Ухвала суду № 68145420, 03.08.2017, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Певна О.С.

Доповідач - Коновалова В.А.

Справа № 433/1578/14-ц

Провадження № 22ц/782/555/17

УХВАЛА

Іменем України

03 серпня 2017 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Гаврилюка В.К., Яреська А.В.,

за участю секретаря Попової Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2, від імені якого діє представник ОСОБА_3,

на ухвалу Троїцького районного суду Луганської області від 15 червня 2017 року

за заявою ОСОБА_2, від імені якого діє представник ОСОБА_3, про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання договору дарування недійсним та поділ майна, що належить на праві спільної сумісної власності, тертя особа - приватний нотаріус Луганського міського нотаріального округу Малойван Ігор Іванович,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 15 червня 2017 року заяву ОСОБА_2, від імені якого діє представник ОСОБА_3, про ухвалення додаткового рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, від імені якого діє представник ОСОБА_3, просить скасувати ухвалу Троїцького районного суду Луганської області від 15 червня 2017 року та постановити нове рішення про розподіл судових витрат, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Позивач та його представник, відповідачі, в судове засідання не з'явилися, про час і місце повідомлені належним чином і в установленому законом порядку, у відповідності до ч. 5 ст. 74 ЦПК України, а тому, колегія суддів вважає можливим на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України розглядати справу за їх відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи заяву ОСОБА_2, від імені якого діє представник ОСОБА_3, про ухвалення додаткового рішення без задоволення суд першої інстанції виходив з таких підстав: по-перше з того, що представник відповідача просить суд стягнути з позивача саме на його користь судові витрати зі сплати судового збору, а не на користь особи, яку він представляє, що не відповідає вимогам ЦПК. По-друге суд виходив з того, що про відшкодування витрат відповідач повинен заявити до постановлення ухвали про закриття провадження, проте з заяви представника відповідача від 18.05.2017 року вбачається, що останній був обізнаний, що в судовому засіданні 18.05.2017 року буде розглядатись заява представника позивача про відмову від позову, та просив суд розглянути це питання без його участі, при цьому питання про розподіл судових витрат не ставилось. По-третє, суд вважав, що ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 18 травня 2017 року клопотання представника позивача про відмову від позовних вимог та закриття провадження у справі задоволено, провадження у справі закрито, апостановлення додаткових ухвал законом не передбачено.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна, виходячи з наступного.

Так, залишаючи заяву про ухвалення додаткового рішення без задоволення з підстав того, що представник відповідача просить стягнути з позивача судові витрати зі сплати судового збору на свою користь, а не на користь особи, яку він представляє, що не відповідає вимогам ЦПК, суд першої інстанції не врахував положення ч. 1 ст. 30 ЦПК України, які передбачають, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Згідно із ч. 1 ст. 38 ЦПК України сторона, третя особа, особа, яка відповідно до закону захищає права, свободи чи інтереси інших осіб, а також заявники та інші заінтересовані особи в справах окремого провадження (крім справ про усиновлення) можуть брати участь у цивільній справі особисто або через представника.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа.

Із системного аналізу зазначених норм права вбачається, що всі процесуальні дії представника мають юридичні наслідки тільки для особи, чиї інтереси він представляє, а не для нього особисто.

З матеріалів справи вбачається, що із заявою про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання договору дарування недійсним та поділ майна звернувся ОСОБА_3, якій у цій справі приймає учать як представник відповідача на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 01 квітня 2017 року за якою ОСОБА_2 уповноважує ОСОБА_3 представляти його інтереси в судових, адміністративних органах, органах внутрішніх справ та інших органах, в тому числі у всіх судах судової системи України, з усіма правами, які надані законом заявнику, позивачу, відповідачу, третій особі, потерпілому, його представнику.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник відповідача пояснив, що заява про розподіл витрат подана ним як представником відповідача ОСОБА_2.

Отже, суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені положення закону та обставини справи.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що достатніх підстав для залишення заяви про ухвалення додаткового рішення без задоволення з підстав того, що представник відповідача просить суд стягнути з позивача саме на свою користь судові витрати зі сплати судового збору, а не на користь особи, яку він представляє, у суду першої інстанції не було.

Також не відповідає вимогам закону висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви з підстав того, що про відшкодування витрат відповідач повинен заявити до постановлення ухвали про закриття провадження, проте з заяви представника відповідача від 18.05.2017 року вбачається, що останній був обізнаний, що в судовому засіданні 18.05.2017 року буде розглядатись заява представника позивача про відмову від позову, та просив суд розглянути це питання без його участі, при цьому питання про розподіл судових витрат не ставилось.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача

В пункті 38 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року зазначено, що відповідно до статті 89 ЦПК у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача. Визнання відповідачем позову не є підставою для звільнення його від сплати судових витрат.

Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що у разі відмови позивача від позову витрати відповідача лише за його заявою стягуються з позивача. При цьому норми статті не передбачають, коли відповідач може звернутися із такою заявою.

Отже, питання про розподіл судових витрат, коли справа не завершується ухваленням рішення, врегульовано положеннями ст. 89 ЦПК України.

Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 18 травня 2017 року, яка постановлена без участі сторін у справі, клопотання представника позивача про відмову від позовних вимог та закриття провадження у справі задоволено, провадження у зазначеній справі закрито (т. 3, а.с. 101).

Згідно журналу судового засідання від 20 квітня 2017 року розгляд справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання договору дарування недійсним та поділ майна було відкладено на 18 травня 2017 року о 09 год. 30 хв.

Як вбачається із матеріалів справи, 18 травня 2017 року від представника позивача надійшла заява про відмову від позовних вимог та закриття провадження у справі.

18 травня 2017 року представник ОСОБА_2 надіслав клопотання про розгляд заяви про відмову від позовних вимог без його участі або відкладення судового засідання у зазначеній справі (т. 3, а.с. 107, 109), яка отримана судом 18 травня 2017 року о 14 год. 12 хв.

Отже клопотання представника відповідача надійшло до суду вже після призначеного судом часу розгляду справи.

При цьому, в журналі судового засідання від 18 травня 2017 року зазначається про клопотання представника відповідача, яке як зазначалося вище надійшло до суду першої інстанції о 14 год. 12 хвил.

Однак, журнал судового засідання від 18 травня 2017 року складений із порушенням вимог ч. 2 ст. 198 ЦПК, яка передбачає, що у журналі судового засідання зазначаються такі відомості: 1) рік, місяць, число і місце судового засідання; 2) найменування суду, який розглядає справу, прізвище та ініціали судді, секретаря судового засідання; 3) справа, що розглядається, імена (найменування) сторін та інших осіб, що беруть участь у справі; 4) порядковий номер вчинення процесуальної дії; 5) назва процесуальної дії; 6) час вчинення процесуальної дії; 7) інші відомості, визначені цим Кодексом. Журнал судового засідання ведеться секретарем судового засідання та підписується ним невідкладно після судового засідання і приєднується до справи.

Так, у журналі судового засідання від 18 травня 2017 року не зазначений час вчинення процесуальних дій.

Окрім того, в журналі судового засідання не зазначено про відкладення розгляду справи, яка призначалася на 18 травня 2017 року о 9 год. 30 хв. на інший час в цей же день.

Зазначені вище обставини свідчать, що висновок суду про те, що відповідач повинен звернутися із заявою про розподіл судових витрат тільки під час вирішення питання про закриття провадження у справі є помилковим, оскільки не відповідає нормам ст. 89 ЦПК України.

Також є передчасним висновок суду про відмову у задоволенні заяви з підстав того, що постановлення додаткових ухвал законом не передбачено.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку, що додаткове рішення постановляється у разі, якщо при ухваленні судом саме рішення не було вирішено питання про судові витрати.

Як зазначалося вище, ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 18 травня 2017 року клопотання представника позивача про відмову від позовних вимог та закриття провадження у справі задоволено, провадження у зазначеній справі закрито.

Отже, судом у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання договору дарування недійсним та поділ майна рішення суду не постановлялося.

Таким чином, висновок суду про те, що законом не передбачено ухвалення додаткового рішення у разі закриття провадження у справі відповідає вимогам ст. 221 ЦПК України.

Разом з тим, суд не звернув уваги на те, що звертаючись до суду із заявою представник відповідача просив здійснити розподіл судових витрат, які були понесені відповідачем під час звернення із апеляційною скаргою та касаційною скаргою по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання договору дарування недійсним та поділ майна, на підставі ст. 89 ЦПК України.

Лише та обставина, що ОСОБА_2, від імені якого діє представник ОСОБА_3, зазначив, що це заява про ухвалення додаткового рішення, не давала можливості Троїцькому районному суду Луганської області нехтувати вимогами ст. 89 ЦПК України та не враховувати обставини, на які посилався представник відповідача в заяві.

Під час розгляду заяви суд повинен з'ясувати всі обставини, а саме підстави звернення ОСОБА_2, від імені якого діє представник ОСОБА_3, з вимогами про розподіл судових витрат по справі, чого судом здійснено не було.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції відмовляючи у задовленні заяви порушив порядок, встановлений для її вирішення, а тому відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України ухвала суду підлягає скасуванню, з переданням питання на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення у встановленому законом порядку.

Керуючись ст.ст. 89,303, 312, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, від імені якого діє представник ОСОБА_3, задовольнити частково.

Ухвалу Троїцького районного суду Луганської області від 15 червня 2017 року скасувати, питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення у встановленому законом порядку.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: