Ухвала суду № 68184195, 02.08.2017, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 02.08.2017

Справа№320/5438/17

1-кс/320/1945/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«02» серпня 2017 року Слідчий суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Купавська Н.М.

при секретарі Чудаковій А.Ю.

за участю прокурора Демянчука О.Г.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Мелітополі клопотання старшого слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_1 про арешт майна,

В С Т А Н О В И В:

01 серпня 2017 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання старшого слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_1 про арешт врожаю зернових та бобових сільськогосподарських культур 2017 року, що засіяні та зібрані з земельної ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 4387,3 га, яка згідно державного акту І-ЗП № 001227 на праві постійного користування належить ДП «ДГ «Відродження» ОСОБА_2» і розташована на території та за межами с.Відродження на території Новобогданівської сільської ради Мелітопольського району, а також заборонити будь-якій фізичній чи юридичній особі відчужувати, розпоряджатися та користуватися цим врожаєм.

Клопотання обґрунтовано тим, що 25.06.2017 до Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області надійшла заява голови ГО «Комісія по боротьбі з корупцією» ОСОБА_3 за фактом безпідставного заволодіння посадовими особами ДП «ДГ «Відродження» ОСОБА_2» врожаєм 2017 року даного державного підприємства.

Вказане правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017080140002966 від 25.06.2017 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

Допитаний в якості свідка колишній керівник ДП «ДГ «Відродження» ОСОБА_2» ОСОБА_4 заперечив відомості, викладені в заяві про вчинення злочину, та пояснив, що протягом 2015 червня 2017 років він був директором вказаного державного підприємства і виконував свої обовязки лише згідно вимог законодавства та в інтересах ДП «ДГ «Відродження» ОСОБА_2», про що свідчить нинішній позитивний фінансовий стан підприємства, зменшення втричі кредиторської заборгованості з 18 млн. грн. до 6 млн. грн. в порівнянні з 2015 роком, закупівля ним сільськогосподарської техніки, матеріалів та підвищення врожайності сільськогосподарських культур і приріст худоби. Всі заяви деяких мешканців села, зокрема, ОСОБА_5, про нібито розкрадання керівництвом підприємства майна і грошей є необґрунтованими і неправдивими.

Допитані в якості свідків головний бухгалтер ДП «ДГ «Відродження» ОСОБА_6 та заступник директора/нинішній в.о. директора ОСОБА_7 підтвердили показання ОСОБА_4

В ході досудового розслідування ДП «ДГ «Відродження» надало на запит слідчого копії бухгалтерських та фінансово-господарських документів вказаного підприємства, а саме: реєстраційні документи, статистична сільськогосподарська звітність, договори на реалізацію с/г продукції, товарно-транспортні, накладні на реалізацію с/г продукції, реєстри приймання зерна, акти приймання-передачі зерна, акт перевірки ФСС ЗТВП від 13.07.2017, акт перевірки Державною службою України з питань праці від 11.04.2017, звіти про фінансовий стан підприємства. Також підприємство повідомило, що на підприємстві з 06.06.2017 проводилась перевірка господарської діяльності та правильність нарахування та перерахування ПДФО, ЄСВ, військового збору за період 2014-2017 років Державною фіскальною інспекцією, але, акт перевірки ще не надано; сівба сільськогосподарських культур в 2016 та 2017 роках проводилась своєю технікою, своїми робітниками; жодного договору на протязі 2015-2017 року на оренду, суборенду, спільне вирощування або інше використання земельних ділянок укладено не було; в сівбі, вирощуванні, збиранні, зберіганні та реалізації зерна жодного підрядника участі не приймало на протязі 2015-2017 роках.

Оскільки в відомостях, наданих протягом досудового слідства заявниками та керівництвом ДП «ДГ «Відродження» ОСОБА_2», наявні істотні суперечності, то це може свідчити про незаконне заволодіння посадовими особами ДП «ДГ «Відродження» ОСОБА_2» врожаєм 2017 року вказаного державного підприємства і приховуванням посадовими особами державного підприємства своїх злочинних дій неправдивими бухгалтерськими та фінансово-господарськими документами.

Згідно Державного акту на право постійного користування землею І-ЗП № 001227, виданого розпорядженням представника Президента від 13.10.1995 № 48-Р, ДП «ДГ «Відродження» ОСОБА_2» на праві постійного користування має земельну ділянку (рілля), загальною площею 4387,3 га, на території та за межами с.Відродження Мелітопольського району, для ведення сільського господарства. Відомості про речові права у ДП «ДГ «Відродження» ОСОБА_2» на земельні ділянки відсутні в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно.

Під час досудового слідства отримано відомості, що вказана земельна ділянка (рілля), загальною площею 4387,3 га, була засіяна ДП «ДГ «Відродження» ОСОБА_2», на ній здійснюється вирощування зернових та бобових сільськогосподарських культур і збір врожаю вказаним підприємством.

Слідчий посилається на те, що під час досудового слідства отримані відомості, що на земельній ділянці сільськогосподарського призначення державної власності, загальною площею 4387,3 га, що на праві постійного користування належить ДП «ДГ «Відродження» ОСОБА_2» і розташованій на території та за межами с. Відродження на території Новобогданівської сільської ради Мелітопольського району, по всій площі засіяній посівом зернових та бобових сільськогосподарських культур, здійснюється збирання врожаю та його розкрадання і привласнення, тому в діях посадових осіб ДП «ДГ «Відродження» ОСОБА_2» в групі з невстановленими особами вбачаються ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, а саме: заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене групою осіб.

