Рішення № 68168995, 04.08.2017, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/3285/16-ц

2/212/159/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2017 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, в складі: головуючого-судді Борис О.Н., з участю секретаря судового засідання Хазієвої Т.В., за участі представників сторін: позивача - адвоката Горіна О.О., відповідача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ спільного сумісного майна подружжя, треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Центрально - Міської районної у місті Кривому Розі ради, публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» ,-

встановив:

У червні 2016 року позивач звернулася до суду з позовом про поділ спільного сумісного майна подружжя, який у подальшому уточнювала та просила суд визнати причини пропуску строку позовної давнини поважними, поновити його, поділити нерухоме майно - нежитлове приміщення, загальною площею (кв.м.): 201,6, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що належить їй позивачеві ОСОБА_4 і відповідачеві ОСОБА_5, на праві спільної сумісної власності з урахуванням інтересів дітей - неповнолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньої ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, виділити ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишив майно у спільній частковій власності визнати за нею право приватної власності на 2/3 вище вказаного нерухомого майна.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що 14.07.2006 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб. За період перебування в шлюбі нею спільно з відповідачем, куплено нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення, загальною площею (кв.м.): 201,6, розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Вирішити добровільно порядок поділу майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, не вдається, тому просить поділити його у судовому порядку.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги викладені вуточненій позовній заяві підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, посилаючись на обставини, зазначені у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала та просила відмовити у його задоволенні застосувавши строки позовної давності для звернення до суду з цим позовом.

Представник третьої особи - ПАТ «Укрсоцбанк» до судового засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. До суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника та вирішення справи на підставі письмових доказів. У своїх письмових поясненнях третьою особою зазначено, щодо заперечення проти задоволення позовних вимог позивача, оскільки це може значно зашкодити інтересам банку.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування виконавчого комітету Центрально - Міської районної у місті Кривому Розі ради до судового засідання не з'явився, про день та час розгляд справи повідомлявся належним чином, причина неявки суду не відома.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи в судовому процесі на засадах змагальності, як того вимагає ст. 10 ЦПК України, та у відповідності з ч. 1 ст. 60 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що сторони перебували у шлюбі з 14 липня 2006 року, який зареєстровано Центрально-Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, про що в книзі реєстрації шлюбів, 2006 року липня місяця 14 числа зроблено відповідний актовий запис № 345 (а.с. 13.)

Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2, виданих Саксаганським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області «09» січня 2007 року і «01» липня 2009 року відповідно (а.с. 14), які мешкають з позивачкою та знаходяться на її утриманні.

Шлюб між сторонами було розірвано 09.06.2010 року, про що Саксаганським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області в книзі реєстрації шлюбів, 09 червня 2010 року зроблено відповідний актовий запис № 222 ( а.с. 15).

За період перебування в шлюбі, сторонами спільно придбано нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення, загальною площею (кв.м.): 201,6, розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Підстава виникнення права власності: договір купівлі - продажу серія та номер № 5139, виданий 17.05.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького нотаріального округу Пахомовою Н.І. (а.с. 44-45).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 22.07.2016 року, власником нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_5 (а.с 44).

Відповідно до ч. 2 ст. 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина 1 статті 69 СК України).

В ході розгляду справи представником відповідача письмово, у заяві зазначено про пропуск позивачем строку для звернення до суду з даним позовом. Позивач при зверненні до суду просив цей строк звернення до суду поновити.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно частини 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно частини 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Стаття 253 ЦК України передбачає, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

У відповідності до вимог частини 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї (ч. 2 ст. 70 СК України).

Відповідно частини 2 статті 72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Згідно абзацу 3 пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» початок позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу РАЦС (статті 106,107 СК) чи з дати набрання рішенням суду законної сили (статті 109,110 СК), а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (ч. 2 ст. 72 СК).

Верховний Суд України у своїй правовій позиції, яка висловлена у постанові від 23 вересня 2015 року по справі № 6-258цс15 зазначив, що вирішуючи питання перебігу позовної давності, суди мають врахувати, що при визначені початку перебігу позовної давності слід виходити не з часу, коли сторони розірвали шлюб, а з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого майнового права, оскільки сам по собі факт припинення шлюбу не свідчить про порушення права власності одного із подружжя. Неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності.

