Вирок № 68165912, 08.08.2017, Близнюківський районний суд Харківської області

612/380/17

1-кп/612/57/17

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2017 року смт. Близнюки

Близнюківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Масло С.П.,

за участю секретаря судового засідання Чміль Т.А.,

за участю сторін кримінального провадження з боку обвинувачення: прокурора Ткаченка О.Ю., з боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_1, захисника Остапенко С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Близнюки Харківської області кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Семенівка Близнюківського району Харківської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, непрацюючого, зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_1, раніше судимого: 1) 30.07.2004 року Близнюківським районним судом Харківської області за ст.ст.186 ч.2, 185 ч. 3, 70 КК України - 4 роки позбавлення волі, звільнений 10.08.2006 року відповідно до постанови Первомайського міського суду Харківської області від 02.08.2006 року умовно - достроково на не відбутий строк - 1 рік 9 місяців 2 дні; 2) 12.02.2007 року Кегичівським районним судом Харківської області за ст.ст. 185 ч. 3, 71 КК України - 3 роки 6 місяців позбавлення волі, звільнений 02.07.2010 року по відбуттю строку покарання; 3) 13.05.2016 року Ленінським районним судом м. Полтави за ст.185 ч. 1 КК України - 1 рік позбавлення волі, відповідно до ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання на іспитовий строк - 1 рік,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, раніше засуджений 12.02.2007 Кегичівським районним судом Харківської області за ст.ст. 185 ч. 3, 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, після повного відбуття покарання, маючи не зняту та непогашену у встановлену законом порядку судимість за корисливий злочин, на шлях виправлення не став та знову вчинив корисливий злочин за наступних обставин:

01.10.2013 року близько 16.00 години, ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився вдома у раніше знайомої ОСОБА_3, яка мешкає за адресою : АДРЕСА_2, де також знаходився ОСОБА_4, який на той момент на деякий час залишив свій мобільний телефон марки «Nokia 2700 classic» без нагляду, так як заряджав його. ОСОБА_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливого мотиву, з метою самозбагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, повторно, шляхом вільного доступу таємно викрав мобільний телефон марки «Nokia 2700 classic», в якому знаходились карта пам'яті «Trancend micro SD 2 GB», які належать ОСОБА_4. В подальшому ОСОБА_1 з місця події з викраденим зник та розпорядилися ним на власний розсуд. Згідно висновку судової товарознавчої експертизи Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 3151 від 10.10.2013, загальна ринкова вартість викраденого майна у ОСОБА_4 станом на 01.10.2013 складала 160 гривень 00 коп..

Допитаний у судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_1, вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, розкаявся у скоєному, погодився із кваліфікацією органом досудового розслідування вчиненого ним діяння, не оспорював встановлених в ході досудового розслідування фактичних обставин справи на підставі яких йому пред'явлено обвинувачення. Пояснив про обставини справи як викладено вище у вироку.

Прокурор не висловив жодних заперечень щодо встановлених обставин.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованому кримінальному правопорушенні, судом відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, що немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснив учасникам кримінального провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, суд, переконавшись у правильності розуміння вказаних положень закону сторонами кримінального провадження, визнав недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення, та винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Вина обвинуваченого у скоєнні вище зазначеного кримінального правопорушення доведена в повному обсязі.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1, суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України - тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинене повторно.

При вирішенні питання про вид і міру покарання ОСОБА_1 суд враховує щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, що відповідно до п.1 ч.1 ст. 66 КК України визнається судом обставинами, які пом'якшують його покарання.

Відповідно до ст. 67 КК України, обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_1 є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Відповідно до класифікації злочинів, передбаченої ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_1, відноситься до злочинів середньої тяжкості.

Вивченням даних про особу ОСОБА_1 встановлено, що він раніше судимий, має не зняті та не погашені у встановленому законом порядку судимості, на обліку у лікаря нарколога та психіатра Близнюківської ЦРЛ не перебуває, за місцем реєстрації характеризується посередньо, не одружений, не працюючий, має на утриманні неповнолітню дитину - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5.

При призначенні покарання ОСОБА_1, суд відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, його наслідки, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують покарання та обставини, що обтяжують покарання.

Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку про необхідність і достатність призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України.

При цьому, суд застосовує положення ч. 4 ст. 70 КК України при визначенні остаточного покарання за даним вироком та вироком Ленінського райнного суду м. Полтави від 13.05.2016 р. і застосовує принцип часткового складання призначених покарань.

При цьому, суд враховуючи характер та ступінь суспільної небезпеки діянь, тяжкість злочину, дані про особу обвинуваченого, згідно яких він має постійне місце проживання, посередньо характеризується за місцем проживання, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, наявність не знятої та не погашеної у встановленому законом порядку судимості, наявність обставин, що пом'якшують покарання, а саме щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину, наявність обставини, що обтяжує покарання, а саме вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, суд вважає можливим виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання, та дійшов висновку про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, застосувавши ст. 75 КК України.

На думку суду, призначене покарання відповідає характеру та ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також є достатнім для виправлення ОСОБА_1 та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

На період іспитового строку суд покладає обов'язки на ОСОБА_1, передбачені ст.76 КК України.

Вирішуючи питання щодо продовження міри запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили, суд враховує те, що ОСОБА_1 засуджується до покарання не пов'язаного з реальним позбавленням волі, у зв'язку з чим не знаходить підстав для продовження раніше обраного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Харківській установі виконання покарань № 27 до набрання вироком законної сили, скасувавши при цьому цей запобіжний захід.

Підстав для застосування ст. 69 КК України до ОСОБА_1 суд не вбачає.

Цивільний позов не пред'являвся. Арешт на майно не накладався.

Згідно ч. 2 ст. 124 КПК України, суд стягує з ОСОБА_1 процесуальні витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи за цим кримінальним провадженням.

Долю речових доказів вирішити у відповідності до вимог п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України. Керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців шляхом часткового складання покарання, призначеного за вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 13.05.2016 р., та покаранням, призначеним за даним вироком.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.

У відповідності до вимог ст. 76 КК України на період іспитового строку, покласти на ОСОБА_1 такі обов'язки:

1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення:

- судово-товарознавчої експертизи № 3151 від 10.10.2013 в сумі 489 (чотириста вісімдесят дев'ять) грн. 00 коп. (код доходів 24060300 р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011 ГУДКСУ в Комінтернівському районі м. Харкова).

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: мобільний телефон марки «Nokia 2700 classic», який знаходиться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_4 - повернути останньому як законному володільцю.

Дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до набрання законної сили вироком відносно ОСОБА_1 не продовжувати, скасувавши запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та звільнивши ОСОБА_1 з під варти у залі судового засідання негайно.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Харківської області через Близнюківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя С.П. Масло

08 серпня 2017 року