Постанова № 68148634, 07.08.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3388/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2017 року м. Одеса

Головуючого судді - Бойко О.Я.;

за участі:

секретаря судового засідання - Белінського Г.В.;

представника позивача - Марочкіна В.О. за ордером;

представника відповідача - Мітлицького І.В. за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КАРА-МАРІН" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу № 2226 від 15.06.2017 року про проведення фактичної перевірки,-

СУТЬ СПОРУ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла справа за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КАРА-МАРІН" до Головного управління ДФС в Одеській області в якому позивач просить суд:

-визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС в Одеській області від 15.06.2017 року №2226 «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «КАРА-МАРІН» (код ЄДРПОУ 32625378).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на адресу місцезнаходження товариства прибули посадові особи Головного управління ДФС в Одеській області для проведення фактичної перевірки. З метою отримання допуску до перевірки посадовими особами відповідача було пред'явлено представнику позивача направлення на проведення перевірки та копію наказу від 15.06.2017 року №2226 «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «КАРА-МАРІН» та службові посвідчення.

Оскільки посадовими особами не було дотримано порядку та умов допуску до перевірок, передбачених вимогами ПК України та Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» у допуску до проведення фактичної перевірки було відмовлено.

Позивач зазначив, що під час ознайомлення з пред'явленою копією наказу від 15.06.2017 року №2226 про проведення фактичної перевірки було встановлено відсутність підстав для проведення перевірки, а також невідповідність змісту цього наказу вимогам законодавства.

На думку позивача, наказ прийнятий всупереч вимогам ПК України щодо підстав проведення фактичних перевірок, а також є таким, що не відповідає вимогам ПК України щодо оформлення наказу на проведення перевірки. Отже, оскаржуваний наказ є протиправним та належить до скасування.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав викладених у адміністративному позові (а.с.5-9).

Представник відповідача позов не визнав та заперечував проти його задоволення з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову (а.с.33-35).

В обґрунтування письмових заперечень представник відповідача зазначив, що враховуючи положення ПК України, Головним управлінням ДФС в Одеській області з метою виконання покладених на контролюючий орган функцій було цілком правомірно видано наказ від 15.06.2017 року №2226 щодо проведення фактичної перевірки ТОВ «КАРА-МАРІН».

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не належить до задоволення. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.06.2017 року відповідач прийняв наказ №2226 «Про проведення фактичної перевірки ТОВ КАРА-МАРІН» (а.с.10).

Наказ прийнятий з метою здійснення контролю щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів та на підставі ст. 20, п.п.80.2.3 п.80.2 ст.80 ПК України.

На підставі наказу 20.06.2017 року відповідач виписав направлення на перевірку ТОВ «КАРА-МАРІН» №606, №607, 605 (а.с.37-39)

23.06.2017 року на адресу позивача прибули посадові особи відповідача для проведення фактичної перевірки.

Бухгалтер ТОВ «КАРА-МАРІН» - ОСОБА_3 відмовила посадовим особам відповідача в отриманні направлень на проведення фактичної перевірки та допуску до проведення перевірки.

Посадові особи відповідача склали акт №252/15-32-14-06 від 23.06.2017 року про не допуск працівників ГУ ДФС в Одеській області до проведення фактичної перевірки (а.с.40-41).

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступних обставин справи.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010р. №2756-VI (зі змінами та доповненнями), яким, зокрема, визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п. 75.1.3. ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем закон

Стаття 80 Податкового кодексу України визначає порядок в т.ч. підстави проведення фактичної перевірки.

Так, відповідно до підпунктів: « 80.2 фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

80.2.1. у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

80.2.4. неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

80.2.6. у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

80.2.7. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

80.3. Фактична перевірка, що здійснюється за наявності обставини, визначеної у пункті 80.2.6, може бути проведена для контролю щодо припинення порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3, одноразово протягом 12 місяців з дати складання акта за результатами попередньої перевірки.

80.4. Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

80.5. Допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу».

Згідно з п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Суд встановив, що відповідач 25.05.2017 року отримав заяву від ОСОБА_4 в якій зазначено, що ТОВ «КАРА-МАРІН» при наданні послуг пашки землі не видаються чеки селянам, чим порушують закон. Заявник просив провести перевірку підприємства та повідомити про виявленні порушення (а.с.44).

Таким чином, суд робить висновок, що відповідач відповідно до п.п.80.2.3 п.80.2 ст.80 ПК України та письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування доцільно прийняв наказ щодо проведення фактичної перевірки ТОВ «КАРА-МАРІН».

Направлення та наказ на проведення перевірки містили всі необхідні реквізити , визначені податковим кодексом України, зокрема, в них були зазначені дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведенні відповідної перевірки, найменування та реквізити позивача, мета, вид, підстави, тривалість перевірки , посада та прізвище посадових осіб, які проводитимуть перевірку, підпис заступника керівника контролюючого органу скріплена печаткою (а.с.10, 37,38, 39).

Твердження позивача про протиправність рішення через відсутність повних реквізитів у рішенні, що оскаржується суд не бере до уваги. Так, позивач посилається на відсутність зазначення повної адреси суб'єкта перевірки, зокрема на відсутність назви вулиці. Суд вважає, що не зазначення вулиці в наказі про проведення перевірки є несуттєвим недоліком рішення, який би потягнув за собою скасування рішення в цілому. В судовому засіданні свідки - державні ревізори -інспектори, які прийшли на перевірку, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зазначили, що знаходилися безпосередньо в офісі суб'єкта господарювання ТОВ «Кара-Марін» та пред'являли свої направлення бухгалтеру даного підприємства ОСОБА_3

Крім того, сам позивач у своєму позові вказує на те, що посадові особи відповідача прибули на адресу місцезнаходження відповідача.

Таким чином, позивач не довів суду протиправність та безпідставність прийнятого відповідачем наказу №2226 від 15.06.2017 «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «КАРА-МАРІН». Оскільки, відповідач прийняв наказ за наявності інформації про порушення позивачем законодавства. Доводи позивача, якими він обґрунтовував позовні вимоги, не знайшли підтвердження впродовж розгляду справи та спростовуються наведеними в рішенні суду обставинами.

З урахуванням викладеного, суд робить висновок про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «КАРА-МАРІН».

Відповідно до 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч.2 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки суд по справі свідків не залучав та не призначав проведення судових експертиз, розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 86, 94,128, 159-164 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений 07 серпня 2017 року.

Суддя О.Я. Бойко

У задоволенні адміністративного позову відмовити

07 серпня 2017 року.