Таким чином, аналіз вищевказаних норм передбачає, що початок перебігу строку позовної давності пов'язується з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи та співпадає з моментом виникнення права на позов.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач страждає тяжким захворюванням (ВІЛ-інфекція) з 2006 року (а.с.159). З того часу вона неодноразово перебувала за межами країни, у зв'язку з проходженням курсів лікування, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Дані обставини не заперечував відповідач та його представник, що вбачається із звукозапису судових засідань у даній справі.

Як вбачається з оглянутих в судовому засіданні та долучених до матеріалів справи гематологічним висновком від 10.01.2015 року, виписним епікризом від 23.10.2016 року, копією листа з Універсального шпиталю Цюріха від 21.11.2014 року, копією замовлення - доручення на придбання ліків, копією бланку гарантійного зобов'язання від посольства Швейцарії в України та Республіки Молдова, копією медичного звіту Універсального шпиталю Цюріха від 10.01.2015 року (а.с. 157- 178), ОСОБА_4 знаходилась за межами країни та проходила лікування у Швейцарії з 2014 року.

Тому слід вважати, що позивач пропустила строк звернення до суду з поважних причин та за наявності клопотання сторони про його поновлення в суді першої інстанції, таке підлягає задоволенню.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.ст. 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України) відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту) незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом (п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя"). Із змісту нормативних положень глав 7 та 8 СК України, власність у сім'ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя, залежно від якого регулюється питання розпорядження таким майном.

Згідно ч. 1, 2, 4, 5 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Аналіз досліджених судом доказів вказує про те, що під час перебування сторонами у шлюбі ними придбано нежитлове приміщення, загальною площею (кв.м.): 201,6, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Оскільки стороною відповідача не надано до суду достатніх належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що це приміщення придбано не за спільні кошти, а тому спірне майно є об'єктами спільної сумісної власності сторін як колишнього подружжя.

А отже, враховуючи те, що зазначене нежитлове приміщення придбане сторонами в період шлюбу, суд вважає за необхідне визнати вказане нерухоме майно об'єктом права спільної сумісної власності, яке підлягає розподілу.

Крім того, зазначені обставини сторонами не заперечуються, а також підтверджуються матеріалами справи.

У пункті 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що, вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

У правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у справі № 6-2565цс16 у постанові від 18.01.2017 року, вказано про те, що, вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4-5 статті 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. Якщо жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності. Отже, в разі, коли один з подружжя не вчинив передбачених частиною п'ятою статті 71 СК України дій щодо попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між сторонами відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

З огляду на те, що матеріали справи не містять доказів щодо наявності обставин для відступлення від засад рівності часток подружжя при поділі спільного майна, суд вважає, що спірне майно підлягає поділу між сторонами у загальному порядку, тобто порівну.

Сам факт проживання неповнолітніх дітей з позивачкою не є за законом тією достатньою підставою для відходу від рівності часток, а іншого у справі не встановлено.

Заперечення третьої особи проти позову правового значення не мають, оскільки поділу підлягає майно подружжя, яке також знаходиться у третіх осіб, а гарантії іпотекодержателя щодо спірного майна визначені частиною 2 статті 23 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Враховуючи рівність часток подружжя у праві спільної сумісної власності на спірне майно, що визначено ч. 1 ст. 70 СК України, і відсутність домовленості між ними та шлюбного договору щодо визначення іншого розміру їхніх часток у праві власності на нього у разі поділу майна, відсутність належних та допустимих доказів щодо доцільності відступлення від рівності часток майна подружжя, а також за відсутності умов, передбачених ч. ч. 4 та 5 ст. 71 СК України, суд вважає неможливим реальний поділ цього майна та здійснює його поділ, визнавши за позивачем та відповідачем право власності на нього по 1/2 його частині.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 60, 61, 69-71 СК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст. ст. 10, 11, 60, 61, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ спільного сумісного майна подружжя, треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Центрально- Міської районної у місті Кривому Розі ради, публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» - задовольнити частково.

Визнати причину пропуску строку ОСОБА_4 позовної давності для звернення з позовом до суду - поважною.

Розподілити нерухоме майно - нежитлове приміщення, загальною площею 201,6 кв м за адресою: АДРЕСА_1 у рівних частинах, по 1/2 частці, між ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину майна - нежитлове приміщення, загальною площею 201,6 кв м за адресою: АДРЕСА_1.

В решті частині позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Особи, які приймали участь у справі , але не були присутні під час проголошення рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з моменту отримання копії рішення.

Суддя: О. Н. Борис