Рішення № 68160712, 31.07.2017, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" липня 2017 р.Справа № 924/466/17

за позовом заступника керівника Городоцької місцевої прокуратури в інтересах держави, м. Городок Городоцького району Хмельницької області

до 1. Віньковецької селищної ради, смт. Віньківці Віньковецького району Хмельницької області

2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт. Віньківці Віньковецького району Хмельницької області

про визнання недійсним договору

Суддя Смаровоз М.В.

Представники:

прокуратури: Васильєва І.М.;

відповідачів: не з'явилися.

У судовому засіданні 31.07.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Прокурор звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати недійсним договір № 4 від 23.01.2017р., укладений між Віньковецькою селищною радою та фізичною особою-підприємцяем ОСОБА_1 (про постачання продуктів на суму 120000 грн.).

В обгрунтування позовних вимог відзначено, зокрема, що згідно з положеннями ст. 179, 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. В порушення вказаних вимог Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 655, ст. 656, ст. 669 Цивільного кодексу України, у договорі № 4 від 23.01.2017р. не визначено конкретне найменування та кількість продукції, що є предметом цього договору. Також, як вказує прокурор, ст. 4 Закону України „Про публічні закупівлі" передбачає, що закупівля здійснюється відповідно до річного плану. Річний план, додаток до річного плану та зміни до них безоплатно оприлюднюються на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель протягом п'яти днів з дня їх затвердження. У пунктах 3, 4, 6, 7 форми річного плану закупівель, затвердженої наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22.03.2016р. № 490 „Про затвердження форм документів у сфері публічних закупівель" зазначається: конкретна назва предмета закупівлі; коди та назви відповідних класифікаторів предмета закупівлі (за наявності); розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість предмета закупівлі; процедура закупівлі.

Однак, у порушення вищевказаних вимог законодавства, Віньковецькою селищною радою не заплановано даної закупівлі у річному плані, додатку до річного плану та не оприлюднено на веб-порталі Уповноваженого органу електронні документи (план закупівель, додаток до річного плану та зміни до них), які б підтверджували планування Віньковецькою селищною радою закупівель продуктів, які є предметом спірного договору від 23.01.2017р. № 4, що підтверджується даними веб-порталу Уповноваженого органу та інформацією Віньковецької селищної ради.

Разом з тим, як зазначено прокурором, при здійсненні закупівлі замовником - Віньковецькою селищною радою не визначено конкретний предмет закупівлі відповідно до вимог вищевказаного законодавства на підставі Національного класифікатора України „Єдиний закупівельний словник" ДК 021:2015.

Вказане не відповідає принципам здійснення закупівель, визначених у ст. 3 Закону України „Про публічні закупівлі", а саме: відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель.

Як стверджує прокурор, оскільки спірний договір про закупівлю продуктів за кошти бюджету між Віньковецькою селищною радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 № 4 від 23.01.2017р. укладено сторонами з порушеннями ст. 656, 669 Цивільного кодексу України, ст. 179, 180 Господарського кодексу України, ст. 1, 2, 3, 4, Закону України „Про публічні закупівлі", п. 1 розділу II Порядку визначення предмету закупівлі, ствердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17.03.2016р. № 454, тому наявні правові підстави для визнання вищезазначеного договору недійсним.

Крім того, прокурором відзначено, що укладення оспорюваного договору на постачання продуктів за бюджетні кошти № 4 від 23.01.2017р. всупереч норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України „Про публічні закупівлі", Порядку визначення предмету закупівлі, затвердженого наказом Мінекономрозвитку від 17.03.2016р. № 454 є порушенням законності в бюджетній системі, порушує принцип відкритості та прозорості проведення публічних закупівель.

Тому, підставою для звернення прокурора до суду в інтересах держави з даним позовом є загроза порушень економічних інтересів держави внаслідок укладення незаконного правочину, завдання шкоди місцевому бюджету у вигляді незаконних витрат.

Прокурор у судових засіданнях позовні вимоги підтримує.

Представники відповідачів у своїх заявах зазначили, що позовні вимоги прокуратури визнають та просять розглядати справу без їх участі.

Розглядом матеріалів справи встановлено таке.

23.01.2017р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (постачальником) та Віньковецькою селищною радою (покупцем) було укладено договір №4, відповідно до умов якого постачальник приймає на себе обов'язки по поставці продуктів, а покупець зобов'язується прийняти поставку і оплатити за поставлений товар (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 2.1. договору сума продуктів, яку продавець постачає покупцеві згідно даного договору складає 120000 грн. Ціна на товар, що постачається по цьому договору вказується у накладних, виданих на підставі договору.

Розділом 4 договору визначені строки та умови поставки, де вказано, що моментом поставки партії товару вважається відмітка на відповідних товарних документах товару на складі покупця. Продукція поставляється на протязі двох тижнів після передоплати.

Розділом 5 договору визначені умови платежу, де вказано, що покупець здійснює оплату шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2017р. (р. 10).

Як вбачається із звіту про результати проведення процедури закупівлі UA-2017-02-24-000058-а від 24.02.2017р. фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було проведено процедуру закупівлі товару кількістю 8200 кг. Віньковецькій селищній раді (замовнику) на загальну суму 12000 грн. на підставі укладеного між сторонами договору про закупівлю 23.01.2017р.

Відповідно до накладних № 51 від 25.04.2017р., № 44 від 21.04.2017р., № 4 від 30.01.2017р., № 6 від 30.01.2017р., № 15 від 21.02.2017р., № 28 від 20.03.2017р., № 26 від 20.03.2017р., № 12 від 21.02.2017р., № 29 від 20.03.2017р. фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було поставлено на підставі перерахунку Дитячому саду № 1 та № 2 товару на загальну суму 38466,87 грн.

У листі № 176 від 05.05.2017р., адресованому прокурору Віньковецького відділу Городоцької місцевої прокуратури, Віньковецька селищна рада повідомила про те, що у 2017 році на продукти харчування по загальному фонду по двох садочках закладені кошти по кошторису у сумі 360000 грн., але закуповують продукти у підприємців, зокрема у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на підставі договору № 17 від 23.01.2017р. - 100000 грн. ( за чотири місяці використано кошти у сумі 13869,31 грн.). Також, як зазначено у цьому листі, річні плани закупівель Віньковецькою селищною радою на 2017 рік не розроблялись та не оприлюднювались на сайті www.prozzoro.gov.ua, в тому числі не здійснювалося планування закупівлі продуктів харчування у 2017 році.

В матеріалах справи також наявні копії: платіжних доручень № 422 від 26.04.2017р., № 143 від 23.02.2017р., № 54 від 30.01.2017р., № 145 від 23.02.2017р., № 251 від 21.03.2017р., № 249 від 21.03.2017р., № 379 від 24.04.2017р., № 380 від 24.04.2017р. тощо.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги таке.

Ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як передбачено ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

Як вбачається з матеріалів справи, 23.01.2017р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (постачальником) та Віньковецькою селищною радою (покупцем) було укладено договір № 4, відповідно до п. 1.1. якого постачальник приймає на себе обов'язки по поставці продуктів, а покупець зобов'язується прийняти поставку і оплатити за поставлений товар.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 266 ГК України встановлено, що предметом поставки є визначена родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом 3 ст. 3, ст. 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У преамбулі Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що даний закон установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Судом зауважується, що Віньковецька селищна рада є органом місцевого самоврядування та здійснювала відповідно закупівлю товарів, робіт і послуг для потреб територіальної громади, тому на порядок та правила укладення договорів із нею поширює свою дію Закон України "Про публічні закупівлі". Стаття 1 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачає, що договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари. Предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом. Товари - продукція, об'єкти будь-якого виду та призначення, у тому числі сировина, вироби, устаткування, технології, предмети у твердому, рідкому і газоподібному стані, а також послуги, пов'язані з постачанням таких товарів, якщо вартість таких послуг не перевищує вартості самих товарів.

Частинами 1, 2 ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що цей закон застосовується, зокрема до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень. Під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, установлених цим Законом, та можуть використовувати електронну систему закупівель з метою відбору постачальника товару (товарів), надавача послуги (послуг) та виконавця робіт для укладення договору.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Як передбачено ч. 2 ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", під недискримінацією учасників слід розуміти і те, що замовники забезпечують вільний доступ усіх учасників до інформації про закупівлю, передбаченої цим Законом.

Судом зауважується, що Віньковецька селищна рада як замовник закупівлі продукції - продуктів харчування, із предметом купівлі менше 200000 грн. під час здійснення такої закупівлі зобов'язана дотримуватись принципів закупівлі, визначених Законом України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено обов'язок здійснення закупівель відповідно до річного плану. Річний план, додаток до річного плану та зміни до них безоплатно оприлюднюються на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель протягом п'яти днів з дня їх затвердження.

Судом відзначається, що вказана норма не встановлює обмежень щодо закупівель до 200000 грн. або вище, тому поширюється на всі закупівлі, які планується вчинити в поточному році замовником.

Як вбачається з матеріалів справи, у листі № 176 від 05.05.2017р., адресованому прокурору Віньковецького відділу Городоцької місцевої прокуратури, Віньковецька селищна рада повідомила про те, що у 2017 році на продукти харчування по загальному фонду по двох садочках закладені кошти по кошторису у сумі 360000 грн., але закуповують продукти у підприємців, зокрема у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на підставі договору № 17 від 23.01.2017р. - 100000 грн. ( за чотири місяці використано кошти у сумі 13869,31 грн.). Також, як зазначено у цьому листі, річні плани закупівель Віньковецькою селищною радою на 2017 рік не розроблялись та не оприлюднювались на сайті www.prozzoro.gov.ua, в тому числі не здійснювалося планування закупівлі продуктів харчування у 2017 році.

Враховуючи вищеозначене, судом зауважується, що замовником закупівлі - Віньковецькою селищною радою при здійсненні закупівлі продуктів харчування, зокрема, при укладенні оскаржуваного договору №4 від 23.01.2017р. із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, порушено принцип недискримінації учасників, оскільки така закупівля не була оприлюднена у плані закупівель, як це вимагає ст. 4 Закону України "Про публічні закупівлі".

При цьому, Віньковецька селищна рада не забезпечила вільний доступ усіх учасників до інформації про закупівлю, передбаченої вказаним вище законом.

Судом відзначається, що визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як передбачено п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Судом звертається увага на те, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Тому, оскільки оскаржуваний договір № 4 від 23.01.2017р., укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Віньковецькою селищною радою суперечить принципам закупівель, встановленим ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки був укладений із порушенням принципу недискримінації учасників, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання його недійсним.

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Порядку визначення предмету закупівлі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №454 від 17.03.2016 року, предмет закупівлі товарів і послуг визначається замовником згідно з пунктами 17 і 32 частини першої статті 1 Закону та на основі національного класифікатора України ДК 021:2015 „Єдиний закупівельний словник", затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23 грудня 2015 року №1749, за показником четвертої цифри основного словника із зазначенням у дужках конкретної назви товару чи послуги.

Крім того, судом зауважується, що ч. 7 ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі" забороняє придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом, та укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом. Замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів або застосування цього Закону.

Однак, як вбачається із листа виконавчого комітету Віньковецької селищної ради №176 від 05.05.2017р. селищною радою у 2017 році на закупівлю продуктів харчування для дитячих садочків №1 та № 2 було укладено шість договорів із різними суб'єктами по різних фондах (загальному та спеціальному) на суми, менші за 200000 грн., у кошторис закладено кошти в розмірі 360000 грн. (по загальному фонду бюджету) та 300000 грн. (по спеціальному фонду бюджету). При цьому, оскільки предмет закупівлі не конкретизовано відповідно до вимог Єдиного закупівельного словника та п. 1 розділу ІІ Порядку визначення предмету закупівлі (за показником четвертої цифри основного словника із зазначенням у дужках конкретної назви товару чи послуги), тому суд приходить до висновку, що в даному випадку має місце поділ предмета закупівлі - продуктів харчування, з метою уникнення процедури проведення відкритих торгів.

При цьому судом враховується, що відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Відповідачі у справі визнали позовні вимоги, що підтверджується відповідними заявами, наявними в матеріалах справи. Визнання позову відповідачами не суперечить вимогам чинного законодавства та не порушує права та охоронювані інтереси інших осіб.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як передбачено ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, з огляду на невідповідність оскаржуваного договору № 4 від 23.01.2017р. вимогам законодавства, зокрема, Закону України "Про публічні закупівлі", суд вважає правомірними вимоги щодо визнання недійсним договору № 4 від 23.01.2017р., укладеного між Віньковецькою селищною радою та фізичною особою-підприємцяем ОСОБА_1 про постачання продуктів на суму 120000 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідачів в рівних частинах.

Керуючись ст.ст.1, 2, 45, 12, 13, 33, 43-49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір № 4 від 23.01.2017р., укладений між Віньковецькою селищною радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

Стягнути з Віньковецької селищної ради (смт. Віньківці Віньковецького району Хмельницької області, вул. Соборної України, 20, ідентифікаційний код 04403315) на користь прокуратури Хмельницької області (м. Хмельницький, пров. Військкоматський, 3, код ЄДРПОУ 02911102, р/р 35218028002814, Банк Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172) 800 грн. відшкодування судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь прокуратури Хмельницької області (м. Хмельницький, пров. Військкоматський, 3, код ЄДРПОУ 02911102, р/р 35218028002814, Банк Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172) 800 грн. відшкодування судового збору.

Видати наказ.

Повний текст рішення складено 07.08.2017р.

Суддя М.В. Смаровоз

Віддрук. 3 прим. (рек. листом з пов. про вруч.): 1 - до справи; 2 - відповідачу 1(32500, смт. Віньківці, Вінковецький р-н, Хмельницька обл., вул. Соборності України, 20); 3 - відповідачу 2 АДРЕСА_2