Рішення № 68158669, 18.07.2017, Каховський міськрайонний суд Херсонської області

Справа № 658/1130/17

(провадження № 2/658/622/17)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2017 року м.Каховка

Каховський міськрайонний суд Херсонської області

в складі: головуючого судді Терещенко О.Є.

при секретарі: Оніщенко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Каховки, цивіль-ну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», треті особи : товариство з обмеженою відповідальністю «Південенерго», приватний нотаріус ОСОБА_3, про визнання іпотечного договору недійсним,

в с т а н о в и в :

03 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду вказаним позовом, посилаючись на те, що Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору іпотеки, зо-бов'язання вилучення запису з Державного реєстру іпотек, зобов'язання вилучення запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Каховської міської ради від 12.08.2011 року їй було видано свідоцтво про право власності на трикімнатну квартиру №63, розташовану у житловому будинку №7, по вул. Гірників в м. Каховка.

27.10.2011 року комунальним підприємством «Каховське БТІ» було здійснено дер-жавну реєстрацію його права власності на вказану вище квартиру.

У березні 2017 року позивачці стало відомо, що квартира АДРЕСА_1, знаходиться в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, у зв'язку з укладанням договору іпотеки з наступними доповненнями між ОСОБА_2 та АКБСР „Укрсоцбанк", що нотаріально посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4.

У зв'язку з чим, позивачка не може реалізувати право власності на вказану вище квар-тиру в повному обсязі.

Позивачка ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір іпотеки з наступними змінами та доповненнями, який було укладено між ОСОБА_2 та АКБСР "Укрсоцбанк" на об'єкт нерухомого майна-двокімнатну квартиру №63, розташовану в житловому будинку №7 по вул. Гірників в м. Каховка.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_5 позовні виоги підтримав і на-полягав на повному задоволенні позову.

Представники позивачки ОСОБА_6Ю та ОСОБА_7 мали аналогічну ОСОБА_5 позицію.

Представник відповідача - ПАТ "Укрсоцбанк" (правонаступник АКБСР "Укрсоц-банк") у судовому засіданні позовні вимоги вважав необґрунтованими і просив відмовити в задоволенні позову, з підстав, наведених в письмових запереченнях.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи - приватний нотаріус ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилася, надала письмові заперечення проти позову, просила відмовити у задоволенні позовних вимог та справу розглянути у її відсутність.

Представник третьої особи - УМВС України в Херсонській області в судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причину не-явки суду не повідомив.

Представник третьої особи – ТОВ «Південенерго» в судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причину неявки суду не пові-домив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не під-лягає, з наступних підстав.

Судом встановлено:

20 вересня 2006 року між Акціонерно - комерційним банком «Укрсоцбанк» подаль-шому реорганізовано в Публічно акціонерне товариство «Укрсоцбанк») та громадянином ОСОБА_8 ОСОБА_2 укладено Договір кредиту №Ф060812К з ураху-ванням Додаткової угоди №2 від 28.08.2009 року, відповідно до умов якого ПАТ «Укрсоц-банк» надав Позичальнику (ОСОБА_2 М.) грошові кошти в сумі 300 000 грн. 00 копійок, зі сплатою 18 (Вісімнадцяти) процентів річних, та з кінцевим строком повернення до 19 бе-резня 2019 року.

20 вересня 2006 року між АКБ «Укрсоцбанк», та Товариством з обмеженою відпові-дальністю «Південенерго» укладено Договір поруки №02-23-Ф060812К-1629 з урахуванням Договору поруки №02-23-Ф060812К-140 від 07 лютого 2007 року відповідно до якого пору-читель TOB «Південенерго» зобов'язався перед АКБ «Укрсоцбанк» у повному обсязі солі-дарно відповідати за виконання Позичальником (ОСОБА_9 В.) зобов'язань щодо повернен-ня суми кредиту АКБ «Укрсоцбанк».

20 вересня 2006 року в рахунок забезпечення виконання кредитних зобов'язань між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено Іпотечний договір №02-23-Ф060812К -1628.

Відповідно до умов Іпотечного договору №02-23- Ф060812К -1628 від 20 вересі 2006 року Іпотекодавець ОСОБА_2, надав в рахунок виконані кредитних зо-бов'язань перед АКБ «Укрсоцбанк» Договору кредиту Ф060812К від вересня 2006 року май-нові права на незакінчену будівництвом: трикімнатну квартиру номер 50, (що знаходиться на п'ятому) поверсі, загальною площею 170,0 кв.м, що будується за адресою: вулиця І. Куліка, будинок №131-А, місто Херсон, Херсонська область, Україна.

Відповідно до п. 1.1.1. статті 1 «Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю (ОСОБА_2М.) на підставі Договору №224 на часткову участь в будівництві укладеного 10 січня 2006 року між ОСОБА_2 та ТОВ „Південенерго", а також документа, який підтверджує фі-нансування ОСОБА_2 будівництва за рахунок власних коштів (Квитанція №б/н до прибуткового касового ордеру від 19 вересня 2006 року).

Вищезазначений Іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Херсонського

міського нотаріального округу ОСОБА_10 20 вересням 2006 року.

01.02.2007 року ОСОБА_2 звернувся до Банку з листом про необхідність вне-сення змін до вищезазначеного договору іпотеки, в зв'язку з підписанням між ним та TOB «Південенерго» додаткової угоди до Договору на часткову участь в будівництві №224, від-повідно до якої, предмет забудови змінено з трикімнатної квартири №50, розташованої на 5 (п'ятому) поверсі, загальною площею 170,0 кв.м. (сто сімдесят) квадратних метрів, що бу-дується за адресою: вулиця І. Куліка, будинок №131-А, місто Херсон на 3-х кімнатну квар-тиру № 58, 60 і одну 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_2 на тих же умовах.

Зважаючи на дану обставину, 07.02.2007 року укладено Іпотечний договір №02-23-Ф060812К-139 з урахуванням Додаткового договору №1 від 07.02.2007 року, яким Іпотеко-давець ОСОБА_2, надав в рахунок виконання кредитних зобов'язань перед АКБ «Укрсоцбанк» Договору кредиту Ф060812К від 20 вересня 2006 року майнові права на незакінчені будівництвом:

-трикімнатну квартиру №58, що знаходиться на 2 (другому) поверсі загальною пло-щею 60 кв.м. (шістдесят) квадратних метрів, іпотечною вартістю за погодженням сторін - 137 700 (сто тридцять сім тисяч сімсот) гривень 00 копійок, що будується за адресою: вулиця Гірників, будинок №7, місто Каховка Херсонської області, Україна;

-трикімнатну квартиру №60, що знаходиться на 3 (третьому) поверсі загальною площею 60 кв.м. (шістдесят) квадратних метрів, іпотечною вартістю за погодженням сторін – 137 700 (сто тридцять сім тисяч сімсот) гривень 00 копійок, що будується за адресою: вулиця Гірників, будинок №7, місто Каховка Херсонської області, Україна;

-двокімнатну квартиру №63, що знаходиться на 4 (четвертому) поверсі, загальною площею 50 кв.м (п’ятдесят) квадратних метрів, іпотечною вартістю за погодженням сторін – 114 750 (сто чотирнадцять тисяч сімсот п’ятдесят) гривень 00 копійок, що будується за ад-ресою: вулиця Гірників, будинок №7, місто Каховка Херсонської області, Україна.

Відповідно до п.1.1.1 ст.1 Іпотечного договору № 02-23-Ф060812К-139 з урахуванням Додаткового договору № 1 від 07.02.2007 року.

«Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на підставі Договору №224 на часткову участь в будівництві від 10 січня 2006 року, з урахуванням Додаткової від 01 лютого 2007 року, між Іпотекодавцем та ТОВ «Південенерго", а також документа, який підтверджує фі-нансування Іпотекодавцем будівництва за рахунок власних коштів (Квитанція №б/н до при-буткового касового ордеру від 19 вересня 2006 року».

Відповідно до п.1.2. Договору іпотеки: «Загальна іпотечна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 390 150 грн 00 коп».

ПАТ «Укрсоцбанк», як іпотекодержателем, при укладенні оскаржуваного Позивачем правочину, положення ст.ст. 1,3,5 Закону України «Про іпотеку» не порушено.

А саме, Банком видано кредит ОСОБА_2 у розмірі 300 000 грн. 00 коп., про що свідчить меморіальний ордер №246 від 20.09.2006 року, відповідно до якого, зазначені гро-шові кошти перераховано до ТОВ «Південенерго».

Відповідно до прибуткового касового ордера №б/н від 19 вересня 2006 року, Відпо-відачем-1 (ОСОБА_2 М.) на рахунок забудовника -ТОВ «Південенерго» частково спла-чено вартість квартир, у розмірі 90 150 (Дев'яносто тисяч сто п'ятдесят) гривень 00 копійок.

Таким чином ОСОБА_2 за рахунок власних коштів, та коштів взятих в кредит в ПАТ «Укрсоцбанк» сплачено повністю вартість трьох квартир (за номером 58,60,63), що знаходяться на 2,3,4 поверхах відповідно, за адресою: вулиця Гірників, будинок №7, місто Каховка, Херсонської області, Україна.

Тим самим ОСОБА_11 вчинено дії на набуття права власності на квартири, що будувались.

Дане твердження відповідає правовому висновку Верховного суду України № 6-168 цс12 від 30.01.2013 року, стосовно майнових прав, відповідно до якого, що «замовники, які виконали свої грошові зобов’язання за Договором будівельного підряду, повністю сплатив-ши вартість об’єкта будівництва (стовідсоткову передоплату), тим самим вчинили дії, спря-мовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права ви-моги переходу права власності на об’єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об’єкт».

Згідно висновків Верховного суду України, викладених у постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.355 Цивільного процесуального кодексу України, за перше півріччя 2013 року відносно «Спорів про право власності на інші речові права» встановлено, що «Відповідно до поло-жень ч. ч. 1, 3 ст. 575 ЦК України, застава нерухомого майна, що залишається у володінні за-ставодавця або третьої особи, - є іпотекою.

Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а та-кож особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або май-нове право з правом їх застави (ч. 2 ст. 583 зазначеного Кодексу).

Майнове право, що є предметом застави (іпотеки), - це обумовлене право набуття в майбутньому прав власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке ви-никає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, що є необхідними й достат-німи для набуття речового права.

Виконання грошових зобов’язань за інвестиційною угодою, а саме повна сплата вар-тості об’єкта інцестування (стовідсоткова передоплата), свідчить про вчинення дій, спря-мованих на виникнення юридичних факторів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об’єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об’єкт. Розпорядження цими правами будь-ким, крім особи інвестора, який вчинив дії щодо набуття прав власності на об’єкт будівництва або без його згоди н передачу майнових прав у заставу, порушує право інвестора й не відповідає вимогам ч. 2 ст. 583 ЦК України та ст. 5 За-кону України від 05.06.2003 р. № 898-ІV «Про іпотеку» (у редакції, яка була чинною з 23 лю-того 2006 р. до 25 грудня 2008 р.) (постанови Судової палати у цивільних справах Вер-ховного суду України: від 3 квітня 2013 р. у справі № 6-21цс13; від 12 червня 2013 року у справі № 6-45цс13).»

Крім того, суд не може залишити поза увагою, що ОСОБА_1 оспорюючи договір іпотеки з посиланням на порушення її права власності, не врахувала, що вона не має права власності на зазначену в договірі іпотеки квартиру, взагалі. Так, у власності ОСОБА_1 зна-ходиться трикімнатна квартира №63, розташована на 2 поверсі, загальною площею 60,7 кв.м. у будинку 7, за адресою вул. Горняков, у м. Каховка, Херсонської області.

Квартира, яка знаходиться в іпотеці за кредитними зобов'язаннями ОСОБА_2 є: двокімнатна квартира номер 63, що знаходиться на 4 (четвертому) поверсі, загальною площею 50 кв.м. (П'ятдесят) квадратних метрів, розташована за адресою: вулиця Гірників, будинок №7, місто Каховка Херсонської області, Україна.

Відтак предмет іпотеки та предмет власності Позивача є різним нерухомим майном з різними технічними характеристиками. Заборона Банком на квартиру не накладалась, а є по милкою в роботі Державного реєстру речового права, який об'єднує два різних об'єкти в один, лише за співпадінням адреси квартир.

З долучених до позовної заяви додатків у вигляді відомостей з єдиного реєстру забо-рон відчуження об'єктів нерухомого майна та державного реєстру іпотек чітко видно, що за-борона відчуження накладена на: «двокімнатну квартиру номер 63, що знаходиться на 4 (четвертому) поверсі, загальною площею 50 кв.м. (п'ятдесят) квадратних метрів, розташо-вана за адресою: вулиця Гірників, будинок №7, місто Каховка Херсонської області, Укра-їна».

Таким чином суд погоджується з позицією відповідача, що ОСОБА_1 неправильно обрано спосіб захисту своїх прав, шляхом визнання недійсним іпотечного договору.

Відповідно до Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпо-текою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки пере-важно перед іншими кредиторами цього боржника.

Визначення іпотеки міститься і у ст. 575 ЦК, згідно з якою іпотека - це застава неру-хомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності (ч.4 ст.3 Закону України «Про іпотеку).

Дійсне зобов'язання повинне ґрунтуватися на чинних правових підставах виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених законом, якими є договір або інший правочин, закон, рішення суду (ст.11, ч.2 ст. 509 ЦК), і повинне бути спрямоване на реальне настання юридичних наслідків.

Відповідно до визначення термінів, що містяться у ст. 1 Закону «Про іпотеку», основ-не зобов'язання - це зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі - прода-жу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою. Так, іпотекою може бути забезпечене зобов'язання щодо управління майном, що випливає із Закону № 978-ІV.

Згідно із чинним законодавством іпотекою забезпечуються виключно реально існуючі зобов'язання або вимоги, які можуть виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Питання про визначення дійсності правочину пов'язується з моментом його вчинення відповідно до статей 205-210 ЦК України. Правочин є правомірним, якщо його не-дійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Законом України «Про іпотеку», яким регулюється процес будівництва багатоквар-тирних житлових будинків, встановлено, що предметом іпотеки можуть бути:

- за іпотечним договором, який укладається для виконання зобов'язань забудовника з укладеного з управителем фонду фінансування будівництва договору, - майнові права на не-рухомість, яка є об'єктом будівництва, або, за згодою управителя, об'єкт незавершеного бу-дівництва (ст. 10);

- за іпотечним договором, що забезпечує зобов'язання довірителя фонду фінансування будівництва перед банком - позичальником, який надає кредит довірителю для придбання об'єктів інвестування, - об'єкт інвестування, який стане власністю позичальника в майбут-ньому та/або майнові права на нього (ст. 50).

Згідно із Законом № 979-ІV, який регулює відносини в системі іпотечного кредиту-вання, перетворення платежів за іпотечними активами у виплати за іпотечними сертифіката-ми із застосуванням механізмів управління майном, предметом іпотеки є об'єкт незаверше-ного будівництва та майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено (ст. 5).

Необхідно розрізняти сфери застосування зазначених законів.

Так, положення Закону № 978-ІV підлягають застосуванню до відносин щодо забез-печення іпотекою зобов'язання забудовника перед управителем фонду фінансування будів-ництва, а також зобов'язання щодо повернення кредиту, що надається для участі у фондах фінансування будівництва або на придбання житла, що будується за рахунок коштів фонду операцій з нерухомістю. Переважне застосування цього Закону обумовлене в самому Законі. Відповідно до пунктів 2 і 3 розд. VI «Прикінцеві положення» Закону № 978-ІV:

-відносини щодо залучення коштів в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління ними регулюються цим Законом та іншими законодавчими актами України в частині, що не суперечать цьому Закону;

-до приведення інших законодавчих актів України у відповідність із нормами цього Закону вони діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

-

Закон № 978-ІV також має вузьку сферу застосування і не може застосовуватися до відносин щодо надання кредиту, забезпеченого іпотекою, якщо ці відносини не передба-чають перетворення платежів за іпотечними активами у виплати за іпотечними сертифіка-тами та застосування механізму управління майном.

Під час вирішення справ судам необхідно також ураховувати ту обставину, що до на-брання чинності змінами, внесеними до Закону № 898-ІV згідно із Законом від 25 грудня 2008 р. № 800-VІ «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиті будівельної галузі та житлового будівництва» (далі - Закон № 800-VІ), майнові права об'єкт незаверше-ного будівництва не були визначені як предмет іпотеки (постанова Верховного Суду ОСОБА_8 від 17 квітня 2013 р. у справі № 6-8цс13).

З аналізу норми ч. 1 ст. 16 Закону № 898-ІV, вищезазначених законів, а також статей 181, 182, 331 ЦК, Закону № 1952-ІV можна зробити висновок, що власне сам об'єкт незавер-шеного будівництва може бути предметом іпотеки за умови його державної реєстрації. За-значене підтверджується пп. 5.6 п. 5 гл. 2 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нота-ріусами України, (затверджено наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 р. № 296/5; зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595), відповідно до якого об'єкт незавершеного будівництва може бути переданий в іпотеку після державної реєстрації права власності.

За відсутності реєстрації об'єкта незавершеного будівництва в іпотеку можуть переда-ватися майнові права на нього або права на земельну ділянку, на якій здійснюється будівниц-тво.

Частиною 3 ст.16 Закону № 898-ІV встановлено, що після завершення будівниці бу-дівля (споруда), житловий будинок або житлова квартира залишається предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору, у зв'язку із чим внесення змін до іпотечного договору щодо предмета іпотеки не потрібно. Аналогічне правило, але із застереженням про обов'язок іпотекодержателя зареєструвати у встановленому законом порядку зміни щодо обтяження нерухомого майна, містять закони 978-ІV (ст. 50) і № 979-ІV (ст. 5).

Державна реєстрація іпотеки визначає пріоритет іпотекодержателя на задоволені за-безпечених іпотекою вимог. Згідно із ч. 7 ст. 3 Закону № 898-ІV пріоритет права іпотекодер-жателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані пра-ва та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у чергово-сті їх державної реєстрації.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 Закону України «Про іпотеку»: «Предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодаве; може до-кументально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладення іпотечного договору».

Таким чином, суд не вбачає в діях ПАТ «Укрсоцбанк» порушень вимог закону, при обранні в якості забезпечення майнових прав на незакінчені будівництвом квартири.

Відповідно до п.40 Постанови № 5 від 30.03.2012 року Пленуму Вищого спеціалізо-ваного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»: «Якщо предметом іпотеки є об'єкт незавершеного будівництва, то по закінченні його будів-ництва іпотека зберігає силу, і її предметом є будівля (споруда), зведена в результаті завер-шення будівництва».

За умовами даного Договору в іпотеку Банку було передано не квартира чи будинок, а належні Позичальнику майнові права на цю нерухомість, яка буде створена (побудована) в майбутньому, так зване «право на майно із відкладальною умовою».

Відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами. Майнове право, що є предметом іпотечного договору, - це обумовлене право набуття в майбутньому прав власності на нерухоме майно (право під від-кладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, що є необхідними й достатніми для набуття речового права. Замовник виконав своє грошове зобов'язання за договором будівельного підряду, повністю сплативши вартість об'єкта бу-дівництва (стовідсоткову передоплату), тобто вчинив дії, спрямовані на виникнення юри-дичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об'єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об'єкт (Правова позиція, висловлена Верховним Судом України в постанові від 15 травня 2013 року в справі №6-36цс13), а дого-вір іпотеки, якою забезпечено виконання зобов'язання, є правочином щодо розпорядження майновими правами інвестора. Указаний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 04 вересня 2013 року № 6-51 цс 13 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України».

В своїй постанові від 04 вересня 2013 року № 6-51цс13 Верховний суд України указав наступне «майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою части-ною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.». При визнанні договору іпотеки недійсними де предметом договору є об'єкт незавершеного будівництва або майнове право, суди нижчих ін-станцій при винесенні своїх рішень поданій категорії справ притримується позиції Верхов-ного Суду України, що закріплена в даній постанові. Таке правова позиція є правильною та чітко відповідає законодавству України.

Згідно із ч.1 ст.589 ЦК України в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заста-вою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Відповідно до ст.27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазна-чених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у влас-ність іншої особи (Правова позиція, висловлена Верховним Судом України в постанові в справі №6-7цс13 від 03.04.2013 року).

Суд не може залишити поза увагою факт поширення на відповідні відносини Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпо-течні сертифікати», який ще з 20.09.2006 р. передбачає як можливий предмет іпотеки майно-ві права на нерухомість, будівництво якої не завершено. За такими договорами іпотекодав-цем може бути забудовник або особа, власністю якої стане нерухомість після завершення бу-дівництва.

Зокрема, преамбулою та ст. 1 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» передбачено, що він встановлює відносини у системі іпотечного кредитування, під яким слід розуміти правовідносини, що виникають з приводу набуття права вимоги іпотечного боргу за правочинами та іншими документами. При цьому, іпотечний борг - це основне зобов'язання за будь-яким правочи-ном, виконання якого забезпечене іпотекою.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» у редакції, чинній на час укладення договору, іпотека виникає щодо нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва та майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено.

Оспорюваний договір іпотеки було укладено для забезпечення виконання зобов'язан-ня, що виникло на підставі укладеного між відповідачами кредитного договору від 20 ве-ресня 2006 року, тобто у даному випадку наявний іпотечний борг (ст. 1 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифіка-ти»).

Також слід зазначити, що об'єкт незавершеного будівництва слід відносити до нерухомого майна внаслідок наявності в нього зв'язку із землею, що визначено ст. 181 ЦК України як критерій віднесення речей до нерухомих. Тому право на нього має бути зареєстроване в органі, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно. Вона відбувається на підставі Закону України «Про державну реєстрацію речових прав нерухоме майно та їх обмежень».

Згідно з п. 8 Тимчасового порядку державної реєстрації правочині затвердженого по-становою Кабінету Міністрів України № 671 від 26 травня 2004 «запис у Реєстрі має містити такі відомості: 3) опис нерухомого майна щодо якого вчиняється правочин, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані».

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про нотаріат» правочини про відчуження та за-ставу майна, що підлягає державній реєстрації посвідчуються за умови подання документів, які підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється. У разі за-стави майбутнього майна або створення забезпечувального обтяження в майбутньому майні, нотаріусу надаються документи, що підтверджують наявність прав на набуття такого майна у власність у майбутньому.

Після закінчення будівництва зведена нерухомість продовжує бути предметом іпоте-ки відповідно до умов іпотечного договору. У цьому разі іпотекодержатель на підставі доку-мента про право власності реєструє у встановленому законом порядку обтяження прав влас-ника на збудовану нерухомість. У разі зміни характеристик нерухомості, яка є предметом іпотеки (зміна площі нерухомості, зміни в плануванні приміщень тощо), нотаріус на підставі документа, який підтверджує право власності на нерухомість, зобов'язаний зробити позначку на примірнику іпотечного договору, що належить іпотеко держателеві. При цьому нотаріус не має права вимагати додаткових документів та згоди іпотекодавця (ч. 9 ст. 55 Закону Укра-їни «Про нотаріат»).

Також НБУ висловив свою позицію про те, що предметом правового регулювання Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» у редакції, чинній до 14.01.2009 року, є правовідносини, що вини-кають також з питань забезпечення кредитного договору. А, отже, приписи вказаного, Зако-ну мають ураховуватися судами під час розгляду справ про визнання недійсними договорів іпотеки майнових прав, укладених до 14.01.2009 р.

Постановою НБУ від 01.12.2008 № 406 (зареєстрована в Мін'юсті 17.12.2008 за 1206/ 15897), ураховуючи приписи законодавства, чинні на дату її прийняття, банкам було надано право приймати до розрахунку резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків заставу у вигляді майнових прав на нерухомість, будівництво якої не за-вершено.

Відповідно до пояснювальної записки до Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» - метою цього законопроекту не було введення в оборот нового предмету іпотеки - майнових прав на іпотеку.

Частиною 3 ст. З Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекою може бути забезпечення виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Суд приймає до уваги загальний принцип цивільного права - свободу договору ( ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України). Неможливим є тільки укладання договорів відносно предмету, що виключений з цивільного обороту, до яких майнові права на нерухомість не відносяться. Цей принцип повністю може бути застосований до договорів забезпечення, ос-кільки відповідно до ЦК України в редакції 2004 року на відміну від раніше існуючої редак-ції ЦК України способи забезпечення є відкритими та сторони можуть укласти не тільки ті договори забезпечення, що передбачені у ЦК України, а й інші договори забезпечення, що не передбачені ЦК України (ч.2 ст. 256 ЦК України).

Що стосується предмету регулювання Закону України «Про запобігання впливу світо-вої фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», то цей закон відповідно до його змісту та пояснювальної записки до нього не передбачав введення в обо-рот нового предмету іпотеки - майнових прав на іпотеку. Навпаки введений цим законом уза-гальнюючий термін «майнові права» надав можливість приймати в іпотеку усі інші види майнових прав на незавершене будівництво, крім вже названих у Закону України «Про іпоте-ку».

Окрім того, заборгованість за Договором кредиту №Ф060812К від 20.09.2006 року станом на дату написання заперечення залишається непогашеною, та складає 713 944 (сімсот тринадцять тисяч дев'ятсот сорок чотири) грн. 22 копійок.

З огляду на вищевикладене, відсутні правові підстави, щодо визнання недійсним Іпо-течного договору №02-23-Ф060812К-139 від 07 лютого 2007 року, а відтак відсутні підстави для зняття заборони відчуження, яке накладено в якості забезпечення виконання кредитних зобов'язань.

Таким чином, з урахуванням внесених коштів ОСОБА_2 до каси TOB «Півден-енерго» відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру №б/н від 19.09.2006 року, у розмірі 90 150 (дев'яносто тисяч сто п'ятдесят) гривень 00 копійок.

Решту коштів у розмірі 300 000 грн. сплачено ПАТ «Укрсоцбанк» відповідно до ме-моріального ордеру №246 від 20.09.2006 року, на купівлю майнових прав двокімнатної квар-тири номер 63, що знаходиться на 4 (четвертому) поверсі, загальною площею 50 кв.м. (п'ят-десят) квадратних метрів, розташованої за адресою: вулиця Гірників, будинок №7, місто Ка-ховка, Херсонської області, Україна.

Таким чином, стороною договору - відповідачем ОСОБА_2 вчинено всі дії на набуття права власності у майбутньому, відповідно до Постанови Верховного Суду України від 15 травня 2013 року в справі №6-36цс13.

В порушення вимог ст.60 ЦПК України позивачем по справі не доведено яким чином його права та інтереси порушені, адже предмет іпотек та право власності на його квартиру становлять два зовсім різних об’єкти.

Відтак позивачем по справі обрано неналежний спосіб захисту, шляхом зняття забо-рони з квартири, яка не належить ОСОБА_1 на праві власності.

Таким чином, суд вважає, що аналіз перевірених судом доказів свідчить про відсут-ність правових підстав для визнання недійсним Іпотечного договору №297 від 07.02.2007 ро-ку.

Крім того, суд не може залишити поза увагою, що, звернувшись з вимогою про ви-знання недійсним Договору іпотеки №297 від 07.02.2007 року тільки 03.04.2017 року, пози-вач пропустив строки позовної давності для звернення до суду з даною вимогою. Підстав вважати поважними причини пропуску цього строку позивач суду не навів, клопотань про поновлення строку позовної давності від позивача не надходило.

З урахуванням вищенаведеного суд знаходить позов необгрунованим і таким, що задово-ленню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 64, 130, 215, 218 ЦПК України, суд-

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_12, публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», треті особи: товариство з об-меженою відповідальністю «Південенерго», приватний нотаріус ОСОБА_4, про визнання іпотечного договору недійсним – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його прого-лошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О. Є. Терещенко