Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

Відповідь на вказану скаргу надана ПАТ «Дніпрогаз» листом від 30.06.2016 року №5570/2-2/2, якою повідомлено про виконання невідкладних позапланових ремонтних робіт на системі газопостачання та підтверджено факт відключення газу. Відновлення газу можливо після надання доступу до квартир 22, 26 для обстеження внутрішньобудинкової системи газопостачання квартир. Також повідомлено, що згідно електронної бази даних, власником квартири 26 є ОСОБА_2, що має заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 642,75 грн.

Не погоджуючись з діями Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо перенаправлення скарги позивача від 06.06.2016 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дніпропетровської обласної державної адміністрації з вимогами про:

- визнання недійсними рішення Дніпропетровської обласної державної адміністрації направити скаргу від 06.06.2016 року в ПАТ «Дніпрогаз», тобто винній особі, не перенаправляти спірні скарги в Національну комісію, а копію останньої від 14.11.2016 року – до правоохоронних органів, оскільки в них повідомлено про злочин;

- зобов’язання Дніпропетровської обласної державної адміністрації вчинити дії з направлення скарги в органи, уповноважені здійснювати розгляд скарги та поставлені у ній питання, у відношенні правопорушень та злочинів співробітників ПАТ «Дніпрогаз»;

- стягнення моральної шкоди.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2017 року у справі №804/8723/16 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме:

- визнано протиправними дії Управління паливно-енергетичного комплексу та енергозбереження Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо направлення скарги ОСОБА_3 від 06.06.2016 року до ПАТ «Дніпрогаз»;

- визнано протиправною бездіяльність Управління паливно-енергетичного комплексу та енергозбереження Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо не розгляду та ненадання відповіді відповідно до Закону України «Про звернення громадян» на скаргу ОСОБА_3 від 06.06.2016 року та зобов’язано Управління паливно-енергетичного комплексу та енергозбереження Дніпропетровської обласної державної адміністрації надати відповідь на зазначену скаргу в порядку, встановленому законом;

- в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Отже, постановою Дніпропетровсього окружного адміністративного суду від 24.04.2017 року у справі №804/8723/16 зобов`язано Управління паливно-енергетичного комплексу та енергозбереження Дніпропетровської обласної державної адміністрації надати відповідь на скаргу ОСОБА_1 від 06.06.2016 року.

Як зазначено в позовній заяві та не спростовується відповідачем, на виконання постанови суду 27.06.2017 року Управлінням паливно-енергетичного комплексу та енергозбереження Дніпропетровської обласної державної адміністрації надано відповідь на скаргу позивача від 06.06.2016 року. Проте, як зазначає позивач, відповідач допустив свавілля стосовно спірної скарги, яке полягає в тому, що у відповіді не наведено жодних доводів позивача і тим більше не спростовано таких.

Неналежна відповідь на скаргу позивача від 06.06.2016 року стала підставою для звернення до суду з цим позовом.

З метою повного та всебічного дослідження питання належності розгляду скарги ОСОБА_1 від 06.06.2016 року відповідачем, суд ухвалою від 20.07.2017 року зобов’язав останнього надати у 10-денний строк з дня отримання копії ухвали засвідчені належним чином копії скарги ОСОБА_1 від 06.06.2016 року та відповіді на скаргу від 27.06.2017 року для залучення до матеріалів справи.

02.08.2017 року відповідачем надано суду копію відповіді Управління паливно-енергетичного комплексу та енергозбереження Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 27.06.2017 року №284/0/189-17 на скаргу ОСОБА_1 від 06.06.2016 року, в якій зазначено наступне:

- ПАТ «Дніпрогаз» не є підприємством, що підзвітне та підконтрольне управлінню паливно-енергетичного комплексу та енергозбереження облдержадміністрації. У відносинах з підприємствами, установами і організаціями місцева облдержадміністрація здійснює на відповідній території управління тільки тими об’єктами, що перебувають у державній власності та передані до сфери її управління, а також виконує делеговані відповідною радою функції управління, в межах статей 15,19 та 36 Закону України «Про місцеві державна адміністрації», відповідно до статті 36 зазначеного Закону заборонено втручання місцевими державними адміністраціями у господарську діяльність підприємств, установ і організацій;

- питання, викладені у зверненні ОСОБА_1, є предметом розгляду у судах за позовами останнього до ПАТ «Дніпрогаз», ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» (справи №200/1528/16-ц, №200/16334/16-ц у Бабушкінському районному суді м. Дніпропетровська, №201/5414/16-ц у Жовтневому районному суді м. Дніпропетровська та інші), тобто спірні питання вирішуються в судовому порядку відповідно до діючого законодавства;

- органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання;

- таким чином, подальший розгляд порушених питань може здійснюватися лише у судовому порядку.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із того, що відповідно до статті 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 року №586-XIV (далі – Закон №586-XIV) виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Одним із основних завдань місцевих державних адміністрацій є забезпечення законності та правопорядку, додержання прав і свобод громадян.

Принципами діяльності місцевих державних адміністрацій є здійснення повноважень на засадах відповідальності перед людиною і державою за свою діяльність; верховенства права; законності; пріоритетності прав людини.

Відповідно до статті 38 Закону №586-XIV місцеві державні адміністрації забезпечують додержання прав і свобод громадян. Громадяни звертаються до місцевих державних адміністрацій у вирішенні питань, що належать до сфери повноважень місцевих державних адміністрацій.

Посадові особи місцевих державних адміністрацій зобов’язані розглянути звернення громадян і не пізніше ніж у визначений законом термін прийняти рішення або дати обґрунтовану відповідь.

Розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 03.02.2014 року №Р-65/0/3-14 затверджено «Положення про Управління паливно-енергетичного комплексу та енергозбереження Дніпропетровської обласної державної адміністрації», яке входить до складу облдержадміністрації і забезпечує виконання покладених на нього завдань.

Одним із основних завдань Управління є забезпечення реалізації в області державної політики в нафтогазовому комплексі (пункт 4 Положення). Управління відповідно до Положення:

- забезпечує у межах повноважень захист прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб (підпункт 2 пункту 5);

- здійснює державний контроль за дотриманням підприємствами правил, норм, стандартів у межах визначених повноважень (підпункт 4 пункту 5);

- розглядає в установленому законодавством порядку звернення громадян з питань, що відносяться до компетенції Управління (підпункт 12 пункту 5).

Даним нормативним актом Управління наділено повноваженнями на розгляд звернень громадян стосовно питань газопостачання.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року №393/96-ВР (далі – Закон №393/96-ВР), громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов’язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об’єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Скарга - це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, посадових осіб.

Згідно зі статтею 7 Закону №393/96-ВР, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об’єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п’яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Статтею 15 Закону №393/96-ВР визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до статті 16 Закону №393/96-ВР скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об’єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об’єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Згідно з статтею 19 Закону №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об’єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов’язані:

- об’єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

- невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв’язку з заявою чи скаргою рішень;

- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об’єднання громадян за місцем проживання громадянина;

- у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз’яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань.

Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п’ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п’яти днів.

Як зазначалося у скарзі від 06.06.2016 року, позивач просив у Дніпропетровської обласної державної адміністрації вжити заходів щодо відновлення газопостачання його квартири, притягнути до відповідальності посадових осіб ПАТ «Дніпрогаз» через довготривалу відсутність газопостачання частини багатоквартирного будинку, в якому він проживає.

На думку суду, надана 27.06.2017 року відповідь є неповною та всебічно скарга відповідачем не розглядалася, оскільки в ній міститься лише посилання на те, що ПАТ «Дніпрогаз» не є підприємством, що підзвітне та підконтрольне відповідачу та на судові справи, в яких сторонами виступають позивач і ПАТ «Дніпрогаз», ПАТ «Дніпропетровськгаз збут».

У наданій відповіді відповідач спирається на норми статей 15,19 та 36 Закону №586-XIV, якими обґрунтовує свою позицію щодо заборони втручання місцевими державними адміністраціями у господарську діяльність підприємств, установ і організацій.

Суд критично ставиться до посилання відповідача на зазначені норми, оскільки вони не стосуються порушених позивачем в скарзі від 06.06.2016 року питань, тому що регулюють наступні питання:

- стаття 15 Закону №586-XIV «Об'єкти управління місцевих державних адміністрацій»;

- стаття 19 Закону №586-XIV «Повноваження в галузі управління майном, приватизації, сприяння розвитку підприємництва та здійснення державної регуляторної політики»;

- стаття 36 Закону №586-XIV «Відносини місцевих державних адміністрацій з підприємствами, установами та організаціями».

Відтак, з аналізу наведених відповідачем норм Закону №586-XIV лише стаття 36 Закону №586-XIV регулює повноваження відповідача до ПАТ «Дніпрогаз» з порушених позивачем питань, оскільки в своїй заяві позивач не просить здійснити заходи щодо управління відповідачем ПАТ «Дніпрогаз» або вирішити майнові питання підприємства.

Частиною 3 статті 36 Закону №586-XIV, на яку посилається відповідач, визначено, що місцеві державні адміністрації не втручаються у господарську діяльність підприємств, установ і організацій, крім випадків, визначених законом.

Випадки, визначені законом, наведені у наступних пунктах статті 36 Закону №586-XIV, а саме:

- пункт 4 - місцеві державні адміністрації мають право звернутися до власника підприємства, установи, організації чи уповноваженої ним особи з вмотивованим поданням про притягнення до відповідальності їх керівників у разі порушення ними законів. Про результати розгляду власник чи уповноважена ним особа зобов'язані повідомити місцеву державну адміністрацію у місячний термін;

- пункт 6 - керівники підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності зобов'язані в десятиденний термін надавати на вимогу голови місцевої державної адміністрації необхідну інформацію у межах, визначених законом.

Таким чином, ПАТ «Дніпрогаз» є підконтрольною установою Управління паливно-енергетичного комплексу та енергозбереження Дніпропетровської обласної державної адміністрації у сфері дотримання вимог законодавства щодо газопостачання.

Оскільки позивачем у скарзі від 06.06.2016 року повідомлено відповідача про можливе довготривале порушення законодавства у сфері газопостачання, допущене ПАТ «Дніпрогаз», то саме Управління паливно-енергетичного комплексу та енергозбереження Дніпропетровської обласної державної адміністрації наділено повноваженнями у відповідності до Положення і Закону №586-XIV перевірки вказаної інформації з метою забезпечення захисту прав і законних інтересів фізичних осіб.

Отже, відповідь відповідача в цій частині є протиправною та такою, що не відповідає суті питань, заявлених позивачем у скарзі від 06.06.2016 року.

Щодо звернення позивача до суду з цивільними позовами, то суд зазначає, що відповідно до Закону №393/96-ВР та Цивільного процесуального кодексу України, громадянин не позбавлений права звертатися як до суду з позовом так зі скаргою до органу державної влади. Наведені відповідачем провадження стосуються спору позивача із ПАТ „Дніпрогаз” та ТОВ „Дніпропетровськгаз збут”, в яких вирішується цивільно-правовий спір. У наведених відповідачем провадженнях у цивільних справах УПЕК ОДА не є учасником судового процесу. Правовідносини ОСОБА_1 та УПЕК ОДА мають інший предмет та носять характер публічно-правового спору.

Таким чином, наявність цивільних справ у Бабушкінському та Жовтневому районних судах м. Дніпропетровська за участі позивача, не звільняє УПЕК ОДА від обов’язку в межах наданих повноважень розглянути скаргу позивача та прийняти правомірне рішення.

Отже, відповідачем взагалі не було перевірено та проігноровані доводи позивача, викладені у скарзі, не було надано оцінки всім твердженням позивача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що рішення Управління паливно-енергетичного комплексу та енергозбереження Дніпропетровської обласної державної адміністрації про нерозгляд скарги позивача від 06.06.2016 року по суті, викладене у листі від 27.06.2017 року прийнято з порушенням норм Закону України «Про звернення громадян».

З метою відновлення порушених права позивача, суд вважає за необхідне зобов’язання Управління паливно-енергетичного комплексу та енергозбереження Дніпропетровської обласної державної адміністрації належними чином розглянути скаргу позивача від 06.06.2016 року у відповідності до норм, встановлених законом.

Таким чином, в частині визнання протиправним рішенням відповідача про нерозгляд скарги ОСОБА_1 по суті, та в частині вимог про зобов’язання відповідача вчинити певні дії позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення сум моральної шкоди, суд виходить із наступного.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відшкодування моральної шкоди визначені Цивільним кодексом України.

Відповідно до частини 2 статті 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, немайнових витрат, які зазнав позивач.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або. інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п. 3 вказаної Постанови).

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Позивачем не надано обґрунтованих доказів, які б підтверджували факт заподіяння йому моральної шкоди саме неправомірними діями відповідача щодо не надання позивачу повної та обґрунтованої відповіді на його звернення, тому в задоволенні даної частини позовних вимог має бути відмовлено.

Щодо позовної вимоги про винесення окремої ухвали та направлення її до Адміністрації Президента та правоохоронних органів про притягнення винних співробітників Управління паливно-енергетичного комплексу та енергозбереження Дніпропетровської обласної державної адміністрації до відповідальності за протиправні дії, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Суд зазначає, що зобов’язання винесення судом ухвал не відповідає приписам частини 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено перелік вимог, які може містити адміністративний позов.

У разі необхідності, на власний розсуд, та за внутрішнім переконанням суд наділений повноваженнями щодо реагування на деякі порушення закону, стосовно яких він не може самостійно вжити заходів для усунення цих порушень, причин та умов, що їм сприяли, для встановлення винних осіб та притягнення їх до відповідальності.

Отже, суд вважає, що винесення окремої ухвали є правом суду, а не обов'язком, тому, у цій частині вимоги позивача задоволенню не підлягають.

В наданому 27.07.2017 року до суду ОСОБА_1 клопотанні, позивач просить відобразити в мотивувальній частині постанови факт того, що 18.01.2016 року в його будинку не було аварійної ситуації з газопостачанням.

З цього приводу суд зазначає, що у мотивувальній частині судового рішення зазначаються вирішені судом питання обставин у справі. В даній адміністративній справі предметом розгляду є спірні правовідносини між сторонами щодо ненадання відповідачем належної відповіді на скаргу позивача. Заявлене відповідачем клопотання виходить за межі предмету розгляду у даній справі, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись 183-2, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління паливно-енергетичного комплексу та енергозбереження Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди – задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Управління паливно-енергетичного комплексу та енергозбереження Дніпропетровської обласної державної адміністрації викладене у листі від 27.06.2017 року №284/0/189-17 щодо нерозгляду по суті та ненадання обґрунтованої відповіді на скаргу ОСОБА_1 від 06.06.2016 року.

Зобов’язати Управління паливно-енергетичного комплексу та енергозбереження Дніпропетровської обласної державної адміністрації розглянути скаргу ОСОБА_1 від 06.06.2016 року та дати обґрунтовану відповідь і вчинити дії відповідно до норм законодавства.

У задоволенні решти позовних вимоги відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку встановленому ст. 186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.