Ухвала суду № 68179528, 08.08.2017, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/6363/17

Провадження №2/521/3507/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2017 року Малиновський районний суду м. Одеси у складі:

головуючого судді Поліщук І.О.

при секретарі Лебедюк О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі заяву про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Публічного Акціонерного Товариства «Марфін Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Малиновського районного суду міста Одеси знаходиться цивільна справа за позовом Публічного Акціонерного Товариства «Марфін Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 01045/RO та Додатковою угодою № 1 від 17 листопада 2009 року, в якому просять суд стягнути з відповідача на користь банку заборгованість по сплаті відсотків за період з 07.04.2014 року по06.04.2017 року у розмірі 21469, 85 доларів США, 788 805,21 гривень заборгованість за пенею за несплату основного боргу; 1334 764,23 гривень заборгованість за пенею за несплату процентів; 214103, 14 гривень заборгованість по несплаті штрафу а також сплачений судовий збір у сумі 43792,69 гривень. Свій позов обґрунтовують тим, що 10 липня 2008 року між ВАТ «Морський транспортний банк та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 01045/ RO з Додатковою угодою № 1 від 17 листопада 2009 року про надання Позичальнику кредиту у вигляді не поновлювальної лінії у сумі 73467 доларів США 32 центів на наступні цілі: споживчі потреби у сумі 62000 доларів США 00 центів, а також у сумі 11467 доларів США 32 цента на сплату страхових платежів у випадку та в порядку передбачених Кредитним договором х терміном погашення по «07 « липня 2023 року включно зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 11,9 % річних за фактичний період користування Кредитом на суму залишку заборгованості за Кредитом. З метою забезпечення своєчасного та повного виконання зобовязань за Кредитним договором, Відповідач надав в іпотеку належне його на праві власності нерухоме майно, а саме однокімнатну квартиру під номером 33, загальною площею 52,0 кв.м., та нежилі приміщення під номером 101, загальною площею 52,9 кв.м., що розташовані в житловому будинку під номером 13-А по провулку Світлий у м. Одесі, відповідно до Договору іпотеки, посвідченого 10 липня 2008 року, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 номер по реєстру 3875, разом з Договором №1 про внесення змін до Договору іпотеки. Свої зобовязання позичальник ОСОБА_1 в обумовлений у договору термін не виконував, тому ПАТ «Марфін Банк» вимушений був звернутися до суду за захистом своїх порушених прав. Наслідком звернення до суду стало ухвалення судом 15.06.2011 року рішення про задоволення вимог Банку. З моменту винесення рішення Малиновським районним судом м. Одеси 15 червня 2011 року у справі № 1519/2-4175/11 по теперішній час позичальник продовжував користуватися кредитними ми коштами. Ураховуючи вищенаведене Банк звернувся до суду з позовною заявою 25.04.2017 року про стягнення заборгованості. Ухвалою суду відкрито провадження у справі № 521/6363/17. 07.08.2017 року представник ПАТ « Марфін Банк» подав до суду заяву про забезпечення позову в якій просить суд накласти арешт на квартиру № 33 що розташована за адресою провулок Світлий , 13-А, належне ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу посвідченого 09.11.2005 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за р.№ 9353; Заборонити державному виконавцю знімати арешт з арештованого майна, яке належить ОСОБА_1 в рамках виконання рішення суду щодо стягнення заборгованості на користь ПАТ « Марфін Банк» а також перераховувати ОСОБА_1 залишок суми грошових коштів, що залишилися після реалізації арештованого майна в сумі 60 825, 12 гривень. Клопотання про забезпечення позову обґрунтоване тим, що в рамках виконавчого провадження по виконанню рішення Малиновського районного суду від 15.06.2011 року у цивільній справі № 1519/2-4175/11 було реалізовано нерухоме майно, яке також належить ОСОБА_1, а саме: нежилі приміщення № 101, які розташовані за адресою: м. Одеса, провулок Світлий будинок 13-А. Після реалізації вказаного майна та покриття витрат, повязаними з виконавчими діями та повернення заборгованості залишився залишок грошових коштів в сумі 60825, 12 гривень. Відповідно до п.2 ч.4 ст.59 Закону України « Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна ( коштів) боржника або його частини є: надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок призваного виконавця суми коштів, стягнених з боржника ( у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника. Виходячи зтого, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чиніть зробити неможливим виконання рішення суду, для уникнення будь-яких дій Відповідача, спрямованих на приховання належного йому майна від примусової реалізації, Банк вважає за потрібне заявити клопотання про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України: «Суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду».

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»: «Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову». Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України: «Позов забезпечується забороною вчиняти певні дії».

Згідно з ч. 2 ст. 152 ЦПК України: «У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову».

Суд, ознайомившись з заявою представника позивача, вважає що заява про вжиття заходів забезпечення позову підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В провадженні Малиновського районного суду міста Одеси знаходиться цивільна справа за позовом Публічного Акціонерного Товариства «Марфін Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 01045/RO та Додатковою угодою № 1 від 17 листопада 2009 року, в якому просять суд стягнути з відповідача на користь банку заборгованість по сплаті відсотків за період з 07.04.2014 року по06.04.2017 року у розмірі 21469, 85 доларів США, 788 805,21 гривень заборгованість за пенею за несплату основного боргу; 1334 764,23 гривень заборгованість за пенею за несплату процентів; 214103, 14 гривень заборгованість по несплаті штрафу а також сплачений судовий збір у сумі 43792,69 гривень.

У заяві про забезпечення цього позову сторона позивачів просять суд накласти арешт на квартиру № 33 що розташована з адресою м. Одеса провулок Світлий, 13-А, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу посвідченого 09.11.2005 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим номером 9353.

Відповідно до вимог частин першої та третьої ст.151 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Види забезпечення позову передбачені статтею 152 цього Кодексу, відповідно до якої позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних заходів, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог та застосовуються з метою недопущення вчинення відповідачем дій, направлених на фактичну неможливість виконання судового рішення.

За змістом ч.1 ст.151 ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

У п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" наголошено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Так, з наданих позивачем документів випливає,що між сторонами дійсно існує спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором за період з 2014 року по 2017 рік по сплаті відсотків, по сплаті пені та штрафів, а тому заява про забезпечення позову щодо накладення арешту на квартиру підлягає задоволенню заява. Разом з зазначеним, суд вважає за необхідне вказати, що доводи, наведенні в даній ухвалі про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, жодним чином не свідчать про доведеність позовних вимог, що в цілому підлягає перевірці та оцінці під час розгляду та вирішення справи по суті.

Стосовно клопотання щодо забезпечення позову в частині заборони державному виконавцю знімати арешт з арештованого майна, яке належить ОСОБА_1 в рамках виконання рішення суду щодо стягнення заборгованості на користь ПАТ « Марфін Банк» а також перераховувати ОСОБА_1 залишок суми грошових коштів, що залишилися після реалізації арештованого майна в сумі 60 825, 12 гривень суд дійшов наступних висновків.

В контексті статті 151-153 ЦПК України сторона, що заявляє клопотання про забезпечення позову має обґрунтувати його належним чином та підтвердити документами. Однак сторонам позивача заявляючи клопотання про заборону державному виконавцю вчиняти дії повязані з виконанням рішення Малиновського районного суду місті Одеси від 15.06.2011 року не надав суду жодного документу, підтверджуючого існування виконавчого провадження, а також документу підтверджуючого, що за результатами виконання рішення суду та реалізації арештованого майна, відповідачу ОСОБА_1 належить до виплати будь-яка грошова сума, що залишилася від реалізації арештованого майна.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву представника Публічного Акціонерного Товариства « Марфін Банк» про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на квартиру за № 33, яка розташована в будинку № 13-А провулок Світлий в місті Одесі, належну ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу посвідченого 09.11.2005 року, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим номером № 9353.

Ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень.

Ухвала може бути оскаржена, однак таке оскарження не зупиняє виконання даної ухвали та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її проголошення, а сторонами, які не були присутні при проголошенні ухвали суду - протягом п'яти днів з дня отримання її копії.

Суддя Поліщук І.О.