З урахуванням викладеного, з метою забезпечення збереження доказів вчинення кримінального правопорушення, встановлення особи правопорушника, повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлення завданих збитків, зібранню доказів злочинної діяльності правопорушників та подальшого доказування вищевикладених фактів, виникла необхідність в арешті врожаю зернових та бобових сільськогосподарських культур, що засіяні та зібрані з земельної ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 4387,3 га, яка згідно Державного акту І-ЗП № 001227 на праві постійного користування належить ДП «ДГ «Відродження» ОСОБА_2» і розташована на території та за межами с. Відродження на території Новобогданівської сільської ради Мелітопольського району.

Крім того, оскільки, врожай зернових сільськогосподарських культур знаходиться на стадії дозрівання, незастосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження створює ризик його зняття, приховування, пошкодження, псування, знищення, відчуження, що не дасть слідству змогу встановити особу правопорушника та, як наслідок не дозволить стягнути шкоду, заподіяну державі самовільним зайняттям вказаної земельної ділянки.

Також, орган досудового розслідування вважає, що незастосування заборони обмеження користування, розпорядження, відчуження врожаю зернових сільськогосподарських та бобових культур, що засіяні на земельній ділянці сільськогосподарського призначення, загальною площею 4387,3 га, яка згідно Державного акту І-ЗП № 001227 на праві постійного користування належить ДП «ДГ «Відродження» ОСОБА_2» і розташована на території та за межами с. Відродження на території Новобогданівської сільської ради Мелітопольського району, призведе до його приховування, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, відчуження невстановленими особами.

У судовому засіданні слідчий, прокурор підтримали заявлене клопотання та просили його задовольнити.

Відповідно до ст.172 ч.2 КПК України представник ДП «ДГ «Відродження» ОСОБА_2» не викликався.

На підставі ст. 107 КПК України фіксування кримінального провадження за допомогою технічних засобів не здійснювалось.

Відповідно до вимог ст. 108 КПК України ведеться журнал судового засідання.

Слідчий суддя, вислухавши пояснення слідчого, думку прокурора, дослідивши доводи клопотання про арешт майна, додані до клопотання документи, приходить до висновку про неможливість задоволення вказаного клопотання за наступних підстав:

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з вимогами ч.2, ч.3 ст.170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 цього Кодексу.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що слідчий звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з клопотанням про накладення арешту на майно, в якому зазначив, що арешт необхідно застосувати з метою забезпечення доказової бази по кримінальному провадженню, оскільки вказане майно відноситься до предметів, що відповідають критеріям, зазначених у ст.98 КПК України.

На підтвердження доводів клопотання слідчим наданий витяг з ЄРДР за №12017080140002966 від 25.06.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України, та інші документи, якими, на думку слідчого, підтверджуються доводи, викладені у клопотанні.

Згідно ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні обєкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були обєктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Перевіривши надані матеріали слідчий суддя вважає, що слідчим не додано до клопотання відповідних доказів, які у своїй сукупності обєктивно підтверджували б викладені в клопотанні обставини та свідчили б про доцільність накладення вищевказаного арешту.

Обєктивних даних, які б давали підстави вважати, що вищевказане майно дійсно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 КПК, в наданих суду матеріалах провадження немає.

Крім того, всупереч положеннямст.132 КПК України слідчим не доведено, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який зазначено у клопотанні, а також те, що може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звертається із клопотанням.

З самого клопотання вбачається, що підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 191 КК України нікому не предявлено, розмір матеріальної шкоди не встановлений, цивільний позов не заявлений, санкція ч.3ст. 191 КК Українине містить додаткового покарання у вигляді конфіскації врожаю, знаряддям вчинення кримінального правопорушення врожай не являється, слідів злочину на ньому немає, він (врожай) не є речовим доказом по кримінальному провадженню.

Також, накладення арешту на врожай не узгоджується з вимогамист. 171 КПК України, зокрема, щодо необхідності зазначення точної кількості та індивідуальних характеристик майна, про арешт якого йдеться у клопотанні.

Крім того, відповідно дост. 173 КПК Українипри вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя повинен врахувати, зокрема, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, тоді як врожай сільськогосподарських культур, на який необхідно накласти арешт, має ваду псуватися та врожай повинен бути зібраний у відповідний термін із застосуванням спеціальної сільськогосподарської техніки.

Врожай зернових та бобових культур, на який просить накласти арешт слідчий, не є і предметом злочину. Цей врожай знаходиться на полях та на току підприємства. А накладення арешту на майно, яке може бути в майбутньому предметом злочину, а можливо і не бути з метою його збереження діючим законодавством не передбачено.

На підставі вищевикладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчим не доведено необхідності арешту майна та наявності ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст.170 цього Кодексу, а також відсутні достатні підстави для такого ступеня втручання у права і свободи особи, про які як на підставу для застосування заходу забезпечення кримінального провадження в своєму клопотанні просить слідчий, а тому, у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна слід відмовити.

Згідност. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першоїстатті 170 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 84, 98, 131, 132, 170, 173, 309 КПК України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання старшого слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_1 про арешт майна відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Запорізької області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: