Постанова № 68148431, 07.08.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1668/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2017 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого по справі судді Бжассо Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одеса справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» (далі - ТОВ «Зоря») до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - ГУ ДФС в Одеській області), за результатом розгляду якого, позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУДФС в Одеській області № 0011531402 від 19.12.2016 року про зменшення TOB «ЗОРЯ» податкового зобов'язання на суму 90000 грн. і зменшення TOB «ЗОРЯ» податкового кредиту на суму 88000 грн., та № 0011551402 від 19.12.2016 року про стягнення з TOB «ЗОРЯ» податку на додану вартість у сумі 313767 грн. та сплату штрафних санкцій у сумі 78442 грн.

В обґрунтування адміністративного позову, представник позивача зазначив наступне.

19.12.2016 року ГУ ДФС в Одеській області, за результатами документальної позапланової виїзної перевірки TOB «Зоря» код ЄДРПОУ 03767908, з питань підтвердження взаємовідносин з платником податків TOB «Естер-Маркет» код ЄДРПОУ 40398775 за період липень 2016 року, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0011531402 від 19.12.2016 року та 0011551402 від 19.12.2016 року.

Підставою для винесення таких повідомлень рішень став Акт №358/15-32-14-02/03767908 від 30.11.2016 року.

Відповідно до висновку зазначеного Акту перевірки перевіряючим органом встановлено порушення TOB «Зоря»:

1. п.2 ст.З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 167.07.1999 року №996-XIV (зі змінами та доповненнями) п.п. 185.1, ст.185, п. 1187.1, ст.187, п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань з ПДВ за липень 2016 року на суму 90 000 грн.

2. п.2 ст.З, п.1, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 167.07.1999 року №996-XIV (зі змінами та доповненнями), п.44.1 ст.44, п.198.1 п.198.2, п.198.3, ст.1988 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено податковий кредит за липень 2016 року на суму 88 000 грн.

3. п.2 ст.З, п.1, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 167.07.1999 року №996-XIV п.44.1 ст.44, п.198.1 п.198.2, п.198.3, ст.1988 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено суму ПДВ належну до сплати у бюджет за липень 2016 року - 313 767 грн.

При перевірці діяльності TOB «Зоря» код ЄДРПОУ 03767908 по взаємовідносинам з TOB «Естер-Маркет» код ЄДРПОУ 40398775 за період липня 2016 року перевіряючими були встановлені помилки в складанні бухгалтерської документації, які вплинули на ведення бухгалтерської документації щодо оподаткування TOB «Зоря».

TOB «ЗОРЯ» вважає, що взаємовідносини з TOB «Естер-Маркет» код ЄДРПОУ 40398775 відбувалися відповідно до чинного законодавства України, а документація була оформлена відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XlV (зі змінами та доповненнями), а тому всі посилання відповідача на порушення з боку TOB «ЗОРЯ» чинного законодавства є безпідставним.

Представник позивача під час судового розгляду справи позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених в адміністративному позові та додаткових письмових поясненнях. 04.08.2017 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Представник відповідача під час судового розгляду справи заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов, згідно яких ГУ ДФС в Одеській області вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

15.11.2016 року ГУ ДФС в Одеській області прийнято наказ № 1883, яким на підставі пп.20.1.4, п.20.1, ст. 20, пп.78.1.4, п. 78.1 ст.. 78 ПКУ та на підставі доповідної записки виконуючого обов'язки заступника начальника ГУ ДФС в Одеській області Білоус М.А. від 08.11.2016 року за № 33/11/15-32-14-02-13, призначено проведення документальної виїзної позапланової перевірки з питань підтвердження взаємовідносин з платником податків з ТОВ «ЕСТЕР-МАТКЕТ» (код ЄДРПОУ 40398775) за період липень 216 року, тривалістю 5 робочих днів, з 17.11.2016 року.

За результатами проведеної перевірки, ГУ ДФС в Одеській області складено акт від 30.11.2016 року № 358/15-32-14-02/03767908 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Зоря» код за ЄДРПОУ 03767908 з питань підтвердження взаємовідносин з платником податків з ТОВ «ЕСТЕР-МАТКЕТ» код за ЄДРПОУ 40398775 за період липень 216 року.».

В акті перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТОВ «Зоря»:

п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 167.07.1999 року №996-XIV (зі змінами та доповненнями) п.п. 185.1, ст.185, п. 187.1, ст.187, п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань з ПДВ за липень 2016 року на суму 90 000 грн.

п.2 ст. 3, п.1, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 167.07.1999 року №996-XIV (зі змінами та доповненнями), п.44.1 ст.44, п.198.1 п.198.2, п.198.3, ст.198 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено податковий кредит за липень 2016 року на суму 88 000 грн.

п.2 ст. 3, п.1, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 167.07.1999 року №996-XIV п.44.1 ст.44, п.198.1 п.198.2, п.198.3, ст.1988 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено суму ПДВ належну до сплати у бюджет за липень 2016 року - 313 767 грн.

На підставі зазначених висновків акту перевірки, відповідачем, 19.12.2016 року прийнято податкові повідомлення рішення № 0011551402, № 0011531402.

Приписами ст. 75 ПКУ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до положень пп.78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПКУ, на який міститься посилання в Наказі про проведення перевірки, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: 78.1.4. виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПКУ, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПКУ, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПКУ встановлює, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті..

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПКУ, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно з п. 198.2 статті 198 ПКУ, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПКУ, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 201.1 статті 201 ПКУ, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи, в розумінні, наведених норм законодавства.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, що процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Аналогічний підхід, на думку суду, необхідно застосовувати і до права платника податків на віднесення сплачених за своїми зобов'язаннями коштів до сум валових витрат підприємства.

Позивачем на підтвердження позовних вимог надано первинні документи, що на його думку підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами ТОВ «Естер-Маркет».

Суд, дослідивши первинні документи, що надані позивачем, зазначає наступне.

28.07.2016 року між ТОВ «Зоря» та ТОВ «Естер-Маркет» укладено договір постачання №30, згідно умов якого, постачальник зобов'язаний поставляти товари в асортименті (надалі Товари), а покупець - приймати і оплачувати товари згідно умов цього договору та у кількості - згідно прибутково-видаткових документів.(п.1.1). Приписами п.5 договору визначено, що датою поставки товарів є дата, зазначена у накладній. Адреса та місто доставки товару, може бути узгоджена додатково з покупцем в усній або письмовій формі. Поставка здійснюється на умовах самовивозу товару покупцем.

Відповідно до п. 5 Договору покупець розраховується з постачальником за поставлені товари шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника шляхом передплати або не пізніше 10 (десяти) банківських днів після поставки товарів.

Факт виконання умов зазначеного договору та поставки позивачу : селітри аміачної - 110 т, сульфат амонію - 50 т, діамофосу - 78 т, підтверджується наступними первинними документами: рахунок на оплату № 30 від 28.07.2016 року TOB «Естер-маркет», видаткова накладна № 30 від 28.07.2016 року, податкова накладна № 220 від 28.07.2016 року, платіжними дорученнями № 910 від 29.11.2016 року, № 888 від 11.11.2016 року, № 875 від 02.11.2016 року , № 864 від 27.10.2016 року накладними від 30.07.2016 року № № 30, 30-а, від 31.07.2016 року №№ 31, 31-а, від 01.08.2016 року №№ 1,2, від 29.07.2016 року №№ 29-а, 29, від 28.07.2017 року № 28, 28-а.

Також, з акту перевірки вбачається, що на підтвердження факту здійснення господарської операції з ТОВ «Естер-Маркет» позивачем було надано платіжне доручення № 843 від 21.10.2016 року.

Як було встановлено під час перевірки та не заперечується сторонами, позивач реалізував частину придбаного товару (60 т аміачної селітри) шляхом продажу зазначеного товару ДП «ДГ Богунівська Еліта».

На підтвердження факту реалізації придбаного товару позивачем надано копії матеріального звіту по рахунку № 201, копії актів використання мінеральних добрив, копії звітів про рух ПММ, копії відомостей про видачу ПММ.

У відповідності до вимог договору від 28.07.2016 року № 30, позивачем самостійно було вивезено придбаний у ТОВ «Естер-Маркет» товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи подорожніми листами: № 28/07 від 28.07.2016 року, № 29/07 від 29.07.2017 року, № 30/07 від 30.07.2016 року, № 31/07 від 31.07.2016 року, № 01/08 від 01.08.2016 року.

Щодо посилань відповідача, як на підставу для підтвердження факту нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Естер-Маркет» на відсутність товарно-транспортних накладних та дозволів на транспортування небезпечних товарів, суд зазначає наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно до п. п. 11.1., 11.4, 11.6 Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

На думку суду, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання ТМЦ. Крім того, суд враховує, що товар поставлявся на умовах самовивозу позивачем, його власними силами та за допомогою власного транспортного засобу, що підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом.

Щодо відсутності у водія, який поставляв товар спеціального дозволу необхідного для транспортування небезпечних товарів, суд зазначає, що порушення законодавства в частині неотримання дозволу необхідного для транспортування небезпечних товарів не є підставою для визнання господарської операції нереальною. Крім того, суд зазначає, що податкові органи не наділені повноваженнями застосовувати до суб'єктів підприємництва санкції за порушення норм законодавства, що регулює порядок отримання водіями транспортних засобів дозволів на перевезення небезпечних товарів.

Також, суд не приймає до уваги посилання в акті перевірки на невстановлення відповідачем місця передачі товару та місця зберігання невідвантаженого товару, оскільки невстановлення відповідачем, як контролюючих органом зазначених відомостей, не свідчить про факт відсутності місць відвантаження та зберігання товару.

Щодо посилань в акті перевірки на податкову інформацію щодо ТОВ «Естер-Маркет» та ТОВ «БУДПРОМ-ІНВЕСТ» суд вважає необхідним зазначити наступне.

Оцінюючи та досліджуючи факт здійснення господарської операції, суд має перевірити реальність господарських взаємовідносин безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Слід також зазначити, що висновки, викладені в акті перевірки, порушують закріплений в Конституції України принцип персональної відповідальності, відповідно до якого суб'єкт господарювання не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів, а може бути притягнений до юридичної відповідальності лише за власні правопорушення.

Саме виходячи з принципу персональної відповідальності, суд не приймає до уваги податкову інформацію, що була використана відповідачем під час перевірки.

На думку суду, висновки про непідтвердженність реальності здійснення операцій зроблені на підставі податкової інформації щодо контрагента ТОВ «Зоря», оскільки конкретних зауважень до первинних документів позивача у відносинах з контрагентами ТОВ «Естер-Маркет» не зазначено.

Відповідачем в акті перевірки не наведено факти, які б безспірно підтверджували недобросовісність саме ТОВ «Зоря», як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності своїх контрагентів.

При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Така правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України у постанові від 10.09.2014 року по справі № 2а-13207/12/2670.

Суд зазначає, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази податковим органом в акті перевірки не наведено та реальність виконання господарських операцій не спростовано.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару, в свою чергу, податкова накладна, на підставі якої позивачем сформовано податковий кредит, відповідає вимогам, встановленим п. 201.1 статті 201 ПК України.

Слід зазначити, що податковий орган не посилається на відсутність реєстрації податкових накладних у встановленому порядку, що виписані контрагентами позивача, на підставі яких останнім і нараховано податок на додану вартість.

Відповідачем не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання господарських операцій за вказаними договорами, узгодженості дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з можливими протиправними діями постачальника.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо(неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що адміністративний позов ТОВ «Зоря» підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 7-12, 14, 71, 86, 122, 128, 158-164, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 0011531402 від 19.12.2016 року та № 0011551402 від 19.12.2016 року.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Н.В. Бжассо