Рішення № 68159661, 08.08.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.08.2017 Справа № 904/7444/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК "Стройінвест", м. Дніпро

до Відділу освіти Новомосковської районної державної адміністрації, м. Новомосковськ Дніпропетровської області

про стягнення 47633,54 грн

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: юрист Кучеренко А.Ю., довіреність № 80 від 31.05.2017;

від відповідача: юрист Кисільова Д.С., довіреність № 498 від 12.04.2017.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СК "Стройінвест" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Відділу освіти Новомосковської районної державної адміністрації (далі - відповідач), у якій заявило вимоги про стягнення основного боргу у сумі 38376,16 грн, пені у сумі 5599,69 грн та 3% річних у сумі 625,97 грн та інфляційних втрат у сумі 3031,72 грн, нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору на виконання робіт № 43, укладеного між сторонами 17.04.2016.

03.08.2017 від відповідача до суду надійшло заперечення на позовну заяву, яке по своїй суті є відзивом на позов, у якому відповідач визнав суму основного боргу, але заперечив проти задоволення вимог стосовно стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, посилаючись на той факт, що Відділ освіти Новомосковської районної державної адміністрації є державною установою і кошти на сплату штрафних санкцій не виділяються державним бюджетом. В результаті чого просить суд відмовити у задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій у вигляді пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Позивач 08.08.2017 подав заперечення на відзив, у яких повністю підтримав свої вимоги та наполіг на задоволенні позову повністю.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

17.08.2016 між Відділом освіти Новомосковської районної державної адміністрації (далі - замовник, відповдач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СК "Стройінвест" (далі - генеральний підрядник, позивач) було укладено договір № 43 на виконання робіт (далі - договір), за умовами п. 1.1. якого генеральний підрядник зобов'язується виконати роботи з капітального ремонту. Заміна вікон у Піщанській ОСОБА_1 ступенів Новомосковської районної ради Дніпропетровської області за адресою: вул. Леніна, 1, с. Піщанка, Новомосковський район, Дніпропетровська область, а замовник - прийняти і оплатити такі роботи.

Найменування (номенклатура) робіт та їх кількісні характеристики зазначаються у договірній ціні, яка є додатком № 1 до цього договору (п. 1.2 договору).

Пунктом 3.1. договору ціна договору є динамічною і становить 250013,34 грн, у тому числі ПДВ 20 % - 41668,89 грн та визначається згідно з договірною ціною додаток № 1, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Порядок здійснення оплати сторони узгодили у розділі 4 договору, зокрема у п. 4.1 якого розрахунки проводяться наступним чином:

- замовник при надходженні бюджетних коштів перераховує генеральному підряднику попередню оплату в розмірі 50 % від загальної вартості робіт за договором, а саме - 125006,67 грн, в т.ч. ПДВ 20 % - 20834,45 грн, протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання договору та отримання замовником рахунку-фактури, для придбання генеральним підрядником необхідних для виконання кожного виду робіт матеріалів, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 № 117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти".

Подальші розрахунки замовник здійснює поетапно, згідно підписаних сторонами актів виконаних підрядних робіт, складених за формою КБ-2в і довідки форми КБ-3, протягом 10 календарних днів з моменту підписання актів виконаних робіт по мірі надходження бюджетних коштів.

Відповідно до п. 7.1.1. договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи.

На виконання умов договору позивачем повністю виконано підрядні роботи, що підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень та за грудень, актами приймання виконаних будівельних робіт за вересень та за грудень, які підписані та скріплені печатками обох сторін.

В порушення взятих на себе зобов'язань відповідач не здійснив оплату вартості виконаних позивачем будівельних робіт, в результаті чого у останнього виникла заборгованість у сумі 38376,16 грн, що також підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків між сторонами станом на 01.01.2017.

З метою досудового врегулювання спору позивач 14.03.2017 направив відповідачу претензію № 24 з вимогою про добровільну сплату заборгованості, яка залишена останнім без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову частково з таких підстав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших субєктів, зобовязані поновити їх, не чекаючи предявлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт надання позивачем послуг відповідачу останнім не оспорений та отримання яких підтверджено матеріалами справи.

Відповідач визнав позовні вимоги в частині основного боргу.

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, тобто неналежне виконання.

Судом встановлено, що відповідач порушив обумовлені договором строки та не здійснив оплату отриманих послуг, тобто в даному випадку має місце неналежне виконання зобов'язань за вказаним договором відповідачем, в результаті чого у останнього утворилася заборгованість перед позивачем у сумі 38376,16 грн, яка з огляду на обставини справи підлягає до стягнення.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач у своєму позові посилається на нібито передбачену договором (п.8.3 договору) відповідальність у вигляді пені за порушення з вини відповідача термінів платежів за виконані роботи у розмірі 0,1 % від загальної суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Проте, дослідження матеріалів справи показало, що відповідальність у вигляді пені узгоджена сторонами у п. 8.2 договору та лише за неналежне виконання умов договору з вини генерального підрядника, однак пеня за порушення умов договору з вини замовника через порушення строків оплати отриманих послуг не передбачена умовами цього договору, а п. 8.3 договору, на який посилається позивач, як на передбачену сторонами відповідальність, містить зовсім інші умови, що не стосуються пені.

З огляду на що суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність заявленої вимоги стосовно стягнення пені у сумі 5599,69 грн за період з 31.12.2016 по 17.07.2017, у задоволенні якої слід відмовити.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Так, на підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача за період з 31.12.2016 по 17.07.2017 включно 3% річних у сумі 625,97 грн та інфляційних втрат у сумі 3031,72 грн, перевіривши які суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, розмір яких заявлений в межах сум їх можливого нарахування. Тому 3% річних та інфляційні втрати підлягають задоволенню повністю у визначених позивачем сумах.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні свого обовязку щодо оплати наданих послуг, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦК України).

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу (далі ГПК України) України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з в частині стягнення з відповідача 38376,16 грн, 3% річних у сумі 625,97 грн та інфляційних нарахувань у сумі 3031,72 грн; в решті позову слід відмовити.

Витрати по сплаті судового збору у сумі 1411,91 грн покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволеним вимогам, як на сторону з вини якої виник спір відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відділу освіти Новомосковської районної державної адміністрації (Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, буд. 12; ідентифікаційний код 02142483) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "СК "Стройінвест" (м. Дніпро, вул. Любарського, буд. 143, оф.215; ідентифікаційний код 39086059) основний борг у сумі 38376,16 грн, 3% річних у сумі 625,97 грн, інфляційні витрати у сумі 3031,72 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 1411,91 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти вимог відмовити.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 08.08.2017.

Суддя ОСОБА_2