Постанова № 68160670, 02.08.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2017 р.Справа № 921/198/17-г/8

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого судді:Данко Л.С.,

Суддів:Галушко Н.А.,

ОСОБА_1,

секретар судового засідання:Фака С.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Теребовлянської районної державної адміністрації, № 05-05/2183-07 від 24.05.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/2583/17 від 06.06.2017р.),

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 18 травня 2017 року

у справі № 921/198/17-г/8 (суддя Гирила І.М.),

порушеній за позовом

позивача: Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м. Київ в особі Тернопільської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м. Тернопіль,

до відповідача: Управління праці та соціального захисту населення Теребовлянської районної державної адміністрації, м. Теребовля Тернопільської області,

про стягнення заборгованості в сумі 286719,13 грн. та стягнення судових витрат.

За участю представників сторін:

від апелянта/відповідача: не прибув;

від позивача: ОСОБА_2 (п/к на підставі довіреності № 831 від 12.12.2016 р.).

Права та обовязки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України представнику розяснені і зрозумілі. Заяв та клопотань про відвід суддів не надходило.

Представником позивача подано письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового засідання.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2017 року, справу № 921/198/17-г/8 Господарського суду Тернопільської області розподілено головуючому судді Данко Л.С. та суддям: Галушко Н.А., Орищин Г.В.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 року прийнято апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Теребовлянської районної державної адміністрації, № 05-05/2183-07 від 24.05.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/2583/17 від 06.06.2017 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 21.06.2017 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази оригінали повідомлень про вручення - знаходяться в матеріалах справи (том ІІ, а. с. 5, 6, 7).

З підстав зазначених в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 р. та від 26.07.2017 р. у справі № 921/198/17-г/8, розгляд апеляційної скарги відкладався, про що сторони були належним чином повідомлені у спосіб та у порядку визначеному Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затверджена наказом ДСАУ № 28 від 20.03.2013 р.

В судове засідання, яке відбулося 02.08.2017 р., представник апелянта/відповідача, повторно, не прибув, апелянтом на адресу Львівського апеляційного господарського суду надіслано заяву 05-05/2678-07 від 27.06.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-04/4378/17 від 30.06.2017 р.)(том ІІ, а. с. 58) про усунення недоліків апеляційної скарги, також апелянт в заяві від 27.06.2017 р. № 05-05/2578-07 просить розгляд справи проводити без представника скаржника, доводи апеляційної скарги підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити апеляційну скаргу, рішення у даній справі скасувати.

Як вбачається з апеляційної скарги (том ІІ, а. с. 8-9/зворот), апелянт просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.05.2017 року по справі № 921/198/17-г/8 в частині відшкодування витрат за період січень - грудень 2016 року в розмірі 284123 грн. 58 коп. та судового збору 4261,85 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в частині відшкодування витрат за період січень - грудень 2016 року в розмірі 284123 грн. 58 коп. та судового збору 4261,85 грн. залишити без задоволення (пункт 1 та 2 прохальної частини апеляційної скарги). У пункті третьому прохальної частини апеляційної скарги скаржник просить справу слухати без представника управління праці та соціального захисту населення Теребовлянської районної державної адміністрації.

Представник позивача в судове засідання прибув, проти апеляційної скарги заперечив з підстав зазначених у відзиві на апеляційній скарзі, доводи наведені у відзиві на апеляційну скаргу підтримав, надав пояснення по суті скарги, навів свої доводи і міркування з усіх питань, що виникали в ході судового процесу, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

З огляду на наведене колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як уже було зазначено вище у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 р. прийнято апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Теребовлянської районної державної адміністрації, № 05-05/2183-07 від 24.05.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/2583/17 від 06.06.2017 р.) до провадження та з підстав зазначених в ухвалах суду від 21.06.2017 р. та від 26.07.2017 р. розгляд справи було відкладено, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою.

Однак, представник апелянта/відповідача у судове засідання не прибув.

Стаття 22 ГПК України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість представника апелянта/відповідача бути присутніми у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950 р., ратифікованої Україною 17.07.1997 р. (набрала чинності для України 11.09.1997 р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст. 32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах Буланов та Купчик проти України заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., Чуйкіна проти України № 28924/04 від 13.01.2011р.).

