Ухвала суду № 68149985, 03.08.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2017 р.Справа № 820/760/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О. Касян В. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2017р. по справі № 820/760/17

за позовом Приватного підприємства " Технобазіс"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Технобазіс" (далі - позивач, ПП "Технобазіс"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Харківській області), в якому просив:

1.Визнати неправомірними дії Головного управління ДФС у Харківській області щодо винесення податкових повідомлень-рішень від 02 лютого 2017 року № 0000051407 та від 02 лютого 2017 року № 0000061407.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 02 лютого 2017 року № 0000051407 та від 02 лютого 2017 року № 0000061407.

3. Стягнути з державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Технобазіс" (код ЄДРПОУ 38630430) витрати на оплату судового збору.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2017 р. адміністративний позов Приватного підприємства "Технобазіс" - задоволено частково.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 0000051407 та № 0000061404 від 02 лютого 2017 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Головного управління ДФС у Харківській області на користь Приватного підприємства "Технобазіс" сплачений судовий збір з частині задоволення позовних вимог у сумі 48 132 (сорок вісім тисяч сто тридцять дві) грн. 05 коп.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на недотримання судом вимог ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо законності та необґрунтованості судового рішення.

Позивач в запереченнях на апеляційну скаргу погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу - безпідставною, у зв'язку з чим просить її залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2017 р. - без змін.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання 03.08.2017 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що ПП "Технобазіс" 02.04.2013 р. взято на податковий облік за №20291358928 і на теперішній час перебуває на обліку в Харківській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Харківській області.

На підставі наказу ГУ ДФС у Харківський області "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Технобазіс" (податковий номер 38630430)" від 20.12.2016 р. №3442 та на підставі направлень від 21.12.2016 р. за №7356, №7357, виданих ГУ ДФС у Харківський області головному державному ревізору-інспектору відділу перевірок ризикових платників управління аудиту ГУ ДФС у Харківській області Волобуєвій Олександрі Федорівні та головному державному ревізору-інспектору відділу перевірок ризикових платників управління аудиту ГУ ДФС у Харківській області Докуніній Олені Анатоліївні, на підставі п.п. 78.1.4 п.78.1 ст.78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ), проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Технобазіс" (податковий номер 38630430), з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо визначення, нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Стронекс-плюс" (податковий номер 39995955), що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за період з 01.05.2016 р. по 31.07.2016 р.

За результатами перевірки складено акт №17/20-40-14-07-07/38630430 від 06.01.2017 року, яким встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, абз. А п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання в сумі 471968,38 грн. та завищено суму податкового кредиту в сумі 2659025,00 грн., у тому числі по періодам: за травень 2016 року в сумі 72603,5 грн., в результаті чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21) в сумі 72603,5 грн.; за червень 2016 року в сумі 808127,23 грн., в результаті чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21) у сумі 880730,73 грн.; за липень 2016 року завищено суму податкового кредиту в сумі 1778294,27 грн. та занижено суму податкового зобов'язання в сумі 471968,38 грн., внаслідок чого занижено нараховану суму податку на додану вартість до сплати (р. 18) у сумі 2671083,38 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки ДПІ винесені податкові повідомлення - рішення від 02 лютого 2017 року №0000051407, яким було встановлено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 459910,00 грн., та №0000061407, яким було збільшено суму грошового зобов'язання на суму 2199115 грн. та накладено штрафні санкції в розмірі 549778,75 грн.

Не погодившись з висновками акта перевірки та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Харківській області № 0000051407 та № 0000061404 від 02 лютого 2017 року, суд першої інстанції виходив з того, що вони є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до пункту 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування таких підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

З дослідженого акту перевірки №17/20-40-14-07-07/38630430 від 06.01.2017 року встановлено, що підставою для винесення вказаних податкових повідомлень - рішень послугувало твердження фахівців ДПІ про те, що в ході проведення перевірки позивача не підтверджено реальність здійснення господарських операцій, їх реальності та повноти відображення в обліку за період травень - липень 2016 року по взаємовідносинам з ТОВ "Стронекс-плюс" (податковий номер 39995955).

В свою чергу, судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що дійсно, позивач, ПП "Технобазіс", у перевіряємий період мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Стронекс-плюс".

10.05.2016 року було укладено договір поставки №1005-16 між ПП "Технобазіс" (Покупець) та ТОВ "Стронекс-Плюс" (Постачальник).

На підтвердження поставки та отримання товару покупцем надано наступні докази, а саме, копії видаткових накладних: №8 від 30.05.2016; №5 від 03.06.2016; №6 від 07.06.2016; №18 від 07.06.2016; №7 від 08.06.2016; №17 від 13.06.2016; №30 від 13.06.2016; №31 від 13.06.2016;№27 від 15.06.2016; №21 від 16.06.2016; №36 від 17.06.2016; №40 від 17.06.2016; №37 від 17.06.2016; №39 від 17.06.2016; №35 від 17.06.2016; №38 від 17.06.2016; №34 від 17.06.2016; №41 від 17.06.2016; №32 від 17.06.2016; №42 від 21.06.2016; №45 від 21.06.2016; №33 від 21.06.2016; №28 від 23.06.2016; №47 від 24.06.2016; №48 від 24.06.2016; №46 від 29.06.2016; №54 від 30.06.2016; №53 від 30.06.2016; №55 від 30.06.2016; №50 від 01.07.2016; №58 від 01.07.2016; №57 від 01.07.2016; №70 від 04.07.2016; №63 від 07.07.2016; №64 від 07.07.2016; №65 від 08.07.2016; №74 від 12.07.2016; №75 від 12.07.2016; №73 від 12.07.2016; №85 від 12.07.2016; №76 від 12.07.2016; №71 від 13.07.2016; №83 від 14.07.2016; №69 від 14.07.2016; №89 від 14.07.2016; №67 від 14.07.2016; №68 від 14.07.2016; №84 від 15.07.2016; №72 від 15.07.2016; №78 від 15.07.2016; №79 від 21.07.2016; №96 від 22.07.2016;№97 від 22.07.2016; №93 від 25.07.2016; №100 від 25.07.2016; №110 від 28.07.2016; №107 від 28.07.2016; №108 від 28.07.2016; №104 від 28.07.2016; №103 від 28.07.2016; №102 від 28.07.2016; №109 від 28.07.2016; №99 від 29.07.2016; №106 від 29.07.2016; №98 від 29.07.2016; №105 від 29.07.2016 р.;

- докази, які підтверджують транспортування товару, а саме, копії товарно-транспортних накладних: №Р8 від 30.05.2016; №5 від 03.06.2016; №Р6 від 07.06.2016; №Р18 від 07.06.2016; №7 від 08.06.2016; №Р17 від 13.06.2016;№Р30 від 13.06.2016; №Р31 від 13.06.2016; №27 від 15.06.2016; №Р21 від 16.06.2016; №36 від 17.06.2016; №40 від 17.06.2016; №37 від 17.06.2016; №Р39 від 17.06.2016; №35 від 17.06.2016; №38 ВІДІ7.06.2016; №34 від 17.06.2016; №41 від 17.06.2016; №Р42 від 21.06.2016; №Р45 від 21.06.2016; №РЗЗ від 21.06.2016; №28 від 23.06.2016; №Р47 від 24.06.2016; №Р48 від 24.06.2016; №46 від 29.06.2016; №Р54 від 30.06.2016; №Р53 від 30.06.2016; №Р55 від 30.06.2016; №50 від 01.07.2016; №58 від 01.07.2016; №57 від 01.07.2016; №Р70 від 04.07.2016; №63 від 07.07.2016; №64 від 07.07.2016; №Р65 від 08.07.2016; №74 від 12.07.2016; №75 від 12.07.2016; №73 від 12.07.2016; №85 від 12.07.2016; №76 від 12.07.2016; №Р71 від 13.07.2016; №83 від 14.07.2016; №Р69 від 14.07.2016; №89 від 14.07.2016; №67 від 14.07.2016; №68 від 14.07.2016; №Р84 від 15.07.2016; №Р72 від 15.07.2016; №Р78 від 15.07.2016; №79 від 21.07.2016; №Р96 від 22.07.2016; №Р97 від 22.07.2016; №93 від 25.07.2016; №100 від 25.07.2016;№Р110 від 28.07.2016; №Р107 від 28.07.2016; №Р108 від 28.07.2016; №Р104 від 28.07.2016; №Р103 від 28.07.2016; №Р102 від 28.07.2016; №Р109 від 28.07.2016; №99 від 29.07.2016; №106 від 29.07.2016; №98 від 29.07.2016; №105 від 29.07.2016р.;

