Рішення № 68178551, 07.08.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/6381/17 Провадження № 22-ц/772/2199/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 33 Доповідач Міхасішин І. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого: Міхасішина І.В.

Суддів: Стадника І.М., Войтка Ю.Б.

За участю секретаря: Кирилюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 липня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Національної поліції у Вінницькій області про відшкодування моральної шкоди завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду, -

встановила:

В березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 07 грудня 2007 року його було притягнуто як обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України у кримінальній справі № 06280423, а 08 листопада 2016 року кримінальне провадження закрито за відсутністю в його діях складу злочину. За час перебування під слідством органами досудового розслідування йому було заподіяно моральну шкоду, яка виразилася у душевних стражданнях, руйнуванні життєвих планів та соціальних звязків, погіршенні стану здоров'я, приниженні честі та гідності. Через кримінальне переслідування він був позбавлений свободи пересування, роботи, можливості забезпечувати себе всім необхідним для життя, був виселений із займаної ним квартири та був змушений проживати на території АТ «Інфракон» в нелюдських умовах, в цеху підприємства із шкідливими умовами для життя. З урахуванням викладеного, просив стягнути з Державної казначейської служби України моральну шкоду за 9 років 11 місяців 1 день перебування під слідством 380800 грн.

26 червня 2017 року ОСОБА_2 збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 390400 грн., враховуючи час звернення його до суду із цим позовом 27 березня 2017 року по день ухвалення рішення.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14 липня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі , посилаючись на неповне зясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд її задовольнити.

Представник відповідача - Державної казначейської служби України у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_3 проти апеляційної скарги заперечила, просила суд її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів , заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд прешої інстанції виходив з того, що правові підстави для відшкодування шкоди позивачу відсутні, оскільки останнім не доведено в чому полягає спричинена моральна шкода, протиправність дій органів досудового розслідування, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діями винної особи, наявність вини органу досудового розслідування.

З такими висновками суду першої інстанції погодитися неможливо.

По справі встановлено, що постановою прокурора Замостянського району м. Вінниці ОСОБА_4 від 12 липня 2006 року скасовано постанову про відмову в порушенні кримінальної справи та порушено кримінальну справу за фактом умисного спричинення середньої тяжкості тілесного ушкодження громадянину ОСОБА_5, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України (а.с. 81).

Цією ж постановою кримінальну справу направлено в Замостянський ВМ ВМВ УМВС України у Вінницькій області для проведення досудового слідства.

Постановою слідчого СВ Замостянського ВМ ВМВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_6 від 23 липня 2006 року справу прийнято до свого провадження та розпочато досудове слідство (а.с. 82).

14 серпня 2006 року ОСОБА_2 був допитаний слідчим Белінськийм В.А. як свідок по вказаній кримінальній справі (а.с. 83).

За наслідками проведення досудового розслідування, постановою слідчого СВ Замостянського ВМ ВМВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_6 від 10 жовтня 2006 року досудове слідство по кримінальній справі №06280423 було зупинено до встановлення особи, яка скоїла даний злочин (а.с. 84).

Постановою заступника прокурора Замостянського району м. Вінниці ОСОБА_7 від 17 листопада 2006 року вищевказану постанову слідчого про зупинення досудового слідства по кримінальній справі №06280423 було скасовано та матеріали кримінальної справи направлено начальнику СВ Замостянського ВМ ВМВ УМВС України у Вінницькій області для організації проведення подальшого розслідування (а.с. 85).

Аналогічно досудове слідство було зупинено згідно з постановами слідчого від 23 квітня 2007 року та від 16 вересня 2007 року, які також були скасовані згідно з постановою прокурора від 27 липня 2007 року та згідно з вказівками від 03 жовтня 2007 року начальника СУ УМВС України у Вінницькій області (а.с. 87, 91, 88, 92).

07 грудня 2007 року слідчим СВ Замостянського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_6 було винесено постанову про притягнення як обвинуваченого ОСОБА_2 і пред'явлено обвинувачення в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, а саме умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя в момент заподіяння і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоровя (а.с. 94).

Цього ж дня, ОСОБА_2 було оголошено про пред'явлення обвинувачення, роз'яснено його суть та вручено копію постанови про притягнення як обвинуваченого, та допитано як обвинуваченого, що підтверджується протоколами від 07 грудня 2007 року (а.с. 95).

07 грудня 2007 року слідчим винесено постанову про застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд (а.с. 96).

10 грудня 2007 року заступником прокурора Замостянського району м. Вінниці ОСОБА_8 було винесено постанову про скасування постанов слідчого СВ Замостянського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_6 від 07 грудня 2007 року, зокрема: постанову про притягнення гр. ОСОБА_2 як обвинуваченого по кримінальній справі №0680423 - як передчасну та незаконну, та постанову про обрання запобіжного заходу підписки про невиїзд, а також направлено кримінальну справу в СВ Замостянського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області для проведення досудового слідства (а.с. 97).

В подальшому, постановами слідчого СВ Замостянського ВМ ВМВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_6 від 05 лютого 2008 року, від 04 листопада 2009 року, від 29 липня 2010 року, від 01 березня 2011 року, від 29 травня 2011 року, від 08 листопада 2012 року, досудове слідство по кримінальній справі №06280423 зупинялося до встановлення особи, яка скоїла даний злочин, однак в кожному з випадків досудове розслідування було поновлено за вказівками прокурора, згідно з постановами слідчого від 08 жовтня 2009 року, від 22 квітня 2010 року, від 22 лютого 2011 року, від 20 травня 2011року, від 03 липня 2012 року (а.с. 99, 101, 103, 104, 107, 110).