Крім того, в пункті 3 прохальної частини апеляційної скарги та у заяві 05-05/2678-07 від 27.06.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-04/4378/17 від 30.06.2017 р.) про усунення недоліків апеляційної скарги, апелянт просив розгляд справи проводити без представника скаржника.

За наведених обставин, враховуючи те, що апелянт/відповідач належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи та просить розглянути справу без участі Управління праці та соціального захисту населення Теребовлянської районної державної адміністрації, колегія суддів, вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника апелянта/відповідача за наявними в матеріалах справи документами, так як у справі достатньо доказів для правильного вирішення справи по суті, запобігаючи одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, рішення Господарського суду Тернопільської області від 18 травня 2017 р. по справі № 921/198/17-г/8 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 18 травня 2017 р. по справі № 921/198/17-г/8 (суддя Гирила І.М.) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м. Київ, в особі Тернопільської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» задоволено, вирішено стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Теребовлянської районної Державної адміністрації (вул. Шевченка, 8, м. Теребовля, Тернопільська область, ідентифікаційний код 03195642) на користь Публічного акціонерне товариство «Укртелеком» (бульвар Т. Шевченка, 18, м. Київ) в особі Тернопільської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (вул. Чорновола, 1, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 01188052, р/р 26001193058 в АБ «Укргазбанк», МФО 320478) 286719,13 грн. заборгованості по витратах, понесених у 2015-2016 роках внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах та 4300,79 грн. в повернення сплаченого позивачем судового збору (п. п. 1 та 2 резолютивної частини рішення)(том І, а. с. 262, 263-270).

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Тернопільської області від 18.05.2017 р. у справі № 921/198/17-г/8 апелянт/відповідач (Управління праці та соціального захисту населення Теребовлянської районної державної адміністрації) звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.05.2017 року по справі № 921/198/17-г/8 в частині відшкодування витрат за період січень - грудень 2016 року в розмірі 284123 грн. 58 коп. та судового збору 4261,85 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в частині відшкодування витрат за період січень - грудень 2016 року в розмірі 284123 грн. 58 коп. та судового збору 4261,85 грн. залишити без задоволення (том ІІ, а. с. 8-9/зворот).

Апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, при цьому суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також суд невірно застосував норми, як матеріального так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору, відтак вважає, що наведені вище обставини є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, в частині відшкодування витрат за період січень-грудень 2016 року в розмірі 284123,58 грн. та судового збору 4261,85 грн. та ухвалення нового, яким в позові Публічному акціонерному товариству «Укртелеком» в особі Тернопільської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» необхідно відмовити.

Так, апелянт в апеляційній скарзі покликається на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги Закон України «Про Державний бюджет України», в якому зазначено, що на відповідний рік визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, а тому, вимоги позивача про відшкодування витрат (за січень - грудень 2016 року в сумі 284123,58 грн.) передбачених, вищевказаним Законом, є непідтверджені основним фінансовим документом - Державним бюджетом України на відповідний рік.

Також апелянт в апеляційній скарзі покликається на рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року по справі № 20-рп/2011, в якому судом зазначено, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.

Апелянт також завертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що між Управлінням праці та соціального захисту населення Теребовлянської районної державної адміністрації та Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» не було підписано актів виконаних робіт за надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за січень - грудень 2016 року, а було надано списки осіб, яким законодавством передбачено право на отримання послуг зв'язку на пільгових умовах, відповідно до абзацу 2 пункту 10 Порядку надання пільг окремим категорія громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сімї Затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 року № 389.

Також звертає увагу не те, що листом від 31.08.2016 року №31-09010-16- 16X24984 Міністерство фінансів України повідомило ПАТ «Укртелеком», що Законом України «Про державний бюджет України на 2016 рік» не передбачено субвенції з надання пільг окремим категоріям громадян з оплати послуг зв'язку, а тому надання вказаних пільг може бути здійснено місцевими органами виконавчої влади за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів. В місцевому бюджеті відповідних коштів по даній програмі не закладено, тому управління не може повернути дані кошти за надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах Публічному акціонерному товариству «Укртелеком».

На 2016 рік з районного бюджету управлінню праці та соціального захисту населення Теребовлянської райдержадміністрації не виділено коштів для надання пільг з послуг зв'язку. Відповідно не було кошторисних призначень. Тому виплатити дані суми управління праці та соціального захисту населення Теребовлянської райдержадміністрації не може в зв'язку з відсутністю коштів, та кошторисних призначень.

Відповідно до наведеного в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що оскільки коштів на оплату телекомунікаційних коштів відповідачу виділено не було, а відповідно до Бюджетного кодексу України, бюджетні кошти використовуються тільки на цілі визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями то останній не може взяти зобовязання щодо відшкодування пільг з оплати телекомунікаційних послуг окремими категоріями громадян за січень-грудень 2016 рік, оскільки бюджетні призначення відсутні, однак дані обставини судом першої інстанції не було взято до уваги, що в свою чергу стали підставою прийняття незаконного рішення у даній справі з порушенням норм процесуального права.

Колегією суддів встановлено, що апелянт/відповідач: Управління праці та соціального захисту населення Теребовлянської районної державної адміністрації є юридичною особою, організаційно-правова форма: орган державної влади, ідентифікаційний код юридичної особи: 03195642, місцезнаходження юридичної особи: 48100, Тернопільська обл., м. Теребовлянський район, Теребовля, вул. Шевченка, буд. 8, що підтверджується безкоштовним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивач: Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 21560766, місцезнаходження юридичної особи: 01601, м. Київ, вул. Т.Шевченка, буд. 18.

Тернопільська філія Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» є відокремленим підрозділом (філією) Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» без права юридичної особи, місцезнаходження філії: п. і. 46001, м. Тернопіль, вул. В.Чорновола, буд. 1, що підтверджується безкоштовним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З матеріалів справи вбачається, що Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Тернопільської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (Позивач у справі) через поштове відділення звязку 17.03.2017 р., звернувся з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Теребовлянської районної державної адміністрації про стягнення 286719,13 грн. вартості надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах громадянам м. Теребовля та Теребовлянського району, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів військової служби ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Пре соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про охорону дитинства», який ухвалою суду першої інстанції від 23.03.2017 р. було прийнято до провадження та в процесі розгляду справи було прийнято рішення по даній справі.

Щодо суті спору слід зазначити наступне.

В силу ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 202 ЦК України).

Як уже було вище зазначено, Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Тернопільської філії ПАТ «Укртелеком» (надалі - Позивач) протягом 2016 року надавало телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам м. Теребовля та Теребовлянського району, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів військової служби ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Пре соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про охорону дитинства».

У відповідності до ч. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 р. № 295, споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікації відповідно до законодавства України.

Статтею 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Відповідно до ст. 87 Бюджетного кодексу України (надалі БК України), видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України. При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 БК України).

Згідно з пп. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256 (надалі Постанова № 256) затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету (надалі Порядок № 256), якими встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Зокрема, п. 2 Постанови № 256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Пунктом 3 Порядку № 256 визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Враховуючи вищенаведені правила вбачається, що розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг м. Теребовля та Теребовлянського району є Управління праці та соціального захисту населення Теребовлянської районної державної адміністрації, а отже, на підставі вищезазначених норм законодавства та положень Постанови та Порядку № 256, відшкодування витрат понесених Позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян здійснюється Відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Відповідно до ч. 1 п. 8 Порядку № 256 отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг (ч. 2 п.8 Порядку № 256).

Місцевим судом встановлено та вбачається з листа Міністерства фінансів України за № 31-09010-16/24984 від 31.08.2016 (том І, а. с. 161, 232) в якому зазначено, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» таку субвенцію не передбачено, а отже, надання вказаних пільг може бути здійснено місцевими органами виконавчої влади за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.

Як вбачається з матеріалів справи, факт надання послуг електрозв'язку Тернопільською філією ПАТ «Укртелеком» та фактичне споживання їх переліченими категоріями населення у заявлений позивачем період підтверджується Розрахунком видатків, які понесені позивачем на відшкодування витрат, повязаних з наданням пільг за період грудень 2015 року та з січня 2016 року по грудень 2016 року включно (форма №2- пільга) та Зведеним розрахунком витрат, повязаних з надання пільг з оплати телекомунікаційних послуг за 2016 рік на загальну суму 286719,13 грн.

Однак, всупереч положенням чинного законодавства, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг в сумі 286719,13 грн. відповідачем відшкодовані не були.

Згідно з п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. № 17 (надалі - Положення), підприємства та організації, які надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою 2-пільга.

На виконання вищезазначених вимог Положення позивачем на адресу відповідача щомісячно, для здійснення розрахунку за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям споживачів були надіслані звіти - як в електронному вигляді, так і поштою (рекомендованими листами з описом вкладення), що підтверджується супровідними листами: від 20.07.2016 №06/2-11-258, від 04.08.2016 №06/2-11-285, від 05.09.2016 №06/2-11-341, від 04.10.2016 №06/2-11-389, від 04.11.2016 №06/2-11-445, від 05.12.2016 №06/2-11-524 та від 05.01.2017 №06/2-11-17, з доказами відправлення та отримання Відповідачем (том І, а. с. 140-160).

Однак, відповідач надані позивачем телекомунікаційні послуги не оплатив, що слугувало підставою для звернення останнього до суду за захистом свого порушеного права.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1, 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги мають надаватися відповідно до законодавства. Телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікації відповідно до законодавства України.

В Законі України від 22.10.1993 р. № 3551-XII Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу, Законі України від 23.03.2000 р. № 1584-ІІІ Про жертви нацистських переслідувань, Законі України від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Законі України від 24.03.2008 р. № 203/98-ВР Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус та Законі України від 26.04.2001 р. № 2402-ІІІ Про охорону дитинства передбачено надання пільг при оплаті за послуги зв'язку (телекомунікаційні послуги).

Щодо тверджень апелянта, які викладені в апеляційній скарзі про те, що Законом України «Про Державний бюджет України за 2016 рік», субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з оплати телекомунікаційних послуг окремим категоріям громадян не передбачені, колегія суддів вважає безпідставним, виходячи з наступного.

Законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог Законів України.

Слід також зазначити, що за наведеним вище законодавством та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117, Управління соціального захисту населення є не лише розпорядником бюджетних коштів, а й органом, що контролює відомості, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги.

Відповідно до частини першої статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Згідно з п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 р., відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Також, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005 р. та у справі Бакалов проти України від 30.11.2004 р. зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 року по справі № 11/446 та від 22.03.2017 у справі №905/2358/16, які є обов'язковою для суду згідно ст. 111-28 ГПК України.

За таких обставин, Управління праці та соціального захисту населення Теребовлянської районної державної адміністрації відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, відтак, твердження скаржника, з посиланням на відсутність у місцевому бюджеті виділених коштів, не є підставою для звільнення його від обов'язку щодо оплати понесених позивачем витрат, повязаних з наданням телекомунікаційних послуг для пільгових категорій громадян.

Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.

Крім того, у листі від 30.06.2011 р. № 31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України повідомило, зокрема, що деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів).

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Телекомунікаційні послуги на пільгових умовах позивачем надавались не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі, в силу закону, має ці витрати позивачу відшкодувати за рахунок бюджетних коштів.

Щодо тверджень апелянта, що між сторонами не було укладено договору на надання відповідних послуг та не було підписано актів виконаних робіт, колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що чинне законодавство України не передбачає обов'язкового укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із законів України і не залежать від волевиявлення сторін, тому, твердження скаржника про відсутність між сторонами договору про відшкодування вартості послуг для окремих категорій громадян на 2016 рік, а, відповідно, і відсутність між сторонами господарських відносин, є безпідставними.

Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідач не надав доказів зменшення та/або погашення заборгованості.

Відповідно до вищенаведеного в сукупності колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідачем всупереч положенням чинного законодавства, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг в сумі 286719,13 грн. за період: грудень 2015 року та з січня 2016 року по грудень 2016 року відповідачем відшкодовані не були, а відтак позовні вимоги підлягають до задоволення.

Інші твердження апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, дослідивши всі обставини, що мають значення для вирішення спору по суті в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, апеляційну скаргу апелянта/відповідача залишити без задоволення, рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.05.2017 р. у справі № 921/198/17-г/8 - без змін.

Питання щодо судового збору за подання апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду вирішено апеляційним судом в ухвалі від 08.06.2017 р. по даній справі.

Керуючись ст. ст. 4-3, 32-34, 43, 44, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.05.2017 року у справі № 921/198/17-г/8 - залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Матеріали справи повернути Господарському суду Тернопільської області.

Головуючий суддя Л.С.Данко

Суддя Н.А.Галушко

Суддя Г.В.Орищин

02.08.2017 року проголошено вступну і резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 07.08.2017 р.