- докази, які підтверджують оприбуткування товару на складі покупця, а саме, картку рахунку 631 за травень 2016 р. - липень 2016 р.

Також встановлено, що 01.07.2016 року було укладено договір поставки №0107-16 від 01.07.2016 р. між ПП "Технобазіс" (Постачальник) та ТОВ "Стронекс-Плюс" (Покупець).

На підтвердження поставки та отримання товару покупцем надано наступні докази, а саме, копії видаткових накладних: №147 від 27.07.2016; №149 від 28.07.2016; №148 від 27.07.2016; №146 від 26.07.2016; №145 від 25.07.2016; №130 від 19.07.2016; №126 від 18.07.2016р.;

- докази, які підтверджують транспортування товару, а саме, копії товарно-транспортних накладних: №Р147 від 27.07.2016; №Р149 від 28.07.2016; №Р148 від 27.07.2016; №Р146 від 26.07.2016; №Р145 від 25.07.2016; №Р130 від 19.07.2016; №Р126 від 18.07.2016р.;

- докази, які підтверджують наявність складських приміщень, а саме: копію договору суборенди нежитлових приміщень №4.3 від 01 лютого 2016 року, укладений між ТОВ "Компанія ФСК" та ПП "Технобазіс"; копії Актів здачі прийняття робіт (надання послуг) №39 від 31.05.2016; №43 від 31.05.2016; №47 від 30.06.2016; №51 від 30.06.2016; №56 від 31.07.2016; №60 від 31.07.2016; копії платіжних доручень №356 від 16 травня 2016 р.; №368 від 07 червня 2016 р. №430 від 12 липня 2016 р.;

- докази, які підтверджують наявність транспортних засобів, необхідних для перевезення товарів, а саме, копію договору найму транспортних засобів від 01 травня 2016 року, укладеного між ТОВ "Талариа Трейд" (Наймодавець) та ПП "Технобазіс" (Наймач); копію акту надання послуг №1 від 28 лютого 2017 р.; копії платіжних доручень №382 від 06 березня 2017 р.; №386 від 10 березня 2017 р.; №153 від 02 березня 2017 р.; №160 від 07 березня 2017 р.

Окрім того, ПП «Технобазіс» на підтвердження подальшої реалізації товару, поставленого ТОВ «Стронекс-Плюс» (Постачальник) до ПП «Технобазіс» (Покупець) по договору №1005-16 від 10 травня 2016 року за період травень-липень 2016 року, надавалися копії наступних документів:

- договору поставки №326/1 від 09 листопада 2015 року, укладеного між ПП «Технобазіс» (Постачальник) та ПАТ «ГАЗЕНЕРГОКОМПЛЕКТ» (Покупець), з доданими до нього копіями видаткових накладних: №77 від 13 червня 2016 року, №67 від 07.06.2016 р., №82 від 17.06.2016 р., №83 від 17.06.2016 р., №81 від 17.06.2016 р., №84 від 17.06.2016 р., №87 від 17.06.2016 р., №86 від 17.06.2016 р., №85 від 17.06.2016 р., №88 від 17.06.2016 р., №116 від 12.07.2016 р., №114 від 12.07.2016 р., №113 від. 12.07.2016 р., №119 від 15.07.2016; копіями товарно-транспортних накладних №67 від 07.06.2016 р., №88 від 17.06.2016 р., №84 від 17.06.2016 р., №113 від 12.07.2016 р., №119 від 15.07.2016 р.; копіями довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей №200 від 03.06.216 р., №224 від 17.06.2016 р.

- договору поставки №21/06/16 від 21 червня 2016 року, укладеного між ПП «Технобазіс» (Постачальник) та ТОВ «Ельпласт-Харків» (Покупець), з доданими до нього копією видаткової накладної №90 від 21.06.2016 р.; копією товарно-транспортної накладної №Р90 від 21.06.2016 р.

- договору поставки №30/06-16 від 30 червня 2016 року, укладеного між ПП «Технобазіс» (Постачальник) та ПП фірма «Інекс» (Покупець), з доданими до нього копією видаткової накладної №95 від 30.06.2016 р.; копією товарно-транспортної накладної №Е10/2 від 30.06.2016 р.; копією довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №19 від 30.06.2016 р.

- договору поставки №30/06/16-1 від 30 червня 2016 року, укладеного між ПП «Технобазіс» (Постачальник) та ТОВ «Інекс» (Покупець), з доданими до нього копіями видаткових накладних: №96 від 30.06.2016 р., №141 від 28.07.2016 р., №142 від 28.07.2016 р., №143 від 28.07.2016 р., №144 від 28.07.2016 р.; копіями товарно-транспортних накладних №14 від 30.06.2016 р., №29 від 28.07.2016 р., №Р142 від 28.07.2016 р., №Р143 від 28.07.2016 р., №Р144 від 28.07.2016 р.; копіями довіреностей на отримання товарно- матеріальних цінностей №19 від 30.06.2016 р., №23 від 28 липня 2016 р., №24 від 28.07.2016 р., №25 від 28.07.2016 р., №22 від 28.07.2016 р.

- договору поставки №26/10/15 від 26 жовтня 2015 року, укладеного між ПП «Технобазіс» (Постачальник) та ПП «ПО Мануфактура» (Покупець), з доданою до нього копією видаткової накладної №70 від 08.06.2016 р.

- договору поставки №30/06/16-2 від 30 червня 2016 року, укладеного між ПП «Технобазіс» (Постачальник) та ПП «Охоронне агентство «Інекс» (Покупець), з доданими до нього копіями видаткових накладних: №97 від 30.06.2016 р., №138 від 28.07.2016 р., №139 від 28.07.2016 р., №140 від 28.07.2016 р., №136 від 29.07.2016 р., №137 від 29.07.2016 р.; копіями товарно-транспортних накладних №10 від 30.06.2016 р., №Р138 від 28.07.2016 р., №28 від 28.07.2016 р., №Р140 від 28.07.2016 р., №Р136 від 29.07.2016 р., №Р137 від 29.07.2016р.; копіями довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей №16 від 30.06.2016 р., №21 від 28.07.2016 р., №20 від 28.07.2016 р., №19 від 28.07.2016 р., №22 від 28.07.2016 р., №18 від 28.07.2016 р.

- договору поставки №30/05/16 від 30 травня 2016 року, укладеного між ПП «Технобазіс» (Постачальник) та ТОВ «Профі-1» (Покупець), з доданими до нього копіями видаткових накладних: №69 від 30.05.2016 р., №73 від 07.06.2016 р., №75 від 15.06.2016 р., №93 від 24.06.2016 р., №109 від 04.07.2016 р., №122 від 14.07.2016 р., №135 від 25.07.2016 р.; копіями товарно-транспортних накладних №Р69 від 30.05.2016 р., №Р73 від 07.06.2016 р., №Р75 від 15.06.2016 р., №Р93 від 24.06.2016 р., №Р109 від 04.07.2016 р., №Р122 від 14.07.2016 р., №Р135 від 25.07.2016; копією довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №49 від 26.05.2016 р.

