Постанова № 6816389, 08.10.2009, Вінницький окружний адміністративний суд

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2009 р. Справа № 2-а-3648/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Чудак Олесю Миколаївну,

При секретарі судового засідання:

За участю представників сторін:

позивача :

відповідача :

розглянувши матеріали справи

за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до: Приватного сільськогосподарського підприємства "Мрія"

про: стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені

ВСТАНОВИВ :

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено:

Суддя/підпис/Чудак Олеся Миколаївна

Копія вірна:

Суддя:

Секретар:

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2009 року Справа №2-а-3648/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,

при секретарі судового засідання Гуцолові Максимові Павловичу,

за участю представника позивача Мельник Тетяни Іванівни,

представника відповідача Чоловського Олександра Миколайовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного сільськогосподарського підприємства Мріяпро стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

встановив:

у серпні 2009 року Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (Фонд) звернулося в суд з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства Мрія(ПСП Мрія) про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 14200 грн та пені в розмірі 687 грн 28 коп.

Зазначали, що відповідно до статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Українівід 21 березня 1991 року №875-ХІІ (Закон №875) відповідач зобовязаний забезпечити встановлений норматив робочого місця, призначеного для працевлаштування інвалідів.

Оскільки за 2008 рік середньооблікова чисельність працюючих на підприємстві інвалідів менша, ніж установлено нормативом, то воно повинно сплатити Фонду адміністративно-господарські санкції. Порушення термінів сплати цих санкцій тягне за собою нарахування пені.

В судовому засіданні представник Фонду позов підтримала в повному обсязі посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Додатково пояснив, що підприємством дотримано вимог Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, оскільки створено передбачену законом кількість робочих місць. Не направлення інвалідів з центру зайнятості на підприємство для працевлаштування не може ставитись їм у вину як невиконання нормативу.

Суд заслухав пояснення учасників процесу, повно, всебічно, обєктивно дослідив матеріали справи та надав їм юридичну оцінку.

Так, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю (ч. 1 ст. 17 Закону №875).

Забезпечення такого права здійснюється шляхом безпосереднього звернення інваліда до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості (ч. 1 ст. 18 Закону №875).

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань, а центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів приймається рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування (ч. 2, 3 ст. 18-1 Закону №875).

В свою чергу підприємства, установи, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, організації, фізичні особи, які використовують найману працю (роботодавці), зобовязані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, а також відповідно до частини третьої статті 18 Закону №875 надавати державній службі зайнятості інформацію для організації працевлаштування інвалідів і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Статтею 19 Закону №875 передбачено, що для роботодавців встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Роботодавці самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (ч. 2 ст. 19 Закону №875).

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають відповідним відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів (ч. 9 ст. 19 Закону №875).

Відповідно до частини 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно з цими звітами, у випадку, коли на підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю, середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього закону, то вони щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює більше 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю (ст. 20 Закону №875).

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч. 2).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються роботодавцями, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону (ч. 4 ст. 20 Закону №875).

Спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку (ч. 9 ст. 20 Закону №875).

Таким чином, вважаючи що ПСП Мріяпорушено чинне законодавство щодо невиконання нормативу робочих місць, призначених для інвалідів, що в свою чергу зачіпає інтереси держави у сфері соціального захисту інвалідів та завдає шкоди Фонду соціального захисту населення, який є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, фонд звернувся в суд за стягненням адміністративно-господарської санкції та пені.

Наведенні вимоги позивача є обґрунтованими та відповідають чинному законодавству з огляду на таке.

Середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу ПСП Мріяскладає більше 8 осіб, а тому товариство зареєстроване у відповідному відділенні Фонду соціального захисту населення за своїм місцем знаходження (Вінницьке відділення) і подає цьому відділенню звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Так, відповідно до витягу з реєстру роботодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів, ПСП Мріязареєстроване у Фонді 11 листопада 2008 року за №05/210/13 (а.с. 36).

Звіт, за формою 10-ПІ, затвердженою Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року №42 відповідачем подано до Вінницького відділення Фонду 27 лютого 2009 року (а.с. 7).

У звіті, зокрема, зазначено, що на підприємстві за 2008 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу склала 39 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні 1 особа, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 1 особа, фонд оплати праці штатних працівників 553 тис. 80 грн, а середньорічна заробітна плата штатного працівника 14 тис. 20 грн, сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів не розрахована.

Таким чином, оскільки середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідачем визначена у 39 осіб, то норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів повинен складати 2 робочих місця (39*4%=1,56).

Як вбачається з додатку до поданого відповідачем звіту (список працюючих інвалідів за 2008 рік), на підприємство працевлаштований і працює на даний час один інвалід третьої групи, що підтверджується наказом від 19 січня 2008 року №8 про зарахування сторожем Заболотного Г.О. (а.с. 8).

Згідно з листом Жмеринського міськрайонного центру зайнятості від 27 квітня 2009 року №01-08/655 ПСП Мріяпротягом 2008 року інформація для організації працевлаштування інвалідів до них не надавалася (а.с. 10).

Таким чином, із матеріалів справи вбачається бездіяльність ПСП Мріящодо створення іще одного робочого місця, а також його вина у непрацевлаштуванні інваліда, що є складовими господарського правопорушення. Товариством не здійснені всі залежні від нього заходи по недопущенню господарського правопорушення, а тому є правові підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій.

При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій суд виходить із загальних норм права про відповідальність за порушення зобовязань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного звязку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності повязане з необхідністю доведення порушення зобовязання.

Адміністративно-господарську відповідальність, передбачену статтею 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, за своєю правовою природою слід визнати господарсько-правовою відповідальністю. Підставою для застосування такої відповідальності учасника господарських відносин є вчинене роботодавцем правопорушення в сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 ГК України). Відповідно до частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Важливим в цій ситуації є встановлення вини або її відсутності у діях чи бездіяльності роботодавця шляхом оцінки доказів виконання роботодавцем заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про наявність вакансій органів працевлаштування.

Звіт за формою 3-ПН, який є актом інформування органи працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство інвалідів із встановленим рівнем нозології для працевлаштування, ПСП Мріядо центру зайнятості не направляло. Це підтверджується листом заступника директора центру О.В. Степанова на запит Фонду (а.с. 9, 10).

Згідно довідки №04-13/2035 від 22 вересня 2009 року в Жмеринському міськрайонному центрі зайнятості протягом 2008 року перебувало на обліку 65 інвалідів (а.с. 37).

Тобто, в судовому засіданні встановлено, що відповідачем протягом 2008 року заходів для організації працевлаштування інвалідів шляхом надання інформації в місцевий центр зайнятості щодо потреби в працівниках з обмеженими фізичними можливостями не вживалося, що свідчить про не створення робочого місця для інваліда.

В свою чергу, обовязок державних органів щодо працевлаштування інвалідів виникає лише після виконання підприємствами обовязку щодо створення робочих місць і надання передбаченої законодавством про соціальну захищеність інвалідів інформації про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Інформація про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) роботодавцями подається щомісячно в повному обсязі державній службі зайнятості за формою №3-ПН Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках.

Звіти за даною формою державної статистичної звітності містять вичерпну інформацію про наявність на підприємстві вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів протягом звітного періоду.

Відтак, за відсутності такої інформації, органи, визначені статтею 18 Закону №875, не можуть скористатися своїми правами, щодо направлення на працевлаштування інваліда.

Посилання представника відповідача на подання ПСП Мріязагальних звітів до центру зайнятості про вакансії (наявність яких в судовому засіданні, не доведена, з посиланням на незбереження цих матеріалів), є неповноважними, оскільки не стосуються законодавства про соціальну захищеність інвалідів і не можуть бути підставою направлення їм для працевлаштування інваліда.

Законодавче створення звітності за формою №3-ПН є спеціальним і свідчить не просто про наявність вакансій на підприємстві, а про створення робочого місця саме для інваліда, а відтак виконання нормативу, передбаченого статтею 19 Закону №875.

Враховуючи, що звітів за формою №3-ПН ПСП Мріядо центру зайнятості не надсилали, інших доказів щодо безпосереднього створення іще одного робочого місця для інваліда в судовому засіданні не надали, то суд вважає, що відповідач не дотримався вимог закону, щодо забезпечення необхідного нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Одночасно, слід зазначити, що 30 березня 2008 року ПСП Мріязвернулося з листом до Демидівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області про наявність вакантних місць для працевлаштування працездатних інвалідів, однак на звернення відповідача отримано відповідь за підписом сільського голови І.П. Браславець від 12 квітня 2008 року №26/а щодо відсутності на території сільської ради працездатних інвалідів, які потребують працевлаштування (а.с. 37).

Дане посилання відповідача не може вважатись належним доказом саме створення робочого місця, оскільки для цього законом передбачено інформування центру зайнятості. Механізм самостійного пошуку особи-інваліда для працевлаштування у такій ситуації є похідним.

В судовому засіданні представник відповідача посилався також на відсутність у їхньому регіоні інвалідів відповідної нозології.

При цьому, слід зазначити, що Закон України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україніне повязує застосування адміністративно-господарських санкцій з будь-якими обставинами, що перешкоджають працевлаштуванню інвалідів, оскільки вказана відповідальність за своєю природою є альтернативним зобовязанням і запроваджена державою з метою стимулювання діяльності підприємств по створенню та наданню робочих місць інвалідам, працевлаштування та забезпечення їх належними умовами праці.

Тобто, обовязком підприємства відповідно до чинного законодавства є створення робочого місця для інваліда і за невиконання таких вимог, статтею 20 Закону №875 передбачена відповідальність. Відсутність/наявність інвалідів на обліку сама по собі не може бути підставою для застосування адміністративно-господарської санкції.

Таким чином, встановивши порушення відповідачем частини третьої статті 18, частини другої статті 19 та статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, суд вважає вимогу про стягнення адміністративно-господарської санкції обґрунтованою.

Крім того, з вищенаведених правових норм вбачається обовязок роботодавця самостійно розраховувати та сплатити штрафні санкції, а судовий процес стягнення є вимушеною процедурою у випадку не сплати штрафних санкцій добровільно.

Оскільки в порушення чинного законодавства адміністративно-господарська санкція самостійно відповідачем не визначена і до 15 квітня 2009 року не сплачена, то Вінницьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів правомірно розраховано її суму, а саме 14200 грн та за порушення термінів сплати нарахована пеня в розмірі 687 грн 28 коп. (а.с. 11, 12).

Відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року №1434 Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики України та підпорядковується йому.

Основним завданням цього Фонду є контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні.

Фонд соціального захисту інвалідів має право проводити перевірку підприємств щодо реєстрації, подання ними звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, цільового використання наданих Фондом коштів.

Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді (ч. 10 ст. 20 Закону №875).

Несплата ПСП Мріяв добровільному порядку заборгованості тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України та суттєво порушує інтереси держави.

Суд, на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засідання доходить висновку про задоволення даного позову повністю.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статями 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

постановив:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства Мрія(с. Могилівка, Жмеринський район, Вінницька область, 23140, р/р 26001300000721 ВФ АКБ Форум м. Вінниця, МФО 302816, код ЄДРПОУ 03732886) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (Держбюджет Жмеринський район р/р 31214230700132, код ЄДРПОУ 34701261, ГУДКУ у Вінницькій області м. Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної класифікації 50070000, призначення платежу - платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2008 рік) адміністративно-господарські санкції в розмірі 14200 грн та пеню в розмірі 687 грн 28 коп.

Відповідно до статті 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено 13.10.2009.

Суддя О.М.Чудак