08 квітня 2014 року кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120014020010002390 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.

17 січня 2016 року ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 19 січня 2016 року (а.с. 113).

Постановою старшого слідчого Вінницького відділу поліції Головного управління поліції у Вінницькій області ОСОБА_9 від 08 листопада 2016 року кримінальне провадження №120014020010002390 закрито, за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу злочину (а.с. 6).

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень встановлено ст. 56 Конституції України.

Відповідно до частин першої, другої та сьомої статті 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Рішенням Конституційного суду України від 27 жовтня 1999 року № 9-рп/99 встановлено, що притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту предявлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.

Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» N266/94-ВР від 01.12.1994р. (далі - Закон N266/94) передбачено вичерпний перелік підстав для відшкодування шкоди.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 1 Закону N266/94 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Частиною другою статті 1 Закону N266/94 встановлено, що у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Положеннями статті 2 Закону N266/94 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках:

1) постановлення виправдувального вироку суду;

1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;

2) закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину;

3) відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті;

4) закриття справи про адміністративне правопорушення.

Наведені положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» на час розгляду справи судом викладені в наступній редакції:

відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян ( п.1 ч.1 ст.1 Закону N266/94) .

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 Закону N266/94 право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Статтею третьою Закону N266/94 встановлено, що у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються):

1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій;

2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативнорозшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;

3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;

4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги;

5) моральна шкода.

Відповідно до ст. 4 Закону N266/94 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих завязків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно з ст. 13 Закону N266/94 питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Згідно з ч.1 ст. 4 Закону N266/94 відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Як розяснено в п.9 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 року у справі №6-2203цс15, згідно з якою відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Як встановлено по справі на підставі постанов слідчого СВ Замостянського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_6 ОСОБА_2 07 грудня 2007 року було притягнуто як обвинуваченого та обрано запобіжний захід підписку про невиїзд, які 10 грудня 2007 року були скасовані постановою заступника прокурора Замостянського району м. Вінниці.

Постановою старшого слідчого Вінницького відділу поліції Головного управління поліції у Вінницькій області ОСОБА_9 від 08 листопада 2016 року кримінальне провадження №120014020010002390 закрито, за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу злочину (а.с. 6).

З аналізу змісту статті 2 Закону N266/94 видно, що закриття кримінальної справи за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу злочину відповідно п.2 ч.1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є самостійною підставою для відшкодування моральної шкоди, незалежно від встановлення судом факту незаконного притягнення як обвинуваченого.

Таким чином висновки суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено протиправних дій органів досудового розслідування не ґрунтуються на нормах закону.

Також висновки суду першої інстанції про те, що кримінальна справа була порушена по факту, а не відносно позивача, а тому наявність постанови про закриття кримінального провадження не може слугувати безумовною підставою для відшкодування шкоди є помилковими, оскільки постанова від 08 листопада 2016 року постановлена на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, а саме кримінальне провадження закрито за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу злочину.

Дана постанова є чинною, і суд при розгляді справи в порядку цивільного судочинства про відшкодування шкоди, завданої органами досудового розслідування не може надавати оцінку правильності чи неправильності винесення постанов в кримінальному провадженні.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала , якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

А тому висновки суду першої інстанції, що позивачем не доведено вини органу розслідування в спричиненні моральної шкоди не ґрунтуються на нормах закону.

Тривале проведення досудового розслідування у кримінальній справі, порушеній за заявою ОСОБА_5, який вказував, що в саме діях ОСОБА_2 наявні ознаки злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, створювало атмосферу напруги та неспокою для позивача, притягнення як обвинуваченого зумовило порушення нормальних звязків з оточуючими людьми і необхідність відновлення свого становища, а тому враховуючи ступінь та глибину душевних страждань, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, термін перебування під слідством та судом розмір моральної шкоди не може становити менше мінімального розміру заробітної плати, встановленого законом на час розгляду справи за кожен місяць перебування під слідством і судом.

Водночас доводи позивача про те, що внаслідок дій органів досудового розслідування він втратив житло, що спричинило моральну шкоду, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Враховуючи те, що початок притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 у кримінальній справі №06280423 (кримінальне провадження №12014020010002390) обраховується з 07 грудня 2007 року, а постанову про закриття кримінального провадження за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу злочину винесено 08 листопада 2016 року, строк, за який підлягає відшкодуванню моральна шкода становить 107 місяців і 1 день.

Доводи ОСОБА_2, що до стягнення також підлягає сума за час розгляду цієї цивільної справи з часу звернення з позовом 27 березня 2017 року по день ухвалення рішення, виходячи з розміру 3200 грн. за кожен місяць, не ґрунтуються на нормах закону, оскільки до строку, за який спеціальним законом передбачено відшкодування шкоди, зараховується час перебування під слідством і судом під час кримінального провадження, який закінчується, коли вирок набрав законної сили або кримінальне провадження закрито в цілому чи щодо конкретної особи.

Згідно із ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 року у місячному розмірі становить 3200 грн.

Тобто, розмір моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню, становить 342 507 грн. (107 міс. х 3200 грн.; 1 день х 3200грн. /30).

За змістом ст. ст. 4 Закону №266/94 відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» сторони в цих справах звільняються

від сплати судових витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 88 ЦПК України, якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення неправильного рішення, а тому рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 307, п.1.ч.1 ст. 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 липня 2017 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, 342 507 (триста сорок дві тисячі п'ятсот сім ) гривень моральної шкоди.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ ОСОБА_10

Судді: /підпис/ ОСОБА_11

/підпис/ ОСОБА_12

Згідно з оригіналом: