Рішення № 68160156, 03.08.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2017р. Справа № 914/1488/17

За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт Фабрікс, м. Львів

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз в особі Філії Управління магістральних газопроводів Львівтрансгаз, м. Львів

про стягнення заборгованості у розмірі 108 431,14грн.

Суддя Ділай У.І.

Секретар Климишин Ю.О.

За участі представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність б/н від 05.01.2017р.)

Від відповідача: ОСОБА_2-О. І. представник (довіреність №2-544 від 28.12.2016р.)

Права і обовязки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт Фабрікс, до відповідача: Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз в особі Філії Управління магістральних газопроводів Львівтрансгаз про стягнення заборгованості у розмірі 108 431,14грн.

Ухвалою суду від 21.07.2017р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 03.08.2017р.

26.07.2017р. представник позивача подав заяву, якою підтверджено відсутність у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, справи зі спору між сторонами цієї справи, про цей же предмет спору і з тих же підстав; а також рішення цих органів з такого спору.

В судовому засіданні 03.08.2017р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи. Крім того, представник позивача повідомив про неможливість виконання вимог ухвали про порушення провадження від 21.07.2017р. в частині надання довіреності №6-24 від 04.01.2017р., оскільки, відповідно до ухвали Франківського районного суду м. Львова від 16.05.2017р. накладено арешт на речі ТзОВ «Смарт Фабрікс», в тому числі і на документи, які стосуються правовідносин за спірним договором.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.08.2017р. подав відзив, в якому заперечив проти позовних вимог та заяву, якою повідомив про наявність в провадженні господарського суду Львівської області справи № 914/1487/17 за позовом ТзОВ «Смарт Фабрікс» про стягнення з ПАТ Укртрансгаз в особі Філії Управління магістральних газопроводів Львівтрансгаз 3% річних та інфляційних втрат по договору №1506000452 від 19.06.2015р.

В процесі розгляду матеріалів справи суд -

встановив:

Між сторонами укладено Договір купівлі-продажу від 19.06.2015р. № НОМЕР_1, за яким ТзОВ «Смарт Фабрікс» зобов'язалось поставити товар вказаний у специфікації до Договору, а саме - одяг робочий чоловічий погоджених видів, кількості та розмірів на загальну суму 3 343 290 грн. (в т.ч. ПДВ 557 215 грн.).

На виконання умов договору позивачем поставлено товар на загальну суму 3 241 206 грн.

За повідомленням позивача, факт дійсності поставки товару встановлений рішенням господарського суду Львівської області від 26.07.2016р. у справі № 914/1338/16, що набрало законної сили. Однак, до моменту завершення строку дії договору купівлі-продажу від 19.06.2015р. № НОМЕР_1 позивачем не здійснено поставку відповідачу костюмів зварника в кількості 47 штук на загальну суму 102 084 грн. У зв'язку із цим, ПАТ «Укртрансгаз» в особі Філії «Управління магістральних газопроводів» «Львівтрансгаз» звернулось в господарський суд Львівської області з позовом про зобовязання ТзОВ «Смарт Фабрікс» здійснити поставку вказаного товару. Рішенням господарського суду Львівської області від 20.09.2016р. у справі № 914/1938/16 позовні вимоги задоволено і зобов'язано ТзОВ «Смарт Фабрікс» здійснити відповідну поставку.

Як зазначив представник ТзОВ «Смарт Фабрікс», на виконання судового рішення від 20.09.2016р. у справі № 914/1938/16 позивачем здійснено поставку костюмів зварника, що підтверджується видатковою накладного № 0000010 від 17.02.2017р., яка оформлена за фактом відповідної поставки.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав договірних зобов'язань щодо сплати вартості поставленого товару, ТзОВ «Смарт Фабрікс» звернулося до господарського суду Львівської області із позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 102 084,00 грн. основного боргу.

Крім того, позивач нарахував відповідачу відповідно до положень ст. 625 ЦК України 5198,14грн. інфляційних втрат та 1149,00грн. 3% річних.

Відповідач заперечив проти позовних вимог, зазначивши наступне.

Згідно з умовами договору датою поставки вважається дата підписання сторонами Акту прийому-передачі. Пунктом 5.3. договору передбачено перехід права власності на товар в момент підписання Акту прийому-передачі.

Позивач обґрунтовує свої вимоги видатковою накладною від 17.02.2017р. №0000010, а інші докази поставки товару відповідачу відсутні.

На думку представника відповідача, відсутність документів, які визначені п. 1.3 договору та Акту прийому-передачі, що передбачено п. 5.2 договору свідчить про відсутність належних документів у покупця, які є підставою для проведення розрахунків, так як згідно з п.7.1 договору виключно наявність підписаного сторонами Акту прийому-передачі товару є моментом належного виконання свого обов'язку продавцем.

Крім цього, представник відповідач зазначив, що наявність судових рішень свідчать про неналежне виконання позивачем своїх зобов'язань згідно з умовами договору.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Факт порушення позивачем умов договору щодо поставки відповідачу костюмів зварника в кількості 47 штук на загальну суму 102 084 грн. встановлено рішенням господарського суду Львівської області від 20.09.2016р. у справі № 914/1938/16, яке не оскаржено та набрало законної сили.

В силу положень ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно із заявленими вимогами позивач просить стягнути з відповідача 102 084,00 грн. за поставлений товар.

Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно видаткової накладної № 0000010 від 17.02.2017р. ТзОВ «Смарт Фабрікс» поставив відповідачу товар за спірним договором, виконавши взяті зобовязання.

Письмових заперечень чи зауважень щодо кількості та вартості поставленого товару позивачем відповідач суду не представив.

Відповідач оплату за поставлений товар не здійснив. Однак, зазначив, що датою поставки вважається дата підписання сторонами Акту прийому-передачі.

Заперечення відповідача судом відхиляються з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 цього Закону, первинні документи повинні складатися під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення на паперових або машинних носіях і мати такі обовязкові реквізити: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст і обсяг господарської операції, одиниця її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Ведення зазначених документів передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. №88.

Підписання відповідачем накладної, яка є первинними обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Вимога надати докази невиконання або неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором (ст. 610 ЦК України) покладається на позивача. Водночас, стаття 614 ЦК України зобов'язує відповідача надати докази відсутності вини у неналежному виконанні зобов'язання.

Отже, при пред'явленні позову кредитор повинен довести лише факт порушення зобов'язання, він звільняється від обов'язку доводити вину боржника. Тягар доказування відсутності вини в порушенні зобов'язання лежить на боржникові.

Відповідно до положень ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. При цьому, згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач довів факт порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманого товару у повному обсязі, відповідач не заперечив проти дійсності поставленого товару згідно судового рішення від 20.09.2016р. у справі № 914/1938/16, не надав доказів про звернення до органів виконавчої служби про примусове виконання вказаного рішення господарського суду Львівської області, а висновки та заперечення останнього про підписання видаткової накладної замість акту прийому-передачі суд вважає помилковими та такими, що не заслуговують на увагу.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобовязання відповідачем не подано.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в судовому засіданні позивачем доведено факт несвоєчасного виконання відповідачем зобовязань щодо оплати заборгованості за отриманий товар в сумі 102 084,00 грн.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок позовних вимог, підстави та правильність нарахування суми інфляційних втрат та 3% річних, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позивачем допущені помилки у нарахуванні суми інфляційних втрат, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки, за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 5198,14грн. інфляційних втрат та 1149,00грн. 3% річних слід задоволити.

Судовий збір покладається на відповідача, оскільки, спір виник з його вини.

Керуючись вимогами ст.ст. 22, 28, 33, 34, 44, 48, 49, 82-84, 116 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз в особі Філії Управління магістральних газопроводів Львівтрансгаз (79053, м. Львів, вул. Рубчака, 3, ідентифікаційний код 25560823) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт Фабрікс (79018, м. Львів, вул. О. Степанівни, 45-А, ідентифікаційний код 39234237) 102 084,00 грн. основного боргу, 5198,14грн. інфляційних втрат, 1149,00грн. 3% річних та 1626,47 судового збору

4.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст складено 07.08.2017р.

Суддя Ділай У.І.