- договору поставки №151102 від 02 листопада 2015 року, укладеного між ПП «Технобазіс» (Постачальник) та ТОВ «НВП «Сигнал» (Покупець), з доданими до нього копіями видаткових накладних №66 від 03.06.2016 р., №78 від 13.06.2016 р., №91 від 29.06.2016 р., №112 від 12.07.2016 р., №125 від 12.07.2016 р., №125 від 12.07.2016 р., №120 від 22.07.2016 р.; копіями товарно-транспортних накладних №66 від 03.06.2016 р., №78 від 13.06.2016 р., №91 від 29.06.2016 р., №112 від 12.07.2016 р., №112 від 12.07.2016 р., №120 від 22.07.2016 р.; копією довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №40 від 03.06.2016 р., №44 від 29.06.2016 р., №56 від 22.07.2016 р.

- договору поставки №22/06/16 від 26 червня 2016 року, укладеного між ПП «Технобазіс» (Постачальник) та ТОВ «Кондитерська фабрика «Солодкий світ» (Покупець), з доданою до нього копією видаткової накладної №76 від 24.06.2016 р.

- договору поставки №14/07-16 від 14 липня 2016 року, укладеного між ПП «Технобазіс» (Постачальник) та ТОВ «НВП «Спецінструмент-Луганськ» (Покупець), з доданою до нього копією видаткової накладної №107 від 14.07.2016 р.

- договору поставки №15/02/16 від 15 лютого 2016 року, укладеного між ПП «Технобазіс» (Постачальник) та ТОВ «СПЕЦСТРОЙ УКРАЇНА» (Покупець), з доданими до нього копіями видаткових накладних: №79 від 17.06.2016 р., №94 від 01.07.2016 р., №127 від 14.07.2016 р.; копіями товарно-транспортних накладних №Р79 від 17.06.2016 р., №Р94 від 01.07.2016 р., №Р127 від 14.07.2016 р.

- договору поставки №14/07/16-1 від 14 липня 2016 року, укладеного між ПП «Технобазіс» (Постачальник) та ТОВ «НВП «СУЧАСНІ СИСТЕМИ З'ЄДНАННЯ КОНВЄРНИХ СТРІЧОК» (Покупець), з доданою до нього копією видаткової накладної №108 від 14.07.2016 р.

- договору поставки №01/06 від 01 червня 2016 року, укладеного між ПП «Технобазіс» (Постачальник) та ТОВ «СХІД-СЕРВІС» (Покупець), з доданою до нього копією видаткової накладної №106 від 14.07.2016 р.

- договору поставки №01/07/2016 від 01 липня 2016 року, укладеного між ПП «Технобазіс» (Постачальник) та ТОВ «Харківська роздрібна компанія» (Покупець), з доданими до нього копіями видаткових накладних: №117 від 22.07.2016 р., №118 від 22.07.2016 р., №132 від 29.07.2016 р.; копіями товарно-транспортних накладних №Р117 від 20.07.2016 р., №Р118 від 22.07.2016 р.

Також, на підтвердження придбання ПП «Технобазіс» товару, який в подальшому було реалізовано ТОВ «Стронекс-Плюс» по договору №0107-16 від 01.07.2016 р. за перевіряємий період, ПП «Технобазіс» надавало наступні документи: копію контракту №RK-TBS4/05/15 від 04 травня 2015 року, який було укладено між ПП «Технобазіс» та ZHEJIANG RONGKUN MAOYI LIMITED; копію контракту №АВТ-ТВ/05/05/15 от 05 травня 2015 року, який було укладено між ПП «Технобазіс » та SUZHOU ALLBEST TEXTILE CO., LTD; копію контракту №Y-TB9/09/15 від 09 вересня 2015 року, який було укладено між ПП «Технобазіс» та ZHEJIANG YABOLAN ELECTRIC APPLIANCE CO., LTD; копію контракту №ВС-ТВ29/09/2015 від 29 вересня 2015 року, який було укладено між ПП «Технобазіс» та CHANGXING ВАІТЕ IMPORT AND EXPORT CO., LTD; копії митних декларацій №102110002/2016/020354, №805130000/2015/017370, №805130000/2016/000510, № 102110002/2016/020306, №805130000/2016/001027, №102110001/2016/200293, №102110001/2016/201701, №102110001/2016/201696, №102110001/2016/201376, №102110001/2016/201365, №102110001/2016/201464, №102110001/2016/201668.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товарів за вказаними правочинами шляхом перерахування грошових коштів.

Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити на те, що відповідачем ні під час розгляду в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагента статусу платника ПДВ на момент вчинення та виконання правочинів, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ПП «Технобазіс». У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ПП «Технобазіс» збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів, отриманих від ТОВ «Стронекс-Плюс», взаємопов'язаності позивача та ТОВ «Стронекс-Плюс», обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Окрім того, як вбачається з Акту перевірки, в ході проведеної перевірки посадовими особами Головного управління ДФС у Харківській області досліджувалися первинні документи підприємства, однак не було зазначено жодних недоліків таких документів та не вказано конкретних первинних документів, на підставі яких посадовою особою Головного управління ДФС у Харківській області зроблено висновок про відсутність факту реального вчинення господарських операцій.

Стосовно посилання контролюючого органу на те, що з травня по липень 2016 року ПП "Технобазіс" не користувалося та не розпоряджалося приміщеннями за адресою: м. Харків, вул. Льва Ландау, буд. 29-А, оскільки договір про оренду приміщення №004 від 01.12.2016р. було укладено тільки 01 грудня 2016 року, необхідно зауважити на таке.

До заперечень на акт перевірки ПП "Технобазіс" було надано договір оренди приміщень №4.3. від 01.02.2016 р., який було укладено між ПП "Технобазіс" та ТОВ "Компанія ФСК", відповідно до якого ПП "Технобазіс" орендує у ТОВ "Компанія ФСК" приміщення площею 1307,9 м.кв. за адресою: м. Харків вул. Льва Ландау, буд. 29-А.

Відповідно до Акту приймання-передачі приміщення від 01.02.2016 р., який було підписано з обох сторін, вищезазначене приміщення було передане у користування ПП "Технобазіс" 01 лютого 2016 року.

З 01 травня 2016 року по 31 липня 2016 року дане приміщення також перебувало у користуванні ПП "Технобазіс", що підтверджується Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №39 від 31 травня 2016 року, №43 від 31 травня 2016 року, №47 від 30 червня 2016 року, №51 від 30 червня 2016 року, №56 від 31 липня 2016 року, №60 від 31 липня 2016 року.

Таким чином, твердження контролюючого органу про те, що в користуванні ПП "Технобазіс" в період з травня 2016 року по липень 2016 року були відсутні приміщення за адресою: м. Харків, вул. Льва Ландау, буд. 29-А, є необґрунтованими та спростованими вищезазначеними доводами.

Крім того, в ході розгляду справи досліджено копію рішення Господарського суду Харківської області від 21 лютого 2017 року по справі №922/375/17, яке підтверджує реальність господарських операцій по договору поставки №1005-16 від 10 травня 2016 року, який було укладено між ПП "Технобазіс" (Покупець) та ТОВ "Стронекс-Плюс" (Постачальник).

Щодо посилання податкового органу на те, що укладені між ПП "Технобазіс" з ТОВ "Стронекс-плюс" договори, відповідно до частини другої ст. 207 Цивільного кодексу України, не опосередкувались реальним виконанням операції, яка становить його предмет, фактично ПП "Технобазіс" здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з ТОВ "Стронекс-плюс", колегія суддів зауважує на таке.

Відповідно до ч. 1 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність не встановлена законом або якщо він визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, до правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні, основи держави, відносяться правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу, землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Однак, в Акті не тільки не вказано посилання на вищезазначені обставини, а й не доведено умислу посадових осіб підприємства на порушення публічного порядку.

Крім того, під час здійснення позапланової виїзної перевірки ПП "Технобазіс" та роблячи висновок про нереальність господарських операцій, податковий орган не проводив жодного економічного дослідження на можливість виконання ПП "Технобазіс" та його контрагентами правочинів.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з ч. 1 ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Частиною 2 статті 234 Цивільного кодексу України визначено, що фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Отже, відповідно до презумпції правочину всі укладені підприємством правочини є дійсними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі позовної заяви зацікавленої особи після повного та всебічного судового розгляду. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Проте, в ході розгляду справи встановлено, що правочини, які було укладено між ПП "Технобазіс" та ТОВ "Стронекс-плюс", не було визнано судом недійсними.

З приводу позиції контролюючого органу про те, що згідно Єдиного державного реєстру судових рішень ТОВ "Стронекс-плюс" проходить по справах в рамках досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016000000000201 від 12.01.2016 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, колегія суддів зауважує на таке.

Статтею 62 Конституції України обумовлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Таким чином, сам факт порушення кримінальної справи відносно контрагента позивача - ТОВ "Стронекс-плюс" не є підставою для визнання всіх господарських операцій з такими контрагентом безтоварними, а договору - вчиненого поза межами господарської діяльності.

В свою чергу, ч. 4 ст. 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає сумнів.

Винність особи у вчиненні злочину може бути підтверджено обвинувальним вироком суду, який набув законної сили. Отже, лише вирок суду у кримінальні справі, який набув законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено діяння, що впливають на визначення податкових зобов'язань, можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платників податків.

В той же час, на момент розгляду справи обвинувальний вирок суду, який набув законної сили у кримінальній справі щодо ТОВ "Стронекс-плюс", відповідачем не надано, а тому сам факт її порушення не може бути підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи вищевикладене, відсутність відповідного рішення у кримінальному провадженні не дає можливості встановити наявність умислу у посадових осіб контрагента щодо вчинення дій з метою порушення податкового законодавства, в тому числі при здійсненні господарських операцій з ПП "Технобазіс".

Також, колегія суддів зауважує на індивідуальний характер юридичної відповідальності платників податку. ПП "Технобазіс" не може нести відповідальність за можливе порушення податкового та валютного законодавства його контрагентом.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови для цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

В силу положень Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також акцентує увагу і на тому, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, оскільки ПП "Технобазіс" належним чином була підтверджена правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ наданими до перевірки належно оформленими податковими накладними, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами спірних правочинів, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження суми податку.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що господарські операції між ПП "Технобазіс" та ТОВ "Стронекс-плюс" мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність його рішень, що оскаржуються.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки та в апеляційній скарзі, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, абз. А п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0000051407 та № 0000061407 від 02 лютого 2017 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дії Головного управління ДФС у Харківській області щодо винесення вищезазначених податкових повідомлень - рішень, суд першої інстанції виходив з того, що винесення податкового повідомлення - рішення органами ДФС передбачено статтею 58 КАС України, а тому, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення, органи ДФС діяли у межах своїх повноважень.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зауважує на той факт, що ані позивачем, ані відповідачем постанова суду в цій частині в апеляційному порядку оскаржена не була.

Згідно з ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Виходячи з вищезазначеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2017р. по справі № 820/760/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Пянова Я.В.Судді Зеленський В.В. Чалий І.С. Повний текст ухвали виготовлений 08.08.2017 р.