Ухвала суду № 68177883, 08.08.2017, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/4944/17

1кс/755/4412/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" серпня 2017 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Курило А.В., за участю секретаря Коцюрби Л.О., слідчого Гончарука А.П., розглянувши клопотання слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Гончарука А.П., у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017101040000025 від 10.02.2017 року, про арешт майна,

в с т а н о в и в:

Слідчий Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві звернувся до суду із клопотання, в межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017101040000025 від 10.02.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365-2 КК України, про арешт майна, а саме: квартиру розташовану в АДРЕСА_1, загальною площею 74,3 кв.м.; квартиру розташовану в АДРЕСА_2, загальною площею 43,5 кв.м.; квартиру розташовану в АДРЕСА_3, загальною площею 63,1 кв.м.; земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 площею 7.187 га., реєстраційний № 959660180000, шляхом заборони відчуження майна.

З тексту клопотання вбачається, що 13.10.2016, о 16 год. 24 хв., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Стрельченко О.В., будучі особою яка надає публічні послуги в тому числі у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, керуючись злочинним умислом направленим на зловживання повноваженнями особи, яка надає публічні послуги з метою отримання неправомірної вигоди для іншої особи, перебуваючи у службовому кабінеті, розташованому в м. Києві по вул. Малишка, 1, діючи умисно, будучі достовірно обізнаною із положеннями Законів України «Про нотаріат» та «Про державну реєстрацію речових правна нерухоме майно та їх обтяжень», а також Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, згідно якими, забороняється проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно у разі постановлення рішення суду про заборону вчинення таких дій та наявності обтяжень у державному реєстрі речових прав, при наявність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про заборону відчуження об'єкту нерухомого майна: квартири розташованої в АДРЕСА_1, загальною площею 74,3 кв.м., вчинила дії з реєстрації прав власності на зазначений об'єкт нерухомого майна за громадянином ОСОБА_3, чим спричинила настання тяжких наслідків громадянину ОСОБА_4

Крім того, у клопотанні слідчого зазначено, що виникла необхідність накладення арешту на наступні об'єкти нерухомого майна: квартири розташованої в АДРЕСА_1, загальною площею 74,3 кв.м.; квартири розташованої в АДРЕСА_2, загальною площею 43,5 кв.м.; квартири розташованої в АДРЕСА_3, загальною площею 63,1 кв.м.; земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 площею 7.187 га., реєстраційний № 959660180000.

В судовому засіданні слідчий клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Відповідно до ст. 172 КПК України, слідчий суддя прийшов до висновку, про необхідність розгляду клопотання без повідомлення власників майна, оскільки є необхідність забезпечення арешту майна, так як існують ризики відчуження майна до прийняття судом рішення.

Вислухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Речовими доказами згідно ч.1 ст.98 КПК України є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Крім того, відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Крім того, на підставі вимог ч.5 ст.9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Також, у ст.1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).

На підставі викладеного, з урахуванням мотивів клопотання слідчого про арешт майна та доданих до клопотання документів, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що мав місце факт вчинення кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.366-2 КК України та про необхідність накладення арешту на майно на підставі ч.2 ст.170 КПК України, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти органи досудового розслідування з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 110, 131, 170-175, 309 КПК України, -

у х в а л и в:

Клопотання слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Гончарука А.П. - задовольнити.

Накласти арешт на майно, а саме:

-квартиру розташовану в АДРЕСА_1, загальною площею 74,3 кв.м., шляхом заборони відчуження майна;

-квартиру розташовану в АДРЕСА_2, загальною площею 43,5 кв.м., шляхом заборони відчуження майна;

-квартиру розташовану в АДРЕСА_3, загальною площею 63,1 кв.м., шляхом заборони відчуження майна;

-земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 площею 7.187 га., реєстраційний № 959660180000, шляхом заборони відчуження майна.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з моменту її проголошення.

Слідчий суддя