Постанова № 6816388, 01.10.2009, Вінницький окружний адміністративний суд

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2009 р. Справа № 2-а-3645/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,

при секретарі судового засідання Гуцолі Максимові Павловичу,

за участю представника позивача Богатиря Сергія Володимировича,

у відсутність відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по штрафній санкції за порушення податкового законодавства,

встановив:

у серпні 2009 року Державна податкова інспекція у Немирівському районі Вінницької області (ДПІ у Немирівському районі) звернулася в суд з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (ФОП ОСОБА_2) про стягнення заборгованості по штрафній санкції за порушення податкового законодавства.

Зазначали, що за результатами проведеної перевірки щодо дотримання ФОП ОСОБА_2 порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, встановлено порушення відповідачем пунктів 2, 5, 13 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг(Закон №265), а відтак податковим органом прийнято рішення від 24 березня 2009 року №0000382303 про застосування до неї штрафної санкції в сумі 2432 грн.

Внаслідок оскарження прийнятого рішення ФОП ОСОБА_2, постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2009 року рішення в частині застосування штрафних санкцій на суму 340 грн на підставі пунктів 2, 5 статті 3 Закону №265 визнано протиправним та скасовано.

В подальшому, ФОП ОСОБА_2 погашено 400 грн заборгованості.

Таким чином, на час звернення до суду у відповідача рахувався борг в розмірі 1692 грн.

Посилаючись на те, що вказана сума ФОП ОСОБА_2 в добровільному порядку не сплачена, а також те, що для належного виконання обовязків, будучи державним органом та виконуючи завдання держави, податкова служба має право на захист інтересів держави щодо погашення існуючої заборгованості в органах судової влади, - просили стягнути з відповідача 1692 грн за рахунок її майна.

В судовому засіданні представник ДПІ у Немирівському районі на підставі частини першої статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) подав заяву про зменшення позовних вимог на 892 грн, посилаючись на часткове погашення підприємцем боргу.

Зважаючи на те, що в силу частини першої статті 51 КАС України, крім прав та обовязків, визначених у статті 49 цього Кодексу, позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду, заяву позивача про зменшення позовних вимог прийнято судом, оскільки ці дії не суперечать закону, не порушують чиїх-небудь прав, свобод чи інтересів.

Відповідач в судове засідання жодного разу не зявлялася, хоча про час, дату і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про що свідчать реєстри листів поштових відправлень Вінницького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2009 року, 11 вересня 2009 року, 17 вересня 2009 року (а.с. 15, 20, 28). Розгляд справи по суті у звязку з неявкою відповідача переносився.

Таким чином, суд вважає, що вжив всіх заходів для повідомлення ФОП ОСОБА_2 належним чином про час і місце розгляду справи з її участю або участю її повноважного представника для реалізації нею прав судового захисту.

Письмових заперечень на позовну заяву, документів, вказаних в ухвалі суду від 18 серпня 2009 року, інших доказів по справі, клопотань відповідач не надсилала.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим кодексом.

Отже, виходячи зі змісту статті 128 КАС України неявка відповідача чи її уповноваженого представника без поважних причин або неповідомлення про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи протягом розумного строку, у звязку з чим судом розглянуто справу за наявними в ній матеріалами.

Суд заслухав пояснення представника позивача, повно, всебічно, обєктивно дослідив матеріали справи та надав їм юридичну оцінку.

Зокрема, суд встановив, що як Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію, зареєстрована Немирівською районною державною адміністрацією Вінницької області 19 лютого 2008 року, про що зроблено запис за НОМЕР_2 (а.с. 6) та взята на облік як платник єдиного податку у державній податковій інспекції у Немирівському районі Вінницької області.

12 березня 2009 року головними державними податковими ревізорами-інспекторами ДПА у Вінницькій області Пуньковим В.В. та Поплавським В.Л. в присутності ФОП ОСОБА_2, згідно направлень №900983, №900978 від 10 березня 2009 року, проведена перевірка господарської одиниці-магазину Світлана, який розташований по АДРЕСА_1, що належить відповідачу, щодо дотримання нею порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 12 березня 2009 року №362/02/32/23/2131507165, у якому встановлено порушення відповідачем пунктів 2, 5, 13 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а саме: при реалізації товару на загальну суму 12 грн 60 коп. виписано та видано розрахункову квитанцію невстановленої форми (невідповідний розрахунковий документ); порушено встановлений порядок ведення розрахункової книжки і в розрахунковій квитанції відсутнє найменування товару, дата проведення розрахункової операції та підпис продавця; не забезпечено відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня. Сума невідповідності склала 418 грн 40 коп.

Таким чином, 24 березня 2009 року податковим органом прийнято рішення №0000382303, яким до ФОП ОСОБА_2 застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2432 грн.

Дане рішення оскаржене відповідачем до Вінницького окружного адміністративного суду.

Постановою суду від 12 травня 2009 року рішення в частині застосування штрафних санкцій на суму 340 грн на підставі пунктів 2, 5 статті 3 та пункту 3 частини першої 17 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послугвизнано протиправним та скасовано.

20 липня 2009 року, відповідно до платіжного доручення №633, відповідачем добровільно сплачено податковий борг в розмірі 400 грн.

Таким чином, станом на 13 серпня 2009 року заборгованість відповідача перед бюджетом склала 1692 грн.

Під час судового засідання 17 вересня 2009 року представником позивача надано заяву про зменшення позовних вимог на 400 грн у звязку з частковим погашенням відповідачем боргу, що підтверджується платіжним дорученням від 27 серпня 2009 року №3 (а.с. 23, 32), а також актом звірки розрахунків від 11 вересня 2009 року, підписаним ФОП ОСОБА_2, що свідчить про визнання нею суми заборгованості (а.с. 24).

В судовому засіданні 01 жовтня 2009 року представником ДПІ у Немирівському районі знову зменшено позовні вимоги на 400 грн, в звязку з частковим погашенням ФОП ОСОБА_2 заборгованості на підставі платіжного доручення від 24 вересня 2009 року №893 (а.с. 32, 33).

Таким чином заборгованість відповідача склала 892 грн, що знайшло своє відображення у матеріалах справи і підтверджується витягом із картки особового рахунку платника податку, наданим представником позивача (а.с. 32).

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до статті 15 Закону №265 та пункту 3.1 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2008 року №355, контроль за здійсненням субєктами господарювання розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі, а також операцій купівлі-продажу іноземної валюти та касових операцій, а також наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій здійснюють органи державної податкової служби шляхом проведення відповідно до щомісячних планів податкового органу планових перевірок та позапланових перевірок у випадках, передбачених законодавством, на підставі рішення керівника органу державної податкової служби.

Керуючись пунктом 11 статті 11 Закону України від 04 грудня 1990 року №509 Про державну податкову службу України, згідно з яким, органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України, та відповідно до статті 17 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послугза виявлені порушення до субєктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), відповідні органи державної податкової служби України приймають рішення про застосування фінансових санкцій.

Суми зазначених фінансових санкцій, підлягають перерахуванню субєктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких санкцій (ст. 25 Закону №265).

У випадку незгоди субєкта підприємницької діяльності з прийнятим рішенням, він може оскаржити його до суду.

Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як встановлено в судовому засіданні, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2009 року, що набрало законної сили, встановлена правомірність застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пункту 1 статті 17 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послугза порушення вимог пункту 13 статті 3 цього ж Закону, а тому ця сума фінансових санкцій, з урахуванням часткової проплати, підлягає стягненню з відповідача, як добровільно не сплачена.

Тобто, судом підтверджено правомірність застосування до ФОП ОСОБА_2 спірної суми штрафних санкцій за встановлене в акті перевірки порушення в сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Таким чином, постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2009 року у справі №2-а-1891/09/0270 має преюдиціальне значення для вирішення даної адміністративної справи щодо розміру штрафних (фінансових) санкцій.

За своєю суттю штрафні санкції, застосовані ДПІ у Немирівському районі до відповідача за порушення вимог Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послугвідповідають визначенню адміністративно-господарських санкцій, даному в статті 238 Господарського кодексу України (ГК України).

Згідно із статтею 238 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Стаття 239 ГК України у якості однієї із адміністративно-господарських санкцій визначає адміністративно-господарський штраф.

Статтею 241 ГК України визначено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується субєктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з субєкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення. Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 цього Кодексу.

Штрафи, що передбачені статтею 17 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, є заходами майнового характеру, які спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідацію його наслідків, що застосовуються органами державної податкової служби за порушення порядку проведення розрахункових операцій в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, тобто підпадають під законодавче визначення адміністративно-господарських санкцій та є такими за своєю юридичною суттю.

При цьому слід зазначити, що Державна податкова інспекція, відповідно до Закону України Про державну податкову службу України, є органом державної податкової служби і субєктом владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції, що тягне за собою розгляд цього спору за правилами Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до положень пункту 4 частин першої статті 17 .

Так, згідно з пунктом 6 частини першої статті 10 Закону України Про державну податкову службу в Українідо функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та обєднаних державних податкових інспекцій належить виконання таких функцій, як, зокрема, забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами.

Пункт 11 цієї статті передбачає, що органи державної податкової служби подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними та такими угодами, а в інших випадках коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна. Тобто, стягнення суми заборгованості, в разі недостатності коштів у відповідача, можливе за рахунок його майна.

Судом встановлено, що відповідач не сплатила суми фінансової санкції (правомірність застосування якої визнана рішенням суду, яке має преюдиціальне значення у цій спарві) в розмірі 882 грн, про що свідчить акт звірки взаєморозрахунків від 11 вересня 2009 року. ФОП ОСОБА_2 визнає дану суму фінансової санкції, але сплатити її відмовляється.

Оскільки заборгованість зі сплати штрафних санкцій за порушення в сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій не є узгодженою сумою податкового зобовязання, то відповідно на неї не поширюються норми Закону України від 21 грудня 2000 року №2181 Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамищодо узгодження боргу.

Слід також зазначити, що на заборгованість по фінансовим санкціям, яка є предметом спору, не поширюються норми Закону №2181 і стосовно надіслання податкових вимог (ст. 6), відтак, податковою інспекцією не вживаються заходи по погашенню заборгованості по штрафній санкції, права виникнення податкової застави (ст. 8), адміністративного арешту активів (ст. 9), продажу активів, що перебувають у податкові заставі (ст. 10) тощо.

Вказана ситуація має місце у звязку з тим, що перераховані процедури стосуються виключно податкового боргу та узгодженої суми податкового зобовязання, а санкції, нараховані за порушення Закону №265, не є податковим зобовязанням у розумінні Закону України Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами.

За таких обставин, та враховуючи, що заборгованість в добровільному порядку не сплачена, що тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України та суттєво порушує інтереси держави, то вказана заборгованість підлягає стягненню лише в судовому порядку.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а відповідно до статті 86 цього Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Враховуючи те, що вимоги ДПІ у Немирівському районі є обґрунтованими, заявленими в межах наданих законом повноважень, відповідають дійсним обставинам та знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, а також те, що на час вирішення справи, докази про сплату відповідачем заборгованості по фінансовій санкції відсутні, суд доходить висновку про доцільність задоволення позову.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статями 8-12, 17, 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 186, 255 КАС України, суд

постановив:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, інд. код НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України (р/р 01040161400014 в Немирівському відділенні Державного казначейства, МФО 302214, код ЄДРПОУ 20087535) заборгованість по сплаті фінансової санкції в розмірі 892 грн за рахунок майна.

Відповідно до статті 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено 02.10.2009.

Суддя /підпис/ Чудак Олеся Миколаївна

Копія вірна:

Суддя:

Секретар: